ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: [email protected]
УХВАЛА
30.09.2024
Справа № 910/9314/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
скарги Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців"
на дії (бездіяльність) державного виконавця
за заявою Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців"
про забезпечення позову до подання позовної заяви
у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців»
до: 1. Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України
2. Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1) Кабінет Міністрів України,
2) Міністерство у справах ветеранів України,
про визнання права власності за набувальною давністю,
За участю представників учасників справи та ДВС:
від скаржника (позивача): Фокіна О.С.,
від відповідача-1: Лабушний А.Г.,
від відповідача-2: Вараниця К.В.,
від третьої особи-1: Мартинюк К.Е.,
державний виконавець: Левіцький Т.К.
УСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва звернулася Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій заявник просить суд вжити такі заходи забезпечення позову:
- зобов`язати Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України на час розгляду справи надати Всеукраїнській громадській організації «Український союз промисловців і підприємців» постійний доступ до приміщень третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві;
- заборонити Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України на час розгляду справи вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод у користуванні Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» приміщеннями третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку, в тому числі створення перешкод у доступі до вказаних приміщень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 заяву Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про забезпечення позову до подання позову задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову до подання позову, а саме: заборонено Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 03539024) та Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 00019442) до прийняття судом рішення по суті у справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод у користуванні Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» приміщеннями третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, в тому числі створювати перешкоди у доступі до вказаних приміщень. В іншій частині заяви відмовлено.
03.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» надійшла скарга на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича щодо виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24, у якій скаржник просить:
1) визнати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28.08.2024 № 75911409/1 Старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича неправомірним;
2) вжити заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, а саме: зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24 щодо боржника - Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ 00019442, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 вказану скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків.
09.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від скаржника надійшли заяви про усунення недоліків скарги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 розгляд скарги Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" на дії (бездіяльність) державного виконавця призначено на 23.09.2024; зобов`язано старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича у строк до 18.09.2024 (включно) подати до суду письмові пояснення на скаргу. Запропоновано Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України подати до суду пояснення/заперечення на скаргу до 18.09.2024 (включно).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 прийнято позовну заяву Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9314/24. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008) та Міністерство у справах ветеранів України (провулок Музейний, буд. 12, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 42657144).
В судове засідання 23.09.2024 із розгляду скарги на дії державного виконавця з`явились представники скаржника, відповідача-2 та третьої особи-1. Представник державного виконавця не з`явився. Водночас, станом на момент проведення судового засідання у суду відсутні підтверджуючі докази щодо отримання Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ухвали від 10.09.2024 про призначення скарги Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" до розгляду та обізнаність державного виконавця Левіцького К.Т. із поданням зазначеної скарги на його дії.
Враховуючи зазначене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти розгляд скарги Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича на 30.09.2024.
24.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли пояснення на скаргу.
В судове засідання 30.09.2024 з`явилися представники скаржника (позивача), відповідачів, третьої особи-1 та старший державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцький Т.К.
Представник скаржника в судовому засіданні 30.09.2024 надав суду пояснення по суті поданої скарги на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича, просив суд скаргу задовольнити.
Представники відповідачів, третьої особи-1 та державний виконавець заперечували проти задоволення скарги Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців».
Дослідивши матеріали скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення, суд вважає, що скарга стягувача на неправомірній дії державного виконавця під час виконання судового рішення у справі № 910/9314/24 є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на таке .
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 343 Господарського процесуального кодексу України).
Так, в обґрунтування скарги Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» зазначає, що прийняте старшим державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцьким Т.К. повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28.08.2024 № 75911409/1 суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки з аналізу положень частин 1, 2 ст. 144 ГПК України та ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», ухвала суду про забезпечення позову є самостійним виконавчим документом, який підлягає виконанню, а видача будь-яких інших документів з метою її виконання нормами законодавства не передбачена.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як вбачається із наданих скаржником доказів, Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» звернулася до Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання рішення, а саме: ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24 про забезпечення позову, щодо боржника - Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Скаржник вказує, що 28.08.2024 ним отримано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28.08.2024 № 75911409/15, прийняте старшим державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцьким Т.К.
Як вбачається зі змісту вказаного повідомлення старшого державного виконавця, виконавчий документ (ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24) повернуто з підстав невідповідності вимогам п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Суд встановив, що оскаржуване повідомлення старшого державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28.08.2024 № 75911409/15 містить посилання на ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
За положеннями ч. 5 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
Тобто, як вимоги ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», так і ч. 5 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України стосуються саме виконання рішень суду, ухвалених за наслідками розгляду справи по суті.
В той же час, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
За змістом ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, постановлені у відповідності до приписів ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, не є рішеннями, ухваленими на користь позивача або проти відповідача, а відтак посилання державного виконавця на необхідність дотримання при складанні ухвал про забезпечення позову вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним.
Суд погоджується із доводами скаржника, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має статус виконавчого документа і для її виконання видача наказу або будь-якого іншого виконавчого документу не потребується.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не були використані в повній мірі права та дотримані обов`язки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», що призвело до незаконності винесеного повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, по суті відмови у відкритті виконавчого провадження.
