ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: [email protected]
УХВАЛА
30.09.2024
Справа № 910/9314/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
скарги Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців"
на дії (бездіяльність) державного виконавця
за заявою Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців"
про забезпечення позову до подання позовної заяви
у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців»
до: 1. Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України
2. Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1) Кабінет Міністрів України,
2) Міністерство у справах ветеранів України,
про визнання права власності за набувальною давністю,
За участю представників учасників справи та ДВС:
від скаржника (позивача): Фокіна О.С.,
від відповідача-1: Лабушний А.Г.,
від відповідача-2: Вараниця К.В.,
від третьої особи-1: Мартинюк К.Е.,
державний виконавець: Левіцький Т.К.
УСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва звернулася Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій заявник просить суд вжити такі заходи забезпечення позову:
- зобов`язати Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України на час розгляду справи надати Всеукраїнській громадській організації «Український союз промисловців і підприємців» постійний доступ до приміщень третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві;
- заборонити Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України на час розгляду справи вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод у користуванні Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» приміщеннями третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку, в тому числі створення перешкод у доступі до вказаних приміщень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 заяву Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про забезпечення позову до подання позову задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову до подання позову, а саме: заборонено Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 03539024) та Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 00019442) до прийняття судом рішення по суті у справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод у користуванні Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» приміщеннями третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, в тому числі створювати перешкоди у доступі до вказаних приміщень. В іншій частині заяви відмовлено.
03.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» надійшла скарга на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича щодо виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24, у якій скаржник просить:
1) визнати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28.08.2024 № 75911409/1 Старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича неправомірним;
2) вжити заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, а саме: зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24 щодо боржника - Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ 00019442, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 вказану скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків.
09.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від скаржника надійшли заяви про усунення недоліків скарги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 розгляд скарги Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" на дії (бездіяльність) державного виконавця призначено на 23.09.2024; зобов`язано старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича у строк до 18.09.2024 (включно) подати до суду письмові пояснення на скаргу. Запропоновано Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України подати до суду пояснення/заперечення на скаргу до 18.09.2024 (включно).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 прийнято позовну заяву Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9314/24. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008) та Міністерство у справах ветеранів України (провулок Музейний, буд. 12, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 42657144).
В судове засідання 23.09.2024 із розгляду скарги на дії державного виконавця з`явились представники скаржника, відповідача-2 та третьої особи-1. Представник державного виконавця не з`явився. Водночас, станом на момент проведення судового засідання у суду відсутні підтверджуючі докази щодо отримання Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ухвали від 10.09.2024 про призначення скарги Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" до розгляду та обізнаність державного виконавця Левіцького К.Т. із поданням зазначеної скарги на його дії.
Враховуючи зазначене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти розгляд скарги Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича на 30.09.2024.
24.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли пояснення на скаргу.
В судове засідання 30.09.2024 з`явилися представники скаржника (позивача), відповідачів, третьої особи-1 та старший державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцький Т.К.
Представник скаржника в судовому засіданні 30.09.2024 надав суду пояснення по суті поданої скарги на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича, просив суд скаргу задовольнити.
Представники відповідачів, третьої особи-1 та державний виконавець заперечували проти задоволення скарги Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців».
Дослідивши матеріали скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення, суд вважає, що скарга стягувача на неправомірній дії державного виконавця під час виконання судового рішення у справі № 910/9314/24 є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на таке .
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 343 Господарського процесуального кодексу України).
Так, в обґрунтування скарги Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» зазначає, що прийняте старшим державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцьким Т.К. повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28.08.2024 № 75911409/1 суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки з аналізу положень частин 1, 2 ст. 144 ГПК України та ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», ухвала суду про забезпечення позову є самостійним виконавчим документом, який підлягає виконанню, а видача будь-яких інших документів з метою її виконання нормами законодавства не передбачена.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як вбачається із наданих скаржником доказів, Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» звернулася до Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання рішення, а саме: ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24 про забезпечення позову, щодо боржника - Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Скаржник вказує, що 28.08.2024 ним отримано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28.08.2024 № 75911409/15, прийняте старшим державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцьким Т.К.
Як вбачається зі змісту вказаного повідомлення старшого державного виконавця, виконавчий документ (ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24) повернуто з підстав невідповідності вимогам п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Суд встановив, що оскаржуване повідомлення старшого державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28.08.2024 № 75911409/15 містить посилання на ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
За положеннями ч. 5 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
Тобто, як вимоги ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», так і ч. 5 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України стосуються саме виконання рішень суду, ухвалених за наслідками розгляду справи по суті.
В той же час, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
За змістом ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, постановлені у відповідності до приписів ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, не є рішеннями, ухваленими на користь позивача або проти відповідача, а відтак посилання державного виконавця на необхідність дотримання при складанні ухвал про забезпечення позову вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним.
Суд погоджується із доводами скаржника, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має статус виконавчого документа і для її виконання видача наказу або будь-якого іншого виконавчого документу не потребується.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не були використані в повній мірі права та дотримані обов`язки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», що призвело до незаконності винесеного повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, по суті відмови у відкритті виконавчого провадження.
Відтак суд приходить до висновку, що дії старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Т.К. щодо повернення виконавчого документа (ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24) стягувачу без виконання є неправомірними та такими, що суперечать принципу обов`язковості виконання судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24 щодо боржника - Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 00019442).
Таким чином, скарга Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 234-235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича задовольнити.
2. Визнати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28.08.2024 № 75911409/15 старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Тимофія Костянтиновича неправомірним.
3. Зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24 щодо боржника - Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 00019442).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано: 01.10.2024.
Суддя Т. Ю. Трофименко
Постанова № 124100322
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" грудня 2024 р. Справа№ 910/9314/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
від ВГО «Український союз промисловців і підприємців»: Бровко О.М., Фокіна О.С.
від Управління адміністративних будинків ГФД Секретаріату КМУ: Лабушний А.Г., Засульська М.О.
від Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату КМУ: Вараниця К.В.
від Кабінету Міністрів України: Ткачук Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг:
- Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України,
- Кабінету Міністрів України,
- Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 про забезпечення позову до подання позовної заяви (повний текст складено та підписано 08.08.2024)
у справі № 910/9314/24 (суддя Трофименко Т.Ю.)
заявник - Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців»
Особи, які можуть отримати статус учасника справи:
відповідач-1 - Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України,
відповідач-2 - Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Кабінет Міністрів України
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст заяви про забезпечення позову до подачі позову
У липні 2024 року Всеукраїнська громадська організація "Український союз промисловців і підприємців" звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій заявник просить суд вжити такі заходи забезпечення позову:
- зобов`язати Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України на час розгляду справи надати Всеукраїнській громадській організації "Український союз промисловців і підприємців" постійний доступ до приміщень третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві;
- заборонити Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України на час розгляду справи вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод у користуванні Всеукраїнською громадською організацією "Український союз промисловців і підприємців" приміщеннями третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку, в тому числі створення перешкод у доступі до вказаних приміщень.
В обґрунтування зазначених вимог заявник посилається на те, що протягом 30 років він користується приміщеннями третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р, однак відповідачами не визнається право користування позивача цими приміщеннями, останні систематично вчиняють примусові дії з метою вивільнення зайнятих позивачем приміщень, блокуючи доступ позивача до приміщень, де залишаються його речі та цінності. Такі дії, на переконання заявника, дають підстави вважати, що відповідачі і надалі не мають наміру дотримуватись прав позивача. Відтак, Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» вважає, що невжиття запропонованих нею заходів забезпечення позову призведе до ускладнення поновлення порушених її прав та інтересів, а саме, до можливості передачі в оренду приміщень іншим особам, які матимуть у розпорядженні речі та інші матеріальні цінності позивача, у зв`язку з чим останній буде змушений вживати додаткових заходів для поновлення своїх прав.
В свою чергу, предметом майбутніх позовних вимог Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» є визнання права користування приміщеннями третього та сьомого поверхів за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34.
Заявник вважає, що запропоновані ним заходи забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами та гарантують реальне виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення позову, адже покликані зберегти стан речей, який існує на момент виникнення спору без необхідності вчинення додаткових дій. Водночас, невжиття заходів забезпечення позову, на думку заявника, призведе до завдання значних втрат останньому, оскільки існує імовірність пошкодження майна заявника та заволодіння ним третіми особами, крім того, заявник внаслідок блокування відповідачами доступу до приміщень третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві позбавлений можливості здійснювати статутну діяльність, що призводить до негативних наслідків для держави та представників бізнесу, оскільки заявник представляє інтереси підприємців України, зокрема, і на міжнародному рівні, проводить заходи із залученням міжнародних партнерів та за участі представників державних органів.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24 заяву задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову до подання позову, а саме: заборонено Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України до прийняття судом рішення по суті у справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод у користуванні Всеукраїнською громадською організацією "Український союз промисловців і підприємців" приміщеннями третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, в тому числі створення перешкод у доступі до вказаних приміщень. В іншій частині заяви про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову, відмовлено.
Суд виходив з того, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, оскільки існує достатньо мотивована ймовірність того, що відповідні приміщення можуть бути передані в оренду іншим особам. Водночас у формулюванні, яке наведено заявником у пункті 2.2. прохальної частини заяви про забезпечення позову, а саме в частині слів «на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку», захід забезпечення позову не може бути задоволено оскільки це буде втручанням у господарську діяльність відповідачів.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись із цією ухвалою, Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Кабінет Міністрів України та України звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять оскаржену ухвалу скасувати в частині задоволення заяви про забезпечення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви повністю.
Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів також звернувся з апеляційною скаргою, в який просить:
« 1. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 серпня 2024 року у справі № 190/9314/24.
2. Прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити апеляційну скаргу повністю.
3. Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» суму сплаченого судового збору.
4. Справу розглядати за участю представника Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів.»
Обставини, на які посилаються апелянти, підстави та нормативне обґрунтування апеляційних скарг є аналогічними. Апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції вимог ст. 136, 137 ГПК України, а також неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи.
Зокрема, апелянти зазначають, що:
- суд, застосовуючи заходи забезпечення позову неправильно встановив підстави користування заявником спірними приміщеннями;
- взявши до уваги доводи заявника стосовно того, що відповідачі змінюють в односторонньому порядку правовідносини користування приміщеннями заявником, суд дійшов не врахував, що оформлені правовідносини між заявником і відповідачами -відсутні;
-Уряд впорядкував порядок користування державним майном та реалізував свої повноваження як власник майна, проте суд не врахував існування нагальної потреби в розміщення у приміщеннях центральних органів виконавчої влади, відповідно до Розпорядження КМУ № 720, що матиме негативні наслідки як для відповідачів, так і для Держави в цілому;
- застосовані заходи забезпечення позову не є адекватними, оскільки фактично обмежують законні права Уряду щодо належного виконання його прав та обов`язків, що порушує принцип якості, передбачуваності законодавства та належного урядування;
- під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не дотримався принципу їх співмірності із вимогами, які у майбутньому бажає заявити позивач;
- наявність лише припущень щодо можливого виникнення ускладнень під час виконання судового рішення не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено;
- за відсутності чітких і обґрунтованих підстав вжиття заходів призвело до незаконно надання преференцій одній із сторін спору, порушенню принципів справедливості та правової визначеності, а також необґрунтованого втручання в права іншої сторони;
- суд безпідставно не застосував положення ст. 43 ГПК України, адже заявник вже неодноразово, у інших справах, звертався до суду із тотожними заявами про забезпечення позову щодо права користування приміщеннями (справи №910/2983/24, №910/3427/24, №910/3707/24, № 910/9228/24, № 320/11298), що свідчить про зловживанням процесуальними правками;
- оскарженою ухвалою суд обмежує у правах законного власника спірного майна;
- формулювання вжитого заходу забезпечення позову тотожне за своїм змістом до визнання права користування.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
Позивач з апеляційними скаргами не погодився, просить залишити їх без задоволення, а оскаржену ухвалу залишити без змін.
Зокрема, позивач зазначив, що суд першої інстанції повно і правильно дослідив обставини справи, правильно застосував норми чинного законодавства. Доводи апеляційних скарг вважає необґрунтованими.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024 апеляційну скаргу Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Згідно з протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 19.08.2024, апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.
Згідно з протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 20.08.2024, апеляційну скаргу Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження №910/9314/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів оскарження з Господарського суду міста Києва.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління адміністративних будинків, Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/9314/24. Об`єднано розгляд апеляційних скарг Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів Українина ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/9314/24 в одне апеляційне провадження. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 02.10.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 25.09.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 25.09.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.
Розгляд справи відкладався, зокрема, на 16.12.2024.
Явка представників сторін
Представники скаржників (відповідачі-1.2 та третя особа) в судовому засіданні 16.12.2024 підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Представники позивача в судовому засіданні 16.12.2024 заперечили проти апеляційних скарг та просили залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Також в судовому засіданні були присутні вільні слухачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Отже, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Під забезпеченням позову у даному випадку необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Мотиви та правові висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вже зазначено, свою заяву про забезпечення позову до подання позову від 29.07.2024, що подана в порядку ст. 136 ГПК України, Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» обґрунтовує тим, що він має намір пред`явити позов про визнання за ним права користування приміщеннями третього та сьомго поверху у будівлі, за адресою : м. Київ вул. Хрещатик, 34.
Заява обґрунтовано тим, що протягом 30 років він користується приміщеннями третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р, однак відповідачами не визнається право користування позивача цими приміщеннями, останні систематично вчиняють примусові дії з метою вивільнення зайнятих позивачем приміщень, блокуючи доступ позивача до приміщень, де залишаються його речі та цінності. Такі дії, на переконання заявника, дають підстави вважати, що відповідачі і надалі не мають наміру дотримуватись прав позивача. Відтак, Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» вважає, що невжиття запропонованих нею заходів забезпечення позову призведе до ускладнення поновлення порушених її прав та інтересів, а саме, до можливості передачі в оренду приміщень іншим особам, які матимуть у розпорядженні речі та інші матеріальні цінності позивача, у зв`язку з чим останній буде змушений вживати додаткових заходів для поновлення своїх прав.
Суд першої інстанції визнав належним та таким, що відповідатиме предмету та підставам майбутніх позовних вимог захід забезпечення позову у вигляді заборони Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України до прийняття судом рішення по суті у справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод у користуванні Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» приміщеннями третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, в тому числі створення перешкод у доступі до вказаних приміщень. Також суд зазначив, що невжиття такого заходу забезпечення позову матиме набагато більше негативних наслідків для позивача у порівнянні із тими наслідками, які настануть для відповідачів у справі.
Із урахуванням викладених вище висновків, суд частково задовольнив заяву Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» суду.
Серед іншого, суд першої інстанції виснував, що невжиття такого заходу забезпечення позову матиме набагато більше негативних наслідків для позивача у порівнянні із тими наслідками, які настануть для відповідачів у справі.
Дослідивши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з таких підстав.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
У заяві про забезпечення позову заявник зазначає, що у майбутньому буде пред`явлена вимога про визнання за ним права користування приміщеннями третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, яке порушується відповідачами, які змінюють в односторонньому порядку правовідносини, що склались між сторонами, безпідставно вимагаючи звільнення приміщення.
Суд першої інстанції, застосувавши заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод у користуванні заявнику приміщеннями третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, в тому числі створення перешкод у доступі до вказаних приміщень не врахував вимоги частини 11 статті 137 ГПК України яка передбачає, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Суд фактично дійшов висновку про необхідність тимчасового обмеження у правах законного власника спірного майна, водночас формулювання підстав вжитого заходу забезпечення позову тотожне за своїм змістом до визнання за заявником права користування спірними приміщеннями.
Разом з тим, суд першої інстанції застосував захід забезпечення позову, який не відповідає позовним вимогам для забезпечення яких від вживається.
Суд не звернув увагу на те, що в своїй заяві про забезпечення позову заявник зазначив, що предметом майбутнього позову буде: «вимога про визнання за ним права користування приміщеннями», а не «усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями». Отже, застосовані судом заходи забезпечення позову не відповідають принципу адекватності, адже не відповідають змісту позовних вимог, які в майбутньому бажає пред`явити заявник.
Суд не звернув увагу, що обраний ним спосіб забезпечення позову може застосовуватися лише у разі, коли заявник вже є носієм оспорюваного права. Водночас у справі що розглядається , суд ще не ухвалив судове рішення про наявність у заявника такого права. Більш того, в процедурі забезпечення майбутнього позову суд позбавлений права встановлювати такі факти. Разом з тим, за відсутності вимог про усунення перешкод у реалізації цього права, є передчасним застосування заходів для забезпечення позовних вимог, щодо яких заявник взагалі не висловив свого наміру пред`явити їх у майбутньому.
Суд апеляційної інстанції констатує, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з способом тимчасового обмеження, яке застосовується до власника майна в процедурі забезпечення позову.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Оскаржена ухвала зазначеним вимогам не відповідає, адже суд задовольнив (частково) заяву про забезпечення позову з порушенням викладених вимог процесуального закону.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції визнає апеляційні скарги обґрунтованими. Оскаржена ухвала підлягає скасуванню. У задоволення заяви Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про забезпечення позову слід відмовити з підстав, викладених у постанові.
Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судові витрати
Судові витрати пов`язані з розглядом справи слід розподілити згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24 скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про забезпечення позову до подання позову.
Стягнути з Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 34, ЄДРПОУ: 00036897) на користь Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2; ЄДРПОУ: 03539024) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Стягнути з Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 34, ЄДРПОУ: 00036897) на користь Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2; ЄДРПОУ: 00031101) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Стягнути з Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 34, ЄДРПОУ: 00036897) на користь Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2; ЄДРПОУ: 00019442) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 27.12.2024.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков