USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Ухвала № 123716401

Reading aloud is unavailable for now

Справа № 522/18388/17

Провадження № 2/522/2551/24

У Х В А Л А

30 вересня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Шенцевої О.П.,

за участі секретаря судового засідання - Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву клопотання представника відповідача - Корнілової Л.І. про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Приморським районним судом м. Одеси під головуванням судді Шенцевої О.П. слухається цивільна справа за позовною заявою заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Корнілова Л.І. звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про скасування заходів забезпечення позову, що були вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/18388/17 від 07 березня 2018 року, в зв`язку з тим, що застосування останнього виду забезпечення позову є непропорційним до позовних вимог заступника прокурора Одеської області, оскільки судом раніше 04 грудня 2017 року ухвалою у цій справі №522/18388/17 накладений арешт на спірну земельну ділянку, та в зв`язку з розглядом справи та втратою актуальності заборони на належне ОСОБА_1 будинку.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Корнілова Л.І. підтримала подану заяву, наполягаючи на її задоволенні.

Представники прокуратури в судовому засіданні просив суд відмовити у клопотання.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини, та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2017 року заступник прокурора Одеської області звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати у ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0751 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04.12.2017 року в межах даної спраи, задоволено заяву заступника прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в Одеської міської ради про забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:54:006:0240, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 березня 2018 року по даній справі, забезпечено позов шляхом заборони державним реєстраторам, суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав проводити будь-які реєстраційні дії, у тому числі реєстрацію права власності на будь-які об`єкти нерухомого майна на земельні ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та заборони Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради вчиняти дії щодо реєстрації будь-якої дозвільної документації (повідомлень про початок виконання будівельних робіт, дозволів на виконання будівельних робіт, декларацій про готовність об`єкта до експлуатації тощо) щодо об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням корпусів, дробів та літер.

Водночас, заборона проведення дій щодо реєстрації об`єкта нерухомого майна на земельні ділянці, реєстрації дозвільної документації (повідомлень про початок виконання будівельних робіт, дозволів на виконання будівельних робіт, декларацій про готовність об`єкта до експлуатації тощо) порушує права ОСОБА_1 , яка збудувала житловий будинок за особисті кошти, що підтверджується доказами наданими управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 15 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N? 466, на підставі Наказу Управління від 20.02.2018 року N? 01-13/22 ДАБК, повідомленням про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівельним паспортом № НОМЕР_1 від 08.08.2017 року «Будівництво індивідуального житлового будинку та гаражу» за адресою: АДРЕСА_1 , повідомленням про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта N? ОД 071180451476 від 14.02.2018 року «Будівництво індивідуального житлового будинку та гаражу» за адресою: АДРЕСА_1 та висновком експерта №21-3563/3564 будівельно-технічної та оціночно-земельної експертиз від 21.09.2023 року.

Відповідно до ч.1, 2 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 504/158/22, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Отже, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів.

Разом з тим, наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Тому, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Ч. 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд задовольняє заяву та скасовує заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/18388/17 від 07 березня 2018 року.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 149-158, 260, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скасувати заходи забезпечення позову, які накладені ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/18388/17 від 07 березня 2018 року, а саме скасувати заборону державним реєстраторам, суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав проводити будь-які реєстраційні дії, у тому числі реєстрацію права власності на будь-які об`єкти нерухомого майна на земельні ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та заборону Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради вчиняти дії щодо реєстрації будь-якої дозвільної документації (повідомлень про початок виконання будівельних робіт, дозволів на виконання будівельних робіт, декларацій про готовність об`єкта до експлуатації тощо) щодо об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням корпусів, дробів та літер.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя

Рішення № 73178398

Open the full view

Справа № 522/18388/17

Провадження № 2/522/2493/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, та просить витребувати у ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,0751 га, розташовану по Фонтанській дорозі, 95/3-а в м. Одесі, кадастровий номер 5110137500:54:006:0240, а також стягнути судові витрати.

У судовому засіданні представники прокурори Одеської області та Одеської міської ради просили позов задовольнити та слухати справу без фіксації судового процесу.

Відповідачка по справі в судове засідання не з’явилась, хоча про час, дату та місце судового засідання була повідомлена у встановленому порядку, поважних причин неявки суду не представила, чим позбавила суд можливості вислухати її пояснення та думку по суті. Заяви про розгляд справи за її відсутністю суду не надано.

Суд, у зв’язку з неявкою відповідачки та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до позову документів, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.2007 по справі № 2-2590/07 за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0751 га, яка розташована по Фонтанській дорозі, 95/3-а в м. Одесі, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; зобов’язано Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» видати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку та зареєструвати його у відповідному реєстрі.

На підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0751 га, розташовану по Фонтанській дорозі, 95/3-а. Зазначений акт виданий та підписаний Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі та зареєстрований.

16.04.2008 року за заявою першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначене судове рішення від 03.09.2007 скасоване, справу направлено на новий судовий розгляд та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2008 позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Таким чином, рішення суду, на підставі якого з державної власності вибула земельна ділянка загальною площею 0,0751 га, яка розташована в м. Одесі по Фонтанській дорозі, 95/3-а (кадастровий номер 5110137500:54:006:0240) в даний час скасоване.

В подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки та договору дарування вказану земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_1.

Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 126 Земельного кодексу України (чинною на момент відчуження земельної ділянки) та п. 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43 передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до п. 1.16 вказаної Інструкції технічна документація із складання державного акта на право власності на земельну ділянку включає виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), а також рішення суду.

У даному випадку таке рішення суду скасовано ухвалою суду, який його приймав, як незаконне.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ч. 1 ст. 14 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об’єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 78 Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 2 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, та відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України – порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно до п. 12 Земельного кодексу України (чинного на момент відчуження земельної ділянки) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють міські ради.

Стаття 143 Конституції України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, у тому числі, і земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності.

Відповідно до п. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ради представляють інтереси територіальної громади та відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснюють повноваження власника майна.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Статтею 122 Земельного кодексу України, передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, власником спірної земельної ділянки, в тому числі на момент її незаконного вибуття з комунальної власності, є Одеська міська рада, як орган, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності у межах населених пунктів та яка в межах компетенції не приймала жодних рішень щодо передачі цієї ділянки у власність відповідачам.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, в результаті прийняття рішення суду щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку з комунальної власності територіальної громади м. Одеси, безпідставно та без волі власника, вибула земельна ділянка загальною площею 0,0751 га, яка розташована в м. Одесі на Фонтанській дорозі, 95/3-а, кадастровий номер 5110137500:54:006:0240, яка в даному випадку підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння на користь позивача.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0751 га, станом на 01.01.2017 становить - 928 683,04 гривень.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п. 25, 26 постанови пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», згідно положень ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею. Під час відчуження об’єктів комунальної власності воля територіальної громади, як власника майна, оформлюється, відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, територіальна громада, як власник об’єкту комунальної власності, делегує відповідному органу місцевого самоврядування (раді) повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені в її інтересах, виключно у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством.

Тобто, воля територіальної громади, як власника, може виражатись лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

А тому, здійснення відповідною радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади, як власника, на вибуття такого майна з його (власника) володіння.

Такого висновку щодо застосування положень ст. 388 ЦК України дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15.

Верховний Суд України під час розгляду вказаної справи дійшов до висновку, що положення законодавства про позовну давність до позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовується. Так, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, якою передбачені вимоги щодо допустимості доказів, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 12 та 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Одеської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,0751 га, розташовану по Фонтанській дорозі, 95/3-а в м. Одесі, кадастровий номер 5110137500:54:006:0240. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь прокуратури Одеської області судові витрати у розмірі 14730,25 гривень, на розрахунковий рахунок № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса: 65026 м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 048 7319800, неприбуткова організація).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: 07.03.18