Відтак суд приходить до висновку, що дії старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Т.К. щодо повернення виконавчого документа (ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24) стягувачу без виконання є неправомірними та такими, що суперечать принципу обов`язковості виконання судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24 щодо боржника - Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 00019442).
Таким чином, скарга Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 234-235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича задовольнити.
2. Визнати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28.08.2024 № 75911409/15 старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича неправомірним.
3. Зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24 щодо боржника - Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 00019442).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано: 01.10.2024.
Суддя Т. Ю. Трофименко
Ухвала № 124422973
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: [email protected]
УХВАЛА
15.01.2025
Справа № 910/9314/24
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши
заяву Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців»
про забезпечення позову
у справі
за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців»
до: 1. Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України,
2. Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1) Кабінет Міністрів України,
2) Міністерство у справах ветеранів України,
про визнання права власності за набувальною давністю,
без повідомлення (виклику) учасників справи
УСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9314/24 за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» до Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання права власності за набувальною давністю.
В судовому засіданні 11.12.2024 оголошено перерву у розгляді справи по суті на 13.01.2025.
13.01.2025 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить заборонити Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 03539024), Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 00019442) та Міністерству у справах ветеранів України (01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 12, ідентифікаційний код 42657144) до набрання чинності остаточного рішення у справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод у користуванні Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» приміщеннями третього поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, в тому числі створення перешкод у доступі до вказаного приміщення.
Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що він є суб`єктом, здатним набути у власність за набувальною давністю приміщення третього поверху у будинку за адресою: вул. Хрещатик, 34, м. Київ; з 1997 року і до сьогодні позивач поводиться із вказаним приміщенням як власник. Однак, відповідачами не визнається право власності позивача на таке приміщення, відповідачі чинять перешкоди у здійсненні діяльності позивача шляхом блокування доступу позивача до спірного приміщення та речей, які у ньому знаходяться, відключення електроенергії. Зокрема, 22.07.2024 відповідачами встановлено триметровий турнікет на проході, а будь-які звернення позивача з проханням надати перепустки/ключі були проігноровані. Крім того, таке перешкоджання позивачу з боку відповідачів у доступі до приміщення мало місце 17.12.2024 та 18.12.2024, що підтверджується долученими до заяви актами.
З урахуванням наведених обставин та для запобігання перешкоджання статутної діяльності позивача, останній вважає, що запропоновані ним заходи забезпечення позову зможуть гарантувати можливість безперешкодного використання приміщення за адресою: вул. Хрещатик, 34, м. Київ та збережуть ситуацію щодо цього приміщення на час розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №916/3444/20, від 12.08.2021 у cправі №908/309/21 та інші).
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 28.10.2019 у справі №916/1845/19, від 10.09.2020 у справі №922/3502/19).
Важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Так, позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, тому має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18).
Предметом позову є визнання за Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» права власності на приміщення третього поверху у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, загальною площею 742,4 кв.м.
При цьому, суд звертає увагу, що підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою. Статтею 136 ГПК України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а з урахуванням ефективності захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тобто, за замістом частини 2 статті 136 ГПК України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звертається позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами (постанова Верховного Суду від 10.10.2019р. у справі №910/4103/18).
Водночас, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".
Суд зазначає, що з огляду на предмет та підстави даного позову запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають позовним вимогам для забезпечення яких вони мають вживатися.
Так, обраний позивачем спосіб забезпечення позову може застосовуватися лише у разі, коли заявник вже є носієм оспорюваного права, тоді як наявність чи відсутність у позивача права власності на спірне приміщення є безпосередньо предметом розгляду у даній справі. Відтак, оскільки предмет спору у даній справі не стосується усунення перешкод законному власнику майна у користуванні спірними приміщеннями, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову визнаються судом неспівмірними із заявленими позовними вимогами.
В свою чергу, суд зауважує, що постановою Північного апеляційного господарського від 16.12.2024 у даній справі було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України до прийняття судом рішення по суті у справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод у користуванні Всеукраїнською громадською організацією "Український союз промисловців і підприємців" приміщеннями третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, в тому числі створення перешкод у доступі до вказаних приміщень.
Так, вимоги поданої до суду 10.01.2025 (надійшла до суду 13.01.2025) заяви про забезпечення позову фактично є тотожними тим заходам, що були вжиті судом в ухвалі від 07.08.2024 та в подальшому в задоволенні яких судом апеляційної інстанції було відмовлено. У зв`язку з цим, задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову, яка надійшла до суду 13.01.2025, з урахуванням фактичного вирішення даного питання при апеляційному перегляді ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 не відповідатиме принципу правової визначеності.
Більше того, відсутність підстав для задоволення вказаної заяви позивача обумовлюється й тим, що в судовому засіданні 13.01.2025 судом прийнято рішення за результатами розгляду даної справи, яким в задоволенні позову Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» відмовлено.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про забезпечення позову, у зв`язку з її необґрунтованістю.
Керуючись статтями 136-137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 15.01.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Т.Ю. Трофименко