ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 118519617

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

УХВАЛА

19 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/388/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Вронської Г.О., Губенко Н.М.

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Ю-бейс"

про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Ю-бейс"

до Приватного підприємства "Феріде Плаза"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Приватне підприємство "Іствін";

2) Приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "Феріде";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк) (правонаступником якого у спірних правовідносинах є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Ю-бейс" (далі - Товариство)) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Феріде Плаза" (далі - ПП "Феріде Плаза"), за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства "Іствін" (далі - Підприємство), Приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде" (далі - ПП "ТУФ" Феріде") та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням зобов`язань ПП "ТУФ "Феріде" щодо своєчасного повернення кредитних коштів за договорами № 06-2.1/1018 та № 06-2.1/1019 від 06.11.2007. Банк звернувся з позовом до ПП "Феріде Плаза", оскільки право власності на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці позивача в забезпечення виконання зобов`язань ПП "ТУФ "Феріде" за кредитними договорами, станом на дату звернення з позовом, зареєстроване за відповідачем.

3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.06.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на нерухоме майно, у випадку коли предметом іпотеки був об`єкт незавершеного будівництва, є можливим виключно у разі доведення позивачем та наданням достовірних доказів, які підтверджують завершення будівництва саме того об`єкту, який був предметом іпотеки та відомості про який внесено до державного реєстру іпотек;

- позивач не довів, що нерухоме майно, належне відповідачеві на праві власності за ідентифікуючими ознаками, є саме тим майном, що було об`єктом незавершеного будівництва і на який необхідно звернути стягнення;

- у підписаному позивачем договорі предметом іпотеки є право оренди земельної ділянки, площею 0,1940 га за адресою: м. Вінниця, вулиця Пирогова, 23-А, з розташованим на ній незавершеним будівництвом торгово-офісним комплексом готовністю 75 %, однак до державного реєстру внесено відомості лише щодо поширення іпотеки на право оренди земельної ділянки площею 0,1940 га, за адресою: м. Вінниця, вулиця Пирогова, 23-А. Відомості про обтяження іпотекою незавершеного будівництва - торгово-офісного комплексу готовністю 75 % у державному реєстрі іпотек відсутні;

- спірне майно обтяжено іпотекою ПП "Іствін", якому передано право вимоги за кредитними договорами від ПАТ "Південкомбанк", тому задоволення позову порушуватимуть його права.

5. 21.11.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнив. Звернув стягнення на нерухоме майно, належне відповідачу, у рахунок погашення заборгованості ПП "ТУФ "Феріде" перед Банком, за кредитними договорами, а саме: на Готельно-розважальний центр "Феріде Плаза", загальною площею 8 145,3 кв. м, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23 "Б" (далі - об`єкт нерухомого майна) шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження"; на об`єкт незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу (другий пусковий комплекс), що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1430 га, розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А (далі - об`єкт незавершеного будівництва) (далі разом - предмет іпотеки) шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження". Вирішив питання розподілу судового збору.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог та неправильно застосував норми статей 4, 13, 16, 23, 39 Закону України "Про іпотеку";

- договір іпотеки є дійсним, а іпотека припиненою не була, оскільки у разі недотримання умови про державну реєстрацію іпотеки, іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно;

- права третьої особи - Підприємства не порушені, оскільки регулюються статтею 13 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що право власності (спеціальне майнове право) на предмет іпотеки переходить до нового власника (власника спеціального майнового права) разом із обтяженням такого майна попередньою іпотекою;

- при розгляді цього спору не вирішується питання пріоритетності заявлених вимог, оскільки Підприємство не зверталось з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки;

- нерухоме майно, належне відповідачу за ідентифікуючими ознаками, є тим майном, на яке необхідно звернути стягнення, оскільки за змістом статей 5, 16 Закону України "Про іпотеку" іпотека розповсюджується на всі поліпшення та добудови здійснені відносно об`єкту іпотеки, а здійснення такої добудови відносно спірного у цій справі майна підтверджується обставинами справи і висновком експерта №10283/10284/16-42 від 30.05.2018.

Суд апеляційної інстанції також, надаючи оцінку наявності чи відсутності правових підстав для застосування строку позовної давності дійшов висновку, що з позовом у цій справі позивач звернувся в липні 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, визначеної статтею 257 ЦК України. Водночас позивач звертався з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах розгляду справи № 902/1414/13. У позові було відмовлено, оскільки звернення стягнення на об`єкт нерухомості, відомості про який відсутні у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, не зможе забезпечити ефективний спосіб захисту прав позивача. Розгляд справи № 902/1414/13 тривав протягом 2013 - 2020 років та впродовж вказаного тривалого розгляду справи Банк мав правомірні очікування на задоволення його позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у вказаній справі. Указані обставини є поважними причинами пропуску позовної давності.

7. Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

8. Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі і призначив касаційну скаргу до розгляду.

9. Під час касаційного перегляду Товариство звернулось до Верховного Суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, а саме: замінити Банк у цій справі його правонаступником - Товариством на підставі статтей 512, 514 ЦК України.

10. Верховний Суд ухвалою від 05.03.2024 задовольнив заяву Товариства, здійснив заміну позивача у справі - Банк на Товариство на підставі статтей 512, 514 ЦК України в порядку, передбаченому статтею 52 ГПК України.

11. 16.04.2024 Товариство звернулось до Верховного Суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна;

- накласти арешт на об`єкт незавершеного будівництва;

- заборонити Підприємству та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо користування, розпорядження та володіння об`єктом нерухомого майна; заборони виконання/проведення будь-яких будівельних робіт щодо об`єкту нерухомого майна;

- заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна;

- заборонити усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які нотаріальні та реєстраційні дії (правочини) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, змін площі, частки, власника, поділу, об`єднання, тощо) щодо предмету іпотеки.

12. Заява про забезпечення позову обґрунтована таким:

- відповідно до інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на момент розгляду спору в суді першої інстанції Підприємство було власником нерухомого майна, що є предметом іпотеки;

- 10.07.2013 ПП "ТУФ "Феріде Плаза" передало предмет іпотеки ТОВ "Фінансова компанія "Некстджен фінанс" в іншу іпотеку за договорами від 10.07.2013, а згодом за договором про відступлення прав за іпотечними договорами, - Підприємству;

- 19.03.2024 о 18:47:07 державний реєстратором Яремко І.М. Райгородської сільської ради Вінницької області зареєстрував право власності на спірне майно за Підприємством, а 05.04.2024 о 15:53:39 приватний нотаріус Куранова О.О. Вінницького міського нотаріального округу зареєструвала запис про іпотеку: 54456159 на підставі договору іпотеки, серія та номер 652, виданого 05.04.2024, іпотекодержатель: ОСОБА_1, іпотекодавець: Підприємство;

- зазначені обставини у сукупності вказують, що вчиняються активні дії, направлені на унеможливлення та ускладнення виконання судового рішення про звернення стягнення, що підтверджує термінову необхідність вжиття заходів забезпечення у справі на підставі статтей 136, 137 ГПК України. Невжиття заходів забезпечення призведе до негативних наслідків, що унеможливить виконання рішення суду у цій справі.

Товариство посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову; постанові Верховного Суду від 06.11.2018 справі № 923/560/17, що виконання в майбутньому судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявне у відповідача майно для задоволення вимог кредитора; постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 5016/3029/2012(11/50), що у справі, предметом спору в якій є визнання недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута забезпечення позову не тільки допускається, а є необхідним елементом забезпечення ефективного захисту прав позивача, в разі задоволення позову, адже враховуючи, що власник майна в силу вимог статей 316, 317, 319 ЦК України має право на власний розсуд розпоряджатись майном, що може мати наслідок зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна на момент виконання рішення, саме лише припущення настання таких наслідків є підставою для вжиття відповідних заходів.

Товариство також зазначає, що відсутні підстави застосовувати зустрічне забезпечення. Зустрічне забезпечення є правом суду і його не застосування не є порушенням норм матеріального та процесуального права.

13. Верховний Суд вважає, що заява Товариства про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

14. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

15. Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

16. За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

17. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/14598/17).

18. Позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України).

19. Верховний Суд у постановах від 05.02.2020 у справі № 759/13257/19, від 21.04.2022 у справі № 755/5300/21, керуючись пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України, зміст якої є аналогічним пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, сформував висновок, що арешт може бути накладено на майно відповідача, а не третьої особи.

20. Отже, за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України арешт може бути накладено на майно, що належить відповідачу або підлягає передачі йому і відповідно, яке знаходиться у нього чи інших осіб. Якщо майно знаходиться у іншої особи, то воно має бути передано відповідачу на відповідній правовій підставі.

21. Зі змісту поданої Товариством заяви вбачається, що об`єкт нерухомого майна (готельно-розважальний центр "Феріде Плаза", загальною площею 8 145,3 кв. м, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23 "Б") належить Підприємству (що підтверджується наданим відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно), яке не є відповідачем у справі і доказів того, що спірне майно підлягає передачі відповідачу відсутні, а тому пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України не підлягає застосуванню.

22. Крім того, Товариство у заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на об`єкт незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу (другий пусковий комплекс), що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1430 га, розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А і який входить до предмету іпотеки.

23. Докази того, що вказаний об`єкт незавершеного будівництва вибув із власності відповідача відсутні. Витяг, наданий Товариством, містить інформацію тільки щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна (готельно-розважальний центр "Феріде Плаза", загальною площею 8 145,3 кв. м, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23 "Б").

