ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 119247653

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. Справа№ 910/2352/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Палія В.В.

секретар судового засідання Вороніної О.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 15.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024

у справі №910/2352/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення №779-р від 14.12.2020

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" (далі - ТОВ "Зеонбуд", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним рішення АМК від 14.12.2020 №779-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 143-26.13/27-17.

Позовна заява мотивована: неповним з`ясуванням АМК обставин, які мають значення для справи; недоведенням обставин, які мають значення для справи і які АМК визнано встановленими.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022, позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним рішення АМК №779-р.

Постановою Верховного Суду від 06.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 у справі скасовані; справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023, позов задоволений повністю; визнано недійсним рішення АМК №779-р.

Постановою Верховного Суду від 03.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 910/2352/21 скасовані; справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 в позові ТОВ" Зеонбуд" відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, та всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

ТОВ "Зеонбуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/2352/21, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням та недоведеністю судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в судовому рішенні, обставинам справи, які суд визнав встановленими.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що скаржник заперечує правильність висновків суду першої інстанції щодо недоведеності зазнавання ТОВ "Зеонбуд" значної конкуренції на ринку, щодо доведеності викладеного в оскарженому рішенні АМК висновку про невзаємозамінність послуг, щодо ненадання позивачем розрахунків тарифів.

Також скаржник вказує, що висновок експерта за результатом проведення судової економічної експертизи від 15.02.2021 №1031/49401 підтверджує обґрунтованість встановлених позивачем тарифів та є належним доказом у справі.

Крім того, на переконання скаржника, суд першої інстанції помилково встановив відсутність підстав стверджувати про подвійне притягнення позивача до юридичної відповідальності.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Яковлев М.Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Зеонбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/2352/21, апеляційна скарга призначена до розгляду в судовому засіданні 15.05.2024.

06.05.2024 від АМК надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржене у справі судове рішення залишити без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 справа №910/2352/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Яценко О.В., суддів Яковлєва М.Л., Палія В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Зеонбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/2352/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Яценко О.В., суддів Яковлєва М.Л., Палія В.В.

В судовому засіданні 15.05.2024 представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Предметом судового розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання недійсним рішення АМК «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 14.12.2020 №779-р у справі №143-26.13/27-17 (далі - рішення АМК №779-р).

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 14.12.2020 АМК прийнято рішення №779-р у справі №143-26.13/27-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким: визнано, що ТОВ "Зеонбуд" займало в період із вересня 2011 року по грудень 2019 року монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій; визнано дії ТОВ "Зеонбуд" у період з вересня 2011 по грудень 2019 на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій щодо встановлення та застосування економічно необґрунтованих тарифів, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ "Зеонбуд" штраф у розмірі 25 725 533 грн; зобов`язано ТОВ "Зеонбуд" припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Вищевказане рішення АМК мотивоване наступним.

Відповідачем у справі №143-26.13/27-17 є ТОВ "Зеонбуд" (ідентифікаційний код юридичної особи 35917061, адреса: бульвар Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133).

Відповідно до відомостей щодо ТОВ "Зеонбуд", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності товариства є діяльність у сфері телевізійного мовлення (код КВЕД 60.20).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікації є невід`ємною частиною виробничої та соціальної інфраструктури України і призначені для задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, органів державної влади в телекомунікаційних послугах.

Телекомунікації (електрозв`язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про телекомунікації" надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення регулюється Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" мовлення (телерадіомовлення) - створення (комплектування та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах.

Телемовлення - виробництво аудіовізуальних програм та передач або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм та передач і їх поширення незалежно від технічних засобів розповсюдження, які приймаються необмеженою кількістю осіб.

Мовник (теле- чи радіо) - суб`єкт господарювання, який створює (комплектує та/або пакетує) телевізійні чи радіопрограми та передачі і розповсюджує їх у відкритому або кодованому вигляді за допомогою технічних засобів шляхом трансляції та ретрансляції для приймання їх споживачами.

Відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" передбачено, що залежно від території розповсюдження програм визначається територіальна категорія мовлення та територіальна категорія каналу мовлення або багатоканальної телемережі: загальнонаціональне мовлення - мовлення не менше ніж на дві третини населення кожної з областей України; регіональне мовлення - мовлення на регіон (область, декілька суміжних областей), але менше ніж на половину областей України; місцеве мовлення - мовлення на один чи кілька суміжних населених пунктів, яке охоплює не більше половини території області; закордонне мовлення - мовлення на територію поза межами державного кордону України.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" передбачено, що залежно від організаційно-технологічних особливостей розповсюдження програм Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) видає ліцензії на такі види мовлення: супутникове; ефірне; кабельне; проводове; багатоканальне.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" цифрове мовлення з використанням радіочастотного ресурсу України ліцензується як багатоканальне мовлення.

Розрізняють аналогову і цифрову технології телемовлення.

Наразі у світі впроваджено чотири стандарти цифрового телемовлення:

- DVB (DigitalVideoBroadcasting, цифрове відеомовлення) - набір стандартів цифрового телемовлення, розроблених міжнародним консорціумом DVB Project. Технології DVB стандартизовані Європейським інститутом телекомунікаційних стандартів (ETSI). Використовується у 166 країнах світу (більшість країн Євразії, Австралії, Африки);

- ATSC (AdvancedTelevisionSystemsCommittee, Розширені стандарти Комітету телевізійних систем) - це американський набір стандартів передачі цифрового телебачення через наземні, кабельні та супутникові мережі. Використовується в основному в США, Мексиці та Канаді;

- ІSDB (IntegratedServiceDigitalBroadcasting) - японський набір стандартів для цифрового супутникового, наземного і кабельного телемовлення. Використовується в основному в країнах Південної Америки, Японії та деяких країнах Африки);

- DTMB (DigitalTerrestrialMultimediaBroadcasting, 2006) - набір стандартів для цифрового телемовлення, який застосовується переважно в Китаї.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" канали мовлення, мережі мовлення та телемережі, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, створюються та/або територіально змінюються за рішенням Національної ради відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України та Плану розвитку.

На підставі рішення про створення каналу мовлення, мережі мовлення або багатоканальної телемережі, яка передбачає використання радіочастотного ресурсу України, Національна рада звертається до органів радіочастотного планування з поданням про розробку висновків щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мовлення в порядку, визначеному Законом України "Про радіочастотний ресурс України", і після надання цих висновків оголошує відповідний конкурс (конкурси) на отримання ліцензії (ліцензій) на мовлення.

27.10.2010 Національна рада ухвалила рішення №1486 "Про створення національної мережі цифрового телемовлення в стандарті DVB-T", яким передбачалося, зокрема, таке:

1. Створити впродовж 2010 - 2011 років національну мережу цифрового телемовлення в стандарті DVB-T (MPEG-4) у складі цифрових загальнонаціональних каналів мовлення МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5;

2. Звернутися до суб`єктів господарювання у сфері телебачення і радіомовлення щодо надання протягом місяця з дати прийняття цього рішення пропозицій стосовно участі у розбудові національної мережі цифрового телемовлення в стандарті DVB-T (MPEG-4) та документів, згідно з додатком до цього рішення.

Згідно з рішенням Національної ради від 08.12.2010 №1723 "Про розгляд пропозицій ТОВ "Зеонбуд", м. Київ, щодо розбудови багатоканальних телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 у стандарті DVB-T (MPEG-4)", пропозиції ТОВ "Зеонбуд" щодо розбудови багатоканальних телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 у стандарті DVB-T (MPEG-4) визнані такими, що відповідають вимогам рішення Національної ради від 27.10.2010 №1486; визначено, що ТОВ "Зеонбуд" відповідає вимогам рішення Національної ради від 27.10.2010 №1486 до провайдера програмної послуги багатоканальних телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 у стандарті DVB-T (MPEG-4); розглянута заява ТОВ "Зеонбуд" про видачу ліцензій провайдера програмної послуги багатоканальних телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 у стандарті DVB-T (MPEG-4).

Рішеннями Національної ради від 08.12.2010 №1724, від 08.12.2010 №1725, від 08.12.2010 №1726, від 08.12.2010 №1727 ТОВ "Зеонбуд" видано ліцензії провайдера програмної послуги багатоканальних телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 у стандарті DVB-T (MPEG-4).

Відповідно до зазначених рішень:

- ресурс багатоканальної телемережі, який використовується для ретрансляції зазначених у додатку до рішення 8 програм - по 8 каналів у кожній багатоканальній телемережі;

- кількість домогосподарств на території розташування (прийому) багатоканальної телемережі (розповсюдження програм) - Україна, у межах адміністративно-територіальних одиниць, згідно з додатком 2 до рішень;

- територія розташування (прийому) багатоканальних телемереж (розповсюдження програм) - Україна, в межах адміністративно-територіальних одиниць згідно з додатком 2 до рішення;

- оператор телекомунікацій - ТОВ "Зеонбуд";

- строк дії ліцензій - 10 років.

З 2011 року в Україні побудовано загальнонаціональну багатоканальну цифрову мережу ефірного цифрового телемовлення в стандарті DVB-T2 (MPEG-4), що складається із чотирьох цифрових багатоканальних телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5, що надає можливість забезпечити 95% населення країни доступом до цифрового сигналу без абонентної плати. У результаті цифровими передавачами для безплатного перегляду поширюється 28 загальнонаціональних телеканалів та чотири регіональних телеканали в кожній з областей України.

Для мовників, телеорганізацій, телевізійні програми яких розповсюджуються у цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)), існує необхідність укладання договору про надання телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телеорганізацій із чітко визначеною особою - ТОВ "Зеонбуд". Тобто, мовник не має вільного вибору та вимушений укладати договори з ТОВ "Зеонбуд" на умовах, в односторонньому порядку визначених зазначеним провайдером. Це обумовлено тим, що на території України використання радіочастот для стандарту DVB-T2 (MPEG-4) володіє ТОВ "Зеонбуд". А вільних прорахованих і скоординованих на міжнародному рівні (каналів мовлення), за допомогою яких можливо збудувати мережу (мережі) мовлення, які могли бути альтернативними мережами ТОВ "Зеонбуд", на сьогодні немає.

Взаємозамінність послуг операторів/провайдерів, які надають телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2) (MPEG-4) телевізійних програм, визначається територією розташування (прийому) телемережі, пакетом телепрограм, який пропонується глядачам для прийому, складеним на підставі угод із правовласниками телепрограм, та приймальним обладнанням телеглядачів.

Теоретично послуги операторів/провайдерів, які надають телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2) (MPEG-4) телевізійних програм на загальнонаціональному рівні, є взаємозамінними, за умови наявності усіх зазначених вище об`єктів діяльності оператора/провайдера телекомунікацій, а також наявності права на використання радіочастотного ресурсу.

Втім на цей час існує лише один суб`єкт господарювання, який відповідно до ліцензій провайдера програмної послуги надає телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2) (MPEG-4) телевізійних програм одночасно в чотирьох багатоканальних телемережах (мультиплексах) МХ-1, МХ-2 МХ-3, МХ-5 в одному діапазоні частот в одному діапазоні хвиль із територією покриття не менш ніж 95% населення України.

Відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ліцензія на мовлення, видана Національною радою, є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, користуватися каналами мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів передбачених законом дозволів на їх експлуатацію.

Листом від 22.05.2020 №7-06/6239 Національна рада, зокрема, підтвердила, що між телерадіоорганізаціями (телекомпаніями) і ТОВ "Зеонбуд" укладено угоди, предметом яких є надання ТОВ "Зеонбуд" телерадіоорганізаціям (телекомпаніям) саме телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм.

Отже, об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є ТОВ "Зеонбуд" та телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телеорганізацій.

Так, товарними межами ринку є телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій.

Споживачами телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є загальнонаціональні телерадіоорганізації.

Територіальні межі ринку: ринок телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій розповсюджується на територію України, тобто ринок є загальнодержавним.

Часові межі ринку: період із вересня по грудень 2011 року, 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік.

Бар`єри вступу на ринок для суб`єктів господарювання, які придбавають або можуть придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку:

- організаційними бар`єрами є забезпечення цілодобового телемовлення не менше як 95% населення України в кожному із чотирьох цифрових загальнонаціональних каналів мовлення МХ-1, MX-2, MX-3 та МХ-5; забезпечення безкоштовного доступу населення до національної мережі цифрового телемовлення тощо;

- економічним бар`єром вступу на ринок телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є те, що суб`єкт господарювання має надати банківську гарантію щодо фінансово-економічної можливості інвестування не менше одного млрд грн у розбудову національної мережі цифрового телемовлення.

Вищезазначене свідчить про наявність значних адміністративних, природних, економічних та організаційних бар`єрів для суб`єктів господарювання, які виявили бажання здійснювати розбудову цифрової телемережі та отримати ліцензію провайдера програмної послуги багатоканальних мереж МХ-1, MX-2, MX-3 та МХ-5 у стандарті DVB-T2 (MPEG-4), оскільки існує необхідність залучення суб`єктами господарювання значних фінансових та організаційних ресурсів та, зокрема, відсутні потенційні конкуренти в ТОВ "Зеонбуд" на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій.

Визначаючи монопольне (домінуюче) становище ТОВ "Зеонбуд", АМК виходив з того, що у період із вересня 2011 року по грудень 2019 року ТОВ "Зеонбуд" було єдиним суб`єктом господарювання, який надавав на загальнодержавному ринку телекомунікаційні послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.

Отже, ТОВ "Зеонбуд" на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій за результатами діяльності в період із вересня 2011 року по грудень 2019 року займало монопольне (домінуюче) становище, оскільки на цьому ринку в нього немає жодного конкурента.

Протягом періоду з вересня 2011 року по грудень 2019 року тарифна поведінка ТОВ "Зеонбуд" свідчить про те, що встановлення та застосування Товариством тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій відбувалося без жодних економічних обґрунтувань та довільно залежно від телерадіоорганізації.

За умов існування значної конкуренції на ринку такі дії ТОВ "Зеонбуд" щодо встановлення та застосування тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій призвели б до того, що телерадіоорганізації перейшли б до споживання таких послуг, які надають інші суб`єкти господарювання, оскільки в разі встановлення надавачем послуг тарифів на рівні, вищому від ринкового, споживачі могли б його змінити, а встановлення надавачем послуг низьких тарифів неминуче призвело б до його економічних втрат і виходу з ринку.

Отже, саме монопольне (домінуюче) становище ТОВ "Зеонбуд" на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій із вересня 2011 року по грудень 2019 року дозволило ТОВ "Зеонбуд" встановлювати тарифи на економічно необґрунтованому рівні.

З наведених підстав АМК встановлено, що дії ТОВ "Зеонбуд" у період із вересня 2011 року по грудень 2019 року на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій щодо встановлення та застосування економічно необґрунтованих тарифів, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що рішення Комітету є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування та не доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Підстави апеляційної скарги зводяться, зокрема, до наступного: відповідачем при прийнятті рішення неправильно застосовані норми Методики №49-р (а саме: неналежно досліджено ринок; неповно встановлено перелік основних споживачів послуг ТОВ "Зеонбуд"; неправильно визначено товарні межі ринку (не спростовано висновків господарських судів у справі №910/4771/16, у межах якої розглядалися аналогічні обставини щодо встановлення монопольного становище ТОВ "Зеонбуд"); неповно досліджено та встановлено територіальні (географічні) межі ринку; не здійснено належного збору та оцінки доказів під час визначення часових меж ринку; не доведено, що ТОВ "Зеонбуд" займає монопольне (домінуюче) становище на ринку та не має жодного конкурента); відповідачем належним чином не доведено обставину порушення ТОВ "Зеонбуд" законодавства про захист економічної конкуренції, а саме зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (зокрема: Комітетом не досліджено, що розміри тарифів на телекомунікаційні послуги ТОВ "Зеонбуд" та тарифи Концерну РРТ не були повністю тотожними протягом усього періоду вересень 2011 року - 2019 року; відповідачем не досліджено, що фактична ціна, за якою Товариство надавало телерадіоорганізаціям загальнонаціонального, регіонального та місцевого мовлення телекомунікаційні послуги була меншою за розмір тарифів, затверджених наказами ТОВ "Зеонбуд" на розмір встановлених ТОВ "Зеонбуд" знижок до тарифів; Комітетом не досліджено, що розмір тарифів на телекомунікаційні послуги в аналоговому форматі Концерну РРТ та фактичні ціни, за якими ТОВ "Зеонбуд" здійснювало надання телекомунікаційних послуг телерадіоорганізаціями, включаючи загальнонаціональні, не були тотожними у період вересень 2011 року - грудень 2019 року; відповідачем не досліджено, що встановлення та зміна тарифів у 2011, 2015 та 2018 роках відбувалася під впливом об`єктивних економічних та ринкових обставин; Комітетом належним чином не досліджено застосування знижок до тарифів на послуги позивача та не з`ясовано підстав прощення боргу ТОВ "Новий канал", ПрАТ "Міжнародний медіа центр - СТБ", ТОВ "Телеодин", ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія "ІСТV"; Комітетом не досліджено та не встановлено наявності в результаті дій позивача конкретних наслідків у вигляді негативних для конкуренції наслідків, чи ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (тобто, телерадіоорганізацій) чи споживачів); відповідачем порушено вимоги ст. 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. 61 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, адже, фактично Комітетом було повторно притягнуто ТОВ "Зеонбуд" до юридичної відповідальності за одне й те ж правопорушення з тих же підстав; Комітетом порушено ряд норм процесуального права при розгляді справи №143-26.13/27-17, зокрема, безпідставно відхилено подані позивачем клопотання; повідомлено позивача про слухання, яке призначене на 14.12.2020, менше ніж за п`ять днів до такого слухання; при наявності потреби у встановленні обставин справи, що потребують спеціальних знань, не залучено експертів.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023, та передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене в цій постанові, виконати вказівки, сформульовані в постанові Верховного Суду від 06.09.2022 у цій справі, та, виходячи з предмета дослідження в такій категорії справ, вжити всі передбачені заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

Так, у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 зазначено наступне: попередні судові інстанції помилково не врахували того, що в даному випадку не рішення АМК №606 було покладено в основу висновків у справі №143-26.13/27-17, а саме докази, зібрані в межах справи №142-26.13/11-15 (матеріали якої були долучені до справи № 143-26.13/27-17), які від цього доказової сили не втратили та мали бути перевірені і досліджені по суті; доводи судів про те, що АМК не було взято до уваги, що споживачами Товариства є також й кінцеві телеглядачі та домогосподарства, не можуть братися до уваги, оскільки в цьому випадку Товариство розповсюджує в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійні програми загальнонаціональних телерадіоорганізацій, які й є його споживачами з отримання такої послуги на підставі договору, тоді як телеглядачі є споживачами лише з отримання розповсюджених у цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програми; попередні судові інстанції помилково зазначили, що АМК не врахував приписів пункту 6.1 Методики при визначенні територіальних (географічних) меж ринку, оскільки його положення передбачають лише можливість врахування деяких критеріїв при визначенні групи взаємозамінних товарів (товарної групи), тоді як суди не досліджували мотивування АМК у Рішенні АМК № 779 щодо невзаємозамінності товарів на відповідному ринку та не звернули уваги на те, що відповідний ринок поширюється на всю територію України; місцевий та апеляційний господарські суди не з`ясували дійсні періоди дослідження, проведеного АМК, які наведені в його рішенні; АМК, визначивши ринок телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, зазначав про відсутність конкуренції на цьому ринку, тоді як попередні судові інстанції не звернули уваги на те, що якщо Товариство заперечує своє монопольне становище, то саме воно й мало й довести, що зазнає значної конкуренції на відповідному ринку; попередні судові інстанції, приймаючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували пункт 1 частини другої статті 13 Закону № 2210, оскільки не врахували того, що монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, а докази встановлення таких цін АМК наведено в рішенні АМК №779, і саме вони підлягали дослідженню та оцінці; посилання місцевого та апеляційного господарських судів на те, що: висновки АМК про встановлення та застосування тарифів Товариством на основі тарифів Концерну РРТ у період вересень 2011 - липень 2015 року є необґрунтованими, адже зроблені АМК не на підставі первинних документів, а на підставі наказів Товариства про встановлення тарифів на телекомунікаційні послуги, які не відображають фактичної ціни, за якими надавалися телекомунікаційні послуги Товариством, з урахуванням знижок до тарифів; у рішенні не спростовано впливу зовнішніх негативних економічних та ринкових обставин на встановлення тарифів та знижок; зобов`язання за угодами про припинення зобов`язання прощенням боргу АМК не досліджувалося, - є певною мірою є декларативними, мають вірогідний характер та не враховують ні дійсного правового змісту зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку щодо встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (де правове значення має фактична наявність встановлення цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції), ані меж виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України (зокрема щодо правової кваліфікації наявної події).

Разом з тим, у постанові Верховний Суд від 03.10.2023 зазначено наступне: суди попередніх інстанцій, застосувавши статтю 75 ГПК України спираючись на висновки з іншої справи, а саме зі справи №910/4771/16, не з`ясували, не встановили, не дослідили та не перевірили мотиви АМК наведені ним у рішенні АМК №779-р, а отже не надали самостійну оцінку обставинам (фактам), які є предметом саме цього судового розгляду без врахування періодів дослідження, проведеного АМК, що свідчить про невиконання вказівок та висновків Верховного Суду, які викладені в постанові від 06.09.2022 у цій справі; суд у зазначеній іншій справі зробив висновок про взаємозамінність послуг з точки зору телеглядачів, водночас, тарифи встановлені позивачем не для них, а для мовників - суб`єктів господарювання, які створюють (комплектують та/або пакетують) телевізійні чи радіопрограми та передачі (стаття 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"). Отже, висновок щодо замінності чи незамінності послуг має бути зроблений щодо зазначених суб`єктів господарювання, а не щодо телеглядачів, чого суди попередніх інстанцій не врахували; за змістом статті 67 Закону України "Про телекомунікації" здійснення розрахунку тарифів, базованих на собівартості послуг з урахуванням отримання прибутку є обов`язком особи, яка затверджує тарифи, тобто у цій справі є обов`язком Товариства, відповідно і тягар доведення обґрунтованості тарифів лягає на товариство; щодо доводів АМК про те, що здійснивши копіювання тарифів, позивачем не враховано факт відмінності в технічних можливостях цифрового та аналогового передавачів (один аналоговий передач транслює в ефір на одній частоті 8 МГц тільки одну телевізійну програму, а один цифровий передавач на одній частоті - щонайменше 8 телевізійних програм), у постанові суду апеляційної інстанції зазначено лише, що ці доводи оцінюються колегією суддів критично та не можуть бути підставами для задоволення апеляційної скарги, тобто, фактично судом зазначені доводи взагалі не оцінені.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відтак, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.09.2022 та у постанові від 03.10.2023, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з огляду на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб`єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Розроблена відповідно до ст. 12 зазначеного Закону та затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку (далі - Методика №49-р) встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Згідно з пунктом 1.2 Методики об`єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб`єкти господарювання; групи суб`єктів господарювання - декілька суб`єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання може включати в себе дії, визначені п. 2.1 Методики №49-р, зокрема: встановлення об`єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб`єкта господарювання (групи суб`єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб`єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб`єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначення бар`єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб`єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання на ринку.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідачем при прийнятті рішення неправильно застосовані норми Методики №49-р, зокрема, неналежно досліджено ринок, неповно встановлено перелік основних споживачів послуг, неправильно визначено товарні межі ринку, неповно досліджено та встановлено територіальні (географічні) межі ринку, не здійснено належного збору та оцінки доказів під час визначення часових меж ринку, не доведено що ТОВ "Зеонбуд" займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Колегія суддів зазначає, що у розгляді справ даної категорії суд перевіряє правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики №49-р. При цьому, суд не повинен перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Згідно з пунктом 1.3 Методики №49-р: суб`єкти товарного ринку - це суб`єкти господарювання, фізичні і юридичні особи, які продають, реалізують, постачають, виробляють, придбавають, споживають, використовують або можуть продавати, реалізувати, постачати, виробляти, придбавати, споживати, використовувати товари на ринку з відповідними межами; територіальні (географічні) межі ринку - це територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами; товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери); товарні межі ринку - це товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого; часові межі ринку - це час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.

Пунктом 4.4 Методики №49-р встановлено, що перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) може складатися шляхом визначення суб`єктів господарювання, які мають значущі обсяги продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території. Значущими обсягами продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп) визначаються обсяги, які, як правило, перевищують 5 відсотків відомих обсягів товарів (товарних груп), що мають ознаки однакових (подібних, аналогічних), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території.

Пунктом 5.1 Методики №49-р визначено, що товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих. У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів (товарних груп) може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.

Відповідно до п. 6.1 Методики №49-р територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися: фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи); технологічні зв`язки між виробниками і споживачами; можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування; співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів; можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні; рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи); наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки; наявність знаків для товарів і послуг; наявність на відповідній території та рівень бар`єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар`єрів; економічних й організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар`єрів, що пов`язані з ефектом масштабу виробництва; бар`єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар`єрів, пов`язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар`єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо; місце розташування специфічних груп споживачів; рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями. При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.

Згідно з п. 7.1 Методики №49-р часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

Як зазначено Комітетом у спірному рішенні, об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є ТОВ "Зеонбуд" та телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телеорганізацій.

Товарними межами ринку є телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій.

Споживачами телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є загальнонаціональні телерадіоорганізації.

Територіальні межі ринку: ринок телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій розповсюджується на територію України, тобто ринок є загальнодержавним.

Часові межі ринку: період із вересня по грудень 2011 року, 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік.

Бар`єри вступу на ринок для суб`єктів господарювання, які придбавають або можуть придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку:

організаційними бар`єрами є забезпечення цілодобового телемовлення не менше як 95 відсотків населення України в кожному із чотирьох цифрових загальнонаціональних каналів мовлення МХ-1, MX-2, MX-3 та МХ-5; забезпечення безкоштовного доступу населення до національної мережі цифрового телемовлення тощо);

економічним бар`єром вступу на ринок телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є те, що суб`єкт господарювання має надати банківську гарантію щодо фінансово-економічної можливості інвестування не менше одного млрд грн у розбудову національної мережі цифрового телемовлення.

Встановлюючи споживачів телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм, Комітет виходив з наступного.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення": багатоканальна телемережа (ефірна або кабельна) - це телекомунікаційна мережа загального користування, призначена для передавання телерадіопрограм, а також надання інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг, здатна забезпечити одночасну трансляцію більше ніж однієї телерадіопрограми і може інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування; ліцензія на мовлення - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж; ліцензія провайдера програмної послуги - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата надавати програмні послуги з використанням ресурсу багатоканальних телемереж; оператор багатоканальної телемережі - це суб`єкт господарювання (юридична або фізична особа), який здійснює обслуговування та технічну експлуатацію багатоканальної телемережі відповідно до вимог Закону України "Про телекомунікації", без права надання програмної (інформаційної) послуги; провайдер програмної послуги - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж; програмна послуга - формування пакетів програм та забезпечення абонентам можливості їх перегляду на договірних засадах; телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення.

Відповідно до частин першої-сьомої статті 39 Закону України "Про телебачення і радіомовлення": багатоканальні телемережі як телекомунікаційні мережі створюються, реєструються, обслуговуються і захищаються відповідно до вимог Закону України "Про телекомунікації"; для розповсюдження телерадіопрограм та передач у багатоканальній телемережі суб`єкти господарювання повинні отримати відповідну ліцензію Національної ради; право на розповсюдження телерадіопрограм у багатоканальних телемережах мають виключно: а) телерадіоорганізації, що отримали ліцензії на мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до вимог статті 23 цього Закону; б) суб`єкти господарювання, яким Національна рада видала ліцензію провайдера програмної послуги; телерадіоорганізації здійснюють мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі; провайдери програмної послуги використовують багатоканальну телемережу на підставі ліцензії провайдера програмної послуги та відповідної угоди з оператором багатоканальної телемережі; оператор багатоканальної телемережі може сам надавати програмну послугу за умови отримання ліцензії провайдера програмної послуги.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про телекомунікації": оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж; провайдер телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку; ринок телекомунікаційних послуг - сфера обігу визначених телекомунікаційних послуг, на які протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція; споживач телекомунікаційних послуг (споживач) - юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб; телекомунікаційна мережа - комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням; телекомунікаційна мережа загального користування - телекомунікаційна мережа, доступ до якої відкрито для всіх споживачів; телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

Частиною п`ятою статті 5 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини суб`єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про телекомунікації" використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" умови надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Отже, виходячи з аналізу положень наведених статей Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та Закону України "Про телекомунікації", оскільки, в даному випадку Товариство розповсюджує в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійні програми загальнонаціональних телерадіоорганізацій, колегія суддів погоджується з доводами Комітету про те, що споживачами послуги, яку надає Товариство є загальнонаціональні телерадіоорганізації.

Визначаючи товарні межі ринку Комітет виходив з наступного.

