ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
09.05.2024
Справа № 910/5625/23
За позовом Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1
до 1. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_2
2. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3
3. ОСОБА_4
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромобіл»
про переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі
Щодо розгляду заяви б/н від 15.04.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення» Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Данилюк М.Д.
Представники учасників справи:
від позивача ОСОБА_5 ;
від відповідача-1 Пономарьов А.О.;
від відповідача-2 не з`явилися;
від відповідача-3 ОСОБА_6 ;
від третьої особи Вакуленко Є.В.
В судовому засіданні 09.05.2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне додаткове рішення буде складено 16.05.2024 року, проте через завантаженість суду повне додаткове рішення складено 21.05.2024 року.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 року позов задоволено повністю; переведено на ОСОБА_1 права та обов`язки покупців - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного, а разом 50 відсотків статутного капіталу за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 року; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір - 894,67 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір - 894,67 грн.; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір - 894,67 грн.; вирішено перерахувати ОСОБА_3 з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва грошову суму, яку за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 року було сплачено покупцем, що становить 10 000,00 грн., сплачені платіжною інструкцією № 0.0.2942864365.1 від 11.04.2023 року; перерахувати ОСОБА_2 з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва грошову суму, яку за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 року було сплачено покупцем, що становить 10 000,00 грн., сплачені платіжною інструкцією № 0.0.2942893289.1 від 11.04.2023 року; повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10 736,00 грн., сплачений квитанцією 32528798800006730705 (ID c803d4ef-436e-4002-8539-2fa3aa2c16c7) від 17.04.2024 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/5625/23.
16.04.2024 року через систему «Електронний суд» від Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 15.04.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення», в якій заявник просить стягнути з відповідачів на користь позивача 410 000,00 грн., з них: фактичних витрат на професійну правничу допомогу до 31.12.2023 року - 100 000,00 грн., фактичних витрат на професійну правничу допомогу з 01.01.2024 року - 100 000,00 грн., гонорару успіху за досягнення позитивного результату для позивача в суді першої інстанції - 120 000,00 грн., фактичних витрат на професійну правничу допомогу за представництво та захист інтересів в Північному апеляційному господарському суді - 60 000,00 грн., гонорару успіху за досягнення позитивного результату для клієнта в суді апеляційної інстанції - 30 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 року призначено розгляд заяви б/н від 15.04.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення» Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 на 30.04.2024 року.
29.04.2024 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до 10 000,00 грн.
В судовому засіданні 30.04.2024 року судом оголошувалася перерва.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що заява б/н від 15.04.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення» Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом, у відповідності до вимог ст. 16 ГПК України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні 09.04.2024 року до закінчення судових дебатів представник Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" Стрельченка Кирила Володимировича зробив усну заяву, що протягом 5 (п`яти) днів до суду будуть подані докази понесених витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини тринадцятої статті 129 господарського процесуального кодексу України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 910/1344/19 та постанові Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі № 916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 року у справі № 910/4317/21.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі № 925/1545/20.
Так, у відповідності до наданих Учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 доказів розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду справи становить 410 000,00 грн.
Судом встановлено, що 20.03.2023 року між ОСОБА_1 (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Іголан» (виконавець) укладено договір № 529 про надання професійної правничої допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги правової допомоги щодо захисту інтересів останнього в усіх органах державної влади в т.ч. ДПС України, МВС, СБУ, БЕБ України, ДБР,, Державній прикордонній службі України, Національній поліції, Управлінні патрульної поліції, Департаменті патрульної поліції, в органах прокуратури, Державній виконавчій службі, перед приватним виконавцем, страхових компаніях, органах досудового розслідування тощо, судової влади, в т.ч. в загальних, господарських та адміністративних судах України усіх інстанцій, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування.
Відповідно до п. 1.1. додатку №3 до договору за надання професійної правничої допомоги клієнт виплачує адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар).
За умовами п. 1.2. додатку № 3 до договору оплата гонорару здійснюється у формі фіксованої суми, визначеної розділом 2 цього додатку, яка окремо погодинними ставками не тарифікується та не змінюється у залежності від наданого обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
В п. 2.1. додатку № 3 до договору визначено, що упродовж 20 (двадцяти) днів від дня ухвалення рішення судом першої інстанції, незалежно від його оскарження в суді апеляційної інстанції, клієнт за представництво його інтересів у справі за позовом про переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків покупця часток у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» сплачує адвокатському об`єднанню суму в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. додатку № 3 до договору у відповідності до п. 5.5. договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: переведено на клієнта права та обов`язки покупця часток у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» клієнт додатково сплачує адвокатському об`єднанню (виконавцю) гонорар успіху у фіксованій сумі у розмірі 60 000,00 грн.