24. За таких обставин, Верховний Суд, враховуючи, що надані Товариством докази підтверджують факт вибуття з власності відповідача об`єкту нерухомого майна (готельно-розважальний центр "Феріде Плаза", загальною площею 8 145,3 кв. м, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23 "Б") і таки обставини відбулись після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції про звернення стягнення на майно, вважає доводи Товариства щодо імовірності утруднення виконання рішення через вибуття з власності відповідача об`єкту незавершеного будівництва обґрунтованими, оскільки частина предмету іпотеки - об`єкт нерухомого майна вже вибув з володіння відповідача.

25. Отже, заява Товариства про забезпечення позову в частині накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу (другий пусковий комплекс), що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1430 га, розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у вказаній частині.

26. За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21.

27. Верховний Суд зазначає, що вимоги заяви про забезпечення позову в частині заборони Підприємству та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо користування, розпорядження та володіння об`єктом нерухомого майна; заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо звернення стягнення на об`єктом нерухомого майна; заборони усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав вчиняти будь-які нотаріальні та реєстраційні дії (правочини) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, змін площі, частки, власника, поділу, об`єднання, тощо) щодо предмету іпотеки за своєю суттю зводяться до обмеження права розпорядження майном з метою його збереження, що відповідає такому заходу забезпечення позову, як арешт майна.

28. Верховний Суд враховує, що арешт на об`єкт нерухомого майна (готельно-розважальний центр "Феріде Плаза", загальною площею 8 145,3 кв. м, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23 "Б") не може бути застосовано, оскільки вказане майно не належить відповідачу, а тому і не може бути задоволена вимога про забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо розпорядження майном. А тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню у вказаній частині.

29. Також не підлягає задоволенню вимога щодо заборони усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які нотаріальні та реєстраційні дії (правочини) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, змін площі, частки, власника, поділу, об`єднання, тощо) щодо об`єкта незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу (другий пусковий комплекс), що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1430 га, розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А, оскільки вказаного результату (заборони розпорядження) буде досягнуто шляхом накладення арешту на таке майно.

30. За змістом норми статті 141 ГПК України пред`явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком господарського суду, так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 цього Кодексу.

31. Верховний Суд не встановив підстав для зустрічного забезпечення позову.

32. Відповідно до частини шостої статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Ю-бейс" про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на об`єкт незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу (другий пусковий комплекс), що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1430 га, розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А.

В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" (адреса 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська 55, код 42901825).

Боржник: Приватне підприємство "Іствін" (21020, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Стуса В., будинок № 2-А, код 34849017)

Строк пред`явлення ухвали до виконання - 3 роки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко

Ухвала № 112772913

Vollansicht öffnen

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"11" серпня 2023 р. Справа № 902/388/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі судді: Мельник О.В.

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.06.2023 у справі №902/388/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Приватного підприємства "Феріде Плаза"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Іствін"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "Феріде"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.06.23 у справі № 902/388/18 у позові Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Приватного підприємства "Феріде Плаза", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Іствін", Приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "Феріде", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/388/18 від 29.06.23 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Одночасно з поданням апеляційної скарги апелянт просить суд відстрочити сплату судового збору.

Вивчивши зміст апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на наступне.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст.258 ГПК України, відповідно до п.2 ч.3 якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги до господарського суду визначено Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.

За приписами п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовну заяву у даній справі було подано 04.07.2018 року.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 1762 гривні.

Враховуючи, що ціна позову визначена позивачем становить 159 595 200 грн, тому при подачі позовної заяви позивачу належало сплатити 616 700 гривень судового збору (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" з апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, з врахування положень ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір" при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апелянту належало сплатити 925050 грн. судового збору (150% від 616 700грн).

Однак, всупереч наведеним вище вимогам чинного законодавства, скаржником при зверненні до суду апеляційної інстанції не було долучено доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

Окрім цього, одночасно з поданням апеляційної скарги апелянт просить суд відстрочити сплату судового збору.

Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відтак, скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", а зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.

Апеляційний суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Відповідно до ст. 129 Конституції України господарські суди, здійснюючи свої конституційні обов`язки, повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Ураховуючи положення ст. 129 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі і у питанні звільнення або відстрочення судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, що узгоджується із ст. 129 Конституції України.

Таким чином, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків встановлених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", призведене до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Враховуючи вищенаведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору.

Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.258 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне надати можливість апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання належних доказів сплати судового збору в розмірі 925050 грн.

Керуючись ст.174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відстрочення сплати судового збору – відмовити.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.06.23 у справі № 902/388/18 - залишити без руху.

3. Надати Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.

4. Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

6. Копію ухвали направити учасникам справи.

Суддя Мельник О.В.