Окрім провайдера програмної послуги багатоканальних мереж MX-1, MX-2, MX-3 та МХ-5 у стандарті DVB-T2 (MPEG-4) ТОВ "Зеонбуд" існують суб`єкти господарювання, які надають телеканалам телекомунікаційні послуги з розповсюдження телевізійних програм різними типами телекомунікаційних мереж (забезпечують якість телевізійного сигналу, зображення та звукового супроводу відповідно до одних і тих же чинних технічних стандартів).

Вільних прорахованих частот і скоординованих на міжнародному рівні каналів мовлення, за допомогою яких можливо збудувати мережу (мережі) мовлення, які могли бути альтернативними мережами ТОВ "Зеонбуд", на сьогодні немає.

При визначенні монопольного (домінуючого) становища оцінювалася взаємозамінність телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телеорганізацій.

Оскільки телерадіоорганізаціям, як споживачам, необхідно доставити програми й передачі абонентам за допомогою телекомунікаційних послуг із розповсюдження програм, то досліджувалася можливість забезпечення мовниками доступу абонентам до телебачення на території України.

На переконання Комітету, порівняно з телекомунікаційними послугами розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм для загальнонаціональних телерадіоорганізацій, що забезпечують інші суб`єкти господарювання (та з використанням інших технологій, крім DVB-T2), не є взаємозамінними, зокрема, з огляду на наступне.

Послуги аналогового ефірного телебачення - це традиційний метод передачі телевізійних сигналів, який вважався стандартною технологією мовлення з моменту появи телебачення. Проте аналогове ефірне телебачення вимагає використання набагато ширшого діапазону частот, який є обмеженим ресурсом; порівняно із цифровим ефірним телебаченням застосування технологій аналогового ефірного телебачення надає доступ до обмеженої кількості каналів, які мають низьку якість зображення та звуку, у той час як цифрове ефірне телебачення передає істотне збільшення числа каналів, що передаються в тому ж частотному діапазоні. Технологія цифрового ефірного телебачення також може використовуватися для надання інтерактивних відео- та інформаційних послуг, що з "аналоговими" технологіями неможливо.

Згідно з міжнародною угодою "Женева-2006" заплановано повний перехід від аналогового до цифрового телебачення. Як вже зазначалося, використання технології аналогового телевізійного мовлення в Україні невдовзі буде припинено.

Кабельне телебачення - це телебачення, яке організоване таким чином, що поширення телевізійного сигналу відбувається завдяки високочастотним сигналам, які передаються абоненту через кабель.

Супутникове телебачення - система передачі телевізійного сигналу від передавального центру до абонента, що використовує як ретранслятор штучні супутники Землі, розташовані в космосі на геостаціонарній навколоземній орбіті над екватором, й оснащені прийомопередавальним обладнанням. Оскільки недоліками для абонентів супутникового телебачення порівняно із цифровими ефірним телебаченням є такі: якість перегляду телеканалів зменшується при дуже поганій погоді, потреба у фінансових витратах на спеціальне обладнання та його встановлення, правильне місце розташування обладнання тощо, телеканали на мають змоги охопити глядацьку аудиторію.

За використання супутникового, кабельного, мобільного телебачення для споживачів передбачається абонентська плата, у той час як послуги ТОВ "Зеонбуд" для споживачів є безкоштовними. Втрата можливості мовлення для телерадіоорганізацій у мультиплексах МХ-1, МХ-2, МХ-3 і МХ-5 суттєво зменшує коло абонентів, які є аудиторією та на яку розраховано поширення відповідного телевізійного продукту: реклами, телепередач, фільмів, а також новин та інших програм, що становить основний дохід для телерадіоорганізацій.

Цифрове телебачення в мережі їх передачі даних за протоколом IP (IPTV) не може бути взаємозамінним для телеканалів із цифровим ефірним телебаченням у стандарті DVB-T2 (MPEG-4), тому що, з використанням технології IP (IPTV) для забезпечення доступу абонентів до програм існує потреба в модернізації діючих або розгортанні нових, які повинні бути спроектовані для надання переліку сучасних інтерактивних послуг через IP-мережі (послуга цифрового інтерактивного телебачення в мережах передачі даних за IP-протоколом (IPTV), перегляд відео по запиту VoD), сервіс персонального відеомагнітофона (NPVR), віртуальний кінозал (NVoD) тощо). Це вимагає проведення певних організаційно-технічних заходів, спрямованих на збільшення ресурсів мереж (пропускної спроможності, продуктивності комутаційного обладнання, захисту інформаційного ресурсу тощо) та досить значних фінансових витрат.

Цифрове телебачення з використанням системи цифрового супутникового або мікрохвильового мовлення (MITPIC, MMDS) для телеканалів також не є взаємозамінним із цифровим ефірним телебаченням, оскільки навіть у багатоквартирних будинках у великих містах доступ до великої кількості (кілька сотень) каналів може бути забезпечений тільки для окремих споживачів. Зазначене пояснюється тим, що при забезпеченні доступу для телепрограм, що здійснюється з використанням систем цифрового супутникового або мікрохвильового мовлення, має значення розташування будинку відносно джерела прийому сигналу. В окремих випадках прийом сигналу взагалі неможливий через наявність перешкод, зокрема такою перешкодою може бути будинок, в якому розташоване окреме домогосподарство.

Мобільне телебачення та телебачення, перегляд якого здійснюється через мережу Інтернет в Україні, не дозволяє телеканалам забезпечити абонентам доступ до телепрограм належної якості та достатнього асортименту, зокрема, у зв`язку з відсутністю покриття 3G та 4G на всій території України. При цьому виникає необхідність користуватись іншим обладнанням, зокрема комп`ютером чи мобільними пристроями, а також мати доступ до стабільного високошвидкісного підключення до мережі Інтернет та здійснювати оплату за послуги Інтернету.

Унікальність телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телеорганізацій ТОВ "Зеонбуд", на думку Комітету, полягає в такому.

Організаційні особливості для мовників, телеорганізацій: для мовників, телеорганізацій, телевізійні програми яких розповсюджуються в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)), існує необхідність укладання договору про надання телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій із чітко визначеною особою - ТОВ "Зеонбуд". Тобто, мовник не має вільного вибору та вимушений укладати договори з ТОВ "Зеонбуд" на умовах, в односторонньому порядку визначених зазначеним провайдером. Це обумовлено тим, що на території України правом використання радіочастот для стандарту DVB-T2 (MPEG-4) та ліцензією володіє ТОВ "Зеонбуд".

Технічні та технологічні властивості: цифрове ефірне телебачення - це можливість приймати зображення і звук гарної якості. За своїми технологічними властивостями сигнал цифрового телебачення можна передавати на велику відстань, причому без зниження якості переданого сигналу. Сигнал цифрового телебачення більш стійкий до оточуючих електромагнітних перешкод, погодних умов.

Безсумнівною перевагою цифрового ефірного мовлення є простота налаштування для абонентів, на відміну від супутникового, кабельного телебачення, які потребують певних знань і навичок.

Доступність для більшої частини населення: згідно з інформацією Національної ради, побудована у 2011 році національна цифрова телемережа у стандарті DVB-T2 (MPEG-4) у складі чотирьох мультиплексів MX-1, MX-2, MX-3 та МХ-5 охоплює цифровим сигналом 95 відсотків населення України.

Розповсюдження реклами мовниками, телерадіоорганізаціями: телереклама - найдорожчий і в той же час найефективніший вид реклами, яка транслюється через цифрове ефірне телебачення, з огляду на масштаб аудиторії, недосяжний для інших телекомунікаційних мереж (кабельне, супутникове тощо). Тобто, для мовників та телерадіоорганізацій існує виключний інтерес здійснювати мовлення саме через цифрове ефірне телебачення.

Соціальна значущість послуг ТОВ "Зеонбуд": у ході виконання функцій учасника державної програми з переходу від аналогового ефірного телебачення до цифрового ефірного телебачення ТОВ "ЗЕОНБУД" отримало виключне право на ведення активної рекламної кампанії.

Зазначений факт, за висновком Комітету, безумовно свідчить про унікальність та соціальну значущість телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм ТОВ "Зеонбуд".

Рекламні відеоматеріали ТОВ "Зеонбуд", які ідентифікувалися позначкою "соціальна реклама", на безоплатній основі періодично розповсюджувалися в ефірі загальнонаціональних телерадіокомпаній (мовників) щодобово не менше 5 хвилин, при чому 30 відсотків із них у прайм-тайм, з метою заохочення громадян до активної участі в реалізації державної програми переходу на сучасну цифрову технологію ефірного мовлення.

Крім того, під час розгляду справи № 142-26.13/11-15 про порушення ТОВ "Зеонбуд" законодавства про захист економічної конкуренції (матеріали справи службовою запискою від 23.12.2019 №143-06/10561 були залучені до справи №143-26.13/27-17) було також проведено опитування телеканалів, що здійснюють загальнонаціональне мовлення.

Так, зокрема, ТОВ "Студія " 1+1" повідомило (лист від 14.11.2014 №20333), що телевізійні програми Студії 1+1 розповсюджуються шляхом аналогового ефірного мовлення, супутникового мовлення, багатоканального мовлення в багатоканальній мережі MX-1. Разом із цим для мовника ефірний спосіб розповсюдження сигналу на сьогодні є найпривабливішим і не може бути замінений іншими видами мовлення. Особливо відчутною для телеорганізацій (мовників) невзаємозамінність послуг ТОВ "Зеонбуд" з іншими видами мовлення стане з моменту переходу України від аналогового ефірного мовлення до виключно цифрового.

ТОВ Телерадіоорганізація "Мульті Медіа Сервіс" повідомило (лист від 14.11.2014 №159/1), що здійснює наземне ефірне аналогове мовлення, супутникове мовлення та наземне ефірне цифрове мовлення в багатоканальній мережі ТОВ "Зеонбуд". Телеканал К1 як телевізійний мовник безумовно зацікавлений у збільшенні аудиторії своєї програми та максимальному покритті території України шляхом поширення програми з логотипом К1 різними технологічними способами.

ПрАТ "Міжнародний Медіа Центр - СТБ" повідомило (лист від 14.11.2014 №932), що здійснює супутникове мовлення, мовлення в багатоканальній мережі MX-2, ефірне (аналогове) мовлення. Послуги ТОВ "Зеонбуд" для Телеканалу СТБ не є взаємозамінними з іншими видами послуг із розповсюдження телевізійних програм, а є певною мірою безальтернативними (унікальними), оскільки цифровий формат (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) розповсюдження програм є окремим форматом розповсюдження сигналу, визнаним не тільки в Україні, а й на міжнародному рівні, тільки ТОВ "Зеонбуд" має право на користування радіочастотним ресурсом, виділеним для потреб вказаного цифрового формату, прийом цифрового сигналу є безкоштовним для телеглядачів.

ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) повідомило (лист від 19.11.2014 №1804), що здійснює ефірне (аналогове) мовлення, супутникове мовлення, багатоканальне мовлення в багатоканальній мережі MX-1. Разом з цим, телеканал зазначає, що цифровий формат (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) є окремим особливим форматом розповсюдження сигналу з огляду на те, що відбудеться повний перехід від аналогового саме на цифровий формат.

ТОВ "Новий канал" повідомило (лист від 17.11.2014), що здійснює ефірне (аналогове) мовлення, супутникове мовлення, багатоканальне (цифрове) мовлення. Канал зазначає, що аналогове мовлення не може бути взаємозамінним із послугами ТОВ "Зеонбуд" через запланований перехід від аналогового мовлення до цифрового.

ПрАТ "Телеканал Інтер" листом від 28.10.2014 №142-21.1/09-9693 повідомило, що здійснює наземне ефірне аналогове мовлення, супутникове мовлення та наземне ефірне цифрове мовлення в багатоканальній телемережі з логотипом "ІНТЕР" на території України відповідно до виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензій. Наземне ефірне цифрове мовлення програми Телеканалу "ІНТЕР" здійснюється в багатоканальній телемережі, зокрема мережі МХ-1 згідно з ліцензією. Сигнал програми Телеканалу "ІНТЕР" з ефірної апаратної в нестисненому форматі SDІ по волоконно-оптичному кабелю передається до ЦКУ Концерну РРТ, а далі на головну станцію багатоканального цифрового телебачення DVB-T2, оператором якої є ТОВ "Зеонбуд", яке безпосередньо здійснює доставку сигналу до цифрових ефірних телевізійних передавачів DVB-T2, та подальше розповсюдження у цифровому форматі програми Телеканалу "ІНТЕР" у багатоканальній телемережі МХ-1, відповідно до договору.

ТОВ "Телеодин" (Телеканал М1) листом від 18.11.2014 №144/01 повідомило, що технологія розповсюдження телевізійних програм, через які ТОВ "Телеодин" згідно з ліцензіями Національної ради України з питань телебачення радіомовлення, здійснює супутникове мовлення, ефірне мовлення, багатоканальна мовлення. Також ТОВ "Телеодин" зазначило про невзаємозамінність послуг ТОВ "Зеонбуд" з іншими видами послуг із розповсюдження телевізійних каналів.

Окрім того, своїми листами телеканали ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ТОВ "Телерадіокомпанія "НБМ", ТОВ "Медіа Група Україна", ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", ПрАТ "Телеканал "Інтер", ТОВ "Телестудія "Служба Інформації", ТОВ "Телерадіокомпанія "Ціно ТВ", ТОВ "Телерадіоорганізація "Мульті Медіа Сервіс", ТОВ "Телерадіокомпанія "Музика ТВ", ТОВ "Телеканал "Мега", ТОВ "Музичне телебачення", ТОВ "Старлайт Медіа", повідомили, що не мають технологічних можливостей та відповідного обладнання, зокрема ліцензій, дозволів, для розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) власних телевізійних програм безпосередньо абонентам, а також для надання відповідних телекомунікаційних послуг третім особам.

Враховуючи викладене, Комітет дійшов обґрунтованого висновку, що телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм ТОВ "Зеонбуд" не є взаємозамінними з телекомунікаційними послугами з розповсюдження телевізійних програм за іншими технологіями та є унікальними.

Як вбачається з доводів позивача, зазначене опитування телерадіоорганізацій (телеканалів) було здійснено Комітетом ще у 2014 році в рамках "попередньої" антимонопольної справи №142-26.13/11-15 за результатами якої Комітетом було прийнято Рішення №606-р. Незважаючи на те, що матеріали "попередньої" антимонопольної справи були долучені до матеріалів "нової" антимонопольної справи. Комітет повинен був провести повторне опитування загальнонаціональних телерадіоорганізацій в межах "нової" справи.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із такими доводами позивача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 Методики №49-р, формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими, зокрема, є подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Частиною першою та другою статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення; ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів; усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі; збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

Отже, в даному випадку в основу висновків щодо того, що послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм не є взаємозамінними, Комітету було покладено докази, зібрані в межах справи №142-26.13/11-15, які оцінювалися Комітетом у сукупності із іншими зібраними у справі №143-26.13/27-17 доказами.

Таким чином, Північний апеляційний господарський суд вважає, що Комітетом доведено належними доказами висновки, викладені у рішенні щодо невзаємозамінності послуг.

Щодо наданого позивачем дослідження стану загальнодержавного ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм різними видами технологій у період 2011-2019, проведеного ДП "Укрпромзовнішекспертиза" на запит ТОВ "Зеонбуд" про підготовку дослідження щодо стану загальнодержавного ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм різними видами технологій у період 2011-2019 років, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що результати наданого дослідження не спростовують висновків Комітету про невзаємозамінність послуг, оскільки такі висновки викладені стосовно телекомунікаційних послуг з розповсюдження програм різними видами технологій, у той час як об`єктом дослідження є телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телеорганізацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" провайдер програмної послуги - це суб`єкт господарювання, який на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж без здійснення обслуговування та технічної експлуатації багатоканальної телемережі.

Згідно ч. 5 ст. 39 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" провайдери програмної послуги використовують багатоканальну телемережу на підставі ліцензії провайдера програмної послуги та відповідної угоди з оператором багатоканальної телемережі.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" для організації діяльності провайдера програмної послуги суб`єкт господарювання (провайдер або оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді.

Як вбачається із матеріалів справи, у 2010 році ТОВ "Зеонбуд" отримало ліцензію провайдера програмної послуги багатоканальних телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 у стандарті DVB-T2 (MPEG-4).

У 2011 році Національна рада видала ліцензії на багатоканальне мовлення телерадіоорганізаціям, чиї програми розповсюджуються в телемережах провайдера програмної послуги ТОВ "Зеонбуд" МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5. Відповідно до ліцензій провайдером послуг є ТОВ "Зеонбуд".

Відповідно до листа Національної ради від 29.11.2019 №16/536 іншим суб`єктам господарювання, крім ТОВ "Зеонбуд", ліцензії провайдера програмної послуги, які б надавали право на розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм, протягом 2011-2019 років Національна рада не видавала.

Із наведено Комітетом зроблено висновок, із яким погоджується і суд, що у період з вересня 2011 року по грудень 2019 року ТОВ "Зеонбуд" було єдиним суб`єктом господарювання, який отримав ліцензії провайдера програмної послуги багатоканальних мереж у стандарті DVB-T2 (MPEG-4), що дозволяло йому одноосібно та а визначеними ним умовами надавати телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі у стандарті DVB-T2 (MPEG-4) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій.

З наведених підстав колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги щодо недоведеності висновку АМК про невзаємозамінність послуг.

Крім того, ТОВ "Зеонбуд" не доведено, що останній зазнає конкуренції на ринку надання телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телеорганізацій.

Визначаючи перелік основних споживачів, які отримують послуги на ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм, Комітет виходив із наступного.

Частиною четвертою статті 39 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" внормовано, що телерадіоорганізації здійснюють мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі.

Відповідно до додатка 1 до рішення Національної ради від 15.04.2011 №822 розподіл програм по мультиплексах МХ-1, МХ-2, MX-З, МХ-5 є таким: у мультиплексах МХ-1, МХ-2, МХ-3 - загальнонаціональне мовлення, МХ-5 - 4 програми загальнонаціонального мовлення і 4 програми для регіонального та місцевого мовлення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" однією з умов надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Договір про надання телекомунікаційних послуг укладається між споживачем та оператором, провайдером, які внесені до реєстру операторів та провайдерів телекомунікацій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, мають ліцензії на провадження відповідного виду діяльності у сфері телекомунікацій та/або користування радіочастотним ресурсом України (для операторів) чи копії ліцензій (для провайдерів) у випадках, встановлених Законами України "Про телекомунікації" та "Про радіочастотний ресурс України".

Отже, укладання відповідного договору є обов`язковим для сторін

Комітет роблячи висновок про унікальність телекомунікаційних послуг ТОВ "Зеонбуд" із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4) телевізійних програм, виходив з наступного.

На території України право використання радіочастот для стандарту DVB-T2 (MPEG-4) має тільки ТОВ "Зеонбуд", а вільних прорахованих і скоординованих на міжнародному рівні частот (каналів мовлення), за допомогою яких можливо збудувати мережу (мережі) мовлення, на сьогодні немає.

Для мовників, телерадіоорганізацій, телевізійні програми яких розповсюджуються в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)), є необхідність укладення договору про надання телекомунікаційних послуг із розповсюдження телевізійних програм у цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) та, відповідно, здійснення оплати за ці послуги із чітко визначеною особою - ТОВ "Зеонбуд".

У 2011 - 2019 роках ТОВ "Зеонбуд" надавало телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій на підставі типових договорів.

Відповідно до "Особливих умов" Ліцензій провайдера програмної послуги ТОВ "Зеонбуд" зобов`язане було погодити умови типового договору з Національною радою. Рішенням Національної ради від 15.04.2011 №825 такі типові угоди були погоджені.

3 огляду на те, що умови договорів, які укладаються між ТОВ "Зеонбуд" та телерадіоорганізаціями, встановлені ТОВ "Зеонбуд" та погоджені рішенням Національної ради від 15.04.2011 №825 на виконання ліцензійних умов, для телерадіоорганізацій такі договори є договорами приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України.

Тобто, телерадіоорганізації не мають вільного вибору та змушені укладати договори саме з ТОВ "Зеонбуд" на умовах, в односторонньому порядку визначених зазначеним провайдером.

З урахуванням викладеного, Комітет дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що споживачами телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є загальнонаціональні телерадіоорганізації.

Відповідно до Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Згідно з ліцензіями Національної ради з телебачення та радіомовлення від 09.12.2010 №0866-п, №0867-п, №0868-п, виданими ТОВ "Зеонбуд", територія розташування (прийому) багатоканальної мережі (розповсюдження програм) поширюється на всю територію України.

Окрім того, за інформацією Національної ради, наданою листом від 29.11.2019 вих. №16/536, у період з 01.01.2011 по 30.09.2019 територія розташування багатоканальної телемережі ТОВ "Зеонбуд" залишилась без змін відповідно до виданих ліцензій (HP №00016-п від 09.12.2010, HP №00017-п від 09.12.2010, HP №00018-п від 09.12.2010, HP №00019-п від 09.12.2010), а саме: АР Крим, області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська, міста Київ і Севастополь.

Отже, ринок телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій розповсюджується на територію України, тобто ринок є загальнодержавним.

Встановлюючи часові межі ринку, Комітет дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 4.1 Типових угод мовників з оператором багатоканальних мереж МХ-1, МХ-2, MX-З та МХ-5, погоджених Національною радою рішенням від 15.04.2011 №825, та договорів, укладених ТОВ "Зеонбуд" із мовниками, розподіл програм мовників, телеорганізацій у мультиплексах МХ-1, МХ-2, MX-З та МХ-5 відбувся згідно з рішенням Національної ради від 18.08.2011 №2048.

ТОВ "Зеонбуд" фактично розпочало надавати телерадіоорганізаціям телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій із вересня 2011 року.

Отже, часовими межами загальнодержавного ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є один рік (за винятком періоду з вересня по грудень 2011 року, коли відбулося становлення цього ринку).

При цьому періодом дослідження є період із вересня по грудень 2011 року, 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік.

Окрім того, природним бар`єром при вступі на ринок телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є обмеженість радіочастотного ресурсу.

Адміністративними бар`єрами для вступу на ринок телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є отримання відповідної ліцензії Національної ради, що надає суб`єкту господарювання право здійснювати розповсюдження телерадіопрограм у багатоканальних мережах.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" право на розповсюдження телерадіопрограм у багатоканальних телемережах мають виключно: телерадіоорганізації, що отримали ліцензії на мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до вимог статті 23 цього Закону; суб`єкти господарювання, яким Національна рада видала ліцензію провайдера програмної послуги.

На ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій функціонує лише один провайдер програмної послуги багатоканальних мереж МХ-1, МХ-2, MX-З та МХ-5 у стандарті DVB-T2 (MPEG-4) ТОВ "Зеонбуд", оскільки лише цьому суб`єкту господарювання видано ліцензії Національної ради, починаючи з 09.12.2010 і по теперішній час.

Враховуючи ліцензійні вимоги до провайдера програмної послуги багатоканальних мереж МХ-1, МХ-2, MX-З та МХ-5 у стандарті DVB-T2 (MPEG-4), Комітет дійшов висновку, що організаційними бар`єрами є забезпечення цілодобового телемовлення не менше як 95 відсотків населення України в кожному із чотирьох цифрових загальнонаціональних каналів мовлення МХ-1, МХ-2, MX-З та МХ-5; забезпечення безкоштовного доступу населення до національної мережі цифрового телемовлення, тощо.

Економічним бар`єром вступу на ринок телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є те, що суб`єкт господарювання має надати банківську гарантію щодо фінансово-економічної можливості інвестування не менше одного млрд грн у розбудову національної мережі цифрового телемовлення.

Таким чином, на переконання Комітету, вищезазначене свідчить про наявність значних адміністративних, природних, економічних та організаційних бар`єрів для суб`єктів господарювання, які виявили бажання здійснювати розбудову цифрової телемережі та отримати ліцензію провайдера програмної послуги багатоканальних мереж МХ-1, МХ-2, MX-З та MX-5 у стандарті DVB-T2 (MPEG-4), оскільки існує необхідність залучення суб`єктами господарювання значних фінансових та організаційних ресурсів та, зокрема, відсутні потенційні конкуренти в ТОВ "Зеонбуд" на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій.

З наведених підстав колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги щодо необгрунтованості висновку АМК про недоведеність ТОВ "Зеонбуд" зазнавання значної конкуренції на ринку.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону).

Стаття 13 Закону не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Так, у ході розгляду справи №143-26.13/27-17 Комітетом було з`ясовано, що із вересня 2011 року ТОВ "Зеонбуд" фактично розпочало надавати телерадіоорганізаціям телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій.

Оскільки в період із вересня 2011 року по грудень 2019 року було відсутнє державне регулювання цін на телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, ТОВ "Зеонбуд" самостійно встановлювало тарифи на такі послуги.

У зазначений період правовідносини між ТОВ "Зеонбуд" і телерадіоорганізаціями у зв`язку з наданням Товариством телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій регулювалися відповідними договорами.

Комітет стверджує, що у вересні 2011 року - грудні 2019 року ТОВ "Зеонбуд", зловживаючи своїм монопольним (домінуючим) становищем на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, встановлювало тарифи на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій без будь-яких розрахунків та економічних обґрунтувань таких тарифів.

Листом від 26.05.2014 №320 ТОВ "Зеонбуд" повідомило, що "при розробці тарифної політики у 2011 році ТОВ "Зеонбуд" взяло за основу тарифну політику Концерну РРТ, де розмір тарифу залежить від потужності передавача".

Так, у період із вересня 2011 року по липень 2015 року ТОВ "Зеонбуд" встановило та застосовувало тарифи на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій на основі тарифів Концерну РРТ (скопіювало розміри таких тарифів) без будь-яких розрахунків та економічних обґрунтувань таких підходів до встановлення та застосування тарифів Товариством.

Встановлення та застосування ТОВ "Зеонбуд" тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій на основі тарифів Концерну РРТ не враховувало відмінностей у технічних можливостях аналогових і цифрових передавачів, а саме те, що один цифровий передавач може транслювати 8 каналів, в той час як один аналоговий передавач - один канал, тобто технічна спроможність цифрових передавачів здійснювати трансляцію каналів у 8 разів більша, ніж у цифрових.

Отже, встановлення та застосування ТОВ "Зеонбуд" тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій на основі тарифів Концерну РРТ впродовж вересня 2011 року - липня 2015 року є необґрунтованим.

Також у цей період ТОВ "Зеонбуд" змінювало тарифи на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій шляхом надання знижок без будь-якого економічного обґрунтування телерадіоорганізаціям у розмірах та на умовах, визначених товариством.

Так, умовою надання додаткової знижки в розмірі 50 відсотків була оплата телерадіоорганізаціями заборгованості за попередні періоди. При цьому ТОВ "Зеонбуд" одним телерадіоорганізаціям надавало таку додаткову знижку на умовах сплати заборгованості за попередні періоди в повному обсязі, іншим - шляхом розстрочення заборгованості або прощення частини боргу за минулий період та розстрочення наявної заборгованості на декілька періодів.

Окрім того, існували телерадіоорганізації (наприклад, ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ТОВ "Медіа Група Україна", ПрАТ "Телеканал "ІНТЕР", та інші), яким ТОВ "Зеонбуд" не надавало ні розстрочку щодо сплати заборгованості за попередні періоди, ні прощення боргу, незважаючи на існування такої заборгованості.

Враховуючи сумарні розміри знижок (від 0 відсотків до 156 відсотків від тарифу), наданих Товариством телерадіоорганізаціям, фактична вартість телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій у період із вересня 2011 року по липень 2015 року залежно від телерадіоорганізації могла становити від 0 відсотків до 100 відсотків від тарифу.

У період із серпня 2015 року по грудень 2018 року ТОВ "Зеонбуд" встановило та застосовувало тарифи на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, знову ж таки, без будь-яких розрахунків та економічних обґрунтувань таких тарифів Товариства.

У цей період ТОВ "Зеонбуд" змінювало тарифи на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій шляхом надання економічно необґрунтованих знижок телерадіоорганізаціям у розмірах та на умовах, визначених Товариством.

Враховуючи сумарні розміри знижок (від 0 відсотків до 142 відсотків від тарифу), наданих Товариством телерадіоорганізаціям, фактична вартість телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій у період із серпня 2015 року по грудень 2018 року залежно від телерадіоорганізації могла становити від 0 відсотків до 100 відсотків від тарифу.

У 2019 році ТОВ "Зеонбуд" підвищило тарифи на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, посилаючись на знецінення української гривні до долара США. При цьому Товариство не здійснювало жодних розрахунків щодо встановлення тарифів та не надало економічних обґрунтувань.

У зазначений період тарифи на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій змінювалися шляхом надання ТОВ "Зеонбуд" знижок.

Враховуючи сумарні розміри знижок (від 0 відсотків до 82,3 відсотка від тарифу), наданих Товариством телерадіоорганізаціям, фактична вартість телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій у 2019 році з урахуванням розмірів знижок, передбачених наказами Товариства, чинними в зазначений період, могла становити від 17,7 до 100 відсотків від тарифу.

З огляду на викладене, Комітет зазначає, що протягом періоду з вересня 2011 року по грудень 2019 року тарифна поведінка ТОВ "Зеонбуд" свідчить про те, що встановлення та застосування Товариством тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій відбувалося без жодних економічних обґрунтувань та довільно залежно від телерадіоорганізації.

Поряд з цим, матеріали справи містять висновок №1031/49401 за результатами судово-економічної експертизи від 15.02.2021, відповідно до якого судовий експерт Педь Ірина Валеріївна дійшла висновку, що наданими на дослідження матеріалами документально підтверджується встановлення та застосування ТОВ "Зеонбуд" протягом вересня 2011 року - грудня 2019 років однакових умов надання загальнонаціональним телерадіоорганізаціям знижок до тарифів на телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій (за виключенням одноразової тимчасової знижки НТКУ у 2014 році, наданої НТКУ у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування); документально не підтверджуються висновки АМКУ, наведені у § 303, 325, 382, 385, 389 Рішення від 14.12.2020 №779-р, про застосування ТОВ "Зеонбуд" для загальнонаціональних телерадіоорганізацій знижок, розмір яких дорівнював або перевищував 100% у періоди: вересень 2011 - липень 2015, серпень 2015 - грудень 2018, січень - грудень 2019 року; встановлення ТОВ "Зеонбуд" знижок до тарифів на телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій протягом вересня 2011 року - грудня 2019 років є економічно обґрунтованим, оскільки, спрямовані на стимулювання такої економічної поведінки телерадіоорганізацій, яка підвищує економічну ефективність діяльності підприємства, в умовах негативного впливу зовнішніх економічних факторів; документально не підтверджується та є економічно необґрунтованим висновок АМКУ, наведений у § 03 Рішення АМКУ від 14.12.2020 №779-р про те, що надання телерадіоорганізаціям знижок у розмірі, що перевищував 100 відсотків від встановлених тарифів, свідчить про економічну необґрунтованість тарифів ТОВ "Зеонбуд" на телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій; документально не підтверджується та не є економічно обґрунтованим висновок АМКУ, наведений у § 284 Рішення від 14.12.2020 №779-р, про підвищення ТОВ "Зеонбуд" тарифів на телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій наказом від 27.12.2018 №42-ОД без будь-яких економічних обґрунтувань, оскільки підвищення тарифів проведено на рівні, що не перевищує зростання: основної складової собівартості виробництва - вартості послуг Концерну РРТ; зовнішніх чинників, що зумовлюють зростання інших складових операційних витрат - споживчих цін (інфляції) та цін виробників промислової продукції, середньомісячної заробітної плати працівників у сфері "Інформація та телекомунікації"; документально не підтверджується відповідність матеріалам справ АМКУ №142-26.13/27-17 та №143-26.13/27-17 відомостей щодо розмірів знижок на телекомунікаційні послуги в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4), які пропонувало ТОВ "Зеонбуд" у 2014 роках телерадіоорганізаціям, наведених у Додатку 2 до Рішення АМКУ від 14.12.2020 №779-р, а саме не враховано відомості про знижку, встановлену Наказом від 01.07.2014 №5-ОД; документально не підтверджується виконання угод про припинення зобов`язань прощенням боргу, укладених у 2013 році між ТОВ "Зеонбуд" та телерадіоорганізаціями ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія "ICTV", ПрАТ "Міжнародний Медіа Центр - СТБ", ТОВ "Новий канал", ТОВ "Телеодин"; документально підтверджується зростання протягом 2011-2017 років розміру заборгованості телерадіоорганізацій перед ТОВ "Зеонбуд" за надані телекомунікаційні послуги в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4) відносно сукупної вартості таких послуг, наданих протягом відповідного року; документально підтверджується недостатність протягом 2011-2019 років обігових коштів ТОВ "Зеонбуд" від операційної діяльності для погашення заборгованості за Договором позики від 27.11.2011, укладеним з компанією Plainbridge Limited; документально підтверджується втрата ТОВ "Зеонбуд" активів, розташованих в зоні АТО та на території Автономної Республіки Крим, сукупна вартість яких при передачі Концерну РРТ для технічного обслуговування та зберігання складала 36 653 484,97 грн., внаслідок окупації території Автономної Республіки Крим та проведення антитерористичної операції та/або військових дій на території Донецької та Луганської областей; документально підтверджуються витрати ТОВ "Зеонбуд" на обслуговування передавальних станцій на території Автономної Республіки Крим та в зоні АТО протягом 2014 року на загальну суму 4 429 740,88 грн. (без урахування ПДВ); на оплату збору / рентної плати за користування радіочастотним ресурсом щодо передавальних станцій, які залишались в зоні АТО протягом 2014 - 2019 років на загальну суму 2 261 023,68 грн; документально підтверджується наявність економічно обґрунтованих підстав для залучення ТОВ "Зеонбуд" позичкових грошових коштів у 2014 році, а саме недостатність грошових надходження від операційної діяльності для покриття операційних витрат ТОВ "Зеонбуд" внаслідок накопичення заборгованості телерадіоорганізацій за отримані у ТОВ "Зеонбуд" телекомунікаційні послуги в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4); документально не підтверджується тотожність тарифів на телекомунікаційні послуги в аналоговому форматі Концерну РРТ та фактичних цін, за якими ТОВ "Зеонбуд" здійснювало надання телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4) телевізійних програм телерадіоорганізаціям, включаючи загальнонаціональні, протягом вересня 2011 - грудня 2019 років; документально не підтверджується повна тотожність тарифів на телекомунікаційні послуги в аналоговому форматі Концерну РРТ та тарифів на телекомунікаційні послуги в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4) ТОВ "Зеонбуд" протягом 2011-2019 років; документально не підтверджується відповідність показників, використаних для порівняльного аналізу розмірів оплати за роботу одного передавача ТОВ "Зеонбуд" і Концерну РРТ, наведених у Додатках 1 та 2 до Рішення АМКУ від 14.12.2020 № 779-р, документам, наявним в матеріалах справи АМКУ №142-26.13/27-17, а саме: у таблицях 2-4 не враховано зміну починаючи з 2012 року структури тарифів КРРТ, що полягала у запровадженні окремих тарифів для передавачів потужністю від 201 до 300 Вт та від 301 до 500 Вт, у Таблиці 2 Додатку 1 до Рішення АМКУ від 14.12.2020 №779-р наведено значення тарифів КРРТ за 2012 рік, що не відповідають значенням, встановленим наказом КРРТ від 25.11.2011 № 363.

Так, суд зазначає, що вказаний висновок оцінюється судом за правилами оцінки доказів, що встановлені ст. 86 ГПК України, поряд з іншими доказами, що наявні в матеріалах справи.

У Рішенні Комітет стверджує, що за умов існування значної конкуренції на ринку дії ТОВ "Зеонбуд" щодо встановлення та застосування тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій призвели б до того, що телерадіоорганізації перейшли б до споживання таких послуг, які надають інші суб`єкти господарювання, оскільки в разі встановлення надавачем послуг тарифів на рівні, вищому від ринкового, споживачі могли б його змінити, а встановлення надавачем послуг низьких тарифів неминуче призвело б до його економічних втрат і виходу з ринку.

З викладеного Комітет робить висновок, що саме монопольне (домінуюче) становище ТОВ "Зеонбуд" на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій із вересня 2011 року по грудень 2019 року дозволило ТОВ "Зеонбуд" встановлювати тарифи на економічно необґрунтованому рівні, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Суд критично оцінює висновки судового експерта, які викладені у висновок №1031/49401, оскільки здійснення розрахунку тарифів, базованих на собівартості послуг з урахуванням отримання прибутку є обов`язком позивача, а відтак і тягар доведення обґрунтованості тарифів лягає на позивача. У той час, як висновок експерта ґрунтується на відсутності у матеріалах справи документального підтвердження доводів Комітету, які викладені ним у спірному рішенні.

Наведеним спростовується аргумент апеляційної скарги про те, що вказаний висновок експерта підтверджує обґрунтованість встановлених позивачем тарифів та є належним доказом у справі.

Як встановлено у рішенні, під час розгляду антимонопольних справ (№142-26.13/11-15 та №143-26.13/27-17) Комітет неодноразово направляв вимоги ТОВ "Зеонбуд" про надання інформації, зокрема, щодо встановлення товариством тарифів, чинних із вересня 2011 року по грудень 2019 року. Проте, ТОВ "Зеонбуд" не надало розрахунків (калькуляцій) з відповідними документами щодо підтвердження встановлення та застосування ним тарифів у період з вересня 2011 по грудень 2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про телекомунікації» тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.

За змістом статті 67 Закону України «Про телекомунікації» здійснення розрахунку тарифів, базованих на собівартості послуг з урахуванням отримання прибутку є обов`язком особи, яка затверджує тарифи, тобто у цій справі є обов`язком позивача. Відповідно і тягар доведення обґрунтованості тарифів лягає на позивача.

Як встановлено у рішенні №779-р, під час розгляду антимонопольних справ (№142-26.13/11-15 та №143-26.13/27-17) АМК неодноразово запитував у ТОВ "Зеонбуд" копії розрахунків (калькуляцій) тарифів на телекомунікаційні послуги.

У рішенні АМК вказано, що листом від 19.10.2015 №625 ТОВ "Зеонбуд" повідомило про те, що тарифи, які діяли з 01.08.2015 до 31.12.2018, встановлені не з урахуванням обґрунтованості тарифу на послуги та розумної рентабельності, що надавало б йому можливість повернути вкладені інвестиції протягом хоча б 10 років, а з урахуванням того, яку вартість послуг фактично можуть сплачувати телерадіоорганізації з урахуванням того фінансового становища, що склалося в національній телеіндустрії.

У цьому зв`язку підлягає урахуванню встановлення АМК тої обставини, що на вимогу АМК від 11.06.2014 N142-29.3/09-5251 стосовно інформації про всі фактично понесені ТОВ "Зеонбуд" витрати, окремо за 2011, 2012, 2013 роки та на 01.04.2014, ТОВ «ЗЕОНБУД» листом від 01.07.2014 N428 повідомило, що «станом на дату надання відповіді ТОВ "Зеонбуд" не веде облік витрат окремо за 2011, 2012, 2013 роки, за статтями витрат згідно з Додатком №1, а саме по кожному елементу витрат включених до собівартості послуг ТОВ "Зеонбуд" та по кожному елементу витрат, включених до операційних затрат».

Відтак, за відсутності витребуваної інформації про понесені ТОВ "Зеонбуд" витрати, АМК був позбавлений можливості перевірити обґрунтованість розрахунку тарифів у вигляді додатку №2 до адресованого АМК листа від 01.07.2014 №428.

До того ж, розрахунки тарифів у вигляді додатку №2 до адресованого АМК листа від 01.07.2014 №428 не могли бути покладені в основу тарифів, які були чинними протягом усього періоду - з вересня 2011 року по грудень 2019 року.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок АМК, з яким погодився суд першої інстанції, щодо економічної необґрунтованості тарифів, які застосовувалися позивачем під час надання послуг у період з вересня 2011 по грудень 2019 року, та відхиляє аргумент апеляційної скарги про необгрунтованість викладеного в оскарженому рішенні АМК висновку про ненадання позивачем розрахунків тарифів.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо притягнення його двічі до відповідальності за одне й те саме порушення з тих підстав, що рішення АМК від 03.12.2015 №606-р було визнане недійсним згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/4771/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2016, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що позивач був притягнутий до відповідальності на підставі означеного вище рішення.

Суд зазначає, що визнання господарським судом повністю або частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України чи його органів з підстав, зазначених у частині першій статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не є перешкодою для проведення відповідним органом нової перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження ринку, тощо, з метою усунення порушень чи недоліків, які потягли за собою визнання рішення недійсним. За результатами такої перевірки можливе прийняття іншого рішення, яке, в свою чергу, в разі незгоди з ним заінтересованих осіб може бути оскаржено ними в установленому порядку.

Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 у справі № 915/523/18, від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19, господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК.

Судом також враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2020 по справі №910/6507/19, згідно з яким кожна зі справ за участю органів Антимонопольного комітету України є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

Різність фактично - доказової бази у кожній із зазначених справ не має правового значення у контексті необхідності дослідження обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

Щодо посилання позивача на наявність процесуальних порушень, суд зазначає, що недодержання органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб`єктом господарювання конкурентного законодавства, може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з`ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо. Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Так, в спірному випадку судом не встановлено порушення або неправильне застосування Комітетом процедурних норм, наслідком яких може бути визнання недійсним оскаржуваного рішення.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи відповідача та повноту їх встановлення в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ "Зеонбуд" про визнання недійсним рішення не підлягають задоволенню.

За таких обставин, викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не довів, що відповідач неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, що могло бути підставою для скасування оспорюваного рішення. Зазначене є підставою для відмови в задоволенні позову.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваному рішенні АМК, дійшов висновку про те, що АМК дотримався вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, та всебічно, повно і об`єктивно розглянув обставини справи, дослідив подані документи, належним чином проаналізував відносини сторін.

З урахуванням зазначеного колегія суддів дійшла висновку про те, що у справі, яка розглядається, скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, які в цілому є ідентичними його доводам, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/2352/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.05.2024

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Палій

Постанова № 106130294

Відкрити повний перегляд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/2352/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд» (далі - Товариство) - Гутник І. В.,

відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК) - Данилова К. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АМК

на рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2021 (суддя Підченко Ю. О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 [колегія суддів: Тарасенко К. В. (головуючий), Михальська Ю. Б., Іоннікова І. А.]

зі справи № 910/2352/21

за позовом Товариства до АМК

про визнання недійсним рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) про визнання недійсним рішення АМК від 14.12.2020 № 779-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 143-26.13/27-17 (далі - Рішення АМК № 779).

1.2. Позовна заява з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210) мотивована: неповним з`ясуванням АМК обставин, які мають значення для справи; недоведенням обставин, які мають значення для справи і які АМК визнано встановленими; неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022, позовні вимоги задоволено повністю

2.2. Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону № 2210 мотивовано тим, що Рішення АМК прийнято при неповному з`ясування обставин, які мають значення для справи, недоведенні обставин, які мають значення для справи і які АМК визнано встановленими, та з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

АМК, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи АМК

4.1.1. Підставою для подання касаційної скарги АМК визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в частині відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування:

- пунктів 1.3 та 4.4 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК від 05.03.2002 № 49-р (далі - Методика), стосовно визначення належного споживача товарів (робіт, послуг) для встановлення монопольного (домінуючого) становища на ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм;

- статті 41 Закону № 2210 у частині визначення невичерпного переліку доказів, які можуть бути використані органами АМК, та права на використання доказів з інших справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- пункту 5.1 Методики щодо врахування умов використання технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик під час визначення релевантного товарного ринку;

- пункту 1.3 Методики щодо необхідності під час визначення географічних меж ринку зважати на споживача та його можливість легко (за звичайних умов, без додаткових дій) задовольнити свій попит на певний товар;

- пунктів 1.3 та 7.1 Методики щодо правильності визначення часових меж як часу стабільності структури товарного ринку;

- статті 12 Закону № 2210 щодо наявності обов`язку у суб`єкта господарювання, який заперечує своє домінуюче становище, довести, що він зазнає значної конкуренції;

- статті 13 Закону № 2210, яка встановлює у частині другій перелік дій (бездіяльності), що визнаються порушенням, без з`ясування негативних наслідків у контексті застосування суб`єктом господарювання знижок як форми цінового порушення;

- статті 77, частин першої та другої статті 98 ГПК України стосовно розмежування компетенції експертів, АМК та суду в частині неможливості надання оцінки рішенню АМК (перевірки даних), зважаючи на те, що встановлення таких обставин належить до повноважень АМК, а правильність застосування положень Методики - виключна компетенція суду.

4.1.2. Попередні судові інстанції неправильно застосували положення пунктів 1.3, 4.4 Методики, статей 23, 25, 39 Закону України від 21.12.1993 № 3759-XII «Про телебачення і радіомовлення» (далі - Закон № 3759) та статті 63 Закону України від 18.11.2003 № 1280-IV «Про телекомунікації» (далі - Закон № 1280), оскільки телерадіоорганізації не мають вільного вибору та укладають договори з Товариством на умовах, які в односторонньому порядку визначені Товариством, а тому споживачами телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є саме загальнонаціональні телерадіоорганізації, тоді як включення до цієї категорії побутових споживачів фактично залишає поза увагою вимоги пункту 2.1 Методики, зміст якого свідчить, що Методика застосовується залежно від фактичних обставин кожної справи та особливостей досліджуваного товарного ринку.

4.1.3. Суди першої та апеляційної інстанцій, неправильно застосувавши положення статей 35, 41 Закону № 2210 та розділу 11 Методики, безпідставно відхилили докази АМК, зібрані у 2014 році в межах попередньої справи № 142-26.13/11-15 (матеріали якої були долучені до справи № 143-26.13/27-17), за результатами якої було прийнято рішення АМК від 03.12.2015 № 606-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК № 606), що є порушенням статей 236, 238 ГПК України.

4.1.4. Як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій неправильно застосували пункт 5.1 Методики, що призвело до необґрунтованого висновку про існування більш широкого ринку ніж, той, що визначений АМК, тоді як дійсними товарними межами ринку є телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій.

4.1.5. Висновки попередніх судових інстанцій про неврахування АМК у Рішенні АМК № 779 пункту 6.1 Методики не спростовують тих встановлених АМК обставин, що ринок телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій поширюється на територію України і є загальнодержавним, а також суперечать пункту 1.3 Методики.

4.1.6. Коректним періодом дослідження є період з вересня до грудня 2011 року, 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік, що свідчить про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями пунктів 1.3 та 1.7 Методики.

4.1.7. Суд першої інстанції на порушення положень статті 12 Закону № 2210 фактично переклав обов`язок щодо доведення обставин, пов`язаних з наявністю значної конкуренції, на АМК, виклавши у мотивувальній частині рішення висновок про неповне дослідження АМК обставин щодо встановлення дійсної конкуренції на відповідному ринку, тоді як такі обставини мають бути доведені самим суб`єктом господарювання, який заперечує своє ринкове становище. Разом з тим попередні судові інстанції не врахували, що в період з вересня 2011 року до грудня 2019 року Товариство було єдиним суб`єктом господарювання, який отримав ліцензії провайдера програмної послуги багатоканальних мереж у стандарті DVB-T2 (MPEG-4), що дозволяє йому одноосібно та за визначеними ним умовами надавати телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі названого стандарту телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій.

4.1.8. Попередні судові інстанції, зазначивши про те, що АМК не було досліджено вплив економічних та ринкових обставин на встановлення тарифів на послуги, а також не доведено, що відповідна зміна тарифів позивачем призвела до порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не звернули уваги на те, що АМК кваліфіковано порушення Товариства за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210, а, отже, сам по собі факт наявності необґрунтованого встановлення цін вже утворює склад правопорушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

4.1.9. Попередніми судовими інстанціями не було враховано, що знижки до тарифів, встановлені відповідними наказами Товариства, не існували окремо від встановлених ними відповідними наказами тарифів, тоді як вартість, яку сплачували телеорганізації за послуги Товариства, залежала від розміру як знижки, так і тарифу, які воно встановлювало у наказах впродовж 2011-2019 років, а за умов існування значної конкуренції на ринку такі дії Товариства щодо встановлення та застосування тарифів на його телекомунікаційні послуги призвели б до того, що телерадіоорганізації перейшли б до споживання таких послуг, які надають інші суб`єкти господарювання, оскільки у разі встановлення надавачем послуг тарифів на рівні, вищому від ринкового, споживачі могли б його замінити, а встановлення низьких тарифів призвело б до його економічних витрат і виходу з ринку.

4.1.10. Врахування попередніми судовими інстанціями Дослідження стану загальнодержавного ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм різними видами технологій у період 2011 - 2019 рр. (далі -Дослідження), проведеного ДП «Укрпромзовнішекспертиза», містить аналіз обставин, які не належать до компетенції експертів, такі питання є правовими, а відповідь на них становить втручання у виключну компетенцію АМК, що унеможливлює їх дослідження у цій справі та суперечить статті 7 Закону України від 26.02.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України» (далі - Закон № 3659), статті 98 ГПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145 (далі - Інструкція). До того ж Дослідження не відповідає вимогам пунктів 4.14- 4.17 Інструкції ані за формою, ані за змістом.

4.2. Доводи Товариства

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Рішенням АМК № 779:

визнано, що Товариство займало в період з вересня 2011 року до грудня 2019 року монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій (пункт 1);

дії Товариства в період з вересня 2011 року по грудень 2019 року на ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій щодо встановлення та застосування економічно необґрунтованих тарифів, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);

за вчинення названого порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 25 725 533 грн (пункт 3);

зобов`язано Товариство припинити назване порушення (пункт 4).

5.2. Також попередніми судовими інстанціями було встановлено, що:

5.2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі № 910/4771/16, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 та Вищого господарського суду України від 25.10.2016 визнано недійсним Рішення АМК № 606;

5.2.2. Рішенням у справі № 910/4771/16, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК № 606 визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм шляхом встановлення таких тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм з вересня 2011 року до жовтня 2014 року, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За вчинення зазначеного порушення на Товариство було накладено штраф у розмірі 44 504 917 грн;

5.2.3. Рішення АМК № 606, зокрема, мотивовано тим, що за результатами проведеного АМК дослідження, на підставі абзацу другого частини першої статті 12 Закону № 2210 та Методики, розпорядженням АМК від 23.12.2014 № 641-р Товариство визнано таким, що займало в період з вересня 2011 року по жовтня 2014 року монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм з часткою 100 %;

5.2.4. У справі № 910/4771/16 також встановлено, що під час проведення дослідження ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм та прийняття Рішення АМК № 606 АМК не визначив товарних меж досліджуваного ринку, не здійснив аналізу та формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) відносно послуги з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм, як і не зазначив про їх відсутність;

5.2.5. За відсутності у Рішенні АМК № 606 необхідного мотивування висновку щодо зайняття Товариством у період з вересня 2011 року до жовтня 2014 року монопольного (домінуючого) становища на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм з часткою 100 % [Рішення АМК № 606 не містить інформації стосовно товарних меж досліджуваного ринку, аналізу та формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) тощо], суд у справі № 910/4771/16 дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання Рішення АМК № 606 недійсним.

5.3. У цій справі судами встановлено, що:

5.3.1. DVB (DigitalvideoBroadcasting, цифрове радіомовлення) - набір стандартів цифрового телемовлення, розроблених міжнародним консорціумом DVB Project. Стандарт DVB-Т2 використовують для передавання мультиплексів (потік цифрових даних, що несе кілька (6-8) телевізійних програм у межах одного радіоканалу;

5.3.2. АМК у пункті 422 Рішення АМК № 779 зазначено, що споживачами телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є загальнонаціональні телерадіоорганізації.

Відповідач стверджував, що в спірний період лише один суб`єкт господарювання відповідно до ліцензій провайдера програмної послуги надавав телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм одночасно в чотирьох багатоканальних телемережах (мультиплексах) в одному діапазоні частот та хвиль з територією не менш ніж 95 % населення України;

5.3.3. Товариство на обґрунтування позовних вимог наголошує, що АМК не було досліджено та взято до уваги, що споживачами послуг позивача також є кінцеві телеглядачі та домогосподарства, які використовують послуги Товариства та інших провайдерів з розповсюдження телевізійних програм різними видами телевізійних технологій, що підтверджується Дослідженням, яким, зокрема, встановлено, що:

- товарними межами рикну телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм є такі технології: аналогове ефірне телебачення; цифрове ефірне телебачення; супутникове цифрове телебачення; кабельне аналогове телебачення; кабельне цифрове телебачення; IPTV (інтернет-телебачення), в тому числі ОТТ-сервіси та мобільне телебачення; MITPIC і MMDS;

- територіальними (географічними) межами ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм є вся територія України. Але у 2014-2015 роках через окупацію АР Криму та зони ОРДЛО було втрачено понад 12 % території та 18 % населення;

- населення України (як міське, так і сільське) рівномірно протягом року в досліджувані періоди користується телекомунікаційними послугами з розповсюдження телевізійних програм - на ринку відсутній фактор сезонності;

- обсяг ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм різними видами технологій станови з 2011 до 2014 року приблизно 17 млн споживачів, а в період з 2015 до 2018 приблизно - 15 млн;

- ринок телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм є конкурентним. Кількість провайдерів програмної послуги за підсумками 2019 року становила 668 од.;

- Товариство здійснює діяльність на ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм у сегменті цифрового ефірного телебачення на національному рівні в усіх регіонах. За період з 2011 до 2019 роки частка Товариства на ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм зросла з 0,5 % до 28 % та не перевищувала 30 %;

- сегмент цифрового ефірного телебачення представлений 39 компаніями, з яких 4 компанії у період з 2011- 2019 років мали ліцензію на національному рівні: Товариство, товариство з обмеженою відповідальністю «Українська цифрова мережа» (далі - ТОВ «Українська цифрова мережа»), товариство з обмеженою відповідальністю «ТРК Етер» (далі - ТОВ «ТРК Етер»), Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - Концерн РРТ);

5.3.4. У пунктах 166 та 167 Рішення АМК № 779 відповідач дійшов висновку, що телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм Товариством не є взаємозамінними з телекомунікаційними послугами з розповсюдження телевізійних програм за іншими технологіями та є унікальними. Отже, товарними межами ринку є телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій;

5.3.5. Як вбачається з пунктів 155- 164 Рішення АМК № 779, у визначенні товарних меж ринку АМК, зокрема, були використані дані опитування загальнонаціональних телерадіоорганізацій (телеканалів) щодо взаємозамінності телекомунікаційних послуг Tовариства з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм з іншими видами технологій;

5.3.6. Однак, як вбачається з доводів позивача та не спростовано АМК, зазначене опитування телерадіоорганізацій (телеканалів) було здійснено АМК ще у 2014 році в межах антимонопольної справи № 142-26.13/11-15, за результатами розгляду якої АМК було прийняте Рішення АМК № 606, при тому що АМК вказує на порушення, вчинені Товариством у період з вересня 2011 року до грудня 2019 року;

5.3.7. Незважаючи на те що матеріали антимонопольної справи № 142-26.13/11-15 були долучені до матеріалів справи № 143-26.13/27-17, АМК не провів повторного опитування загальнонаціональних телерадіоорганізацій в межах справи № 143-26.13/27-17 та з урахуванням періоду, який досліджується;

5.3.8. З долучених до матеріалів справи № 143-26.13/27-17 фактичних даних товарні межі досліджуваного ринку у період з 2011 до 2019 року не обмежувалися виключно телекомунікаційними послугами з розповсюдження у цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм, а були значно ширшими та включали взаємозамінні телекомунікаційні послуги з розповсюдження телевізійних програм різними видами технологій;

5.3.9. АМК у пункті 229 Рішення АМК № 779 зазначив, що ринок телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій поширюється на територію України та є загальнодержавним;

5.3.10. АМК не врахував усіх вказівок, наведених у пункті 6.1 Методики, щодо визначення територіальних (географічних) меж ринку;

5.3.11. Відповідно до пункту 233 Рішення АМК № 779 часовими межами загальнодержавного ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є один рік (за винятком періоду з вересня до грудня 2011 року, коли відбулося становлення цього ринку);

5.3.12. У той же час згідно з Дослідженням протягом 2011- 2019 років кон`юнктура ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм в Україні зазнавала істотних змін, що свідчить про необхідність розглядати часові межі ринку в рамках різних періодів;

5.3.13. Досліджуючи питання щодо наявності у позивача конкурентів, АМК неодноразово зазначає, що у Товариства немає жодного конкурента на ринку;

5.3.14. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення у своєму листі від 04.07.2014 № 16/1043 надавала АМК інформацію, що стандарти DVB-T, DVB-T2, DVB-H, HDTV передачі цифрового телебачення не вносять змін у побудову та порядок функціонування передавальних мереж ефірного телевізійного цифрового мовлення, визначених стандартом EN 300744, застосування стандартів можливе за тієї ж інфраструктури мереж і частотних ресурсів, більшість сучасних цифрових телеприймачів здатні приймати телевізійний сигнал в усіх зазначених стандартах; прийом цифрового сигналу у стандарті DVB-H можливий лише на спеціальний мобільний термінал та наявність аналогового телевізійного приймача у споживача вимагає придбання перетворювача цифрового сигналу в аналоговий (телетюнера);

5.3.15. З мотивів Рішення АМК № 779 не вбачається дослідження наявності (або відсутності) та загалом діяльності інших суб`єктів господарювання, які мали у період 2011- 2019 років чинну ліцензію провайдера програмної послуги на цифрових загальнонаціональних каналах мовлення.

Зокрема, відповідно до рішень Національної ради: ТОВ «Українська цифрова телемережа» видано ліцензію провайдера програмної послуги [територія розташування (прийому) багатоканальної телемережі - усі зони покриття цифровим сигналом території України]; TOB «ТРК «Етер» видано ліцензію провайдера програмної послуги на цифровому загальнонаціональному каналі мовлення МХ-6 у стандарті DVB-H (MPEG-4); Концерн РРТ визначено оператором загальнонаціональної цифрової багатоканальної телемережі МХ-7 у стандарті DVB-T2. У свою чергу, Концерн РРТ у своїй відповіді № 620/9-02 від 13.03.2020 на вимогу АМК зазначив, що конкурентом Концерну РРТ на ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі телевізійних програм є Товариство;

5.3.16. Доказів опитування ТОВ «Українська цифрова телемережа» та TOB «ТРК «Етер» матеріали справи № 143-26.13/27-17 не містять, а відповідачем не доведено відсутності підстав для проведення такого опитування з метою встановлення наявності чи відсутності конкурентів у позивача на ринку;

5.3.17. Наявність зазначених конкурентів Tовариства в сегменті цифрового ефірного телебачення на загальнонаціональному рівні підтверджується також Дослідженням стану ринку;

5.3.18. За висновками АМК про встановлення та застосування позивачем тарифів на телекомунікаційні послуги на основі Концерну РРТ відповідач зазначив, що протягом періоду з вересня 2011 до грудня 2019 тарифна поведінка Товариства свідчить про те, що встановлення та застосування тарифів на телекомунікаційні послуги відбувалося без жодних економічних обґрунтувань та довільно залежно від телерадіоорганізації. За умов існування значної конкуренції на ринку такі дії Товариства щодо встановлення та застосування тарифів призвели б до того, що телерадіоорганізації перейшли б до споживання таких послуг, які надають інші суб`єкти господарювання, оскільки в разі встановлення надавачем послуг тарифів на рівні, вищому від ринкового, споживачі могли б його змінити, а встановлення надавачем послуг низьких тарифів неминуче призвело б до його економічних втрат і виходу з ринку. Саме монопольне (домінуюче) становище Товариства на ринку дозволило йому встановлювати тарифи на економічно необґрунтованому рівні, а тому такі дії є порушенням, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 13 Закону № 2210;

5.3.19. З пунктів 377, 379 Рішення АМК № 779 вбачається, що:

- у період вересень 2011 - липень 2015 року Товариство встановлювало та застосовувало тарифи на телекомунікаційні послуги з розповсюдження у цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій на основі тарифів Концерну РРТ (скопіювало розміри таких тарифів) та без будь-яких економічних обґрунтувань таких підходів до встановлення та застосування тарифів;

- тарифи Tовариства на телекомунікаційні послуги у період 2011-2014 років були завищеними порівняно з тарифами Концерну РРТ на тій підставі, що технічні можливості цифрових передавачів у порівнянні з аналоговими є різними, а саме: цифровий передавач може транслювати 8 каналів, а аналоговий - 1 канал; собівартість послуг Товариства та Концерну РРТ є різною;

5.3.20. Товариство, у свою чергу, стверджує, що не копіювало тарифів Концерну РРТ, а брало за основу принцип формування тарифу залежно від потужності передавача, що підтверджується доданим висновком експерта від 15.02.2021 № 1031/49401 за результатом судово-економічної експертизи за запитом Товариства (далі - Висновок експерта), відповідно до якого:

- у жодному з років періоду з 2011 до 2019 року щорічна сукупність тарифів Концерну РРТ та тарифів Товариства не була тотожною;

- висновки АМК у пункті 379 Рішення АМК № 779 про необґрунтованість встановлення та застосування Товариством тарифів на телекомунікаційні послуги із розповсюдження у цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій на основі тарифів Концерну РРТ впродовж вересня 2011 року - липня 2015 року не підтверджуються результатами проведеного дослідження;

- документально не підтверджується повна тотожність тарифів на телекомунікаційні послуги в аналоговому форматі Концерну РРТ та на телекомунікаційні послуги в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] Товариства протягом 2011- 2019 років;

- розмір тарифів Товариства на телекомунікаційні послуги в цифровому форматі протягом вересня 2011 - грудня 2015 року залишався незмінним, тоді як Концерн РРТ щорічно вносив зміни до тарифів на телекомунікаційні послуги в аналоговому форматі;

5.3.21. Крім того, фактична вартість (ціна), яку сплачували усі телерадіоорганізації за телекомунікаційній послуги Товариства (згідно з актами надання послуг), значно відрізнялася та була меншою від розміру тарифу, встановленого в наказах Товариства. Адже позивачем при виставленні рахунків на оплату телекомунікаційних послуг телерадіоорганізаціям до розміру тарифів застосовувалися знижки згідно з прийнятими Товариством наказами;

5.3.22. Доводи позивача стосовно того, що фактична ціна, яку сплачували телерадіоорганізації за телекомунікаційні послуги згідно з актами прийому-передачі послуг, була меншою від розміру тарифів, встановлених наказами Товариства, підтверджується також Висновком експерта: фактична ціна, за якою Товариство надавало телерадіоорганізаціям загальнонаціонального, регіонального чи місцевого мовлення телекомунікаційні послуги у цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)], була меншою за розмір тарифів, затверджених наказами Товариства та відображених у пункті 1 додатку № 3 до типових договорів для мовлення, на розмір встановлених Товариством знижок до тарифів на телекомунікаційні послуги в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)];

5.3.23. АМК у Рішенні АМК № 779 зазначає, що: тарифи Товариства порівняно з тарифами Концерну РРТ залежно від потужності передавача у 2011- 2014 роках були в рази вищими (пункт 262); послуги Товариства та Концерну РРТ відрізняються різною собівартістю надання таких послуг станом на 2011 рік - серпень 2015 року, а саме на підставі різної кількості каналів, які транслюють Tовариство та Концерн РРТ, різної кількості обладнання, що застосовується Товариством та Концерном РРТ, різних витрат на технічне обслуговування обладнання та надання послуг, а також різні прямі витрати на оплату праці Tовариства та Концерну РРТ (пункт 263). Встановлюючи та застосовуючи тарифи на телекомунікаційні послуги на основі тарифів Концерну РРТ, Товариство не враховувало відмінності у технічних можливостях аналогових і цифрових передавачів, а саме те, що один цифровий передавач може транслювати 8 каналів, у той час як один аналоговий передавач - один канал, тобто технічна спроможність цифрових передавачів здійснювати трансляцію каналів у 8 разів більша (пункт 378);

5.3.24. АМК, не дослідивши фактичну ціну на телекомунікаційні послуги Товариства на підставі актів прийому-передачі наданих послуг між позивачем та телерадіоорганізаціями, яка є меншою від розміру тарифів позивача, помилково дійшов такого висновку виключно на підставі наказів;

5.3.25. Висновки АМК щодо завищення тарифів Товариством у порівнянні з тарифами Концерну РРТ ґрунтуються виключно на міркуваннях і розрахунках Телерадіокомпанії « 1+1», наданих у відповіді на вимогу АМК від 14.11.2014 № 20333. При цьому у Рішенні АМК № 606 АМК обґрунтовував свої доводи щодо завищення тарифів на телекомунікаційні послуги позивача в порівнянні з тарифами Концерну РРТ саме з посиланням та цитуючи відповідь Телерадіокомпанії « 1+1»;

5.3.26. Зважаючи на скасування судами Рішення АМК № 606 (господарська справа № 910/4771/16), зокрема й з підстав недоведеності АМК обставин щодо завищення тарифів позивача, твердження АМК щодо завищення тарифів, яке базується лише на листі Телерадіокомпанії « 1+1», не є достатньою підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення антимонопольного законодавства;

5.3.27. АМК не здійснював розрахунків (калькуляції тощо) щодо встановлення та застосування Концерном РРТ тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в аналоговому форматі телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій протягом 2011 - 2019 років, що підтвердив АМК у відповіді на адвокатський запит від 04.02.2021 № 300-29/01-1790, зазначивши, що «інформація Концерну РРТ щодо розрахунків (калькуляції тощо) тарифів щодо встановлення та застосування Концерном РРТ тарифів на телекомунікаційні послуги Концерну РРТ із розповсюдження в аналоговому форматі телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій протягом 2011- 2019 p.p. не запитувалася»;

5.3.28. Протягом періоду - вересень 2011 - грудень 2019 року розмір тарифів Товариства на телекомунікаційні послуги було затверджено: для періоду з 01.09.2011 до 31.07.2015 - наказом від 04.04.2011 № 1/01/04; для періоду з 01.08.2015 до 31.12.2018 - наказом від 10.07.2015 № 0/ОД; для періоду з 01.01.2019 до 31.12.2019 - наказом від 27.12.2018 № 42-ОД.

5.3.29. Товариство зазначило, що ним було встановлено нові тарифи на телекомунікаційні послуги, які були однаковими для усіх телерадіоорганізацій та були чинними до 31.12.2018, а підставою для їх встановлення є неможливість телерадіоорганізацій оплачувати свої рахунки та, як наслідок, наявність значної суми заборгованості перед Tовариством, яка накопичилася у телерадіоорганізацій станом на липень 2015 року, що ставило під загрозу не лише існування Tовариства як оператора цифрового телебачення, а й цифрового телебачення в Україні в цілому;

5.3.30. Зменшення розміру тарифів на телекомунікаційні послуги для телеорганізацій також було здійснено з інших економічно обумовлених підстав, а саме: складна соціально-економічна ситуація в Україні, починаючи з 2013 року; різке і непередбачуване зменшення в Україні попиту на телевізійну рекламу протягом 2014- 2015 років та, як наслідок, зменшення доходності у телерадіоорганізацій; необхідність позивача будь-яким чином забезпечувати сталість роботи телемереж, не допускати відключення передавального обладнання Концерном РРТ та SES Astra, оскільки в умовах агресії російської федерації Товариство відповідало за забезпечення інформаційної безпеки України та доступ до інформації мільйонів громадян України;

5.3.31. Товариство наголошує, що наявність об`єктивних економічних причин та їх вплив на встановлення ним тарифів на телекомунікаційні послуги та знижок до них також встановлено у Висновку експерта;

5.3.32. АМК у Рішенні АМК № 779 зазначає, що тарифи на телекомунікаційні послуги в досліджуваний період були вільними та не підпадали під державне регулювання. Як свідчить порівняльний аналіз тарифів Товариства, які були чинними з вересня 2011 до липня 2015 років та з серпня 2015 до грудня 2018 років, Товариство майже вдвічі зменшило розмір тарифів на телекомунікаційні послуги, а своїм наказом від 27.12.2018 № 42-ОД затвердило нові збільшені тарифи;

5.3.33. Відповідно до Висновку експерта при проведенні дослідження протягом вересня 2011 - грудня 2019 року Товариство використовувало такі види знижок до вартості телекомунікаційних послуг у цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)], умови застосування яких були однаковими для всіх телерадіоорганізацій - загальнонаціональних, регіональних, місцевих (окремо або як комбінацію знижок): знижки, що надавалися протягом першого та другого років отримання телекомунікаційних послуг у цифровому форматі (наказ від 04.04.2011 № 1/01/04); знижки, що надавалися за умови своєчасних розрахунків телерадіоорганізаціями за надані послуги (наказ від 21.05.2013 № 09-01/04, наказ від 10.07.2015 № 4/01-ОД; додатки №№ 39- 40); знижки для всіх телерадіоорганізацій без будь-яких додаткових вимог або за умови трансляції інформаційних роликів (наказ від 01.07.2014 № 5-ОД, наказ від 31.07.2015 № 04/01/02-ОД, наказ від 01.09.2015 № 06/01- ОД, наказ від 31.05.2019 № 16-02-ОД, наказ 31.10.2019 № 25/01-ОД, наказ від 01.06.2020 № 11/1-ОД; додатки № 41- 46); знижки залежно від кількості каналів, які були задіяні Товариством для розповсюдження телерадіопрограм (наказ від 10.07.2015 № 4/01-ОД, наказ від 28.10.2016 № 08-01-0д, наказ від 22.12.2017 № 07-ОД);

5.3.34. Згідно з Висновком експерта встановлення Tовариством знижок до тарифів на телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій протягом вересня 2011 - грудня 2019 року є економічно обґрунтованим, оскільки спрямовані на стимулювання такої економічної поведінки телерадіоорганізацій, яка підвищує економічну ефективність діяльності підприємства в умовах негативного впливу зовнішніх економічних факторів: невизначеності тривалості перехідного періоду запровадження цифрового телевізійного мовлення в Україні; низької платоспроможності телерадіоорганізацій, яким надавалися телекомунікаційні послуги, що призвело до накопичення заборгованості за надані послуги;

5.3.35. АМК у Рішення АМК № 779 зазначено, що: додатковим доказом встановлення та застосування Tовариством необґрунтованих тарифів на телекомунікаційні послуги із розповсюдження у цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є дії Товариства із встановлення й застосування знижок до тарифів. Як свідчить подальший аналіз, розмір знижок, які Товариство надавало телерадіоорганізаціям, іноді перевищував 100 відсотків. Тарифна політика Товариства супроводжувалася постійним застосуванням знижок до тарифів телерадіоорганізаціям у різних розмірах (пункт 303). Наведене спростовується Висновком експерта, відповідно до якого можливість отримати знижку у розмірі 100 % існувала виключно для телерадіоорганізацій, перший рік отримання ними телекомунікаційних послуг в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] y Товариства повністю або частково збігався з періодом з 01.06.2013 до 31.12.2014. За результатами дослідження наказів Товариства встановлено, що право на отримання знижок, сукупний розмір яких протягом першого року отримання послуг склав 100 %, надавалося телерадіоорганізаціям лише в період з 01.06.2013 до 31.12.2014;

5.3.36. Знижка для державної установи «Національна телекомпанія України» в розмірі 77,4 % мала єдиний та одноразовий характер та була зумовлена відсутністю бюджетного фінансування;

5.3.37. Доводами та доказами Товариства підтверджується, що знижки на послуги надавалися на загальних підставах усім клієнтам та не мали вибіркового характеру або надання переваг;

5.3.38. Згідно з наказом Товариства від 21.05.2013 № 09-01/ОД для отримання права на додаткову знижку у розмірі 50 % будь-яка телерадіоорганізація могла у строк до 01.08.2013 оплатити всі несплачені рахунки, що сформовані та надіслані телерадіоорганізації позивачем за надані послуги на підставі договору, або вчасно виконувати графік погашення заборгованості, який телеканал та позивач могли погодити за наслідками відповідних переговорів, та шляхом викладення досягнутих домовленостей у відповідному додатку до договору, у разі якщо такий телеканал не мав можливості оплатити заборгованість до 01.08.2013. Відтак усі телерадіоорганізації, у яких був наявний борг перед позивачем та які виявили намір укласти договір про розстрочку боргу, зверталися до позивача, та в подальшому відповідні договори були укладені між сторонами;

5.3.39. Окрім того, позивач зазначав у справі АМК, що зобов`язання за угодами про припинення зобов`язання прощенням боргу, укладеними між позивачем та телерадіоорганізаціями (ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія «ICTV», ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ», ТОВ «Новий канал», ТОВ «Телеодин»), фактично так і не були реалізовані сторонами, а зміст Рішення АМК № 779 свідчить про те, що вказані обставини відповідачем не досліджені.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Причиною виникнення спору зі справи є питання щодо наявності або відсутності правових підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

6.2. Водночас господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм. Таку ж правову позицію викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи № 910/23000/17.

