ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 121540653

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"05" вересня 2024 р. Справа № 907/1016/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді МАТУЩАКА О.І.

суддів МАЛЕХ І.Б.

ГРИЦІВ В.М.

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

за участю представників:

від апелянта – не з`явилися

від позивача – Децик В.В. – в порядку самопредставництва; Сочка А.В. – адвокат;

Кіт В.І. - адвокатка;

від відповідача – Герей О.Д. ( адвокат)

розглянувши апеляційну скаргу особи,

яка не брала участі у справі Командитного товариства “Транскарпатія Гмбх і КО. КГ” (вх.ЗАГС №01-05/1846/24 від 28.06.2024)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 (повне рішення – 25.03.2024, суддя Лучко Р.М.)

у справі №907/1016/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Свобода”, с. Свобода Берегівського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Свобода-Агро”, с. Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області

про визнання недійсним договору, визнання права власності та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справі №907/1016/23 за позовом ТОВ “Агро-Свобода” до відповідача ТОВ «Свобода-Агро» про визнання недійсними: договору купівлі-продажу транспортного засобу №2141/2023/3757732 від 11.04.2023 про передачу у власність відповідача транспортного засобу RENAULT SANDERO, 2016 року випуску, червоного кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н., НОМЕР_2 ; договору купівлі-продажу транспортного засобу №2141/2023/3757841 від 11.04.2023 про передачу у власність відповідача транспортного засобу SKODA OCTAVIA А7, 2016 року випуску, червоного кольору, VIN-код НОМЕР_3 , д.н. НОМЕР_4 ; договір купівлі-продажу техніки №01-28/04/2023 від 28.04.2023 про передачу у власність відповідача екскаватора гусеничного Samsung 5E-130 LC-2, д.н. НОМЕР_5 ; визнати за позивачем право власності на зазначене майно та передати його в натурі позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовуються відсутністю повноважень у директора ТОВ «Агро-Свобода» (рішення вищого органу управління Товариства - загальних зборів) на укладення з третьою особою - ТОВ «Свобода-Агро» 28.04.2023 договору купівлі-продажу техніки №01-28/04/2023. Позивач зазначив, що оспорюваними правочинами відповідачем, який є пов`язаною з позивачем особою, з перевищенням повноважень незаконно відчужено вищезазначене майно за значно нижчою ціною від її реальної вартості, у зв`язку з чим означені правочини підлягають визнанню недійсними.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 19.03.2024 в задоволенні позовних вимог відмовив. Скасував вжиті ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.11.2023 у справі № 907/1016/23 заходи забезпечення позову.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю підстав передбачених ст. 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання недійсними оспорюваних правочинів з підстав їх укладення позивачем без достатнього обсягу цивільної дієздатності.

Також місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем поширення на відповідача обмежень щодо представництва керівника позивача відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України.

Суд відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на майно з підстав неефективного способу захисту, оскільки між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, відповідно до яких спірне майно оплатно передане позивачем у власність відповідача.

Командитне товариство “Транскарпатія Гмбх і КО. КГ”, як особа, яка не брала участі у справі, в порядку ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, прийняти до розгляду письмові докази і стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору. КТ “Транскарпатія Гмбх і КО. КГ” посилається на те, що Господарський суд Закарпатської області рішенням від 19.03.2024 вирішив питання про його права, інтереси та долю інвестицій, оскільки вказане рішення безпосередньо зменшує вартість активів апелянта через вартість активів позивача.

Особа, яка не брала участі в справі просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Також, обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що:

- місцевим господарським судом порушено принцип диспозитивності господарського судочинства та зроблено помилковий висновок про перебування ОСОБА_1 на неіснуючій посаді керівного директора КТ «Транскарпатія Гмбх і Ко.КГ»;

- судом не досліджено, що для прийняття рішення про продаж директором ТОВ «Агро-Свобода» майна, яке є предметом оспорюваних правочинів, необхідним було рішення засновника ТОВ «Агро-Свобода», що передбачено статутом ТОВ «Агро-Свобода» та ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»;

- судом безпідставно відхилено як доказ на підтвердження вартості майна звіт про оцінку від 20.09.2023, що складений ФОП Донсковою О.С.;

- помилковим є висновок суду про схвалення позивачем оспорюваних правочинів, ототожнюючи особу позивача та особу директора позивача, а отже, і їх дії.

- суд дійшов помилкового висновку про наявність факту суперечливої поведінки позивача.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.07.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою КТ “Транскарпатія Гмбх і КО. КГ” (вх.ЗАГС №01-05/1846/24 від 28.06.2024) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 відкладено розгляд справи №907/1016/23 на 05.09.2024 о 12 год 40 хв .

05.09.2024 в судове засідання з`явилися представники апелянта, позивача і відповідача, які виклали свої доводи, заперечення та міркування щодо наявності правових підстав у КТ “Транскарпатія Гмбх і КО. КГ” на подання апеляційної скарги у цій справі.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду заслухавши позиції учасників справи та особи, яка не брала участі в справі, дослідивши обставини наявності порушення прав чи законних інтересів КТ “Транскарпатія Гмбх і Ко.КГ” рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 в цій справі дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою КТ “Транскарпатія Гмбх і Ко.КГ” з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 264 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі в справі, з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, який подав апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У ч. 1 ст. 254 ГПК України закріплено норму, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може бути взято до уваги.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №908/1141/15-г, від 20.03.2023 у справі № 911/1201/16, від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 10.04.2024 у справі № 40/223-05.

Отже, за змістом ст. 17, 254 ГПК України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку цих статей Кодексу, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Аналогічні правові висновки наведені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17 та від 01.12.2020 у справі № 910/5511/19.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи в якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права, інтереси та (або) обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

В апеляційній скарзі КТ “Транскарпатія Гмбх і Ко.КГ” на обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 у цій справі посилалося, зокрема, на те, що що на час укладення договору у позивача не було прав для подання статутів КТ “Транскарпатія Гмбх і КО. КГ”.

Таким чином, апелянт - особа, яка не брала участі в справі вважає, що його права як єдиного учасника позивача порушені у зв`язку з укладенням між сторонами договорів з підстав, викладених в доводах апеляційної скарги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі №916/2084/17 зазначила, що з норм ст. 92, 97, 98, 116, 509, 510 Цивільного кодексу України вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Місцевим господарським судом не вирішувалося питання про права, інтереси та/або обов`язки скаржника і рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024, не зачіпає безпосередньо права та обов`язки такої особи; ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення в цій справі не містять жодних посилань і застережень, а також висновків щодо прав або обов`язків скаржника, а містять виключно висновки щодо правовідносин між ТОВ “Агро-Свобода” та ТОВ “Свобода-Агро” за оспорюваними договорами.

Підписання директором ТОВ “Агро-Свобода” (позивача) оспорюваних договорів про відчуження майна товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника.

Таким чином, колегія суддів встановила, що права апелянта оскаржуваним судовим рішенням не порушені, питання про його права та обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися. При цьому, апелянтом не доведено наявність безпосереднього матеріально-правового зв`язку із предметом позову у цій справі, як і того, що оскаржуване рішення суду стосується інтересів, прав та (або) обов`язків апелянта.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи наведені положення законодавства, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам апелянта і поданим на їх підтвердження доказам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою КТ “Транскарпатія Гмбх і Ко.КГ” на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Керуючись ст. 234, 254, 264 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Командитного товариства “Транскарпатія Гмбх і КО. КГ” (вх.ЗАГС №01-05/1846/24 від 28.06.2024) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 у справі №907/1016/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді І.Б. МАЛЕХ

В.М. ГРИЦІВ

Додаткове рішення № 122150050

Vollansicht öffnen

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. Справа №907/1016/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді МАТУЩАКА О.І.

суддів МАЛЕХ І.Б.

ГРИЦІВ В.М.

за участю секретаря судового засідання – ТЕЛИНЬКО Я.П.

за участю представників:

відскаржника - Кіт У.В. (адвокатка).

розглянувши заяву представника Т овариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Свобода” – адвоката

Сочки В.І.

про стягнення витрат на правничу допомогу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Свобода”(вх.№01-05/1156/24 від 19.04.2024)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 (повне рішення - 25.03.2024, суддя Лучко Р.М)

у справі №907/1016/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Свобода”, с. Свобода Берегівського району, Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Свобода-Агро”, с. Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області

про визнання недійсним договору, визнання права власності та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Західний апеляційний господарський суд постановою від 05.09.2024 у справі №907/1016/23 частково задовольнив апеляційну скаргу ТОВ “Агро-Свобода”, скасував рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив частково.

10.09.2024 через систему “Електронний суд” представником ТОВ “Агро-Свобода” – адвокатом Сочкою В.І. сформовано заяву про розподіл судових витрат, в якій він просить стягнути з ТОВ “Свобода-Агро” 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником ТОВ “Агро-Свобода” – адвокатом Сочкою В.І. долучено копії таких документів:

-договору про надання правової допомоги №542/АО від 26.10.2023;

-додаткової угоди №2 від 01.04.2024 до договору про надання правової допомоги №542/АО від 26.10.2023;

-додаткової угоди №3 від 01.07.2024 до договору про надання правової допомоги №542/АО від 26.10.2023;

-акту про приймання – передавання виконаних робіт та надання послух;

-звіту про надання правової допомоги;

-квитанції про оплату відповідно до договору про надання правової допомоги №542/АО від 26.10.2023 у розмірі 30 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З огляду на зазначене, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2024 призначено судове засідання на 26.09.2024 об 14 год 30 хв.

Згідно з приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

05.09.2024 до завершення судових дебатів представник ТОВ “Агро-Свобода” заявив клопотання про надання 5-денного строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), згідно зі ст. 26 якого адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктами 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.10.2024 між адвокатським об`єднанням "Ініціаліс" в особі керуючого партнера Сочки В.І. та ТОВ “Агро-Свобода” укладено договір про надання правової допомоги .

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору адвокат зобов`язується надати професійну правничу (правову) допомогу на умовах і в порядку, що визначені цим договором. В свою чергу клієнт, відповідно повинен своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану професійну правничу допомогу адвокатом.

Згідно із п.2.1 договору вартість правової допомоги надається на підставі цього договору, а порядок її оплати визначається сторонами у додаткових угодах цього договору.

Звітом про надання правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги №542/АО від 26.10.2023 зазначено зміст наданої правової допомоги, а саме:

-підготовка апеляційної скарги;

-підготовка клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги;

-підготовка клопотання про долучення доказів;

-підготовка клопотання про відкладення розгляду справи;

-підготовка доповнення до клопотання про долучення доказів;

-ознайомлення з апеляційною скаргою Командитного товариства "Транскарпатія Гмбх і Ко.КГ";

-участь у судовому засіданні за апеляційною скаргою Командитного товариства "Транскарпатія Гмбх і Ко.КГ";

-участь у судовому засіданні за апеляційною скаргою ТОВ "Агро-Свобода".

Пунктом 2 додаткової угоди №3А від 01.07.2024 до договору про надання правової допомоги визначено, що вартість правової допомоги на стадії апеляційного перегляду рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 складає 30 000, 00 грн.

Зазначена сума вказана і у акті приймання-передавання виконаних робіт та послуг від 06.09.2024.

Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 вказано, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

У цьому випадку сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (правова позиція Великої Палата Верховного Суду, викладена у постановах від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5 - 7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, колегія суддів звертає увагу, що навіть за відсутності заперечень проти розміру витрат на правничу допомогу іншої сторони, суд вправі зменшити їх розмір з власної ініціативи.

Проаналізувавши долучені докази щодо наданих послуг, беручи до уваги умови договору про надання правничої допомоги та додаткових угод до вказаного договору, колегія суддів вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг частково відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах справи, а тому заява ТОВ “Агро-Свобода” про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні заяви про стягненнення витрат на правничу допомогу з відповідача в частині таких видів наданої правничої допомоги, як: ознайомлення з апеляційною скаргою Командитного товариства "Транскарпатія Гмбх і Ко.КГ" та участь у судовому засіданні за вказаною апеляційною скаргою, з огляду на те, що апеляційне провадження було ініційоване Командитним товариством "Транскарпатія Гмбх і Ко.КГ" і суд закрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою, оскільки оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про права, інтереси та обов`язки апелянта. Відтак зазначені витрати не можуть бути покладені на відповідача.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на оплату послуг з підготовки клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги та підготовки доповнень до клопотання про долучення доказів, то така не підлягає задоволенню. Так, вказані витрати не можуть бути визнані судом обґрунтованими, неминучими та необхідними, позаяк подання апеляційної скарги та клопотання про долучення доказів без необхідності надалі усувати недоліки таких процесуальних документів шляхом подання додаткових клопотань, залежить виключно від добросовісної поведінки сторони. Таким чином, вказані витрати не можуть бути покладені судом на іншу сторону.

В частині відшкодування витрат на оплату послуг з підготовки клопотання про відкладення розгляду справи суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне відмовити, оскільки брати участь в судових засіданнях чи просити про відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком учасника справи. При цьому, в межах апеляційного розгляду у цій справі явка сторін була не обов`язковою, а на власний розсуд.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

З огляду на вказане, враховуючи, що розмір витрат на правничу допомогу у цій справі визначено у фіксованому розмірі без зазначення вартості кожної із послуг, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумної необхідності розміру заявлених витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає, що доведеними, документально обґрунтованими та такими, що відповідають вказаним критеріям є витрати у розмірі 20 000, 00 грн.

Згідно із ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись із позовом у цій справі, ТОВ “Агро-Свобода” було заявлено три позовні вимоги. Постановою суду скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та прийнято нове рішення, яким задоволено одну позовну вимогу.

Беручи до уваги зазначене та принцип пропорційності, колегія суддів дійшла висновку про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 6 670, 00 грн за рахунок ТОВ «Свобода-Агро».

Керуючись ст. 126, 129, 244 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Свобода” про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Свобода-Агро” (89463, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Велика Добронь, вул. Фізкультурна, 6, код ЄДРПОУ 37742955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Свобода” (90210, Закарпатська область, Берегівський район. с. Свобода, вул.Миру 112, код ЄДРПОУ 38325142 ) 6 670, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. В задоволенні заяви в іншій частині – відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді І.Б. МАЛЕХ

В.М. ГРИЦІВ