Згідно з п. 5.1. додатку № 3 до договору адвокатське об`єднання здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний упродовж 3 (трьох) днів від дня отримання акту приймання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його або упродовж цього ж строку надати письмове вмотивоване заперечення, у якому обґрунтувати причину відмови від підписання такого акту (п. 5.2. додатку № 3).
31.12.2023 року між виконавцем та замовником складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 100 000,00 грн. Кількість витраченого адвокатом часу для надання цих послуг у акті не зазначено.
Крім того, у п. 3 цього акту визначено, що згідно з п. 5.5. договору клієнт додатково сплачує гонорар успіху адвокатському об`єднанню (виконавцю) у розмірі 60 000,00 грн.
В п. 2.1. додатку № 4 до договору визначено, що упродовж 20 (двадцяти) днів від дня ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, незалежно від його оскарження в суді касаційної інстанції, клієнт сплачує адвокатові суму в розмірі 60 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. додатку № 4 до договору у відповідності до п. 5.5. договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: апеляційні скарги ОСОБА_7 та Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року у справі № 910/5625/23 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року у справі № 910/5625/23 залишено без змін, клієнт додатково сплачує адвокатському об`єднанню (виконавцю) гонорар успіху у фіксованій сумі у розмірі 30 000,00 грн.
За умовами п. 5.1. додатку № 4 до договору адвокатське об`єднання здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний упродовж 3 (трьох) днів від дня отримання акту приймання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його або упродовж цього ж строку надати письмове вмотивоване заперечення, у якому обґрунтувати причину відмови від підписання такого акту (п. 5.2. додатку № 4).
02.08.2023 року між виконавцем та замовником складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 60 000,00 грн. Кількість витраченого адвокатом часу для надання цих послуг у акті не зазначено.
У п. 3 цього акту визначено, що згідно з п. 5.5. договору клієнт додатково сплачує гонорар успіху адвокатському об`єднанню (виконавцю) у розмірі 30 000,00 грн.
В п. 2.1. додатку № 5 до договору визначено, що упродовж 20 (двадцяти) днів від дня ухвалення рішення судом першої інстанції, незалежно від його оскарження в суді апеляційної інстанції, клієнт за представництво його інтересів у справі № 910/5625/23 за позовом про переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків покупця часток у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» додатково, понад зазначену суму у додатку № 3 та додатку № 4 до договору, сплачує адвокатському об`єднанню суму в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. додатку № 5 до договору у відповідності до п. 5.5. договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: переведено на клієнта права та обов`язки покупця часток у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» клієнт додатково, понад зазначену суму у додатку № 3 та додатку № 4 до договору, сплачує адвокатському об`єднанню (виконавцю) гонорар успіху у фіксованій сумі у розмірі 60 000,00 грн.
Згідно з п. 5.1. додатку № 5 до договору адвокатське об`єднання здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний упродовж 3 (трьох) днів від дня отримання акту приймання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його або упродовж цього ж строку надати письмове вмотивоване заперечення, у якому обґрунтувати причину відмови від підписання такого акту (п. 5.2. додатку № 5).
10.04.2024 року між виконавцем та замовником складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 100 000,00 грн. Кількість витраченого адвокатом часу для надання цих послуг у акті не зазначено.
Крім того, у п. 3 цього акту визначено, що згідно з п. 5.5. договору клієнт додатково сплачує гонорар успіху адвокатському об`єднанню (виконавцю) у розмірі 60 000,00 грн.
Представництво інтересів Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 у даній справі здійснювалося адвокатом Жураковським С.А. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1241930 від 28.03.2023 року.
Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
29.04.2024 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, яке мотивоване тим, що (1) заявлені позивачем витрати не є співмірними із складністю справи та витраченим адвокатами часом; (2) позивачем не додано документів про реальну проведену оплату на рахунок адвокатського об`єднання або особисто адвокатів; акти наданих послуг не є належними доказами проведеної оплати за правову допомогу. За наведених обставин, представник ОСОБА_4 просить зменшити витрати на правничу допомогу до 10 000, 00 грн., оскільки ця сума є співмірною із складністю справи та витраченим часом адвокатами.
30.04.2024 року через відділ діловодства суду від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання № б/н від 30.04.2024 року «Про зменшення витрат на правову допомогу», яке мотивоване тим, що (1) заявлені позивачем витрати не є співмірними із предметом спору; (2) понесені витрати не підтверджені первинними фінансовими документами (платіжними дорученням, чеками, тощо). За вказаних обставин, представник ОСОБА_2 просить зменшити витрати на правничу допомогу до 10 000, 00 грн.
30.04.2024 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому заперечує проти задоволення заяви позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 410 000,00 грн., посилаючись на (1) на не співмірність заявлених судових витрат; (2) позивачем не доведено реальності та необхідності таких витрат; (3) заявлені позивачем витрати суперечать принципу розумності з огляду на їх не співмірність як із часом витраченим адвокатом, так і предметом спору та складністю справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року у справі № 927/153/22).
Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року у справі № 927/153/22).
З огляду на викладене, вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, суд враховує, що (1) під час розгляду даної справи правова позиція не змінювалася; (2) адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, враховуючи заперечення щодо позовних вимог; (3) представництво його інтересів здійснювалося одним і тим самим адвокатським об`єднанням.
При цьому доказів додаткового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про необґрунтованість розміру судових витрат у цій частині, оскільки розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного суд частково погоджується з доводами відповідачів про необґрунтованість та завищення понесених позивачем судових витрат.
Аналіз змісту описаних робіт в актах приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2023 року, від 02.08.2023 року та від 10.04.2024 року свідчить, що заявник не обґрунтував розміру заявленої суми до стягнення з урахуванням того, що такі витрати є не лише фактичними, але й розумними у своєму розмірі та неминучими.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Суд враховує, що погоджений сторонами у додатках № 3 від 20.03.2023 року, № 4 від 01.07.2023 року та № 5 від 01.01.2024 року до договору гонорар є фіксованим, однак констатує також, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат для суду не є обов`язковими. Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорару успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також складність справи, беручи до уваги, зокрема, викладені відповідачами заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру вирішив, що сума "гонорару успіху" у справі за позовом з однією немайновою вимогою не відповідає критеріям співмірності та необхідності судових витрат.
Суд, зважаючи на положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним у зв`язку з розглядом даної справи.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачів відшкодування «гонорару успіху», який сплачує позивач на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
Крім того, суд враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Отже, враховуючи, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, оцінивши доводи клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та заперечення відповідачів, зважаючи на зазначені вище критерії їх оцінки та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн. (по 20 000,00 грн. з кожного з відповідачів окремо), які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Заяву б/н від 15.04.2024 року "Про ухвалення додаткового рішення" Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 у справі № 910/5625/23 - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
3. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
4. Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
5. В іншій частині заяви відмовити.
6. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено 21.05.2024р.
Суддя
О.В. Котков
Ухвала № 110338133
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
УХВАЛА
про забезпечення позову
м. Київ
20.04.2023
Справа № 910/5625/23
За позовом Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_1
до 1. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_2
2. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_3
3. ОСОБА_4
4. Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчиннікової Віти Ігорівни
5. ОСОБА_5
6. Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл»
про визнання недійсними рішень загальних зборів, скасування реєстраційних дій, переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі
Щодо розгляду заяви б/н від 11.04.2023 року «Про забезпечення позову» (з урахуванням доповнення до заяви про забезпечення позову б/н від 17.04.2023 року) Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_1
Суддя Котков О.В.
Представники учасників справи: не з`явилися.
ВСТАНОВИВ:
12 квітня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_1 (позивач) надійшла позовна заява б/н від 11.04.2023 року до Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_2 (відповідач-1), Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_3 (відповідач-2) та ОСОБА_4 (відповідач-3) про переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків покупців - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного, а разом 50 відсотків статутного капіталу за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі 50%. Відповідачі-1, 2 при відчуженні своїх часток на користь відповідача-3 не дотрималися процедури, встановленої ч. 3 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», п. 13.3 статуту ТОВ «Електромобіл», чим порушили переважне право позивача на придбання часток відповідачів-1, 2, закріплене в ч. 1 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Разом з позовною заявою подано заяву б/н від 11.04.2023 року «Про забезпечення позову», в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі 100 відсотків;
- заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, здійснювати реєстраційні дії, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл», у тому числі щодо розміру статутного капіталу, переліку чи відомостей про засновників (учасників), розміру частки кожного із засновників (учасників).
Вказана заява обгрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі 50%. В обхід та всупереч чинного законодавства України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 02.12.2022 року здійснили відчуження належних їм часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі по 25 відсотків кожна ОСОБА_4 , чим позбавили позивача переважного права на придбання часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл».
У поданій заяві ОСОБА_1 зазначає, що необхідність забезпечення позову полягає у: відновленні порушеного права позивача на переважне право придбання часток у статутному капіталі товариства; недопущенні подальшого перепродажу часток ТОВ «Електромобіл», в обхід позивача, тобто без його згоди; недопущенні незаконного виключення позивача з учасників ТОВ «Електромобіл» через надумані підстави, що не грунтуються на нормах чинного законодавства; недопущенні незаконного позбавлення позивача права власності на належну йому частку в статутному капіталі ТОВ «Електромобіл», що складає 50%, яка була придбана з додержанням всіх вимог чинного законодавства, що ніким не оскаржувалось.
18 квітня 2023 року через відділ діловодства суду від Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_1 надійшли доповнення до позовної заяви б/н від 18.04.2023 року, у яких позивач вказав, що відповідачем-1 та відповідачем-2 скликано та проведено Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл», на яких були прийняті рішення, оформлені протоколами № 01/23 та № 07/04-23 від 07.04.2023 року, зокрема про виключення позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл», а також звільнення його з посади директора 12.04.2023 року.
Позивач зазначає, що його, як учасника ТОВ "Електромобіл", не було повідомлено про проведення вказаних Загальних зборів; був відсутній кворум для проведення таких зборів; був порушений порядок виключення його як учасника зі складу засновників товариства; протокол в частині збільшення розміру статутного капіталу суперечить вимогам законодавства.
За вказаних обставин, позивач просить суд:
- визнати недійсним рішення загальних зборів, оформлені Протоколом № 01/23 Загальних зборів учасників Товариства від 07.04.2023 року;
- скасувати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1000731070018047850 від 11.04.2023 року, Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо., ОСОБА_6 , Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація;
- визнати недійсним рішення загальних зборів, оформлені Протоколом №07/04-23 Загальних зборів учасників Товариства від 07.04.2023 року;
- скасувати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1000731070019047850 від 12.04.2023 року, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань., ОСОБА_6 , Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація;
- перевести на ОСОБА_1 права та обов`язки покупців - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного, а разом 50 відсотків статутного капіталу, за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 26.01.2023 року.
Крім того, 18 квітня 2023 року через відділ діловодства суду від Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_1 надійшли доповнення до заяви про забезпечення позову б/н від 17.04.2023 року, у яких позивач зазначає, що частки у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» було двічі перепродано без відома позивача, а також позивача було незаконно звільнено з посади директора ТОВ «Електромобіл», виключено зі складу учасників товариства, розподілено частки в статутному капіталі товариства, з грубим порушенням чинного законодавства змінено розмір часток товариства, введено нового учасника товариства та обрано без відома позивача нового директора Товариства. Позивач стверджує, що всі вищезазначені маніпулятивні дії були проведені без відома та за відсутності позивача.
За наведених обставин позивач просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі 100 відсотків. Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, здійснювати реєстраційні дії, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл», у тому числі щодо розміру статутного капіталу, переліку чи відомостей про засновників (учасників), розміру частки кожного із засновників (учасників);
- заборонити відповідачу-6 по справі вчиняти певні дії щодо майна Товариства, а саме відчужувати: АЗК, нежитлова будівля (літера «А») загальною площею 30,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , додаткові відомості: споруди літера Б Багатопаливні ПРК з навісом - площа забудови 876,3 кв.м; Літера І Підземний резервуар палива - 1 шт.; Літера II Підземний резервуар води - 1 шт., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1138288580000.
Розглянувши заяву б/н від 11.04.2023 року «Про забезпечення позову» (з урахуванням доповнення до заяви про забезпечення позову б/н від 17.04.2023 року) Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 21.10.2021 року у справі № 910/20007/20, від 30.06.2022 року у справі № 911/3616/21(911/184/22).
Відповідно до статті 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
Аналогічні положення закріплено у ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема: учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» б/н від 13.11.2019 року та Актів приймання - передачі часток статутного капіталу ТОВ «Електромобіл» від 13.11.2019 року є власником 50% статутного капіталу у ТОВ «Електромобіл».
На момент набуття позивачем права власності на 50% статутного капіталу ТОВ «Електромобіл», іншими учасниками цього товариства були ОСОБА_2 , якому належало 25% частки в статутному капіталі ТОВ «Електромобіл», та ОСОБА_3 , якій належало 25% частки в статутному капіталі ТОВ «Електромобіл».
Позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» від 02.12.2022 року відчужили належні їм частки в статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» у розмірі по 25% статутного капіталу кожного, а разом 50% ОСОБА_4 .
Як стверджує позивач, його не повідомили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що вони мають намір продати належні їм частки в статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» та не запропонували йому купити ці частки за ціною, за якою вони 02.12.2022 року були продані та передані ОСОБА_4 . З огляду на наведене, позивач стверджує про порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гарантованого ст. 362 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" переважного права позивача, який є власником частки у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» у розмірі 50%, на купівлю часток в статутному капіталі ТОВ «Електромобіл».
Крім того, позивач зазначає, що 07.04.2023 року відповідачами було проведено Загальні збори учасників ТОВ «Електромобіл», до порядку денного було включено такі питання:
1. Про обрання Голови загальних зборів учасників.
2. Про виключення учасника зі складу учасників Товариства.
3. Про залучення додаткових вкладів до статутного капіталу Товариства.
4. Про затвердження збільшеного розміру статутного капіталу Товариства.
5. Про затвердження розміру часток учасників Товариства.
6. Про включення особи, яка має право вчиняти дії від імені Товариства без довіреності.
7. Про уповноваження голови загальних зборів учасників на підписання даного протоколу.
8. Про внесення змін до ЄДР та реєстрацію прийнятих змін у відповідних уповноважених органах.
Прийняті Загальними зборами учасників ТОВ «Електромобіл» 07.04.2023 року рішення оформлені протоколом № 01/23.
За результатами проведення 07.04.2023 року Загальних зборів учасників ТОВ «Електромобіл» позивача виключено зі складу засновників ТОВ «Електромобіл» 11.04.2023 року.
Також 07.04.2023 року відповідачами було проведено Загальні збори учасників ТОВ «Електромобіл», до порядку денного було включено такі питання:
1. Про обрання Голови загальних зборів учасників Товариства.
2. Про вхід до складу учасників Товариства
3. Про затвердження збільшеного розміру статутного капіталу Товариства;
4. Про затвердження розміру часток учасників Товариства;
5. Про звільнення директора та призначення нового директора Товариства.
6. Про уповноваження голови загальних зборів учасників на підписання даного протоколу.
7. Про внесення змін до статуту Товариства, затвердження нової редакції статуту, уповноваження голови загальних зборів учасників на підписання нової редакції статуту Товариства та реєстрацію прийнятих змін у відповідних уповноважених органах.
Прийняті Загальними зборами учасників ТОВ «Електромобіл» 07.04.2023 року рішення оформлені протоколом № 07/04-23 від 07.04.2023 року.
За результатами проведення 07.04.2023 року Загальних зборів учасників ТОВ «Електромобіл» позивача звільнено з посади директора 12.04.2023 року.
Позивач стверджує, що його не було повідомлено про проведення Загальних зборів ТОВ «Електромобіл» 07.04.2023 року, у зв`язку з чим він не був присутнім на загальних зборах 07.04.2023 року.
На переконання позивача, не вжиття заходів забезпечення позову суттєво утруднить ефективний захист його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі подальшого відчуження часток ТОВ «Електромобіл» він не зможе захистити свої порушені права у межах даного судового провадження без інших звернень до суду до нових власників зазначених часток, що потягне за собою також додаткові витрати та позбавить його оперативного, вчасного захисту та поновлення його корпоративних прав.
Тобто, виходячи з предмета та підстав позову, суд дійшов висновку, що кінцевою метою позову у даній справі є відновлення складу учасників Товариства та розміру їх часток у статутному капіталі.
Оскільки Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частинами першою - другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Дорани проти Ірландії").
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).
Суд звертає увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 року у справі № 910/20007/20).
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 року у справі № 904/2357/20).
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Згідно з пп. 3 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.
Частина 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" містить перелік підстав для відмови у державній реєстрації. Зокрема, такою підставою вказано: у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії (п. 2 ч. 1 ст. 28).
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 року у справі № 910/4445/21).
Таким чином, з огляду на викладене вище, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, встановивши наявність правового зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про обгрунтованість заяви Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_1 та необхідність забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромобіл», у тому числі щодо розміру статутного капіталу, переліку чи відомостей про засновників (учасників), розміру частки кожного із засновників (учасників).
При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.
Вказані заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом розгляду у даній справі, оскільки спір стосується, зокрема, переведення на ОСОБА_1 , який є власником частки у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» у розмірі 50%, прав та обов`язків покупця спірної частки у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» у розмірі 50%, щодо якої були вчинені реєстраційні дії.
Тоді як, накладення арешту на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» у розмірі 100 відсотків не має логічного правового зв`язку із предметом позовних вимог, під час розгляду яких судом, серед іншого, буде досліджуватися питання щодо наявності правових підстав для визнання недійними прийнятих рішень загальних зборів, скасування реєстраційних дій та наявності правових підстав для переведення на позивача прав та обов`язків покупців - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного, а разом 50 відсотків статутного капіталу.
Щодо вимоги про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» вчиняти певні дії щодо майна ТОВ «Електромобіл» суд зазначає наступне.
Так, предметом спору у даній справі (з урахуванням доповнень до позовної заяви) є визнання недійсними рішень загальних зборів, скасування реєстраційних дій, переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі.
Суд зазначає, що позивачем належним чином не обґрунтовано співвідношення заявлених заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Електромобіл» вчиняти дії щодо майна товариства із заявленими позовними вимогами про визнання недійсними рішень загальних зборів, скасування реєстраційних дій, переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі, наявності зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
У даному випадку відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Електромобіл» вчиняти дії щодо майна товариства і предметом позову, оскільки заборона вчиняти дії щодо майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 року у справі № 911/527/19, від 26.09.2019 року у справі № 904/1417/19, від 20.07.2022 року у справі № 909/86/22
Судом встановлено, що позивачем будь-яких позовних вимог, що стосуються майна ТОВ «Електромобіл» в межах даного спору не заявлено.
При цьому суд зауважує, що корпоративні права учасників товариства не ототожнюються з поняттям майно товариства, а позивачем, в свою чергу, не доведено, що вказане вище майно передано товариству позивачем як внесок останнього до статутного капіталу.
Крім того, позивачем не доведено, що відповідачами вчиняються дії щодо відчуження такого майна, враховуючи те, що таке майно, як зазначено вище, є власністю товариства, а не його учасників.
За викладених обставин, вимога позивача про забезпечення позову в цій частині задоволенню не підлягає.
У разі зміни таких обставин сторони не позбавленні права звернутись із відповідною заявою про скасування заходів про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст. 136, 137, 139, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
УХВАЛИВ:
1. Заяву б/н від 11.04.2023 року «Про забезпечення позову» (з урахуванням доповнення до заяви про забезпечення позову б/н від 17.04.2023 року) Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_1 у справі № 910/5625/23 - задовольнити частково.
2. До вирішення спору у справі № 910/5625/23 по суті та набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» (ідентифікаційний код 41339307, адреса: 03061, м. Київ, пр. Відрадний, 95-Г, оф. 305), у тому числі щодо розміру статутного капіталу, переліку чи відомостей про засновників (учасників), розміру частки кожного із засновників (учасників).
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Дана ухвала Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року у справі № 910/5625/23 є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 20.04.2023 року.
5. Строк пред`явлення ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року у справі № 910/5625/23 до виконання становить три роки, тобто до 20.04.2026 року.
6. Стягувачем у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року у справі № 910/5625/23 є: Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).
7. Боржниками у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року у справі № 910/5625/23 є:
1. Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 );
2. Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» Гаркуша Інна Володимирівна (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 );
3. ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 );
4. Державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчиннікова Віта Ігорівна (03020, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 41, кімн. 155)
5. ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_6 );
6. Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромобіл» (ідентифікаційний код 41339307, адреса: 03061, м. Київ, пр. Відрадний, 95-Г, оф. 305).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання: 20 квітня 2023 року.
Суддя
О.В. Котков