6.3. Відповідно до статті 1 Закону № 3659 Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

6.3.1. Згідно з приписами статті 3 вказаного Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

6.3.2. Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону № 3659, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

6.4. Статтею 1 Закону № 2210 визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - це досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

6.4.1. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 2210 державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

6.4.2. Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону № 2210 суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

6.5. Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

6.6. Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону № 2210 суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

6.7. Колегія суддів виходить з того, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

6.8. Відповідно до пункту 1.2 Методики вона встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках. Об`єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб`єкти господарювання; групи суб`єктів господарювання - декілька суб`єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

6.8.1. Згідно з пунктом 1.3 Методики:

суб`єкти товарного ринку - це суб`єкти господарювання, фізичні і юридичні особи, які продають, реалізують, постачають, виробляють, придбавають, споживають, використовують або можуть продавати, реалізувати, постачати, виробляти, придбавати, споживати, використовувати товари на ринку з відповідними межами;

територіальні (географічні) межі ринку - це територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами;

товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери);

товарні межі ринку - це товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого;

часові межі ринку - це час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.

6.8.2. Відповідно до пункту 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання може включати в себе такі дії: встановлення об`єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб`єкта господарювання (групи суб`єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб`єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб`єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначення бар`єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб`єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання на ринку.

6.8.3. Пунктом 4.4 Методики встановлено, що перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) може складатися шляхом визначення суб`єктів господарювання, які мають значущі обсяги продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території. Значущими обсягами продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп) визначаються обсяги, які, як правило, перевищують 5 відсотків відомих обсягів товарів (товарних груп), що мають ознаки однакових (подібних, аналогічних), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території.

6.8.4. Пунктом 5.1 Методики визначено, що товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих. У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів (товарних груп) може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.

6.8.5. Відповідно до пункту 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися: фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи); технологічні зв`язки між виробниками і споживачами; можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування; співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів; можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні; рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи); наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки; наявність знаків для товарів і послуг; наявність на відповідній території та рівень бар`єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар`єрів; економічних й організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар`єрів, що пов`язані з ефектом масштабу виробництва; бар`єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар`єрів, пов`язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар`єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо; місце розташування специфічних груп споживачів; рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями. При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.

6.8.6. Згідно з пунктом 7.1 Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

6.8.7. Відповідно до пункту 11.1 Методики для визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку можуть бути використані такі джерела інформації, зокрема відомості про діяльність суб`єктів господарювання, які отримані органами Антимонопольного комітету, іншими державними органами за поточний та попередні роки.

6.9. Пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210 передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

6.10. Для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

6.10.1. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону № 2210.

6.10.2. Стаття 13 № 2210 не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.

6.11. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 2210 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

6.12. Згідно із статтею 1 Закону № 3759:

багатоканальна телемережа (ефірна або кабельна) - це телекомунікаційна мережа загального користування, призначена для передавання телерадіопрограм, а також надання інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг, здатна забезпечити одночасну трансляцію більше ніж однієї телерадіопрограми і може інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування;

ліцензія на мовлення - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж;

ліцензія провайдера програмної послуги - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата надавати програмні послуги з використанням ресурсу багатоканальних телемереж;

оператор багатоканальної телемережі - це суб`єкт господарювання (юридична або фізична особа), який здійснює обслуговування та технічну експлуатацію багатоканальної телемережі відповідно до вимог Закону України «Про телекомунікації», без права надання програмної (інформаційної) послуги;

провайдер програмної послуги - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж;

програмна послуга - формування пакетів програм та забезпечення абонентам можливості їх перегляду на договірних засадах;

телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення.

Відповідно до частин першої-сьомої статті 39 Закону № 3759: багатоканальні телемережі як телекомунікаційні мережі створюються, реєструються, обслуговуються і захищаються відповідно до вимог Закону України «Про телекомунікації»; для розповсюдження телерадіопрограм та передач у багатоканальній телемережі суб`єкти господарювання повинні отримати відповідну ліцензію Національної ради; право на розповсюдження телерадіопрограм у багатоканальних телемережах мають виключно: а) телерадіоорганізації, що отримали ліцензії на мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до вимог статті 23 цього Закону; б) суб`єкти господарювання, яким Національна рада видала ліцензію провайдера програмної послуги; телерадіоорганізації здійснюють мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі; провайдери програмної послуги використовують багатоканальну телемережу на підставі ліцензії провайдера програмної послуги та відповідної угоди з оператором багатоканальної телемережі; оператор багатоканальної телемережі може сам надавати програмну послугу за умови отримання ліцензії провайдера програмної послуги.

6.13. Згідно із статтею 1 Закону № 1280:

оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж;

провайдер телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку;

ринок телекомунікаційних послуг - сфера обігу визначених телекомунікаційних послуг, на які протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція;

споживач телекомунікаційних послуг (споживач) - юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб;

телекомунікаційна мережа - комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням;

телекомунікаційна мережа загального користування - телекомунікаційна мережа, доступ до якої відкрито для всіх споживачів;

телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

6.13.1. Частиною п`ятою статті 5 Закону № 1280 передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини суб`єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.

6.13.2. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1280 використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства.

6.13.3. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 63 Закону № 1280 умови надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

6.13.4. Отже, виходячи з аналізу положень наведених статей Закону № 3759 та Закону № 1280, доводи судів про те, що АМК не було взято до уваги, що споживачами Товариства є також й кінцеві телеглядачі та домогосподарства, не можуть братися до уваги, оскільки в цьому випадку Товариство розповсюджує в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійні програми загальнонаціональних телерадіоорганізацій, які й є його споживачами з отримання такої послуги на підставі договору, тоді як телеглядачі є споживачами лише з отримання розповсюджених у цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програми.

6.14. АМК, визначивши ринок телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, зазначав про відсутність конкуренції на цьому ринку, тоді як попередні судові інстанції не звернули уваги на те, що якщо Товариство заперечує своє монопольне становище, то саме воно й мало й довести, що зазнає значної конкуренції на відповідному ринку.

6.15. Крім того, посилання судів на те, що АМК неповно досліджено обставини щодо встановлення дійсної конкуренції на відповідному ринку, а доводи АМК про відсутність у Товариства конкурентів на ринку не знайшли свого підтвердження - не можуть братися до уваги, оскільки АМК визначив загальнодержавний ринок телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, тоді як попередні судові інстанції, хоча й зазначили про наявність конкуренції на відповідному ринку, проте: не з`ясували, в якому цифровому форматі ТОВ «Українська цифрова телемережа» здійснює телекомунікаційні послуги; не встановили, коли саме Концерн РРТ визначено оператором загальнонаціональної цифрової багатоканальної телемережі МХ-7 у стандарті DVB-T2 та чи є він провайдером програмної послуги; зазначивши про наявність у TOB «ТРК «Етер» ліцензії провайдера програмної послуги на цифровому загальнонаціональному каналі мовлення МХ-6 у стандарті DVB-H (MPEG-4), не дослідили та не перевірили мотиви АМК, наведені ним у його рішенні щодо невзаємозамінності цього стандарту із стандартом DVB-Т2 (MPEG-4).

До того ж попередні судові інстанції помилково зазначили, що АМК не врахував приписів пункту 6.1 Методики при визначенні територіальних (географічних) меж ринку, оскільки його положення передбачають лише можливість врахування деяких критеріїв при визначенні групи взаємозамінних товарів (товарної групи), тоді як суди не досліджували мотивування АМК у Рішенні АМК № 779 щодо невзаємозамінності товарів на відповідному ринку та не звернули уваги на те, що відповідний ринок поширюється на всю територію України.

6.16. Згідно із статтею 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

6.17. Визнання господарським судом повністю або частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України чи його органів з підстав, зазначених у частині першій статті 59 Закону № 2210, не є перешкодою для проведення відповідним органом нової перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження ринку тощо з метою усунення порушень чи недоліків, які потягли за собою визнання рішення недійсним. За результатами такої перевірки можливе прийняття іншого рішення, яке, в свою чергу, в разі незгоди з ним заінтересованих осіб може бути оскаржено ними в установленому порядку.

6.18. Відповідно до частини другої статті 35 Закону № 2210 при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Частиною першою та другою статті 41 Закону № 2210 передбачено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення; ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів; усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі; збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

6.19. За приписами пунктів 12, 23 та 32 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р; далі - Правила), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів; службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

6.20. Верховний Суд погоджується з попередніми судовими інстанціями, що чинне законодавство не містить норм, які надавали б преюдиційного характеру рішенням та рекомендаціям АМК з інших справ і звільняли б органи АМК від обов`язку доказування обставин порушення та власних висновків у кожній справі.

6.20.1. Водночас попередні судові інстанції помилково не врахували того, що в цьому випадку не Рішення АМК № 606 було покладено в основу висновків у справі № 143-26.13/27-17, а саме докази, зібрані в межах справи № 142-26.13/11-15 (матеріали якої були долучені до справи № 143-26.13/27-17), які від цього доказової сили не втратили та мали бути перевірені і досліджені по суті.

Отже, судами неправильно застосовані положення статей 35, 41 Закону № 2210, пунктів 12, 23, 32 Правил та розділу 11 Методики.

6.20.2. До того ж посилання судів на необхідність проведення АМК повторного опитування загальнонаціональних телерадіоорганізацій у межах справи № 143-26.13/27-17 та з урахуванням періоду, який досліджується АМК щодо визначення товарних меж ринку, не може братися до уваги, оскільки АМК визнав телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-T2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій Товариством такими, що не є взаємозамінними з телекомунікаційними послугами з розповсюдження телевізійних програм за іншими технологіями, а попередні судові інстанції відповідних мотивів і доводів АМК не дослідили, як і не дослідили наявності чи відсутності конкуренції на визначеному АМК ринку у визначений ним період.

6.20.3. При цьому місцевий та апеляційний господарські суди не з`ясували дійсні періоди дослідження, проведеного АМК, які наведені в його рішенні.

6.21. Крім того, попередні судові інстанції, приймаючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували пункт 1 частини другої статті 13 Закону № 2210, оскільки не врахували того, що монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, а докази встановлення таких цін АМК наведено в Рішенні АМК № 779, і саме вони підлягали дослідженню та оцінці.

6.22. До того ж згідно з положеннями статті 67 Закону № 1280 тарифне регулювання на ринку телекомунікацій України базується на такому принципі, як, зокрема, базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг з урахуванням отримання прибутку.

6.22.1. Водночас судами не досліджено та не з`ясовано, чи надавалися Товариством АМК такі розрахунки тарифів щодо надання телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, а якщо так, то чи були вони досліджені АМК.

6.22.2. Разом з тим суди, зазначивши про те, що АМК не здійснював розрахунків (калькуляції тощо) щодо встановлення та застосування Концерном РРТ тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в аналоговому форматі телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, помилково не взяли до уваги, що досліджувалася поведінка не Концерну РРТ, а Товариства стосовно порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

6.23. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

6.23.1. При цьому застосування приписів статті 86 ГПК України як норми процесуального права має загальний (універсальний) характер для усіх справ.

6.23.2. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6.23.3. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності в цілому.

6.24. Разом з тим посилання місцевого та апеляційного господарських судів на те, що:

висновки АМК про встановлення та застосування тарифів Tовариством на основі тарифів Концерну РРТ у період вересень 2011 - липень 2015 року є необґрунтованими, адже зроблені АМК не на підставі первинних документів, а на підставі наказів Товариства про встановлення тарифів на телекомунікаційні послуги, які не відображають фактичної ціни, за якими надавалися телекомунікаційні послуги Товариством, з урахуванням знижок до тарифів;

у Рішенні АМК № 779 не спростовано впливу зовнішніх негативних економічних та ринкових обставин на встановлення тарифів та знижок. Право на надання знижок своїм клієнтам, як і право на самостійне встановлення провайдером тарифів на свої послуги, є свободою підприємницької діяльності та не може бути обмежено в інший спосіб, ніж на законодавчому рівні;

зобов`язання за угодами про припинення зобов`язання прощенням боргу АМК не досліджувалося, -

певною мірою є декларативними, мають вірогідний характер та не враховують ні дійсного правового змісту зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку щодо встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (де правове значення має фактична наявність встановлення цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції), ані меж виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України (зокрема щодо правової кваліфікації наявної події).

6.25. До матеріалів справи долучені Дослідження та Висновок експерта, складені на замовлення Товариства.

6.25.1. Згідно з частиною другою статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

6.25.2. Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

6.25.3. Водночас на вирішення експерта в Експертному висновку поставлені питання, чи підтверджуються документально та чи є економічно обґрунтованими висновки АМК у Рішенні АМК № 779 щодо наявності/відсутності порушення конкурентного законодавства в результаті наявності запроваджених Товариством тарифів та наданих знижок на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі [стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)] телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, їх вплив на ціноутворення.

6.25.4. Відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції встановлення порушення конкурентного законодавства є виключною компетенцію органу АМК, а оцінка прийнятих органами АМК рішень є компетенцією суду у визначених законом випадках.

6.25.5. У Дослідженні ставилися питання, зокрема, щодо: взаємозамінності різних технологій телевізійного мовлення; товарних меж ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм в Україні; територіальних (географічних) меж ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм в Україні; розрахунку обсягу ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм в Україні, визначення основних його учасників та їх часток; характеристики стану конкуренції на ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм в Україні.

6.25.6. Проте дослідження щодо наявності чи відсутності саме монопольного (домінуючого) становища Товариства на певному товарному ринку може бути здійснено лише за результатами спеціального дослідження, яке включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку, причому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку тощо на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища. Таке дослідження проводиться органом АМК в порядку, передбаченому Методикою.

Отже, таке дослідження є підсумком правової оцінки фактичних обставин, установлених органом АМК у його проведенні згідно з Методикою.

Спростування ж висновків АМК має відбуватися у спосіб визначений законом - через встановлення відповідних фактичних підстав або порушень вимог закону (стаття 59 Закону № 2210).

6.26. З огляду на наведене Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що у вирішенні цього спору попередні судові інстанції не дотримались вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення ними з належною повнотою усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення зі справи підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

6.27. Відтак у Касаційного господарського суду на даний час відсутні підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі наведених приписів Закону № 2210.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи АМК про порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

7.2. Таким чином, з огляду на межі повноважень касаційної інстанції щодо встановлення обставин справи і дослідження доказів Касаційний господарський суд вважає за необхідне касаційну скаргу АМК задовольнити частково, оскаржувані судові акти зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.3. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, з`ясувати усі істотні обставини справи, дослідити всі надані учасниками справи докази і залежно від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення.

8. Судові витрати

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 зі справи № 910/2352/21 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко