ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 120649653

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

29 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14863/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) (далі - ДЕСОККО ЛІМІТЕД, скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024

за первісним позовом ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED)

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.);

2) Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистреко»

про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки та зобов`язання вчинити дії,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.)

до відповідачів:

1) ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED);

2) Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистреко»

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ДЕСОККО ЛІМІТЕД 25.07.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 910/14863/22 повністю, а справу передати повністю на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, в прохальній частині касаційної скарги просить поновити строк на подачу касаційної скарги у цій справі.

Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.07.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/14863/22 визначено склад суду: Малашенкова Т. М. - головуюча, Бенедисюк І. М., Ємець А. А.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

У поданій касаційній скарзі ДЕСОККО ЛІМІТЕД з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статті 6, частини п`ятнадцятої статті 10, статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в частині визначення дати, станом на яку необхідно встановити обставини, що мають значення для справи (а саме, обставини щодо недійсності ТМ) та, як наслідок, обставини встановлені на підставі неналежних доказів. При застосуванні відповідних норм матеріального права судами попередніх інстанцій не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/9610/18.

Також скаржник з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Скаржник з посиланням на статті 124, 126, 129 ГПК України, статті 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначає й про те, що при задоволенні вимог ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» та ТОВ «Дистреко»" щодо компенсації судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, суди попередніх інстанцій не з`ясували обставин, що мають значення для справи, а саме щодо відсутності порядку обчислення гонорару згаданих учасників справи, не застосували норми матеріального та процесуального права і не врахували правові позиції Верховного Суду в частині підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу, а також компенсували витрати, пов`язані із залученням експертів, попри те, що відповідні висновки експертів є неналежними та недопустимими (постанови Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 31.01.2023 у справі № 910/15803/19, від 06.12.2022 у справі № 910/19720/21, від 23.11.2022 у справі № 918/193/22, від 19.10.2022 у справі № 751/11211/16-ц та постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Отже, зазначені скаржником підстави за пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі не є очевидно неприйнятними.

При цьому ДЕСОККО ЛІМІТЕД посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та зазначає, що ним не виявлено постанов Верховного Суду, в яких би досліджувались подібні правовідносини щодо «необхідності зазначення чіткого місця безпосереднього проведення судової експертизи», «зазначення конкретного міста, вулиці, дому та, при наявності, офісу де висновок його було складено» та «вказівки періоду часу коли його було складено» судовим експертом, проте не зазначає щодо якої конкретно норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах,.

Отже, скаржник зазначивши пункт 3 частини другої статті 287 ГПК як підставу для подання касаційної скарги не зазначає щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Верховний Суд роз`яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга ДЕСОККО ЛІМІТЕД підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліку, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції та зазначити щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Матеріали з усуненням недоліку касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку або не в повному обсязі його усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заявлене клопотання щодо поновлення строку на подачу касаційної скарги у цій справі розглядатиметься після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 910/14863/22 - залишити без руху.

2. Надати ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Постанова № 124961793

Відкрити повний перегляд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа №910/14863/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED): Дзяткевич А.В.

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт": Сопільняк В.Ю.

від Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій": Гладюк О.О.

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистреко": Коваль М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" (ORHEI-VIT S.R.L.)

про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED)

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024

у справі №910/14863/22 (суддя Мандриченко О.В.)

за первісним позовом ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" (ORHEI-VIT S.R.L.)

2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистреко"

про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки та зобов`язання вчинити дії

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" (ORHEI-VIT S.R.L.)

до 1) ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED)

2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистреко"

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14863/22 відмовлено у задоволенні первісного позову.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі №910/14863/22 в частині, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі №910/14863/22.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано недійсним повністю свідоцтво України від 25.11.2008 №99608 на знак для товарів і послуг "Natura", що належить ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED).

Зобов`язано Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені "Промислова власність".

Стягнуто з ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" 538 575,00 грн понесених судових витрат.

Стягнуто з ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистреко" 278 539,00 грн понесених судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14863/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги по первісному позову та відмовити у задоволенні позовних вимог по зустрічному позову.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024, апеляційну скаргу ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1, судді Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 апеляційну скаргу ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14863/22 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14863/22 залишено без змін.

27.06.2024, через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" клопотання про залучення доказів на підтвердження понесених в апеляційному провадженні витрат, в якому останнє просить суд стягнути з ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) відшкодування усіх понесених ним судових витрат у справі №910/14863/22 на стадії апеляційного її розгляду у розмірі 1 207 412,50 грн.

10.07.2024, через систему "Електронний суд", ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) подано клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги у справі №910/14863/22 до 15 647,71 грн.

22.07.2024, через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" подані заперечення проти клопотання ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) про зменшення судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2024 витребувано матеріали справи №910/14863/22.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16.08.2024, Північним апеляційним господарським судом направлено матеріали справи №910/14863/22 до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 12.11.2024 касаційну скаргу ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) задоволено частково.

Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024, в частині вирішення спору за зустрічним позовом, та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №910/14863/22, в частині вирішення спору за зустрічним позовом.

Справу №910/14863/22 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 щодо первісного позову та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 щодо первісного позову у справі №910/14863/22 залишено без змін.

Касаційну скаргу Спільного підприємства "Вітмарк-Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишено без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №910/14863/22 щодо закриття апеляційного провадження - без змін.

18.12.2024, через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) відшкодування частини понесених ним судових витрат у справі №910/14863/22 на стадії апеляційного її розгляду у розмірі 540 934,50 грн.

Так, у наведені заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" уточнює, що зважаючи на характер спірних відносин, пов`язаних із захистом прав на об`єкти інтелектуальної власності, предмет і підстави первісного та зустрічного позовів, їх немайновий характер, складність, об`єм справи, то витрачений на її ведення час, в частині первісного позову, є рівнозначними в частині, що стосується зустрічного позову, а тому справедливим є стягнення 50% від заявленої суми, що складає 540 934,50 грн.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 08.10.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, матеріали справи №910/14863/22 передано для визначення складу судової колегії автоматизованою системою, відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 справу №910/14863/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.

Суддя Сітайло Л.Г. перебувала у відпустці з 25.12.2024 до 03.01.2025.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Доманської М.Л. та Пантелієнка В.О., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, справу №910/14863/22 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 справу №910/14863/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" про ухвалення додаткового рішення призначено на 20.01.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14863/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14863/22 відкладено до 30.01.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14863/22.

23.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14863/22.

28.01.2025, через систему Електронний суд", ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) подані заперечення щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких останнє просить суд зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" до 15 647,71 грн, а також відмовити у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу заявлених у вигляді гонорару успіху в повному обсязі.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистреко" у судовому засіданні 30.01.2025 підтримали вимоги та доводи заяви про ухвалення додаткового рішення та просили суд її задовольнити.

Представник ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) у судовому засіданні 30.01.2025 заперечив проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу та просив суд відмовити у її задоволенні в частині "гонорару успіху" та зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу до 15 647,71 грн.

Представник Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" щодо задоволення вказаної вище заяви поклався на розсуд суду.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Апеляційним судом встановлено, що 30.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Дубинський" і Ошарова" (виконавець) укладено договір №300823, за умовами якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання юридичних послуг та правової допомоги, а також надання інших послуг, передбачених статутом виконавця та не є забороненими в Україні.

15.04.2024 між сторонами укладено додаткову угоду №010415/24 до договору від 30.08.2023 №300823, у якій сторони спільно вирішили, що загальна вартість всіх наданих послуг за цією додатковою угодою не перевищуватиме 30 000 євро, з яких:

- до 10 000 євро становлять фактичні витрати на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" у суді апеляційної інстанції у справі №910/14863/22;

- до 5 000 євро становлять фактичні витрати на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистреко" у суді апеляційної інстанції у справ №910/14863/22, з урахуванням договору від 15.04.2024 №15042024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистреко";

- до 15 000 євро становить гонорар успіху, що буде виплачений за умови залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14863/22 за результатами його апеляційного перегляду;

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди, вказані у пункті 1 даного договору суми включають у себе надання виконавцем, зокрема, наступних видів послуг з надання правничої допомоги: ознайомлення з рішенням суду першої інстанції; ознайомлення з матеріалами справи в суді; аналіз процесуальних документів опонентів; розробка правової позиції; пошук та аналіз судової практики; складання та подання відзивів на апеляційні скарги; складання та подання заяв, заперечень, клопотань, зокрема клопотання про відшкодування судових витрат; підготовка та участь у судових засіданнях; звітування та переговори з клієнтом; інші види послуг.

08.05.2024 між сторонами складено та підписано акт про надання послуг №U43304, згідно з рахунком від 19.04.2024 №U43304, відповідно до пункту 1 якого виконавець надав клієнтові, а останній отримав від виконавця послуги, зазначені у вищенаведеному рахунку, на суму 10 000 євро.

08.05.2024 між сторонами складено та підписано акт про надання послуг №U43305, згідно з рахунком від 25.04.2024 №U43305, відповідно до пункту 1 якого виконавець надав клієнтові, а останній отримав від виконавця послуги зазначені у вищенаведеному рахунку на суму 5 000 євро.

Послуги з надання правової допомоги в розмірі 15 000 євро сплачені клієнтом на рахунок виконавця, що підтверджується відповідною випискою по рахунку, наявною у матеріалах справи.

Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Як зазначалось вище, відповідачем подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

Здійснивши аналіз доводів ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), а також співмірності заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних фірмою робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" заяв по суті справи, клопотань, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд, з урахуванням заперечень ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), вважає за можливе покласти на останнє витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн.

Щодо заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" до стягнення "гонорару успіху", колегія суддів зазначає таке.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху", такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт", які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування "гонорару успіху" за рахунок ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED).

За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення з ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн.

Враховуючи те, що судовий збір за ухвалення додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України, розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" (ORHEI-VIT S.R.L.) про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14863/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) (Фемістоклі Дерві 48, Сентеніал Білдінг, офіс 303, м. Нікосія, 1066, Республіка Кіпр) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-Віт" (ORHEI-VIT S.R.L.) (Республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Індустріальна, 40, MD-2037) 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Видачу наказу на виконання додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу №910/14863/22 передати до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано - 06.02.2025.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран