ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 123726944

Озвучення тимчасово недоступне

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про поновлення провадження у справі

"11" грудня 2024 р. справа № 300/227/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А. розглянувши в письмовому провадженні клопотання ОСОБА_1 від 10.12.2024 про поновлення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 10.01.2022 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить суд: визнати неправомірними та протиправними дії відповідача щодо застосування серпня 2014 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення при обчисленні та нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов`язати провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 зупинено провадження у справі № 300/227/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, до закінчення воєнного стану в Україні.

14.03.2022 представник відповідача подав суду відзив від 08.03.2022 за №350/484/1/333, згідно змісту якого відповідач із заявленими позовними вимогами не погоджується та просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків військової частини відповідачем проведені усі необхідні розрахунки, з якими погодився позивач, та відповідно, не оскаржив своє звільнення та/або наказ про виключення із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Також представник відповідача вказує на те, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. При цьому, Департаментом фінансів Міністерства оборони України до військової частини були доведені роз`яснення, в якому зазначено, що індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення (а.с.52-56).

24.10.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення цього адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

10.12.2024 через канцелярію надійшла заява ОСОБА_1 від 10.12.2024 про поновлення провадження у справі.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 10.12.2024 про поновлення провадження у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 237 КАС України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.

Підставою для зупинено провадження у справі № 300/227/22 було те, що відповідач – Військова частина НОМЕР_1 виконує бойові завдання по обороні України в межах правого режиму воєнного стану в Україні, а тому згідно з пунктом 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у цій справі № 300/227/22 зупинено до закінчення воєнного стану в Україні.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, тобто до 20.05.2023.

Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, тобто до 18.08.2023.

Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, тобто до 15.11.2023.

Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, тобто до 14.02.2024.

Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, тобто до 14.05.2024.

Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року на 90 діб, тобто до 12.08.2024.

Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, тобто до 10.11.2024.

Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, тобто до 08.02.2025.

Таким чином, станом дату постановлення цієї ухвали в Україні діє воєнний стан.

Водночас, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на отримання індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення січень 2008 року (в повному обсязі).

Згідно з частиною четвертою статті 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).

В абзаці шостому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 № 9-рп/2013 зазначено:

"…Винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці".

Згідно з абзацами сьомим та восьмим підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 05.10.2013 року № 8-рп/2013:

"…Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат".

Індексація грошового забезпечення, яка є предметом спору в цій адміністративній справі, підпадає під поняття "заробітна плата".

Загальною декларацією прав людини 1948 року виокремлюється, зокрема, право людини на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях (стаття 22), а також право на працю (стаття 23), яке включає: право на вільний вибір роботи, на справедливі й сприятливі умови праці та на захист від безробіття (пункт 1); право на рівну оплату за рівну працю без будь-якої дискримінації (пункт 2); право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення (пункт 3).

Згідно з статтею 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року право на винагороду має забезпечувати щонайменше: справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці, причому, зокрема, жінкам повинні гарантуватись умови праці, не гірші від тих, якими користуються чоловіки, з рівною платою за рівну працю; задовільне існування для них самих та їхніх сімей відповідно до постанов цього пакту.

Право на справедливу винагороду є одним із фундаментальних понять Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року (пункт 4 частини I), ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" від 14.09.2006 № 137-V зі змінами.

Таким чином, право на заробітну плату є гарантованим як Конституцією України, так і міжнародними договорами про працю, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та не може бути обмеженим на невизначений час, зокрема, й під час дії в Державі воєнного стану.

Зважаючи на те, що позивач заявив про можливість розгляду справи № 300/410/22 під час дії правового режиму воєнного стану, з метою забезпечення дотримання гарантованого Конституцією України права на заробітну плату, суд дійшов висновку поновити провадження у цій справі.

Керуючись статтями 237, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити провадження у справі № 300/227/22 за позовом ОСОБА_1 від 10.12.2024 про поновлення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Відповідачу ухвалу надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Главач І.А.

Ухвала № 123726945

Відкрити повний перегляд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"12" грудня 2024 р. справа № 300/227/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в письмовому провадженні клопотання Військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2024 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 10.01.2022 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить суд: визнати неправомірними та протиправними дії відповідача щодо застосування серпня 2014 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення при обчисленні та нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов`язати провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 зупинено провадження у справі № 300/227/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, до закінчення воєнного стану в Україні.

14.03.2022 представник відповідача подав суду відзив від 08.03.2022 за №350/484/1/333, згідно змісту якого відповідач із заявленими позовними вимогами не погоджується та просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків військової частини відповідачем проведені усі необхідні розрахунки, з якими погодився позивач, та відповідно, не оскаржив своє звільнення та/або наказ про виключення із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Також представник відповідача вказує на те, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. При цьому, Департаментом фінансів Міністерства оборони України до військової частини були доведені роз`яснення, в якому зазначено, що індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення (а.с.52-56).

24.10.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення цього адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що позивач долучив до позовної заяви витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 за № 105 від 05.06.2018, а тому станом на момент прийняття такого наказу ОСОБА_1 погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків та відповідно не оскаржував своє звільнення та/або наказ про виключення зі списків особового складу відповідача та всіх видів забезпечення. Так, в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 за № 05 від 05.06.2018 зазначено, які виплати здійснені позивачу, а тому ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав починаючи з 05.06.2018. Позивач з цим позовом звернувся до суду лише 10.01.2022, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом місячного строку.

10.12.2024 через канцелярію надійшла заява ОСОБА_1 від 10.12.2024 про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 поновлено провадження у справі № 300/227/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Строки звернення до суду регламентовано статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Так, частиною першою вказаної стаття визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Згідно з частиною третьою та п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Верховний Суд в постанові від 19.01.2023, прийнятої за результатом розгляду справи № 460/17052/21, зазначив:

“…Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

15. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

16. Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України “Про оплату праці” необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття “заробітна плата” і “оплата праці”, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям “грошова винагорода”, “одноразова грошова допомога при звільненні” та “оплата праці” і “заробітна плата”, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

17. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

18. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

19. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

20. Отож, до “усіх виплат”, право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата надбавки та премії, які, відповідно, є складовою заробітної плати.

21. Проте, як на момент звільнення позивача з військової служби (31 липня 2020 року), виключення його із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (02 вересня 2020 року), так і на момент отримання відповіді відповідача від 02 серпня 2021 року № 436, наданої на заяву про надання довідки про розмір грошового забезпечення, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

22. Втім, судом апеляційної інстанції помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 КЗпП України, чинну на момент постановлення оскаржуваного судового рішення.

23. Крім того, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

24. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 “Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236” дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.

25. З огляду на вказане, доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком…”.

Застосовуючи вказану правову позицію Верховного Суду, з огляду на положення частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд врахував, що в спірному випадку ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом з метою захисту свого порушеного права на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення січень 2008 року, що є складовою грошового забезпечення, а тому таке право позивача на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

Крім того, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем 07.04.2021 нарахована та виплачена ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (із застосуванням базового місяця серпень 2014 року) на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі №300/3341/20.

Таким чином, суд дійшов висновку відмовити в задоволення клопотання Військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2024 про залишення позовної заяви в цій справі без розгляду.

Керуючись статями 122, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2024 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Відповідачу ухвалу надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Главач І.А.