ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 120649653

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

29 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14863/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) (далі - ДЕСОККО ЛІМІТЕД, скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024

за первісним позовом ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED)

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.);

2) Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистреко»

про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки та зобов`язання вчинити дії,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.)

до відповідачів:

1) ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED);

2) Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистреко»

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ДЕСОККО ЛІМІТЕД 25.07.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 910/14863/22 повністю, а справу передати повністю на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, в прохальній частині касаційної скарги просить поновити строк на подачу касаційної скарги у цій справі.

Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.07.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/14863/22 визначено склад суду: Малашенкова Т. М. - головуюча, Бенедисюк І. М., Ємець А. А.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

У поданій касаційній скарзі ДЕСОККО ЛІМІТЕД з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статті 6, частини п`ятнадцятої статті 10, статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в частині визначення дати, станом на яку необхідно встановити обставини, що мають значення для справи (а саме, обставини щодо недійсності ТМ) та, як наслідок, обставини встановлені на підставі неналежних доказів. При застосуванні відповідних норм матеріального права судами попередніх інстанцій не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/9610/18.

Також скаржник з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Скаржник з посиланням на статті 124, 126, 129 ГПК України, статті 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначає й про те, що при задоволенні вимог ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» та ТОВ «Дистреко»" щодо компенсації судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, суди попередніх інстанцій не з`ясували обставин, що мають значення для справи, а саме щодо відсутності порядку обчислення гонорару згаданих учасників справи, не застосували норми матеріального та процесуального права і не врахували правові позиції Верховного Суду в частині підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу, а також компенсували витрати, пов`язані із залученням експертів, попри те, що відповідні висновки експертів є неналежними та недопустимими (постанови Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 31.01.2023 у справі № 910/15803/19, від 06.12.2022 у справі № 910/19720/21, від 23.11.2022 у справі № 918/193/22, від 19.10.2022 у справі № 751/11211/16-ц та постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Отже, зазначені скаржником підстави за пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі не є очевидно неприйнятними.

При цьому ДЕСОККО ЛІМІТЕД посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та зазначає, що ним не виявлено постанов Верховного Суду, в яких би досліджувались подібні правовідносини щодо «необхідності зазначення чіткого місця безпосереднього проведення судової експертизи», «зазначення конкретного міста, вулиці, дому та, при наявності, офісу де висновок його було складено» та «вказівки періоду часу коли його було складено» судовим експертом, проте не зазначає щодо якої конкретно норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах,.

Отже, скаржник зазначивши пункт 3 частини другої статті 287 ГПК як підставу для подання касаційної скарги не зазначає щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Верховний Суд роз`яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга ДЕСОККО ЛІМІТЕД підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліку, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції та зазначити щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Матеріали з усуненням недоліку касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку або не в повному обсязі його усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заявлене клопотання щодо поновлення строку на подачу касаційної скарги у цій справі розглядатиметься після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 910/14863/22 - залишити без руху.

2. Надати ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Ухвала № 120176027

Відкрити повний перегляд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]

УХВАЛА

"24" червня 2024 р. Справа№ 910/14863/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поліщука В.Ю.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

під час розгляду апеляційної скарги ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), та апеляційної скарги Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю,

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 року,

у справі № 910/14863/22 (суддя Мандриченко О.В.),

за первісним позовом ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED),

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.),

2. Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистреко»,

про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки та зобов`язання вчинити дії,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.)

до відповідачів:

1. ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED),

2. Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистреко»,

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії,,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 року у справі № 910/14863/22 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю, визнано недійсним Свідоцтво України № 99608 від 25.11.2008 року на знак для товарів і послуг «Natura», що належить ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), зобов`язано Державну організацію «УКРНОІВІ» внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно визнання недійсним повністю Свідоцтва України № 99608 від 25.11.2008 року та здійснити публікацію в офіційному електронному бюлетені «Промислова власність», скасовано заходи забезпечення позову, стягнуто з ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) судові витрати у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 року у справі № 910/14863/22 було відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED).

Поряд з цим, не погоджуючись із вказаним судовим рішенням місцевого господарського суду, СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 року у справі № 910/14863/22, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) за первісним позовом, а саме: - визнати недійсною міжнародну реєстрацію торгової марки № 927822 від 05.01.2007 року, права на яку належать ТзОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) повністю; зобов`язати Державну організацію «УКРНОІВІ» здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» про визнання недійсною міжнародної реєстрації торгової марки № 927822 від 05.01.2007 року на території України повністю, та повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки № 927822 від 05.01.2007 року на території України повністю, у задоволенні позовних вимог ТзОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) за зустрічним позовом про визнання недійсною повністю Свідоцтва України № 99608 від 25.11.2008 року на знак для товарів і послуг «Natura», що належить ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Апеляційна скарга СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ мотивована тим, що в межах цієї справи розглядається питання дійсності свідоцтва України № 99608, що належить ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) та використовується у своїй господарський діяльності СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ на підставі ліцензійного договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 року, зокрема, прийнято апеляційну скаргу СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 року у справі № 910/14863/22 до свого провадження, залучено СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ до участі у справі № 910/14863/22 (апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED).

14.06.2024 року до Північного апеляційного господарського суду надійшов Відзив ТзОВ «Дистреко» на апеляційну скаргу СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ, який водночас містить заяву про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ (п. 1 прохальної частини Відзиву).

14.06.2024 року до Північного апеляційного господарського суду надійшов Відзив ТзОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) на апеляційну скаргу СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ, який водночас містить заяву про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ (п. 1 прохальної частини Відзиву).

17.06.2024 року до Північного апеляційного господарського суду надійшов Відзив Державної організації «УКРНОІВІ» на апеляційну скаргу СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ, яким заявник просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ.

18.06.2024 року до Північного апеляційного господарського суду надійшов Відзив ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) на апеляційну скаргу СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ, в якому ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) погоджується, що СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ є особою, яка наділена правом апеляційного оскарження у цій справі, у відповідності до ст. 254 ГПК України. Крім того, ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) зазначає, що доводи апеляційної скарги СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ, повністю співпадають із доводами, наведеними в апеляційній скарзі ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED).

18.06.2024 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові Пояснення СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ до апеляційної скарги.

В судове засідання 18.06.2024 року з`явились представники ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ, ТзОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.), ТзОВ «Дистреко», Державної організації «УКРНОІВІ».

Представник СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ просив, зокрема, залучити підприємство до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо педмета спору на стороні позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом), посилаючись на доводи, наведені в апеляційній скарзі СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ.

Представники ТзОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.), ТзОВ «Дистреко», Державної організації «УКРНОІВІ» в судовому засіданні просили закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ, посилаючись на доводі, наведені у Відзивах від 14.06.2024 року та 17.06.2024 року.

Заслухавши доводи поданої апеляційної скарги та доводи інших учасників судового засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду оголосила у судовому засіданні перерву до 24.06.2024 року.

В судовому засіданні 24.06.2024 року, колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши доводи апеляційної скарги СП «Вітмарк-Україна» та клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ, подані ТзОВ «Дистреко», ТзОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) та Державною організацією «УКРНОІВІ», вважає, що вказані клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи.

Ч. 1 ст. 254 ГПК України, закріплено норму, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

З наведеного слідує, що у ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Разом з тим, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

За змістом п. 3) ч. 1 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, господарський суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі п. 4) ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3) ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Аналогічний правовий висновок наведений у Постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 року у справі № 925/1600/16, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі №910/22354/15, від 19.06.2018 року у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 року у справі № 911/2635/17, від 06.12.2018 року у справі № 910/22354/15, від 06.10.2020 року у справі № 910/21451/16, від 03.12.2020 року у справі № 908/3338/19, від 16.01.2021 року у справі № 904/379/19.

Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та (або) обов`язки, то такі посилання, з огляду на наведене вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (аналогічний висновок міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 921/730/13-г/3 та у Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі № 904/897/19).

Як вбачається з матеріалів справи № 910/14863/22, СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ не було залучено в якості сторони у вказаній справі в господарському суді першої інстанції.

Предмет позову у справі № 910/14863/22 стосується визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки, яка належить ТзОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) (за первісним позовом), та визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, який належить ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) (за зустрічним позовом).

При цьому, СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ не є власником зазначених свідоцтв, не було учасником справи, а оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалися права, інтереси та/або обов`язки СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ. Разом з цим, оскаржуване рішення не стосується ані сокової продукції оспорюваної торговельної марки, ані використання СП «Вітмарк-Україна» цієї торговельної марки.

Крім того, ні мотивувальна, ні резолютивна частина оскаржуваного судового рішення не містить будь-яких тверджень та/або посилань, які б стосувалися прав, інтересів та/або обов`язків СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 254, п. 3) ч. 1 ст. 264 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу подану особою, яка не брала участі у справі, має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Враховуючи наведене, вбачається, що оскаржуване судове рішення безпосередньо не впливає на права та обов`язки СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ та не зачіпають його інтересів, у зв`язку з чим, наявні підстави для закриття апеляційного провадження, відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що ч. 1 ст. 50 ГПК України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Тобто, скаржник не був позбавлений права звернутися до місцевого господарського суду із відповідною заявою про залучення його до участі у справі в якості третьої особи.

При цьому, в матеріалах справи наявні докази, які вказують, що СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ було обізнано про наявність права власності на знак для товарів і послуг «Naturalis» у ТзОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) та наявність провадження у цій справі в господарському суді першої інстанції. Наведене підтверджується наступними доказами:

- рішенням від 21.12.2015 року Григоріопольського суду міста Кишинів по справі № 2-4362/14 (Додаток № 2 до Відзиву ТзОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.)) та рішенням

від 05.07.2016 року Апеляційного суду міста Кишинів по справі № 2а-578/16 (Додаток № 3 до Відзиву ТзОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.)) у яких СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ брало участь у судових справах разом з ТзОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.);

- матеріалами позовної заяви ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) у справі № 916/2921/22 та відповідними Листами, долученої до неї, з яких вбачається, що саме СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ першим дізналось та повідомило ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) про продаж сокової продукції під позначенням ««Naturalis» (Додаток № 5 до позовної заяви ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED)).

- довідкою від СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ від 18.09.2023 року (Додаток № 4 до Заперечень від 21.09.2023 року № 38574), внутрішньою документацією СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ (Додаток № 35 до Відзиву на зустрічний позов від 06.10.2023 року № 38828), з яких вбачається, що СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ збирало та надавало відомості і докази ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) для сприяння захисту прав останнього в межах цієї справи.

Вказана поведінка та дії СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ дозволяє зробити висновок, що СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ було обізнано про спірну торговельну марку та про процесуальні дії ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) під час розгляду цієї справи в господарському суді першої інстанції, та СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ мало право заявити себе стороною провадження у цій справі під час її розгляду в місцевому господарському суді. Однак, вказаним правом на звернення до господарського суду першої інстанції не скористалось.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення клопотань ТзОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.), ТзОВ «Дистреко», Державної організації «УКРНОІВІ» про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ з підстав, визначених п. 3) ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Вирішення питання про повернення сплаченого апелянтом судового збору за розгляд апеляційної скарги здійснюється за клопотанням апелянта, у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 207,236,264,269,270,281 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Державної організації «УКРНОІВІ», наведене у Відзиві на апеляційну скаргу СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ від 17.06.2024 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ задовольнити.

2. Клопотання ТзОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.), наведене у Відзиві на апеляційну скаргу СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ від 14.06.2024 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ задовольнити.

3. Клопотання ТзОВ «Дистреко», наведене у Відзиві на апеляційну скаргу СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ від 14.06.2024 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ задовольнити.

3. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 року у справі № 910/14863/22 закрити з підстав, визначених п. 3) ч. 1 ст. 264 ГПК України.

4. Клопотання СП «Вітмарк-Україна» в формі ТзОВ, наведене в п. 1,2 резолютивної частини Додаткових пояснень у справі від 17.06.2024 року, про приєднання доказів у справі залишити без розгляду.

Повний текст складено та підписано 04.07.2024 року з технічних причин.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

Судді В.О. Пантелієнко

М.Л. Доманська