ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Постанова № 123713313

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/141/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Русанової В.В.,

відповідача - Герман М.М.,

третьої особи - В`юнченка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (головуючий суддя - Чередко А.Є., судді: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.)

у справі №904/141/20

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Нікопольська міська рада,

про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян у розмірі 4 206 947,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи

1.1.Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі також - АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян у сумі 4 206 947,83 грн.

1.2.Справа №904/141/20 розглядалася господарськими судами неодноразово.

1.3.Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 04.10.2022 у справі №904/141/20, ухваленим за результатом нового розгляду справи та залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

1.4.11.12.2023, після ухвалення Центральним апеляційними господарським судом постанови від 06.12.2023 про залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 у цій справі без змін, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 90 000 грн.

1.5.Центральний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 24.01.2024 заяву Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/141/20 задовольнив частково: стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь Управління соціальної політики Виконавчого комітету Нікопольської міської ради 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. У решті вимог заяви відмовив.

1.6.Верховний Суд постановою від 14.03.2024 у справі № 904/141/20 касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №904/141/20 закрив; касаційні скарги АТ "Українська залізниця" та Управління соціальної політики Нікопольської міської ради на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі №904/141/20 задовольнив частково; додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі №904/141/20 скасував, справу №904/141/20 передав на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду в частині вирішення питання розподілу витрат відповідача на надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

1.7.Центральний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 07.10.2024 у справі №904/141/20 заяву Управління соціальної політики Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про ухвалення додаткового рішення у справі №904/141/20 задовольнив. Стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь Управління соціальної політики Виконавчого комітету Нікопольської міської ради 90 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

2.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

2.1.АТ "Українська залізниця" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі №904/141/20 та ухвалити нове рішення, яким заяву Управління соціальної політики Нікопольської міської ради залишити без задоволення.

2.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи:

- про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.07.2023 у справі №916/2664/21, від 27.02.2024 у справі №904/138/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, щодо застосування статей 126, 129 ГПК;

- суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

2.3.Доводи скаржника зводяться до того, що апеляційний суд не врахував, що:

(1) всупереч вимог чинного законодавства представник відповідача не надав належних та допустимих документальних доказів, які б підтверджували розмір та обґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката, який приймав участь у справі, зокрема детального опису робіт, у зв`язку з чим неможливо встановити час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, та обсяг наданих адвокатом послуг, а також вирішити питання обґрунтованості розміру цих витрат та його пропорційності предмету спору;

(2) наданий заявником акт приймання-передачі послуг не містить відомостей, які саме процесуальні документи та документи правового характеру були підготовлені адвокатським бюро, в якій кількості, яку іншу правову роботу було здійснено а також, що в акті відсутня інформація щодо витраченого часу на кожен з видів наданих послуг;

(3) відзив на апеляційну скаргу було подано саме відповідачем - Управлінням соціальної політики Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, а не представником; інших процесуальних документів до суду апеляційної інстанції представник відповідача не надавав;

(4) в калькуляції до договору вартість послуг (15) коштує 75 000 грн, а вже в додатковій угоді вартість послуг (3) (які по факту представник відповідача не надавав) коштує 80 000 грн, що суперечить принципу пропорційності;

(5) у справах про здійснення компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій пасажирів залізничним транспортом склалася усталена судова практика, представник відповідача неодноразово брав участь у судових засіданнях з розгляду цієї справи та вже мав відповідний досвід участі у аналогічних даній справах, висловлював одну й ту саму правову позицію та надавав одні й ті самі документальні докази. На стадії апеляційного розгляду справи правова позиція відповідача була сформована, додаткових аргументів щодо спірних правовідносин відповідач не наводив, додаткових документальних доказів не надавав. Правова позиція відповідача переважно дублює ту, що висловлювалася ним в суді першої інстанції;

(6) АТ "Українська залізниця" як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, з 24.02.2022 несе фінансові витрати та позбавлена можливості отримувати прибуток, внаслідок зменшення оплачуваних пасажирських і вантажних перевезень;

(7) стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 90 000 грн буде несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат впливає певною мірою на виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим і може призвести до негативних наслідків.

2.4.Нікопольська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану додаткову постанову - без змін.

2.5.За твердженнями третьої особи:

(1) позиція скаржника стосовно введення воєнного стану є несправедливою та нерівною по відношенню до інших учасників справи - Управління соціальної політики та Нікопольської міської ради, які теж функціонують в умовах війни, більше того в зоні активних бойових дій;

(2) ця судова справа викликана (виникла) внаслідок відповідних дій самого позивача, який, як з`ясувалось, був неправий, про що свідчать судові рішення у справі по суті спору, і тільки у зв`язку з необхідністю вжиття заходів та зусиль щодо захисту відповідач та третя особа мають право на повернення (відшкодування) витрат на правничу допомогу;

(3) форма гонорару, визначена умовами договору про надання правової допомоги в редакції додаткової угоди №1 до нього, є фіксованою, а тому відповідно до правової позиції Верховного Суду детальний опис робіт у такому разі є необов`язковим, так як розмір гонорару не залежить від обсягу послуг і часу, втраченого адвокатом;

(4) розмір понесених судових витрат у розмірі 90 000 грн становить лише 2,1 % від ціни позову, тобто є співмірним із ціною позову, а спір між сторонами в 2020 році виник виключно через неправомірна дії Позивача у вигляді подання завідомо безпідставного позову до органу, який захищає інтереси найбільш вразливих верст населення, які проживають на території Нікопольської міської ради (Нікопольської міської територіальної громади).

2.6.Управління соціальної політики Нікопольської міської ради подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану додаткову постанову - без змін.

2.8.Доводи відповідача зводяться до того, що:

(1) акт приймання-передачі послуг містить чітке розмежування між участю представника в судових засіданнях та підготовкою процесуальних документів, а позивач не спростовує, що фактично представник відповідача приймав участь у двох судових засіданнях та зі сторони відповідача було підготовлено три процесуальних документа, зокрема, відзив на апеляційну скаргу, який задля дотримання встановлених судом строків на його подання був підготовлений до укладення договору про надання правничої допомоги представниками адвокатського бюро, а підписаний та направлений посадовими особами відповідача;

(2) зазначення лише кількості підготовлених процесуальних документів (за відсутності чіткого переліку таких документів) не може свідчити про неналежне оформлення акта, так як такий (акт) є достатньою мірою змістовним, що дає змогу співставити його з іншими доказами, викладеними обставинами та встановити учасників договору;

(3) калькуляція до договору складалась до укладення додаткової угоди, а зазначена у ній кількість судових засідань та часу, котрий буде витрачений на складання процесуальних документів, є орієнтовним розрахунком вартості послуг, а у додатковій угоді було вказано послуги, котрі фактично були надані та які підтверджуються документально. Апеляційний суд надав оцінку доводам в цій частині та врахував, що додаток до договору являв собою орієнтовний розрахунок, що і призвело до розбіжностей;

(4) надані представником послуги за своєю суттю відповідають предмету договору та вартості, яка була встановлена пунктом 3.2 договору;

(5) представник відповідача підготував великий обсяг процесуальних документів та змістовних письмових пояснень, справа неодноразово розглядалась Верховним Судом та поверталась на новий розгляд, апеляційний суд розглядав справу майже рік, що лише вказує на нетиповість та складність спору. Справа, на яку посилається скаржник, та ця справа розглядались майже одночасно, а тому обсяг виконаних робіт адвокатом не повинен применшуватись.

3.Розгляд додаткових пояснень

3.1.АТ "Українська залізниця" 10.12.2024 через систему "Електронний суд" подало додаткові прояснення у справі стосовно наведеного відповідачем у відзиві на касаційну скаргу, які по суті є доповненнями до касаційної скарги, поданої у визначений законом строк.

3.2.Відповідно до частини першої статті 298 ГПК особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

3.3.Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.4.Відповідно до положень статті 118 ГПК право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

3.5.Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку, а суд касаційної інстанції не уповноважений під час розгляду касаційної скарги змінювати такий строк.

3.6.Оскільки додаткові пояснення АТ "Українська залізниця", які по суті є доповненнями до касаційної скарги останнього, подані з пропуском передбаченого законом строку на касаційне оскарження, Суд залишає такі додаткові пояснення без розгляду.

4.Позиція Верховного Суду

4.1.Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

4.2.Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

4.3.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

4.4.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).

4.5.Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4.6.Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).

4.7.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

4.8.Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

4.9.За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

4.10.Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

4.11.Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

4.12.Як встановив апеляційний суд, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 90 000 грн відповідач надав копії: договору про надання правової допомоги від 27.01.2023 №8, додаткової угоди від 06.12.2023 №1, рахунку-фактури від 06.12.2023 №153/23, акта прийому-передачі наданих послуг від 06.12.2023 №1.

4.13.Так, між Управлінням соціальної політики Нікопольської міської ради та Адвокатським бюро "Герман і партнери" було укладено договір від 27.01.2023 №8, відповідно до пункту 1.2 якого виконавець зобов`язується у 2023 році за плату надавати Управлінню соціальної політики Нікопольської міської ради юридичні послуги за кодом ДК 021:2015- 79112000-2 "Послуги з юридичного представництва", а саме: у вигляді правової допомоги Управлінню соціальної політики Нікопольської міської ради в Центральному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою AT "Українська залізниця" в особі регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 року у справі №904/141/20.

4.14.Виконання послуг за цим договором засвідчується двостороннім актом приймання-передачі наданих послуг, який складається щомісячно або за фактом надання послуг (за домовленістю сторін) (пункт 1.3 договору).

4.15.Згідно з пунктом 3.2 договору вартість послуг становить 90 000 грн без ПДВ.

4.16.Пунктом 3.3 договору визначено, що Управління соціальної політики Нікопольської міської ради здійснює розрахунки за надані послуги протягом 5 календарних днів з моменту підписання акта, складеного відповідно до вимог договору з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590 зі змінами.

4.17.06.12.2023 між Управління соціальної політики Нікопольської міської ради та Адвокатським бюро "Герман і партнери" було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 27.01.2023 №8.

4.18.Так, сторони домовились внести зміни до калькуляції до договору від 27.01.2023 №8 про надання правової допомоги та викласти її в наступній редакції: 1. участь у судових засідання - 2 послуги - загальна вартість 10 000 грн; 2. підготовка процесуальних документів, документів правового характеру та інша правова робота 3 послуги - загальна вартість 80 000 грн. Всього 90 000 грн.

4.19.Сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг від 06.12.2023 №1, яким підтвердили надання послуг, зазначених у додатковій угоді №1.

4.20.Апеялційний суд встановив, що представник Адвокатське бюро "Герман і Партнери" брав участь у 2 судових засіданнях та підготував 3 процесуальних документа (відзив на апеляційну скаргу, заперечення та клопотання про поновлення провадження).

4.21.На оплату наданих послуг Адвокатське бюро виставило рахунок-фактуру від 06.12.2023 №153/23.

4.22.При цьому Верховний Суд зауважує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

4.23.Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, на неврахування висновки в якій вказує скаржник).

4.24.Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, на неврахування висновків в якій стверджує скаржник).

4.25.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини четверта статті 126 ГПК).

4.26.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК).

4.27.Водночас за нормами частини шостої статті 126 ГПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

4.28.У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

4.29.Як вбачається з тексту додаткової постанови, позивач не скористався своїм правом на заявлення клопотання про зменшення заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, а посилаючись, зокрема, на ненадання відповідачем належних та допустимих документальних доказів, які б підтверджували розмір та обґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката, який приймав участь у справі, зокрема детального опису робіт, у зв`язку з чим неможливо встановити час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, та обсяг наданих адвокатом послуг, а також вирішити питання обґрунтованості розміру цих витрат та його пропорційності предмету спору, просив взагалі відмовити в їх стягненні.

4.30.Відповідні доводи щодо відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх внаслідок відсутність документального підтвердження надання правової допомоги скаржник продублював також в касаційній скарзі, посилаючись на те, що апеляційний суд не врахував правову позицію Верховного Суду стосовно вказаного, викладену в наведених ним постановах.

4.31.Проте, Верховний Суд вважає, що зазначені скаржником постанови Верховного Суду в контексті цих доводів не містять протилежної позиції щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК порівняно з позицією апеляційного суду у цій справі, а лише узагальнено передбачають, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

4.32.Так, у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, на неврахування висновків в якій вказує скаржник, Верховний Суд зазначив, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. Натомість, як вистанив апеляційний суд у цій справі, відповідач надав документальне підтвердження надання правової допомоги, якому суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу надав належну оцінку.

4.33.Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

4.34.У контексті доводів скаржника (позивача) про ненадання відповідачем детального опису наданих послуг Верховний Суд враховує, що фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

4.35.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

4.36.У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару (як у цьому випадку, що встановив апеляційний суд) сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

4.37.Врахувавши встановлені обставини стосовно того, що формою гонорару за укладеним сторонами договором є фіксований розмір оплати, а не погодинний, апеляційний суд цілком обґрунтовано відхилив доводи позивача (скаржника) щодо необхідності подання відповідачем детального опису наданих адвокатом послуг, відсутність якого позбавляє позивача, за його твердженням, можливості доводити неспівмірність заявлених витрат до обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, так як в силу наведеної позиції Верховного Суду доводити неспівмірність витрат сторона може і без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

4.38.За наведеного, відсутність, зокрема, в акті прийому-передачі відомостей, які саме процесуальні документи та документи правового характеру були підготовлені адвокатським бюро, в якій кількості, а також стосовно того, скільки часу було витрачено на кожен з видів наданих послуг, про що стверджує скаржник, не може свідчити про документальне недоведення позивачем належними та допустимими доказами надання відповідних послуг, за які сторони погодити оплату гонорару в фіксованому розмірі, відповідно це не позбавляє скаржника можливості доводи неспівмірність таких витрат.

4.39.Посилання у контексті відсутності документального підтвердження витрат на правничу допомогу на те, що апеляційний суд не надав оцінки калькуляції до договору та додатковій угоді №1, та, відповідно, тому, що в калькуляції до договору вартість послуг (15) коштує 75 000 грн, а вже в додатковій угоді вартість послуг (3) коштує 80 000 грн, Верховний Суд відхиляє, адже, як зазначалось у цій постанові (пункти 3.17, 318), апеляційний суд встановив, що 06.12.2023 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 27.01.2023 №8 та домовилась внести зміни до калькуляції до договору від 27.01.2023 №8 про надання правової допомоги та викласти її в наступній редакції: 1. участь у судових засідання - 2 послуги - загальна вартість 10 000 грн; 2. підготовка процесуальних документів, документів правового характеру та інша правова робота 3 послуги - загальна вартість 80 000 грн. Всього 90 000 грн. Тобто, встановивши факт укладення додатковї угоди №1, якою було внесено відповідні зміни до калькуляції та викладено її у відповідній редакції, апеляційний суд очевидно дослідив та оцінив таку калькуляцію, зокрема з урахуванням внесених до неї змін.

4.40.Як зазначалось, апеляційний суд встановив, що представник Адвокатського бюро "Герман і Партнери" брав участь у 2 судових засіданнях та підготував 3 процесуальних документа (відзив на апеляційну скаргу, заперечення та клопотання про поновлення провадження), що відповідає погодженим сторонами умовам та не спростовано скаржником.

4.41.Посилання скаржника на те, що відзив на апеляційну скаргу підписаний в.о. начальника управління соціальної політики не просовує обставин надання правової допомоги щодо підготовки вказаного документу саме адвокатом, так як обов`язок адвоката з підготовки процесуальних документів, документів правового характеру встановлений пунктом 1 додаткової угоди від 06.12.2023 №1 до договору, що в подальшому підтверджено сторонами підписанням акта прийому-передачі наданих послуг. Аналогічні висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 28.12.2019 № 924/122/19.

4.42.З матеріалів справи та змісту оскаржуваної додаткової постанови вбачається, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши та надавши оцінку доказам та доводам сторін, зокрема, доводам скаржника стороно ненадання відповідачем документального підтвердження таких витрат, керуючись, зокрема, такими критеріями як пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

4.43.Так, врахувавши, що сума витрат на професійну правничу допомогу не є значною по відношенню до ціни позову і становить близько 2% від ціни позову в розмірі 4 206 947,83 грн, а отже є співмірною та відповідає принципу розумності; витрати на правничу допомогу є документально підтвердженими; спір між сторонами виник виключно через неправильні дії позивача у вигляді подання завідомо безпідставного позову до органу, який захищає інтереси найбільш вразливих верст населення, які проживають на території Нікопольської міської ради; справа за своїм характером є складною та нетиповою, що підтверджується її тривалим та неодноразовим розглядом, апеляційний суд вважав за можливе стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в заявленому до стягнення розмірі, а саме в сумі 90 000 грн.

4.44.Верховний Суд при касаційному перегляді додаткової постанови суду апеляційної інстанції не виявив у діях суду порушень приписів статей 126, 129 ГПК, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення, зокрема, з огляду на те, що посилаючись на неспівмірність заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, скаржник ні в суді апеляційної інстанції, ні в суді касаційної інстанції не зазначає, яка сума таких витрат, на його думку, є співмірною зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

5.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2.Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3.За результатами касаційного перегляду додаткової постанови апеляційного суду, якою задоволено заяву Управління соціальної політики Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, Суд не встановив неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржуване рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів, наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.

6. Розподіл судових витрат

6.1.Оскільки судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду не сплачується, відповідно розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2.Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі №904/141/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець

Ухвала № 105833751

Vollansicht öffnen

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: [email protected], тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження

та призначення справи до судового розгляду по суті

18.08.2022

м. Дніпро

Справа № 904/141/20

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Юрченка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян в розмірі 4206947грн.83коп. стягнення збитків за пільгові перевезення громадян в розмірі 4206947грн.83коп. Новікова Р.Г.

Представники:

від позивача: Русанова В.В., довіреність від 23.12.2021, адвокат;

від відповідача: Самсонова Н.В., довіреність №5 від 25.04.2022, адвокат;

від третьої особи: Мкртчян О.О. в порядку самопредставництва.

ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Дніпро звернулось до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради м. Нікополь з позовом про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян в розмірі 4206947грн.83коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 у справі №904/141/20 позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача збитки за пільгове перевезення пасажирів у розмірі 4206947грн.83коп.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі №904/141/20 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 у справі №904/141/20 - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 01.02.2022 у справі №904/141/20 скасовані судові рішення попередніх інстанцій, справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив таке.

Спірні правовідносини у цій справі склалися між АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" та Управлінням соціальної політики Нікопольської міської ради. Об`єктом спору є понесені позивачем витрати на пільгове перевезення пасажирів у 2017 році.

Між сторонами у 2017 році був укладений договір на відшкодування витрат за пільговий проїзд на визначену тверду суму, однак фактичні витрати позивача перевищили передбачену договором суму. Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення збитків.

У цій справі спірні правовідносини виникли та існували у 2017 році, договір укладено у 2017 році на період 2017 року.

З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016, яким до статей 89, 102 Бюджетного кодексу України були внесені зміни.

Так, стаття 89 Бюджетного кодексу України регулювала видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

На підставі Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 було виключено абзац 5 підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України, норма якого стосувалася компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Стаття 102 Бюджетного кодексу України регулювала питання надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту. Згідно з частиною 1 статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, стаття 102 Бюджетного кодексу України містить відсильну норму до статті 89 Бюджетного кодексу України.

На підставі Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 була виключена частина 5 статті 102 Бюджетного кодексу України, яка регулювала здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту.

У той же час Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №256, та який застосували суди попередніх інстанцій, був розроблений саме відповідно до норм статті 102 Бюджетного кодексу України, до якої, як зазначено, були внесені зміни.

Таким чином, внесені зміни до статей 89, 102 Бюджетного кодексу України безпосередньо стосувалися спірних правовідносин у цій справі в частині здійснення у 2017 році видатків місцевих бюджетів, які проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, але не обов`язково мають здійснюватися, тобто кожна рада сама приймає рішення стосовно здійснення витрат з бюджету відповідно до вказаної статті.

Таким чином, правильне застосування вказаних норм є передумовою правильного застосування ч.6 ст. 9 Закону "Про залізничні перевезення", відповідно до якої збитки залізничного транспорту загального користування відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц), а суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що принцип незворотності дії законів та нормативно-правових актів у часі закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України. Цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 в адміністративній справі №640/21817/18 за позовом ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" до виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області про визнання протиправною бездіяльності в частині невиділення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд, стягнення коштів за спірний період у 2018 році зазначив, що з 01 січня 2017 року з Бюджетного кодексу України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (ст. 102 Бюджетного кодексу України).

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що якщо з місцевого бюджету будуть здійснюватися видатки на фінансування пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг, то орган місцевого самоврядування обов`язково має прийняти відповідне рішення про здійснення видатків з місцевого бюджету на покриття гарантованих державою пільг з послуг зв`язку та інших пільг, до яких за певними категоріями відносяться й пільги з безкоштовного перевезення залізничним транспортом.

Якщо органом місцевого самоврядування таке рішення не прийнято, підстав на укладання договору з ПАТ "Українська залізниця" (її регіональними відділеннями) немає, як немає й підстав для виплати їй компенсації з місцевого бюджету.

Органи місцевого самоврядування не зобов`язані передбачати своїм рішенням видатки для усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою. Вони можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.

Верховний Суд, ухвалюючи рішення про передачу справи №640/21817/18 на новий розгляд, зазначив, що суди не встановили, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг, тоді як це має вирішальне значення для вирішення питання, за рахунок державного чи місцевого бюджету відшкодовуються збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання.

Отже, з аналізу змісту наведених вище постанов Верховного Суду також вбачається, що правильна юридична кваліфікація відносин у цій справі має істотне значення з метою правильного визначення зобов`язаної особи та відповідного бюджету (державного чи місцевого) для відшкодування збитків залізничного транспорту.

Проте суд першої інстанції, застосовуючи норми статей 89, 102 Бюджетного кодексу України, належно не навів диспозиції вказаних норм у тій частині, що стосується спірних правовідносин, не перевірив їх чинність у часі у спірний період та на момент виникнення та існування спірних правовідносин, та не врахував внесених змін до вказаних норм Бюджетного кодексу України та їх впливу на регулювання спірних правовідносин у цій справі, а суд апеляційної інстанції не перевірив відповідних доводів апеляційної скарги та не надав належну оцінку доводам апеляційної скарги в цій частині.

Крім того, суди не надали оцінки тому факту, що у листі №56 від 07.02.2017 позивач звертався до відповідача з проханням передбачити видатки за пільговий проїзд громадян на підставі норми статті 91 Бюджетного кодексу України.

Застосовуючи висновки Верховного Суду у справах №904/9488/17, №904/94/19, суди в оскаржуваних рішеннях не проаналізували спірні правовідносини у вказаних справах та не звернули уваги на відмінність щодо такої обставини як час виникнення та існування спірних правовідносин, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 14.06.2022 справу №904/141/20 передано на розгляд судді Новікової Р.Г.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2022 справу №904/141/20 прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.07.2022.

На адресу суду 18.07.2022 надійшло клопотання позивача від 18.07.2022 про відкладення підготовчого судового засідання.

На адресу суду 18.07.2022 надійшли письмові пояснення позивача від 11.07.2022 з приводу обставин, викладених в постанові Верховного Суду від 01.02.2022.

На адресу суду 18.07.2022 надійшли письмові пояснення відповідача №02-18-07/22 від 18.07.2022 щодо обставин, викладених в постанові Верховного Суду від 01.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2022 підготовче засідання відкладено на 02.08.2022.

На адресу суду 26.07.2022 надійшли пояснення третьої особи щодо обставин, викладених в постанові Верховного Суду від 01.02.2022, в яки третя особа просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

На адресу суду 28.07.2022 надійшла заява відповідача про судові витрати.

Відповідач зазначає, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000грн. та у разі прийняття рішення на користь відповідача просить стягнути понесені витрати з позивача.

Докази понесення судових витрат буде надано відповідачем додатково.

На адресу суду 02.08.2022 надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копій листів позивача №123 від 07.02.2017 на адресу начальника Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради, №425 від 18.08.2017 на адресу голови міської ради м.Нікополь та №5047 від 06.09.2017 від Виконавчого комітету Нікопольської міської ради на адресу головного інженера Криворізької дирекції залізничних перевезень.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.08.2022.

На адресу суду 08.08.2022 надійшли пояснення третьої особи, в яких вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Пояснення ідентичного змісту надходили від третьої особи на адресу суду 26.07.2022.

У підготовчому судовому засіданні від 18.08.2022 представники учасників справи підтримали раніше викладені правові позиції.

В ході судового засідання від 18.08.2022 суд дійшов висновку, що наразі виконано всі завдання підготовчого провадження та відсутні підстави для подальшого проведення підготовчого засідання, у зв`язку з чим підготовче провадження слід закрити та призначити справу до судового розгляду по суті.

Керуючись нормами статей 13, 120, 121, 177, 181-185, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 06.09.2022 об 11:00год.

Повідомити учасників справи, що судове засідання відбудеться 06.09.2022 об 11:00год. в приміщенні господарського суду Дніпропетровської області в залі судових засідань №3-207 (2-й поверх) за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.

Ухвала набирає законної сили 18.08.2022 та не може бути оскаржена окремо від судового рішення.

Повний текст складений 22.08.2022.

Суддя

Р.Г. Новікова