ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
09.05.2024
Справа № 910/5625/23
За позовом Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1
до 1. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_2
2. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3
3. ОСОБА_4
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромобіл»
про переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі
Щодо розгляду заяви б/н від 15.04.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення» Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Данилюк М.Д.
Представники учасників справи:
від позивача ОСОБА_5 ;
від відповідача-1 Пономарьов А.О.;
від відповідача-2 не з`явилися;
від відповідача-3 ОСОБА_6 ;
від третьої особи Вакуленко Є.В.
В судовому засіданні 09.05.2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне додаткове рішення буде складено 16.05.2024 року, проте через завантаженість суду повне додаткове рішення складено 21.05.2024 року.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 року позов задоволено повністю; переведено на ОСОБА_1 права та обов`язки покупців - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного, а разом 50 відсотків статутного капіталу за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 року; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір - 894,67 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір - 894,67 грн.; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір - 894,67 грн.; вирішено перерахувати ОСОБА_3 з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва грошову суму, яку за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 року було сплачено покупцем, що становить 10 000,00 грн., сплачені платіжною інструкцією № 0.0.2942864365.1 від 11.04.2023 року; перерахувати ОСОБА_2 з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва грошову суму, яку за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 року було сплачено покупцем, що становить 10 000,00 грн., сплачені платіжною інструкцією № 0.0.2942893289.1 від 11.04.2023 року; повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10 736,00 грн., сплачений квитанцією 32528798800006730705 (ID c803d4ef-436e-4002-8539-2fa3aa2c16c7) від 17.04.2024 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/5625/23.
16.04.2024 року через систему «Електронний суд» від Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 15.04.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення», в якій заявник просить стягнути з відповідачів на користь позивача 410 000,00 грн., з них: фактичних витрат на професійну правничу допомогу до 31.12.2023 року - 100 000,00 грн., фактичних витрат на професійну правничу допомогу з 01.01.2024 року - 100 000,00 грн., гонорару успіху за досягнення позитивного результату для позивача в суді першої інстанції - 120 000,00 грн., фактичних витрат на професійну правничу допомогу за представництво та захист інтересів в Північному апеляційному господарському суді - 60 000,00 грн., гонорару успіху за досягнення позитивного результату для клієнта в суді апеляційної інстанції - 30 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 року призначено розгляд заяви б/н від 15.04.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення» Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 на 30.04.2024 року.
29.04.2024 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до 10 000,00 грн.
В судовому засіданні 30.04.2024 року судом оголошувалася перерва.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що заява б/н від 15.04.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення» Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом, у відповідності до вимог ст. 16 ГПК України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні 09.04.2024 року до закінчення судових дебатів представник Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" Стрельченка Кирила Володимировича зробив усну заяву, що протягом 5 (п`яти) днів до суду будуть подані докази понесених витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини тринадцятої статті 129 господарського процесуального кодексу України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 910/1344/19 та постанові Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі № 916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 року у справі № 910/4317/21.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі № 925/1545/20.
Так, у відповідності до наданих Учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 доказів розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду справи становить 410 000,00 грн.
Судом встановлено, що 20.03.2023 року між ОСОБА_1 (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Іголан» (виконавець) укладено договір № 529 про надання професійної правничої допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги правової допомоги щодо захисту інтересів останнього в усіх органах державної влади в т.ч. ДПС України, МВС, СБУ, БЕБ України, ДБР,, Державній прикордонній службі України, Національній поліції, Управлінні патрульної поліції, Департаменті патрульної поліції, в органах прокуратури, Державній виконавчій службі, перед приватним виконавцем, страхових компаніях, органах досудового розслідування тощо, судової влади, в т.ч. в загальних, господарських та адміністративних судах України усіх інстанцій, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування.
Відповідно до п. 1.1. додатку №3 до договору за надання професійної правничої допомоги клієнт виплачує адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар).
За умовами п. 1.2. додатку № 3 до договору оплата гонорару здійснюється у формі фіксованої суми, визначеної розділом 2 цього додатку, яка окремо погодинними ставками не тарифікується та не змінюється у залежності від наданого обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
В п. 2.1. додатку № 3 до договору визначено, що упродовж 20 (двадцяти) днів від дня ухвалення рішення судом першої інстанції, незалежно від його оскарження в суді апеляційної інстанції, клієнт за представництво його інтересів у справі за позовом про переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків покупця часток у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» сплачує адвокатському об`єднанню суму в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. додатку № 3 до договору у відповідності до п. 5.5. договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: переведено на клієнта права та обов`язки покупця часток у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» клієнт додатково сплачує адвокатському об`єднанню (виконавцю) гонорар успіху у фіксованій сумі у розмірі 60 000,00 грн.
Згідно з п. 5.1. додатку № 3 до договору адвокатське об`єднання здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний упродовж 3 (трьох) днів від дня отримання акту приймання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його або упродовж цього ж строку надати письмове вмотивоване заперечення, у якому обґрунтувати причину відмови від підписання такого акту (п. 5.2. додатку № 3).
31.12.2023 року між виконавцем та замовником складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 100 000,00 грн. Кількість витраченого адвокатом часу для надання цих послуг у акті не зазначено.
Крім того, у п. 3 цього акту визначено, що згідно з п. 5.5. договору клієнт додатково сплачує гонорар успіху адвокатському об`єднанню (виконавцю) у розмірі 60 000,00 грн.
В п. 2.1. додатку № 4 до договору визначено, що упродовж 20 (двадцяти) днів від дня ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, незалежно від його оскарження в суді касаційної інстанції, клієнт сплачує адвокатові суму в розмірі 60 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. додатку № 4 до договору у відповідності до п. 5.5. договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: апеляційні скарги ОСОБА_7 та Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року у справі № 910/5625/23 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року у справі № 910/5625/23 залишено без змін, клієнт додатково сплачує адвокатському об`єднанню (виконавцю) гонорар успіху у фіксованій сумі у розмірі 30 000,00 грн.
За умовами п. 5.1. додатку № 4 до договору адвокатське об`єднання здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний упродовж 3 (трьох) днів від дня отримання акту приймання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його або упродовж цього ж строку надати письмове вмотивоване заперечення, у якому обґрунтувати причину відмови від підписання такого акту (п. 5.2. додатку № 4).
02.08.2023 року між виконавцем та замовником складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 60 000,00 грн. Кількість витраченого адвокатом часу для надання цих послуг у акті не зазначено.
У п. 3 цього акту визначено, що згідно з п. 5.5. договору клієнт додатково сплачує гонорар успіху адвокатському об`єднанню (виконавцю) у розмірі 30 000,00 грн.
В п. 2.1. додатку № 5 до договору визначено, що упродовж 20 (двадцяти) днів від дня ухвалення рішення судом першої інстанції, незалежно від його оскарження в суді апеляційної інстанції, клієнт за представництво його інтересів у справі № 910/5625/23 за позовом про переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків покупця часток у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» додатково, понад зазначену суму у додатку № 3 та додатку № 4 до договору, сплачує адвокатському об`єднанню суму в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. додатку № 5 до договору у відповідності до п. 5.5. договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: переведено на клієнта права та обов`язки покупця часток у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» клієнт додатково, понад зазначену суму у додатку № 3 та додатку № 4 до договору, сплачує адвокатському об`єднанню (виконавцю) гонорар успіху у фіксованій сумі у розмірі 60 000,00 грн.
Згідно з п. 5.1. додатку № 5 до договору адвокатське об`єднання здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний упродовж 3 (трьох) днів від дня отримання акту приймання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його або упродовж цього ж строку надати письмове вмотивоване заперечення, у якому обґрунтувати причину відмови від підписання такого акту (п. 5.2. додатку № 5).
10.04.2024 року між виконавцем та замовником складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 100 000,00 грн. Кількість витраченого адвокатом часу для надання цих послуг у акті не зазначено.
Крім того, у п. 3 цього акту визначено, що згідно з п. 5.5. договору клієнт додатково сплачує гонорар успіху адвокатському об`єднанню (виконавцю) у розмірі 60 000,00 грн.
Представництво інтересів Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 у даній справі здійснювалося адвокатом Жураковським С.А. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1241930 від 28.03.2023 року.
Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
29.04.2024 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, яке мотивоване тим, що (1) заявлені позивачем витрати не є співмірними із складністю справи та витраченим адвокатами часом; (2) позивачем не додано документів про реальну проведену оплату на рахунок адвокатського об`єднання або особисто адвокатів; акти наданих послуг не є належними доказами проведеної оплати за правову допомогу. За наведених обставин, представник ОСОБА_4 просить зменшити витрати на правничу допомогу до 10 000, 00 грн., оскільки ця сума є співмірною із складністю справи та витраченим часом адвокатами.
30.04.2024 року через відділ діловодства суду від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання № б/н від 30.04.2024 року «Про зменшення витрат на правову допомогу», яке мотивоване тим, що (1) заявлені позивачем витрати не є співмірними із предметом спору; (2) понесені витрати не підтверджені первинними фінансовими документами (платіжними дорученням, чеками, тощо). За вказаних обставин, представник ОСОБА_2 просить зменшити витрати на правничу допомогу до 10 000, 00 грн.
30.04.2024 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому заперечує проти задоволення заяви позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 410 000,00 грн., посилаючись на (1) на не співмірність заявлених судових витрат; (2) позивачем не доведено реальності та необхідності таких витрат; (3) заявлені позивачем витрати суперечать принципу розумності з огляду на їх не співмірність як із часом витраченим адвокатом, так і предметом спору та складністю справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року у справі № 927/153/22).
Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року у справі № 927/153/22).
З огляду на викладене, вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, суд враховує, що (1) під час розгляду даної справи правова позиція не змінювалася; (2) адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, враховуючи заперечення щодо позовних вимог; (3) представництво його інтересів здійснювалося одним і тим самим адвокатським об`єднанням.
При цьому доказів додаткового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про необґрунтованість розміру судових витрат у цій частині, оскільки розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного суд частково погоджується з доводами відповідачів про необґрунтованість та завищення понесених позивачем судових витрат.
Аналіз змісту описаних робіт в актах приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2023 року, від 02.08.2023 року та від 10.04.2024 року свідчить, що заявник не обґрунтував розміру заявленої суми до стягнення з урахуванням того, що такі витрати є не лише фактичними, але й розумними у своєму розмірі та неминучими.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Суд враховує, що погоджений сторонами у додатках № 3 від 20.03.2023 року, № 4 від 01.07.2023 року та № 5 від 01.01.2024 року до договору гонорар є фіксованим, однак констатує також, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат для суду не є обов`язковими. Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорару успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також складність справи, беручи до уваги, зокрема, викладені відповідачами заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру вирішив, що сума "гонорару успіху" у справі за позовом з однією немайновою вимогою не відповідає критеріям співмірності та необхідності судових витрат.
Суд, зважаючи на положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним у зв`язку з розглядом даної справи.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачів відшкодування «гонорару успіху», який сплачує позивач на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
Крім того, суд враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Отже, враховуючи, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, оцінивши доводи клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та заперечення відповідачів, зважаючи на зазначені вище критерії їх оцінки та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн. (по 20 000,00 грн. з кожного з відповідачів окремо), які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Заяву б/н від 15.04.2024 року "Про ухвалення додаткового рішення" Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 у справі № 910/5625/23 - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
3. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
4. Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
5. В іншій частині заяви відмовити.
6. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено 21.05.2024р.
Суддя
О.В. Котков
Постанова № 112661759
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" серпня 2023 р. Справа№ 910/5625/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Жураковський С.А.
від відповідача-1: Пономарьов А.О.
від відповідача-2: не з`явився
від відповідача-3: не з`явився
від відповідача-4: не з`явився
від відповідача-5: не з`явився
від відповідача-6: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг ОСОБА_1 та Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_2
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023, повний текст якої складено та підписано 20.04.2023
у справі № 910/5625/23 (суддя Котков О.В.)
за позовом Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_3
до 1. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_2
2. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_4
3. ОСОБА_5
4. Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчиннікової Віти Ігорівни
5. ОСОБА_1
6. Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл»
про визнання недійсними рішень загальних зборів, скасування реєстраційних дій, переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі,
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/5625/23 заяву від 11.04.2023 року задоволено частково. До вирішення спору у справі № 910/5625/23 по суті та набрання рішенням законної сили заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромобіл», у тому числі щодо розміру статутного капіталу, переліку чи відомостей про засновників (учасників), розміру частки кожного із засновників (учасників). В іншій частині заяви відмовлено.
Суд визнав частково обґрунтованими і доведеними мотиви заяви та, керуючись приписами статей 136, 137 ГПК України, дійшов висновку про задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з цією ухвалою, ОСОБА_1 та Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_2 звернулись з апеляційними скаргами в яких просять скасувати другий пункт оскаржуваної ухвали та постановити нову ухвалу в цій частині, а саме відмовити повністю у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційні скарги обґрунтовані наступним:
- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо заборони здійснення реєстраційних дій в цілому стосовного Товариства, оскільки предметом спору є частка позивача (50 %), яка на його переконання була відчужена з порушенням вимог чинного законодавства;
- судом не було наведено фактичних обставин, які б свідчили про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушеного права.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апелянтів, позивач зазначає, що:
- апелянти безпідставно посилаються на те, що судом було накладено арешт на корпоративні права Товариства у розмірі 100 %, оскільки Господарським судом міста Києва не було застосовано вказаний захід забезпечення позову;
- суд на обґрунтування необхідності застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову належним чином дослідив усі надані докази та встановив, зокрема, систематичність незаконних дій відповідачів по справі як стосовно Товариства, так і самого позивача;
- судом вірно зазначено, що метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.05.2023 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» Саранова Георгія Єфремовича передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 матеріали справи №910/5625/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/5625/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Об`єднано розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/5625/23 в одне апеляційне провадження. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційних скарг до розгляду на 10.07.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 03.07.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 03.07.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2023 розгляд справи відкладено на 02.08.2023.
Явка представників учасників справи
В судове засідання 02.08.2023 з`явились представники позивача та відповідача-2.
Представник позивача в судовому засіданні 02.08.2023 підтримав поданий ним відзив, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 02.08.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представники відовідачів-4 та відповідач-5 в судове засідання 05.04.2023 не з`явились, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення. Про причини неявки суд не повідомлено.
Представники відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-6 в судове засідання 05.04.2023 не з`явились, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України шляхом направлення ухвали відкладення розгляду справи на 02.08.2023 засобами поштового зв`язку на їх адреси, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення, які повернуті на адресу суду з відмітками - «адресат відсутній за вказаною адресою». Про причини неявки суд не повідомлено.
Враховуючи вимоги 120 ГПК України, в також вищенаведене, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції були здійснені всі необхідні заходи щодо повідомлення скаржника про відкриття апеляційного провадження, відтак, скаржник вважається таким, що повідомлений належним чином.
При цьому, суд апеляційної інстанції також звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях у справі "Пономарьов проти України" та у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", згідно з якою сторони в розумні "інтервали часу" мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність заперечень представника банку, дійшов висновку про здійснення апеляційного перегляду оскарженої ухвали за наявними матеріалами справи за відсутності представників відповідачів-2-6.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.
За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг в межах викладених скаржниками доводів та вимог, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
12 квітня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_6 надійшла позовна заява від 11.04.2023 року до Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_2 , Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про переведення на ОСОБА_6 прав та обов`язків покупців - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного, а разом 50 відсотків статутного капіталу за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі 50%. Відповідачі-1, 2 при відчуженні своїх часток на користь відповідача-3 не дотрималися процедури, встановленої ч. 3 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», п. 13.3 статуту ТОВ «Електромобіл», чим порушили переважне право позивача на придбання часток відповідачів-1, 2, закріплене в ч. 1 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Разом з позовною заявою подано заяву б/н від 11.04.2023 року «Про забезпечення позову», в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі 100 відсотків;
- заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, здійснювати реєстраційні дії, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл», у тому числі щодо розміру статутного капіталу, переліку чи відомостей про засновників (учасників), розміру частки кожного із засновників (учасників).
Вказана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_7 є власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі 50%. В обхід та всупереч чинного законодавства України ОСОБА_2 та ОСОБА_4 02.12.2022 року здійснили відчуження належних їм часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі по 25 відсотків кожна ОСОБА_5 , чим позбавили позивача переважного права на придбання часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл».
У поданій заяві ОСОБА_7 зазначає, що необхідність забезпечення позову полягає у: відновленні порушеного права позивача на переважне право придбання часток у статутному капіталі товариства; недопущенні подальшого перепродажу часток ТОВ «Електромобіл», в обхід позивача, тобто без його згоди; недопущенні незаконного виключення позивача з учасників ТОВ «Електромобіл» через надумані підстави, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства; недопущенні незаконного позбавлення позивача права власності на належну йому частку в статутному капіталі ТОВ «Електромобіл», що складає 50%, яка була придбана з додержанням всіх вимог чинного законодавства, що ніким не оскаржувалось.
18 квітня 2023 року від Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_7 надійшли доповнення до позовної заяви б/н від 18.04.2023 року, у яких позивач вказав, що відповідачем-1 та відповідачем-2 скликано та проведено Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл», на яких були прийняті рішення, оформлені протоколами № 01/23 та № 07/04-23 від 07.04.2023 року, зокрема про виключення позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл», а також звільнення його з посади директора 12.04.2023 року.
Позивач зазначає, що його, як учасника ТОВ "Електромобіл", не було повідомлено про проведення вказаних Загальних зборів; був відсутній кворум для проведення таких зборів; був порушений порядок виключення його як учасника зі складу засновників товариства; протокол в частині збільшення розміру статутного капіталу суперечить вимогам законодавства.
За вказаних обставин, позивач просить суд:
- визнати недійсним рішення загальних зборів, оформлені Протоколом № 01/23 Загальних зборів учасників Товариства від 07.04.2023 року;
- скасувати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1000731070018047850 від 11.04.2023 року, Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо., ОСОБА_8 , Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація;
- визнати недійсним рішення загальних зборів, оформлені Протоколом №07/04-23 Загальних зборів учасників Товариства від 07.04.2023 року;
- скасувати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1000731070019047850 від 12.04.2023 року, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань., ОСОБА_8 , Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація;
- перевести на ОСОБА_7 права та обов`язки покупців - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного, а разом 50 відсотків статутного капіталу, за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 26.01.2023 року.
Крім того 18 квітня 2023 року від Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_7 надійшли доповнення до заяви про забезпечення позову б/н від 17.04.2023 року, у яких позивач зазначає, що частки у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» було двічі перепродано без відома позивача, а також позивача було незаконно звільнено з посади директора ТОВ «Електромобіл», виключено зі складу учасників товариства, розподілено частки в статутному капіталі товариства, з грубим порушенням чинного законодавства змінено розмір часток товариства, введено нового учасника товариства та обрано без відома позивача нового директора Товариства. Позивач стверджує, що всі вищезазначені маніпулятивні дії були проведені без відома та за відсутності позивача.
За наведених обставин позивач просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі 100 відсотків. Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, здійснювати реєстраційні дії, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл», у тому числі щодо розміру статутного капіталу, переліку чи відомостей про засновників (учасників), розміру частки кожного із засновників (учасників);
- заборонити відповідачу-6 по справі вчиняти певні дії щодо майна Товариства, а саме відчужувати: АЗК, нежитлова будівля (літера «А») загальною площею 30,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Григоренка Петра, будинок 40-Б, додаткові відомості: споруди літера Б Багатопаливні ПРК з навісом - площа забудови 876,3 кв.м; Літера І Підземний резервуар палива - 1 шт.; Літера II Підземний резервуар води - 1 шт., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1138288580000.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.
Суд виходить з того, що забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення. Згідно з положеннями статей 136, 137 ГПК України забезпечення позову застосовується судом, зокрема, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.
Пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного конкретного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі № 911/2930/17.
Вирішуючи питання забезпечення позову, місцевий господарський суд встановив наявність ризику того, що до моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі можуть бути проведені відповідачами дії з відчуження часток у статутному капіталі товариства, що призведе до необхідності звернення позивача до суду з іншими позовами до нових власників часток, адже обрані позивачем способи захисту не призведуть до поновлення його прав у одному судовому провадженні (у випадку задоволення позову).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду попередньої інстанції та зазначає, що наявні в реєстрі станом на час вирішення цього спору відомості щодо складу учасників товариства дозволяють обґрунтовано стверджувати про відсутність у останніх перешкод для здійснення повторного відчуження часток в статутному капіталі товариства та внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідних змін. Тоді як реалізація захисту порушеного переважного права можлива лише у разі, якщо майно залишилось у володінні первісного покупця (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 904/4790/20).
Отже, з урахуванням наявного судового спору стосовно суб`єктного складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл», розподілу і належності часток у статутному капіталі цього товариства, колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову із заборони державному реєстратору та іншим уповноваженим особам здійснювати державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про Товариство (у т.ч. щодо розміру статутного капіталу, переліку чи відомостей про засновників (учасників), розміру частки кожного із засновників (учасників)) може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених корпоративних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернутися до суду.
Також колегія відхиляє доводи апелянтів про неврахування судом першої інстанції того, що предметом спору є частка позивача (50 %), яка на його переконання була незаконно відчужена, оскільки, як вже зазначалось, станом на час вирішення питання забезпечення позову позивачем, зокрема, заявлено вимогу про визнати недійсними рішень загальних зборів, оформлених Протоколом № 01/23 Загальних зборів учасників Товариства від 07.04.2023 року (щодо виключення позивача зі складу учасників) та вимогу про переведення прав та обов`язків покупця на частку в статутному капіталі товариства (щодо часток відчужених іншими учасниками товариства на користь третіх осіб).
Отже вжиття відповідного заходу забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження часток у статутному капіталі у власності відповідачів. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідачів будуть порушені, а баланс інтересів не дотриманий.
За наведеного колегія констатує, що вжиття вказаного заходу забезпечення пов`язано з предметом позовних вимог, є адекватним, розумним і співмірним заходом до забезпечення позову та відповідає принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
При цьому цей спосіб забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує логічний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, тож такі заходи забезпечення позову спроможні забезпечити належний захист порушених прав позивача у разі задоволення його вимог.
Також Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що у даному випадку застосування названого заходу до забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не перешкоджатиме господарській діяльності товариства, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у захисті порушеного права у разі прийняття судового рішення на користь позивача.
Застосований у цій справі захід забезпечення позову носять тимчасовий характер та має наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, з якими звернувся позивач.
Таким чином, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Доводи апеляційних скарг вищенаведених висновків не спростовують, а тому відхиляються за їх безпідставністю.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 20.04.2023, відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 136, 137, 234 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 підлягають залишенню без задоволення.
Судові витрати
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційних скарг, покладаються на скаржників.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/5625/23 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/5625/23 залишити без змін.
Матеріали справи №910/5625/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 04.08.2023.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков