ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.04.2024 року м.Дніпро
Справа № 924/113/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання: Михайлова К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 (прийняту суддею Черкаським В.І., повне судове рішення складено 29.11.2023) у справі № 924/113/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ"
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст заявлених вимог.
15.05.2023 на адресу суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшла заява з додатковими грошовими вимогами до боржника, в якій банк просить суд визнати грошові вимоги банку у сумі 202 705 895, 72 грн, у т.ч. 90 354 798, 46 грн боргу з відсоткової винагороди, 11 734 397, 26 грн пені за Договором фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016, укладеного між кредитором та боржником, 616 700, 00 грн судового збору сплаченого за подання позову у справі № 924/1172/18.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 у цій справі, зокрема, визнано вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до боржника у розмірі 90 971 498, 46 грн основного боргу, 110 203 789 грн 08 пені; зобов`язано розпорядника майна включити вимоги кредитора 1 до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; в іншій частині заяви відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 у справі № 924/113/23, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині визнання додаткових грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" з пені в сумі 110 203 789, 08 грн; ухвалити нове рішення в частині визнання додаткових грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" з пені, за яким визнати додаткові грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" з пені в сумі 65 511 068, 65 грн.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржника зазначає, що не погоджується з оскаржуваною ухвалою в частині визнання пені на загальну суму 110 203 789, 08 грн, оскільки проаналізувавши новий Розрахунок заборгованості АТ КБ "ПриватБанк" за базисом 365 днів, встановлено, що АТ КБ "ПриватБанк" нараховано: 65 511 068,65 грн – пені на прострочену заборгованість з винагороди, яка заявлялася кредитором в банкрутстві у якості основних вимог кредитора; 63 016 896, 46 грн – пені на прострочені лізингові платежі, які не заявлялися кредитором в банкрутстві у якості основних вимог кредитора, та, як наслідок, судом не встановлювався розмір заборгованості з прострочених лізингових платежів.
За доводами скаржника, пеня є акцесорним зобов`язанням (похідним, додатковим зобов`язанням), яке не може виникнути і існувати самостійно без основного зобов`язання. Це акцесорне зобов`язання має юридичну силу тільки тоді, коли має юридичну силу основне зобов`язання.
Апелянт вказує, що розмір частини лізингових платежів та розмір пені, (що нарахований однієї сумою) як на цю частину лізингових платежів так і на винагороду, вже визначені попереднім рішенням суду, а саме Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 по справі № 924/1172/18. Сума пені, у тому числі, що нарахована і на цю частину лізингових платежів становить 18 130 325,14 грн і ця пеня повністю визнається боржником.
Натомість, щодо іншої частини лізингових платежів (що самостійно визначена АТ КБ "ПриватБанк"), на яку нарахована пеня, що включена до складу додаткових вимог АТ КБ "ПриватБанк") у сумі 63 016 896,46 грн, відповідного окремого судового рішення (рішення на стягнення цієї частини лізингових платежів) немає, апелянт вважає, що визнання цієї іншої частини лізингових платежів також не входило до переліку додаткових вимог кредитора АТ КБ "ПриватБанк".
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Учасники провадження своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, про відкриття апеляційного провадження повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 у справі № 924/113/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 29.02.2024 о 16:15 год.
В судовому засіданні 29.02.2024 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в судове засідання на 04.04.2024 о 16:30 год.
У судовому засіданні 04.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7. Встановлені судом обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ"; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича.
На сайті Верховного Суду опубліковано повідомлення за № 70482 від 25.04.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ".
15.05.2023 на адресу суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява (вх. № 10437/08-08/23 від 15.05.2023) з додатковими грошовими вимогами до боржника, в якій банк просить суд визнати грошові вимоги банку у сумі 202 705 895, 72 грн, у т.ч. 90 354 798, 46 грн боргу з відсоткової винагороди, 11 734 397, 26 грн пені за Договором фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та боржником, 616 700, 00 грн судового збору сплаченого за подання позову у справі № 924/1172/18.
01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4К16040ЛИ (надалі за текстом - "договір"), відповідно до якого банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку № 1 договору (майно); банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння і користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (п. 1.1 договору). На дату укладання цього договору вартість майна становить 469 807 651, 00 грн. (п. 1.2 договору). У п. 1.3 договору вказано, що строк лізингу зазначено сторонами у п. 9.1 цього договору. Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2 (п. 2.1 договору). Згідно з п. 2.3.2 договору лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього договору, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у додатку № 2. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24 % річних від суми залишку неоплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку № 2 (п. 2.3.3 договору). За умовами п. 2.3.4 договору лізингоодержувач сплачує банку на відповідний рахунок, зазначений у п. 1.4 договору, винагороду за користування майном отриманим в лізинг у розмірі, що визначається за поданою у договорі формулою. Розрахунок винагороди здійснюється 25 числа кожного поточного місяця, починаючи з дати прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений в додатку 2, або дату остаточного погашення заборгованості за цим договором у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за користування майном, отриманим в лізинг, у зазначений термін, винагорода вважається простроченою.
Пунктом 2.5 договору передбачено право банку списувати кошти зі всіх поточних/депозитних рахунків лізингоодержувача та перераховувати на рахунки, зазначені у п. 1.4 договору, у будь-якій валюті при наявності на них необхідної суми коштів в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Зобов`язання за цим договором виконуються в обумовлений ним термін/строк та на його умовах. Сума, що списана за договірним списанням або отримана на виконання зобов`язань за договором, самостійно банк розподіляє за рахунками обліку заборгованості лізингоодержувача (п. 2.6 договору). За змістом п. 3.1 договору передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна - зазначеним у додатку № 3, що є невід`ємною частиною цього договору. Акт прийому-передачі майна сторони укладають та підписують у дату укладання цього договору. З дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна лізингоодержувач приймає його від банку в платне володіння та користування (п. 3.3 договору). Пунктами 4.1, 4.3 договору протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка; умови переходу права власності на майно: майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за цим договором.
Відповідно до п. 5.2.1 договору банк зобов`язується передати майно в платне користування лізингоодержувачу на умовах та строки, що обумовлені цим договором. Після сплати всієї суми лізингових платежів та інших платежів, що передбачені цим договором, передати майно у власність лізингоодержувача та документ, що підтверджує повну сплату платежів за цим договором.
Лізингоодержувач зобов`язується, зокрема не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору (п. 6.2.8 договору); сплачувати банку, з-поміж іншого лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна), відсоткову винагороду за користування майном (п. 6.2.11 договору). У пункті 7.1 договору сторони узгодили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, лізингоодержувач сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років (п. 7.9 договору). Пунктом 7.10 договору визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане лізингоодержувачем.
Згідно з п. 9.1 договору строк його дії з дати підписання цього договору по 25.06.2036. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору. Також у п. 9.2 договору зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу. Цей договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов`язань по ньому. Додаток 1 (предмет фінансового лізингу - нерухоме майно), додаток № 2 (графік лізингових платежів), додаток № 3 (акт прийому-передачі майна) є невід`ємними частинами цього договору (п. 10.3 договору). У п. 10.4 договору зазначено, зокрема, що цей договір та додатки складено у 2 примірниках, які мають однакову юридичну силу або у необхідній кількості примірників з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 20.10.2015, укладеного сторонами. Всі зміни та доповнення до цього договору оформляються договором про внесення змін, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 10.6 договору).
До договору сторонами складено та підписано додаток № 1, в якому зазначено, що банк є власником нерухомого майна (предмет фінансового лізингу) за адресами: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с/рада Гуменецька, Хмельницьке шосе, буд. 1, загальна площа 6 741, 6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33214068104 вартістю (незалежна оцінка) 161 131 416, 00 грн.); Хмельницька область, Волочиський район, смт. Війтівці, вул. Леніна, буд. 10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 883822368209 вартістю (незалежна оцінка) 9 901 781, 00 грн.); Хмельницька область, м. Хмельницький, провулок Зенітний, буд. 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 883430568101 вартістю (незалежна оцінка) 298 774 454, 00 грн.), всього вартістю 469 807 651, 00 грн.
Також до договору складено додаток № 2 - графік сплати лізингових платежів (у якому визначено терміни платежів, лізингові платежі у рахунок викупу майна та залишки заборгованості лізингових платежів) та додаток № 3 - акт №1 прийому-передачі майна (за яким відповідно до договору фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 банк на праві власності передав, а лізингоодержувач прийняв в платне володіння користування нерухоме майно, визначене у додатку № 1 до договору, на суму 469 807 651, 00 грн із зазначенням, що сторони не мають заперечень/застережень щодо передачі та отримання майна).
Додатковою угодою від 05.08.2016 сторони внесли зміни до п. 9.1 договору, виклавши його в редакції: "Строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.06.2026. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору". Також сторони змінили додаток № 2 до договору - графік лізингових платежів, виклавши його у новій редакції, якою передбачено, зокрема, сплату лізингових платежів у рахунок викупу майна в сумі по 4 310 161, 94 грн 25.09.2017 (залишок заборгованості лізингового платежу 452 567 003, 70 грн), 25.10.2017 (залишок заборгованості 448 256 841, 76 грн), 25.11.2017 (залишок заборгованості 443 946 679, 82 грн), 25.12.2017 (залишок заборгованості 439 636 517, 88 грн), 25.01.2018 (залишок заборгованості 435 326 355, 94 грн), 25.02.2018 (залишок заборгованості 431 016 194, 00 грн), 25.03.2018 (залишок заборгованості 426 706 032, 06 грн), 25.04.2018 (залишок заборгованості 422 395 870, 12 грн), 25.05.2018 (залишок заборгованості 418 085 708, 18 грн), 25.06.2018 (залишок заборгованості 413 775 546, 24 грн), 25.07.2018 (залишок заборгованості 409 465 384, 30 грн), 25.08.2018 (залишок заборгованості 405 155 222, 36 грн), 25.09.2018 (залишок заборгованості 400 845 060, 42 грн).
Додатковою угодою від 03.11.2016 сторони внесли зміни з 07.11.2016 до п. п. 2.3.2 договору, виклавши його в редакції: "2.3.2 Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у додатку № 2"; з 07.11.2016 змінили п. п. 2.3.3 договору, виклавши його в редакції: "2.3.3. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21 % річних від суми залишку неоплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку № 2".
Позивач звернувся до відповідача з листами від 06.10.2017, від 08.11.2017, від 05.07.2018, в яких вимагав терміново сплатити суму простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 відповідно в сумі 8 042 455, 02 грн. станом на 05.10.2017 (лізинговий платіж 4 000 161, 48 грн, відсоткова винагорода 4 042 293, 54 грн), станом на 07.11.2017 в сумі 16 331 130, 59 грн (лізинговий платіж 8 018 623, 42 грн, відсоткова винагорода 80 311 915, 09 грн, пеня 281 312, 08 грн), станом на 05.07.2018 в сумі 92 555 188, 61 грн (лізинговий платіж 40 696 418, 94 грн, відсоткова винагорода 41 340 046, 06 грн, пеня 10 518 723, 61 грн). Зазначені листи вручені відповідачу, що підтверджується повідомленнями-розписками про вручення відправлення спецзв`язку. Позивачем у матеріали справи надано розрахунки заборгованості за договором, банківські виписки з рахунків. Відповідачем у матеріали справи надано копії платіжних доручень: про сплату лізингових платежів згідно з договором № 4К16040 від 01.07.2016: від 25.07.2015 № 40 - в сумі 391 506, 38 грн, 23.08.2016 № 19 - в сумі 3 918 655, 56 грн, 25.07.2017 № 133 - в сумі 4 310 161, 94 грн, 23.08.2017 № 142 - в сумі 4 310 161, 94 грн, 28.09.2017 № 145 - в сумі 310 000, 00 грн, 31.10.2017 № 149 - в сумі 291 700, 00 грн, 30.11.2017 № 152 - в сумі 295 000, 00 грн, 31.01.2018 № 177 - в сумі 115 000, 00 грн, 16.01.2018 № 166 - в сумі 202 500, 00 грн, 28.02.2018 №182 - в сумі 250 000, 00 грн, 30.03.2018 № 191 - в сумі 275 000, 00 грн, 31.05.2018 № 211 - в сумі 260 000, 00 грн, 27.04.2018 № 198 - в сумі 300 000, 00 грн, 04.07.2018 №219 - в сумі 106 000, 00 грн, 31.07.2018 № 226 - в сумі 103 200, 00 грн, 28.09.2018 № 243 - в сумі 132 000, 00 грн, 31.08.2018 № 237 - в сумі 108 000, 00 грн, 31.10.2018 № 248 - в сумі 84 000, 00 грн, 28.12.2018 № 263 - в сумі 108 480, 00 грн, 30.11.2018 № 254 - в сумі 125 280, 00 грн, а також про сплату відсоткової винагороди згідно з договором № 4К16040 від 01.07.2016: від 29.07.2016 № 45 - в сумі 500, 00 грн, 28.07.2016 № 41 - в сумі 3 758 461, 21 грн, 29.09.2016 № 39 - в сумі 4 521 128, 28 грн, 29.08.2016 № 21 - в сумі 4 850 633, 49 грн, 21.10.2016 № 55 - в сумі 4 654 974, 89 грн, 16.09.2016 №35 - в сумі 286 400, 00 грн, від 14.11.2016 № 80 - в сумі 3 140 000, 00 грн, від 11.11.2016 № 73 - в сумі 1 321 017, 61 грн, від 28.12.2016 № 123 - в сумі 4 073 103, 02 грн, від 28.02.2017 № 43 - в сумі 4 208 873, 12 грн, від 30.01.2017 № 17 - в сумі 4 208 873, 15 грн, від 27.04.2017 № 100 - в сумі 4 208 873, 13 грн, від 30.03.2017 № 80 - в сумі 3 801 562, 83 грн, від 31.05.2017 № 110 - в сумі 4 073 103, 03 грн, від 30.06.2017 № 118 - в сумі 4 208 873, 13 грн, від 27.07.2017 № 134 - в сумі 4 073 103, 02 грн, від 30.08.2017 № 143 - в сумі 4 168 644, 96 грн, від 28.09.2017 № 146 - в сумі 110 000, 00 грн, від 31.10.2017 № 150 - в сумі 78 300, 00 грн, від 30.11.2017 № 153 - в сумі 105 000, 00 грн, від 16.01.2018 № 167 - в сумі 87 500, 00 грн, від 30.03.2018 № 190 - в сумі 125 000, 00 грн, від 28.02.2018 № 181 - в сумі 100 000, 00 грн, від 31.01.2018 № 176 - в сумі 58 500, 00 грн, від 31.05.2018 № 212 - в сумі 90 000, 00 грн, від 27.04.2018 № 199 - в сумі 115 000, 00 грн, від 04.07.2018 № 220 - в сумі 42 000, 00 грн, від 31.07.2018 № 225 - в сумі 43 000, 00 грн, від 31.08.2018 № 238 - в сумі 45 000, 00 грн, від 31.10.2018 № 249 - в сумі 35 000, 00 грн, від 28.09.2018 № 244 - в сумі 55 000, 00 грн, від 30.11.2018 № 253 - в сумі 52 200, 00 грн, від 28.12.2018 № 262 - в сумі 45 200, 00 грн.
Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку зі своєчасної сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 № 4К16040ЛИ, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 122155928,98 грн., з яких 53 283 704, 76 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 50 741 899, 08 грн. простроченої заборгованості з винагороди за користування майном, 18 130 325, 14 грн. пені за порушення грошового зобов`язання.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 задоволено позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" про стягнення 122 155 928, 98 грн, з яких 53 283 704, 76 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 50 741 899, 08 грн заборгованості з винагороди за користування майном, 18 130 325, 14 грн пені, 616 700, 00 грн витрат зі сплати судового збору.
13.06.2019 на виконання рішення видано відповідний наказ.
27.06.2019 до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ГТУЮ України Банком подано заяву про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого документу від 13.06.2019 р. по справі № 924/1172/18.
Постановою від 16.08.2019 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром Вячеславовичем відкрито виконавче провадження № 59819604.
21.07.2020 до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ГТУЮ України Банком подано заяву про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого документу від 13.06.2019 по справі № 924/1172/18. Постановою від 29.07.2020 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною відкрито виконавче провадження № 62683876. Постановою від 23.11.2021 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром Вячеславовичем відкрито виконавче провадження № 59819604 (ідентифікатор доступу до АСВП 5905Б4Г7382В). В результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що у ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, як наслідок - 23.11.2021 виконавчий документ було повернуто стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37.
На підставі додаткових пояснень АТ КБ "Приватбанк" (вх. № 24626-08/23 від 16.11.2023) стосовно періоду нарахування боргу за договором, судом установлено, що до Господарського суду Хмельницької області Банком подано позов про стягнення заборгованості за договором лізингу з ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" в розмірі 122 155 928, 98 грн, з яких: 53 283 704, 76 грн простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна за період з 25.07.2016 по 28.09.2018; 50 741 899, 08 грн простроченої заборгованості з винагороди за користування майном за період з 25.07.2016 по 28.09.2018; 18 130 325, 14 грн пені з 25.07.2016 по 28.09.2018.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 було задоволено позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" повністю.
До Господарського суду Запорізької області Банком подано заяву про відкриття провадження у справі № 924/113/23 про банкрутство ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" яку, з урахуванням уточнень до неї та зменшення грошових вимог, задоволено, відкрито процедуру банкрутства та задоволено грошові вимоги ініціюючого кредитора, стягнуті вищенаведеним рішенням суду, в розмірі: 87 940 718 грн 02 коп основного боргу; за період з 25.07.2016 по 28.09.2018; 18 130 325 грн 14 коп пені за період з 25.07.2016 по 28.09.2018.
Сума грошових вимог, під час розгляду заяви про відкриття провадження, зменшувалася, у зв`язку з чим, Банк надавав додаткові пояснення щодо розрахунку та структури заявлених грошових вимог відповідно до заяви про зменшення грошових вимог ініціюючого кредитора від 01.03.2023.
З урахуванням заяви про зменшення грошових вимог банку, грошові вимоги банку, зазначені в Заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство складали: 106 071 043, 16 грн. (122 155 928, 98 грн (сума вимог визнана рішенням суду по справі № 924/1172/18) - 16 084 885, 82 грн (сума, зазначена в листі-вимозі ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" від 04.02.2023), яка складається з 37 198 818, 94 грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 50 741 899, 08 грн - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 18 130 325, 14 грн - пеня за порушення грошового зобов`язання.
Загальний розмір заборгованості перед банком (розмір кредиторських вимог на дату, що передувала відкриттю провадження у справі про банкрутство) складає 308 160 238, 88 грн, з яких: 178 295 516, 48 грн - загальний залишок заборгованості за процентами винагороди за користування майном (основна сума боргу), з яких 87 940 718, 02 грн (37 198 818, 94 грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна та 50 741 899, 08 грн - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном) вже визнані судом.
Постановою від 31.08.2023 у справі № 924/1172/18 установлено, що у п. 8.2.3 договору зазначено, що цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банка шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за три дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше, ніж 30 днів, порушення строків сплати винагород за договором. Відповідно до п. 8.3 договору, у випадку розірвання цього договору майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем у термін розірвання по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу. У повідомленні про розірвання сторони зазначають причину дострокового розірвання цього договору. При цьому, для розірвання цього договору договорів про внесення змін сторони не укладають (п.8.4 договору).
07.10.2020 Кредитором було направлено боржнику повідомлення про розірвання договору лізингу, в якому з огляду на наявність станом на 07.10.2020 простроченої понад 30 днів заборгованості за договором № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 в сумі 330 198 002, 41 грн та керуючись пп. 8.2.3 п. 8.2, п. 8.4 розділу 8 договору, повідомлено про розірвання договору з 26.10.2020. Також кредитор вимагав у встановлений термін (26.10.2020) сплатити заборгованість та повернути майно за актом прийому-передачі. Згідно актів прийому-передачі від 16.11.2020 та від 17.11.2020 до договору № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 лізингоодержувач/боржник передав, а банк/кредитор 1 прийняв на праві власності відповідне нерухоме майно. Акти містять відмітки про передання майна у повному обсязі, скріплені підписами представників сторін та відтисками печаток.
Кредитором додатково заявлена сума 90 354 798, 46 грн простроченої заборгованості з винагороди за користування майном (основна сума боргу), нарахована за період з 29.09.2018 по 26.10.2020 (дату розірвання договору за ініціативою Банку у зв`язку з невиконанням його умов лізингоотримувачем/боржником), сума пені 111 734 397, 26 грн за порушення грошового зобов`язання, нарахована за період з 29.09.2018 по 26.10.2020 (дату розірвання договору за ініціативою Банку у зв`язку з невиконанням його умов Лізингоотримувачем/боржником), 616 700, 00 грн - судовий збір за подачу позову про стягнення заборгованості у справі № 924/1172/18, всього 202 705 895, 72 грн.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Об`єктом апеляційного перегляду є судове рішення в частині визнання кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк", а саме пені в розмірі 110 203 789, 08 грн.
Так, частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.
Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Згідно приписів п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Частиною 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Згідно ч. 1 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Як передбачено ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2021 у справі № 814/803/17 зазначила, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).
З огляду на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 та від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18, наведено правовий висновок, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Зазначена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.
Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).
Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Наведені висновки кореспондуються із правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 27.03.2018 у справі № 909/453/16, а також у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 27.07.2020 у справі №904/2104/19 (п. 21) про те, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.
Аналізуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.
При цьому, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21).
Як зазначено вище, правовідносини між кредитором та боржником виникли внаслідок укладення договору фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 відповідно до якого банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку № 1 договору (майно); банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння і користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (п. 1.1 договору).
Кредитором окрім визнаних грошових вимог при відкритті провадження у справі про банкрутство, додатково заявлена сума простроченої заборгованості з винагороди за користування майном (основна сума боргу) у розмірі 90 354 798, 46 грн, нарахована за період з 29.09.2018 по 26.10.2020 (дату розірвання договору за ініціативою Банку у зв`язку з невиконанням його умов лізингоотримувачем/боржником), сума пені у розмірі 111 734 397, 26 грн за порушення грошового зобов`язання, нарахована за період з 29.09.2018 по 26.10.2020 (дату розірвання договору за ініціативою Банку у зв`язку з невиконанням його умов Лізингоотримувачем/боржником), 616 700, 00 грн - судового збору за подачу позову про стягнення заборгованості у справі № 924/1172/18, всього 202 705 895, 72 грн.
Заявлена сума простроченої заборгованості з винагороди за користування майном у розмірі 90 354 798, 46 грн не заперечуються боржником.
Натомість, боржник не погоджується із сумою заявленої кредитором пені у розмірі 110 203 789, 08 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов`язання.
Пунктом 7.1 договору визначено, що у випадку порушення Лізингоодержувачем/боржником зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони узгодили, що розмір пені, зазначений в цьому пункті, може бути на розсуд Банку зменшений. В разі такого зменшення розміру пені, Банк шляхом, обраним ним на свій розсуд (повідомлення через систему ПЗ "Приват24", клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, SМS - повідомлення або іншим шляхом), повідомляє Лізингоодержувача протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. При цьому, додаткові узгодження Сторін не потрібні.
Отже, за прострочення відповідачем сплати лізингових платежів та винагороди за отримане у лізинг майно, передбачена відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період, за який сплачується пеня.
Кредитор надав письмові пояснення та зазначив, що відповідно до п. 164, 165 Інструкції з бухгалтерського обліку саме банк визначає метод визначення умовної кількості днів, період розрахунку, а також неустойки в разі порушення боржником зобов`язання. Банк застосовує метод "факт/360", тобто умовно в році 360 днів.
Грошовим зобов`язанням, у розумінні п. 6.2.12. договору лізингу, є лізингові платежі та винагорода за користування майном. У пункті 7.1 договору зазначено про те, що сторони узгодили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів та по сплаті винагород, лізингоодержувач сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи, що договором не передбачено нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за методом "факт/360", тобто умовно в році 360 днів, судом першої інстанції була перерахована заявлена сума пені за методом "факт/365", у зв`язку з чим сума пені склала 110 203 789 грн. 08 коп.
Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 стягнуто з боржника на користь кредитора пеню у розмірі 18 130 325, 14 грн. Вказане судове рішення яке набрало законної сили, не змінено, не скасовано.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 стягнуто на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" 18 130 325, 14 грн пені. рішення набрало законної сили та не було скасовано.
Таким чином, вказана сума пені є безспірною, не може переглядатись судом повторно, а отже підлягає визнанню.
Заявлена сума пені у розмірі 111 734 397, 26 грн (у тому числі 18 130 325, 14 грн, які стягнуто за рішенням суду) нарахована кредитором на підставі погодженого сторонами Договору фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016, на підтвердження чого кредитором було надано розрахунок вказаної заборгованості.
Судом першої інстанції була перерахована заявлена сума пені за методом "факт/365", у зв`язку з чим сума пені склала 110 203 789 грн. 08 коп.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що через розірвання договору лізингу пеня, яка нарахована у відповідності до умов цього договору, не підлягає визнанню. При цьому суд керується ч.4 ст. 631 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 186 Господарського кодексу України, якими визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 у справі № 924/113/23 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 у справі № 924/113/23 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 17.04.2024.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко
Постанова № 111970519
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2023 року м.Дніпро
Справа № 924/113/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
секретар судового засідання: Михайлова К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 (прийняту суддею Черкаським В.І., повне судове рішення складено 20.04.2023) у справі № 924/113/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ"
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст заявлених вимог.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ".
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 у цій справі, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ"; визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до боржника в розмірі 87 940 718 грн 02 коп - основного боргу, 18 130 325 грн 14 коп - пені; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що з урахуванням заяви про зменшення грошових вимог банку, безспірні грошові вимоги складають: 106 071 043, 16 грн, яка складається з: 37 198 818, 94 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 50 741 899, 08 грн - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 18 130 325, 14 грн - пеня за порушення грошового зобов`язання.
На думку суду першої інстанції, вищевказані факти свідчать про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 у справі № 924/113/23, в якій просить оскаржувану ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство скасувати та прийняти нове рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що вимоги ініціюючого кредитора містять спір про право, а саме спір за сумами зобов`язань боржника за видами заборгованості.
Апелянт вказує, що в обґрунтування своїх вимог ініціюючий кредитор та господарський суд посилається на рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 по справі № 924/1172/18 та Наказ про примусове виконання рішення № 924/1172/18 від 13.06.2019.
Проте, за відзивом боржника останній доводив, що за одностороннім заліком зустрічних однорідних вимог (Заява про залік №2 від 17.01.2023) заборгованість ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" за відсотковою винагородою за користування майном, що оформлена рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 по справі № 924/1172/18 та Наказом про примусове виконання рішення № 924/1172/18 від 13.06.2019 була зменшена на суму зворотного зобов`язання АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з повернення лізингових платежів в рахунок сплати вартості майна на суму 16 084 88582 грн.
Скаржник вказує, що за своїм відзивом боржник також наводив, що на цей час щодо цієї заборгованості з відсоткової винагороди на суму 50 741 899, 08 грн, що встановлена у Наказі № 924/1172/18 від 13.06.2019, між ініціюючим кредитором і боржником відбувається судовий процес у іншому суді, за яким боржник за заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, просить суд частково зменшити свої зобов`язання за цим видом заборгованості на суму 16 084 885, 82 грн (за фактом проведення одностороннього заліку зустрічних однорідних вимог).
На час винесення оскаржуваної ухвали розгляд вищенаведеної заяви ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" ще не був завершений та перебував на розгляді у Північно-західному апеляційному господарському суді.
В апеляційній скарзі скаржник послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 910/1067/19, а саме: "судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що частина 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство той факт, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Тобто, вказана норма жодним чином не визначає підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство існування рішень, які набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення у цьому спорі не є обов`язковою.
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в цьому випадку достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора".
Апелянт посилається на те, що на цей час справа за вищенаведеною заявою ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" вже розглянута в апеляційній інстанції. Боржнику було відмовленої в її задоволенні лише з підстав того, що ним до суду першої інстанції не були надані всі документи, в обґрунтування безспірності вимог, за якими був проведений односторонній залік.
Натомість, ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" виправило помилки та повторно звернулося до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. За цією Заявою також стає питання щодо зменшення зобов`язань ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" перед АТ КБ "ПРИВАТНБАНІК" з відсоткової винагороди на суму 16 084 885, 82 грн (за фактом проведення одностороннього заліку зустрічних однорідних вимог за безспірною вимогою боржника).
Щодо спірності лізингових платежів апелянт вказує, що 26.10.2020 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в односторонньому порядку розірвав Договір лізингу, а 16-17.11.2020 за 3-а актами приймання-передачі ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" повернуло банку майно. Цей факт також засвідчений АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у його первісній заяві у справі про банкрутство.
На переконання апелянта, стягнуті за рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 по справі № 924/1172/18 лізингові платежі на суму 53 283 70476 грн, як частина відшкодування вартості предмету лізингу за Договором фінлізингу, за своєю суттю є оплатою предмету купівлі-продажу (попередньою оплатою), який в подальшому АТ КБ "ПРИВАТБАНК", як лізингодавець, зобов`язувався передати ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ", як лізингоодержувачу, у власність.
За доводами скаржника, Договір лізингу не передбачав трансформації лізингових платежів, у разі розірвання договору лізингу, у інші види платежів або у вид відповідальності.
Таким чином, на думку скаржника за фактом розірвання Договору лізингу та повернення об`єкту лізингу у ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" припинився обов`язок по сплаті лізингових платежів (як попередньої оплати за договором купівлі-продажу, як складової частини змішаного договору лізингу) на суму 53 283 704, 76 грн, а у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" припинилося право на їх отримання (стягнення).
Апелянт зазначає, що за новою заявою ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку зі зміненою позицією АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у справі про банкрутство про не відмову від стягнення лізингових платежів за фактом їх списання за рахунок резерву, ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" ставить перед судом нове питання про визнання Наказу № 924/1172/18 таким, що не підлягає виконанню в частині всіє суми лізингових платежів за цим Наказом, з причини припинення зобов`язання за ним за фактом розірвання договору та повернення об`єкту лізингу.
На переконання скаржника, за фактом припинення зобов`язань з лізингових платежів, визначених за рішенням та Наказом у справі № 924/1172/18, у сумі 53 283 704,76 грн, одночасно припиняється і похідне від нього зобов`язання з виплати пені, що припадає на цю суму лізингових платежів, у сумі 9 377 004,16 грн.
Також за новою заявою ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" ставить перед судом нове питання про визнання Наказу № 924/1172/18 таким, що не підлягає виконання в частині всіє пені, що припадає на лізингові платежі з причини припинення зобов`язанню за лізинговими платежами та відповідно і похідної від неї вимоги, з виплати пені.
Згідно поданої відповіді на відзив Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" апелянт вказує, що за всіма процесуальними документами, наданими ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" по цій справі, боржник не визнавав до нього вимоги саме з відсоткової винагороди за користування майном на суму 16 084 885, 82 грн (за наказом про примусове виконання рішення № 924/1172/18 від 13.06.2019.
Апелянт вважає, натомість, за цим "хитрим маневром" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", наче б то уникаючи спору про право, зменшує не вартість вимог з відсоткової винагороди, що саме частково і не визналася боржником, а вартість вимог з лізингових платежів на цю суму. Тобто сума вимог за відсотковою винагородою за наказом, як була у розмірі 50 741 899, 08 грн так і залишилася незмінною у розмірі 50 741 899, 08 грн. після здійснення цього "хитрого маневру".
Скаржник вважає за необхідне зазначити, що лізингові платежі, які з`явилися після "хитрого маневру" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", на всю суму за наказом (за первісною Заявою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" лізингові не заявлялися), а саме на суму 53 283 704,76 грн, також не визнаються ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ". Про що також свідчить та ж сама заява ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, яка на час підготовчого засідання розглядалася у інших судах - Господарському суді Хмельницької області та Північно-західному апеляційному господарському суді. Наразі, заява ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, розглядається у Північно-західному апеляційному господарському суді (справа № 924/1172/18).
Обґрунтуванням оскарження цих лізингових платежів у іншому провадженні є не "списання за рахунок резерву" цих лізингових платежів, на чому наголошує АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у відзиві, а припинення цих лізингових платежів, як попередньої оплати за об`єкт лізингу, за Фактом розірвання договору лізингу.
Скаржник вказує, що всі ці суперечності щодо суми вимог кредитора до боржника за відсотковою винагородою та щодо існування вимог за лізинговими платежами, як на час прийняття цієї оскаржуваної ухвали, так і на цей час, є не вирішеними судами.
Згідно практики Верховного суду, викладеній у Постанові від 02.02.2021 по справі № 922/2503/20 "Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо".
Керуючись вищенаведеною практикою Верховного суду, апелянт вважає, що наявність вищенаведених суперечностей між ініціюючим кредитором і боржником, що стосується заявлених вимог такого кредитора і які розглядаються саме іншим судом, свідчать про наявність спору про право, а саме спору щодо суми і структури вимог ініціюючого кредитора.
Апелянт вказує, що ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" в обґрунтування своїх зустрічних вимог до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" посилається на практику Верховного суду, а саме на постанову від 15.01.2021 по справі № 904/2357/20, що безпосередньо стосується правовідносин за договорами лізингу та питання подальшої долі сплачених лізингових платежів у разі розірвання договору лізингу.
Крім того, апелянт посилається на практику судів щодо договорів лізингу.
Так, у справі № 911/2711/22, ухвала від 06.04.2023, суд відмовив АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у задоволенні його додаткових вимог у справі про банкрутство, за якими АТ КБ "ПРИВАТБАНК" мав намір визнати за ним вимоги до боржника у сумі відсоткової винагороди, по якій боржник погасив свою заборгованість перед цим кредитором, за рахунок заліку зустрічних однорідних вимог на суму зустрічних вимог до кредитора по поверненню сплачених ним лізингових платежів.
У справі № 918/739/18, ухвала від 05.04.2023, суд задовольнив заяву боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в частині визнання погашеними лізингових платежів, що були присуджені за наказом, за фактом розірвання договору лізингу, що виникло після прийняття рішення про їх стягнення.
На переконання скаржника, жодної однозначної визначеності судів у вирішенні питання наявності/відсутності у лізингоодержувача права вимоги повернення сплачених ним лізингових платежів у разі розірвання договору лізингу, а також наявності/відсутності факту припинення зобов`язань у лізингоодержувача зі сплати присуджених йому лізингових платежів у разі розірвання договору лізингу
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" згідно поданого відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування поданого відзиву зазначає, що за наслідками вирішення судового спору у справі № 924/1172/18 встановлено: факт укладення між Заявником та Боржником Договору та наявність договірних правовідносин щодо виконання його умов; факт видачі Банком кредиту Боржнику та його розмір; факт порушення Боржником грошового зобов`язання за Договором та стягнення в судовому порядку заборгованості, яка станом на 10.04.2019 складала 122 155 928, 98 грн, з яких: 53 283 704,76 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 50 741 899,08 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 18 130 325,14 грн. - пеня за порушення грошового зобов`язання.
Після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, ТОВ "Кан Трейд Інновація" надіслано до Банку лист-вимогу вих. №1 від 04.02.2023 про повернення грошових коштів в сумі 16 084 885,82 грн, сплачених як оплата лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 № 4К16040ЛИ укладеним з АТ КБ "ПриватБанк".
В подальшому, Банком отримано від ТОВ "Кан Трейд Інновація" заяву про залік зустрічних однорідних вимог за якою в односторонньому порядку було здійснено припинення зобов`язань ТОВ "Кан Трейд Інновація" за договором фінансового лізингу на суму 16 084 885, 82 грн.
Ініціюючи банкрутство, Банком було заявлено в тому числі безспірну заборгованість за судовим рішенням, що набрало законної сили та кредитору не було відомо про будь-які наміри боржника заявити свої вимоги до Банку (після вирішення судового спору минуло більше 3 років).
В даному випадку, Банк вважає, що боржник намагався здійснити перешкоди кредитору у реалізації наміру відкриття провадження у справі про банкрутство, створюючи імітацію спірності вимог.
Натомість, з метою уникнення будь-якої спірності грошових вимог, не надаючи будь-якої правової оцінки здійсненому зарахуванню, АТ КБ "ПриватБанк" керуючись наданим правом зменшило розмір заявлених грошових вимог, при цьому, Банк не здійснив відмову від них.
Разом з тим, заявлені до зарахування вимоги не є зустрічними. Зобов`язання Банку, яке полягає у поверненні лізингових платежів, сплачених як частина вартості об`єкту лізингу за період до моменту розірвання договору фінансового лізингу - не існує. Тому Банк не є і не може бути боржником перед ТОВ "Кан трейд інновація" за заявленим до зарахування зобов`язанням на суму 16 084 885,82 грн.
Наявність такого зобов`язання заявником обґрунтовується надсиланням на адресу Банку листа з вимогою повернути на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України сплачені ним лізингові платежі на суму 16 084 885,82 грн, як попередню оплату за неотримане ним у майбутньому майно (об`єкту лізингу) за Договором фінансового лізингу № 4А16040ЛИ від 01.07.2016.
На думку банку, така вимога заявника є необґрунтованою та безпідставною, а відтак необґрунтованим є і наявність зобов`язання Банку, яке нібито виникло з цієї вимоги, заявленої на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
На переконання банку, зважаючи на те, що банк, на підставі та в порядку, визначеному Законом України "Про фінансовий лізинг" і умовами договору № 4А16050ЛИ, відмовився від договору, до правовідносин сторін мають бути застосовані правові наслідки, визначені статтею 653 Цивільного кодексу України, а саме, норми частини 2 з якою зобов`язання сторін припиняються, та частини 4 цієї статті, згідно з якою сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також банк наголошує на тому, що частиною 7 статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" в редакції Закону від 04.02.2021 № 1201-ІХ питання повернення лізингоодержувачу платежів, сплачених за договором до його розірвання, врегульоване наступним чином: Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за Договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від Договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, коли одностороння відмова від Договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Наголошуємо, що майно було передано лізингоодержувачу за актом приймання - передачі 01.07.2016.
За доводами банку, немає ні правових підстав, ні фактичних обставин виконання сторонами договору фінансового лізингу № 4А16040ЛИ, які б надавали ТОВ "Кан трейд інновація" право вимагати повернення сплачених лізингових платежів, та відповідно, покладали на Банк зобов`язання повернути ці платежі.
Банк вважає, що ТОВ "Кан трейд інновація" не надано доказів, які би підтверджували виникнення заборгованості Банку з повернення сплачених лізингових платежів як сплати частини вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу. Твердження заявника про розірвання договору, повернення Банку об`єкта лізингу, звернення із відповідною вимогою та зміст самої вимоги не є належними та допустимими доказами в обґрунтування часткового припинення зобов`язання, як це передбачено статтями 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, сума нібито існуючої заборгованості в розмірі 16 084 885,82 грн не відповідає умовам прозорості (тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання) та підлягає встановленню та доказуванню у визначеному законодавством порядку, оскільки вимога щодо заборгованості може бути об`єктом зарахування за статтею 601 Цивільного кодексу України лише у випадку її визначеності, доведеності та безспірності. Саме лише твердження однієї особи про наявність перед нею зобов`язання іншої особи не є доказом наявності заборгованості та не може підтверджувати існування такої заборгованості.
Також банк зазначає, що намагаючись створити хибну уяву про нібито відсутність заборгованості перед банком, боржник навмисно плутає поняття "списання за рахунок резерву" та "прощення боргу".
Відповідно до п. 9 постанови Національного банку України № 49 від 13.04.2020 "Про затвердження Положення про визначення критеріїв для списання знецінених фінансових активів банків України за рахунок оціночних резервів під очікувані кредитні збитки" списання є подією припинення визнання фінансового активу в бухгалтерському обліку. Банк припиняє визнання знеціненого фінансового активу в балансі, якщо списання здійснено за рахунок оціночного резерву. Списання відповідно до вимог цього Положення не є прощенням (анулюванням) боргу. Банк відповідно до внутрішніх процедур може продовжувати заходи щодо врегулювання заборгованості з метою відшкодування списаної за рахунок резерву заборгованості за фінансовим активом.
Отже, з вищезазначеного вбачається, що визнання Банком кредитної заборгованості безнадійною та списання її за рахунок резерву не є підставою для припинення зобов`язання боржника, яке виникло на підставі договору і жодним чином не перешкоджає Банку вчиняти дії щодо стягнення кредитної заборгованості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 2-21/06 та від 22.07.2020 у справі № 522/13021/16-ц.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 у справі № 924/113/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 29.06.2023 о 15:30 год.
21.06.2023 від ТОВ "Кан Трейд Інновація" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому товариство просить долучити до матеріалів справи копію апеляційної скарги ТОВ "Кан Трейд Інновація" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 11.05.2023 по справі № 924/1172/18 та скріншот із розділу стан розгляду справи сайту судова влада.
У судовому засіданні 29.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7. Встановлені судом обставини справи.
01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кан трейд інновація" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4К16040ЛИ (далі - договір), відповідно до якого банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку № 1 договору (майно); банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння і користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (п. 1.1 договору). На дату укладання цього договору вартість майна становить 469 807 651, 00 грн. (п. 1.2 договору). У п. 1.3 договору вказано, що строк лізингу зазначено сторонами у п. 9.1 цього договору. Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2 (п. 2.1 договору). Згідно з п. 2.3.2 договору лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього договору, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у додатку № 2. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24 % річних від суми залишку неоплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку № 2 (п. 2.3.3 договору). За умовами п. 2.3.4 договору лізингоодержувач сплачує банку на відповідний рахунок, зазначений у п. 1.4 договору, винагороду за користування майном отриманим в лізинг у розмірі, що визначається за поданою у договорі формулою. Розрахунок винагороди здійснюється 25 числа кожного поточного місяця, починаючи з дати прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений в додатку 2, або дату остаточного погашення заборгованості за цим договором у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за користування майном, отриманим в лізинг, у зазначений термін, винагорода вважається простроченою.
Пунктом 2.5 договору передбачено право банку списувати кошти зі всіх поточних/депозитних рахунків лізингоодержувача та перераховувати на рахунки, зазначені у п. 1.4 договору, у будь-якій валюті при наявності на них необхідної суми коштів в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Зобов`язання за цим договором виконуються в обумовлений ним термін/строк та на його умовах. Сума, що списана за договірним списанням або отримана на виконання зобов`язань за договором, самостійно банк розподіляє за рахунками обліку заборгованості лізингоодержувача (п. 2.6 договору). За змістом п. 3.1 договору передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна - зазначеним у додатку № 3, що є невід`ємною частиною цього договору. Акт прийому-передачі майна сторони укладають та підписують у дату укладання цього договору. З дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна лізингоодержувач приймає його від банку в платне володіння та користування (п. 3.3 договору). Пунктами 4.1, 4.3 договору протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка; умови переходу права власності на майно: майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за цим договором.
Відповідно до п. 5.2.1 договору банк зобов`язується передати майно в платне користування лізингоодержувачу на умовах та строки, що обумовлені цим договором. Після сплати всієї суми лізингових платежів та інших платежів, що передбачені цим договором, передати майно у власність лізингоодержувача та документ, що підтверджує повну сплату платежів за цим договором.
Лізингоодержувач зобов`язується, зокрема не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору (п. 6.2.8 договору); сплачувати банку, з-поміж іншого лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна), відсоткову винагороду за користування майном (п. 6.2.11 договору). У пункті 7.1 договору сторони узгодили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, лізингоодержувач сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років (п. 7.9 договору). Пунктом 7.10 договору визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане лізингоодержувачем.
Згідно з п. 9.1 договору строк його дії з дати підписання цього договору по 25.06.2036. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору. Також у п. 9.2 договору зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу. Цей договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов`язань по ньому. Додаток 1 (предмет фінансового фінансового лізингу - нерухоме майно), додаток № 2 (графік лізингових платежів), додаток № 3 (акт прийому-передачі майна) є невід`ємними частинами цього договору (п. 10.3 договору). У п. 10.4 договору зазначено, зокрема, що цей договір та додатки складено у 2 примірниках, які мають однакову юридичну силу або у необхідній кількості примірників з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ “Приватбанк” у порядку, передбаченому Законом України “Про електронні документи та електронний документообіг” та Законом України “Про електронний цифровий підпис”, а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 20.10.2015 р., укладеного сторонами. Всі зміни та доповнення до цього договору оформляються договором про внесення змін, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 10.6 договору).
До договору сторонами складено та підписано додаток № 1, в якому зазначено, що банк є власником нерухомого майна (предмет фінансового лізингу) за адресами: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с/рада Гуменецька, Хмельницьке шосе, буд. 1, загальна площа 6 741, 6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33214068104 вартістю (незалежна оцінка) 161 131 416, 00 грн.); Хмельницька область, Волочиський район, смт. Війтівці, вул. Леніна, буд. 10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 883822368209 вартістю (незалежна оцінка) 9 901 781, 00 грн.); Хмельницька область, м. Хмельницький, провулок Зенітний, буд. 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 883430568101 вартістю (незалежна оцінка) 298 774 454, 00 грн.), всього вартістю 469 807 651, 00 грн.
Також до договору складено додаток № 2 - графік сплати лізингових платежів (у якому визначено терміни платежів, лізингові платежі у рахунок викупу майна та залишки заборгованості лізингових платежів) та додаток № 3 - акт №1 прийому-передачі майна (за яким відповідно до договору фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 р. банк на праві власності передав, а лізингоодержувач прийняв в платне володіння користування нерухоме майно, визначене у додатку № 1 до договору, на суму 469 807 651, 00 грн. із зазначенням, що сторони не мають заперечень/застережень щодо передачі та отримання майна).
Додатковою угодою від 05.08.2016 р. сторони внесли зміни до п. 9.1 договору, виклавши його в редакції: “Строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.06.2026. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору”. Також сторони змінили додаток № 2 до договору - графік лізингових платежів, виклавши його у новій редакції, якою передбачено, зокрема, сплату лізингових платежів у рахунок викупу майна в сумі по 4 310 161, 94 грн. 25.09.2017 (залишок заборгованості лізингового платежу 452 567 003, 70 грн.), 25.10.2017 (залишок заборгованості 448 256 841, 76 грн.), 25.11.2017 р. (залишок заборгованості 443 946 679, 82 грн.), 25.12.2017 (залишок заборгованості 439 636 517, 88 грн.), 25.01.2018 (залишок заборгованості 435 326 355, 94 грн.), 25.02.2018 (залишок заборгованості 431 016 194, 00 грн.), 25.03.2018 (залишок заборгованості 426 706 032, 06 грн.), 25.04.2018 (залишок заборгованості 422 395 870, 12 грн.), 25.05.2018 (залишок заборгованості 418 085 708, 18 грн.), 25.06.2018 (залишок заборгованості 413 775 546, 24 грн.), 25.07.2018 (залишок заборгованості 409 465 384, 30 грн.), 25.08.2018 (залишок заборгованості 405 155 222, 36 грн.), 25.09.2018 (залишок заборгованості 400 845 060, 42 грн.).
Додатковою угодою від 03.11.2016 сторони внесли зміни з 07.11.2016 до п. п. 2.3.2 договору, виклавши його в редакції: "2.3.2 Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у додатку № 2"; з 07.11.2016 змінили п. п. 2.3.3 договору, виклавши його в редакції: "2.3.3. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21 % річних від суми залишку неоплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку № 2".
Позивач звернувся до відповідача з листами від 06.10.2017, від 08.11.2017, від 05.07.2018, в яких вимагав терміново сплатити суму простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 відповідно в сумі 8 042 455, 02 грн станом на 05.10.2017 (лізинговий платіж 4 000 161, 48 грн, відсоткова винагорода 4 042 293, 54 грн), станом на 07.11.2017 в сумі 16 331 130, 59 грн (лізинговий платіж 8 018 623, 42 грн, відсоткова винагорода 80 311 915, 09 грн, пеня 281 312, 08 грн), станом на 05.07.2018 в сумі 92 555 188, 61 грн (лізинговий платіж 40 696 418, 94 грн, відсоткова винагорода 41 340 046, 06 грн, пеня 10 518 723, 61 грн). Зазначені листи вручені відповідачу, що підтверджується повідомленнями-розписками про вручення відправлення спецзв`язку. Позивачем у матеріали справи надано розрахунки заборгованості за договором, банківські виписки з рахунків. Відповідачем у матеріали справи надано копії платіжних доручень: про сплату лізингових платежів згідно з договором № 4К16040 від 01.07.2016: від 25.07.2015 № 40 - в сумі 391 506, 38 грн., 23.08.2016 № 19 - в сумі 3 918 655, 56 грн., 25.07.2017 № 133 - в сумі 4 310 161, 94 грн., 23.08.2017 № 142 - в сумі 4 310 161, 94 грн., 28.09.2017 № 145 - в сумі 310 000, 00 грн., 31.10.2017 № 149 - в сумі 291 700, 00 грн., 30.11.2017 № 152 - в сумі 295 000, 00 грн., 31.01.2018 № 177 - в сумі 115 000, 00 грн., 16.01.2018 № 166 - в сумі 202 500, 00 грн., 28.02.2018 р. №182 - в сумі 250 000, 00 грн., 30.03.2018 р. № 191 - в сумі 275 000, 00 грн., 31.05.2018 р. № 211 - в сумі 260 000, 00 грн., 27.04.2018 р. № 198 - в сумі 300 000, 00 грн., 04.07.2018 р. №219 - в сумі 106 000, 00 грн., 31.07.2018 р. № 226 - в сумі 103 200, 00 грн., 28.09.2018 р. № 243 - в сумі 132 000, 00 грн., 31.08.2018 р. № 237 - в сумі 108 000, 00 грн., 31.10.2018 р. № 248 - в сумі 84 000, 00 грн., 28.12.2018 р. № 263 - в сумі 108 480, 00 грн., 30.11.2018 р. № 254 - в сумі 125 280, 00 грн., а також про сплату відсоткової винагороди згідно з договором № 4К16040 від 01.07.2016 р.: від 29.07.2016 р. № 45 - в сумі 500, 00 грн., 28.07.2016 р. № 41 - в сумі 3 758 461, 21 грн., 29.09.2016 р. № 39 - в сумі 4 521 128, 28 грн., 29.08.2016 р. № 21 - в сумі 4 850 633, 49 грн., 21.10.2016 р. № 55 - в сумі 4 654 974, 89 грн., 16.09.2016 р. №35 - в сумі 286 400, 00 грн., від 14.11.2016 р. № 80 - в сумі 3 140 000, 00 грн., від 11.11.2016 р. № 73 - в сумі 1 321 017, 61 грн., від 28.12.2016 р. № 123 - в сумі 4 073 103, 02 грн., від 28.02.2017 № 43 - в сумі 4 208 873, 12 грн., від 30.01.2017 № 17 - в сумі 4 208 873, 15 грн., від 27.04.2017 № 100 - в сумі 4 208 873, 13 грн., від 30.03.2017 р. № 80 - в сумі 3 801 562, 83 грн, від 31.05.2017 № 110 - в сумі 4 073 103, 03 грн, від 30.06.2017 № 118 - в сумі 4 208 873, 13 грн, від 27.07.2017 № 134 - в сумі 4 073 103, 02 грн, від 30.08.2017 № 143 - в сумі 4 168 644, 96 грн, від 28.09.2017 № 146 - в сумі 110 000, 00 грн., від 31.10.2017 № 150 - в сумі 78 300, 00 грн, від 30.11.2017 № 153 - в сумі 105 000, 00 грн., від 16.01.2018 № 167 - в сумі 87 500, 00 грн, від 30.03.2018 № 190 - в сумі 125 000, 00 грн., від 28.02.2018 № 181 - в сумі 100 000, 00 грн, від 31.01.2018 № 176 - в сумі 58 500, 00 грн., від 31.05.2018 № 212 - в сумі 90 000, 00 грн, від 27.04.2018 № 199 - в сумі 115 000, 00 грн, від 04.07.2018 № 220 - в сумі 42 000, 00 грн, від 31.07.2018 № 225 - в сумі 43 000, 00 грн, від 31.08.2018 № 238 - в сумі 45 000, 00 грн, від 31.10.2018 № 249 - в сумі 35 000, 00 грн, від 28.09.2018 № 244 - в сумі 55 000, 00 грн, від 30.11.2018 № 253 - в сумі 52 200, 00 грн, від 28.12.2018 № 262 - в сумі 45 200, 00 грн.
Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку зі своєчасної сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 № 4К16040ЛИ, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 122155928,98 грн., з яких 53 283 704, 76 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 50 741 899, 08 грн. простроченої заборгованості з винагороди за користування майном, 18 130 325, 14 грн. пені за порушення грошового зобов`язання.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 задоволено позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан трейд інновація" про стягнення 122 155 928, 98 грн, з яких 53 283 704, 76 грн простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 50 741 899, 08 грн простроченої заборгованості з винагороди за користування майном, 18 130 325, 14 грн. пені.
13.06.2019 на виконання рішення видано відповідний наказ.
27.06.2019 до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ГТУЮ України Банком подано заяву про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого документу від 13.06.2019 р. по справі № 924/1172/18.
Постановою від 16.08.2019 р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром Вячеславовичем відкрито виконавче провадження № 59819604.
21.07.2020 до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ГТУЮ України Банком подано заяву про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого документу від 13.06.2019 р. по справі № 924/1172/18. Постановою від 29.07.2020 р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною відкрито виконавче провадження № 62683876. Постановою від 23.11.2021 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром Вячеславовичем відкрито виконавче провадження № 59819604 (ідентифікатор доступу до АСВП 5905Б4Г7382В). В результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що у ТОВ "Кан Трейд Інновація" відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, як наслідок - 23.11.2021 виконавчий документ було повернуто стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37.
В результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що у ТОВ "Кан Трейд Інновація" відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, як наслідок - 20.05.2020 виконавчий документ було повернуто стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37.
За результатом проведення виконавчих дій, сума заборгованості за виконавчим документом не зменшувалася, погашень не було.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ".
Боржник у відзивах на заяву кредитора про відкриття провадження у справі заперечив, виходячи з наявного спору між сторонами стосовно загальної суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Предметом судового розгляду стали вимоги кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, а предметом спору - підстави для відкриття цієї справи через їх заперечення боржником внаслідок стверджуваного ним "спору про право" між сторонами, оскільки боржник заперечує наявність заборгованості перед кредитором.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, як зазначено в преамбулі, встановлюються нормами Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019.
Відповідно до частини другої, третьої статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Положення статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що:
- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;
- грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Частинами першою - третьою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити відомості, передбачені частиною першою статті 34 Кодексу, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Положення частин першої - п`ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Відповідно до положень частини п`ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або відмову у відкритті провадження у справі.
Як зазначено вище, 01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кан трейд інновація" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4К16040ЛИ (далі - договір), відповідно до якого банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку № 1 договору (майно); банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння і користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (п. 1.1 договору).
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 задоволено позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан трейд інновація" про стягнення 122 155 928, 98 грн., з яких 53 283 704, 76 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 50 741 899, 08 грн простроченої заборгованості з винагороди за користування майном, 18 130 325, 14 грн пені.
13.06.2019 на виконання рішення видано відповідний наказ.
Матеріали справи свідчать про те, що вказане рішення боржником не було виконано.
Разом з тим, боржник у відзивах на заяву кредитора про відкриття провадження у справі заперечив, виходячи з наявного спору між сторонами стосовно загальної суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016.
Підставою для відмови у відкритті провадження у справі законодавцем у частині шостій статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначено те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20.
Колегія суддів звертається до правового висновку Верховного Суду у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 про те, що у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Положення Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють обов`язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник не має можливості виконати майнові зобов`язання, строк виконання яких настав. Доведення обставин можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, Кодексом України з процедур банкрутства покладено саме на боржника.
У постанові від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що достатнім є сам факт наявності у господарському суді двох спорів про право, результати вирішення яких можуть вплинути на розмір заявлених вимог ініціюючого кредитора. Неврахування судами факту існування двох спорів про право, є такими помилками, які порушують принцип пропорційності господарського судочинства. З огляду на таке Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про скасування ухвали місцевого суду про порушення справи про банкрутство та про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Положеннями статті 36 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою реалізації засад змагальності при розгляді справи про банкрутство у підготовчому засіданні, боржнику надано право на подання відзиву на заяву про відкриття провадження у справі та викладення своїх заперечень щодо вимог заявника (заявників) з наданням доказів необґрунтованості таких вимог.
Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, правовий висновок про що зроблено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20, від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20.
Із матеріалів справи вбачається, що 23.02.2023 скаржник звернувся до Господарського суду Хмельницької області із заявою про визнання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/1172/18 від 13.06.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині: стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016 на суму 16 084 885, 82 грн; стягнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016 на суму 52 283 704, 76 грн; стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016.
Разом з тим, апеляційний господарський суд звертає увагу, що боржником вказану заяву було подано до суду вже після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та прийняття судом її до розгляду. Більш того, з моменту ухвалення рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 пройшло більше трьох років і за весь цей час боржник жодного разу не поставив під сумнів законність його прийняття.
При цьому, 06.03.2023 ухвалою Господарського суду Хмельницької області по справі №924/1172/18 у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Кан трейд інновація (від 22.02.2023) про визнання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/1172/18 від 13.06.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині, відмовлено, з підстав ненадання належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем одностороннього правочину у вигляді прощення боргу відповідача на суму 53283704,76 грн лізингових платежів у рахунок вартості майна шляхом його списання. За висновками суду, посилання відповідача на заяву позивача про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача (від 18.01.2023), в якій зазначено про списання заборгованості, без надання підтверджуючих волевиявлення позивача доказів не свідчить про фактичне вчинення позивачем такого одностороннього правочину та не відповідає вимогам, встановленим ст. 77 ГПК України, щодо належності доказів.
В апеляційні скарзі боржником було зазначено, що 26.04.2023 він повторно звернувся до суду із заявою про визнання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/1172/18 від 22.07.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині: стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016 на суму 16084885,82 грн; стягнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016 на суму 53283704,76 грн; стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016 на суму 9376822,86 гривні.
Проте, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.05.2023 по справі №924/1172/18 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан трейд інновація" про визнання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/1172/18 від 13.06.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині, відмовлено.
На час розгляду апеляційної скарги вказана ухвала набрала законної сили.
Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Отже, Рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18, яким задоволено позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан трейд інновація" про стягнення 122 155 928, 98 грн., з яких 53 283 704, 76 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 50 741 899, 08 грн простроченої заборгованості з винагороди за користування майном, 18 130 325, 14 грн пені у встановленому законом порядку набрало законної сили та підлягає обовзковому виконанню.
При цьому, з урахуванням вказаних вище обставин, кредитором з метою уникнення будь-яких спірних грошових вимог було подано до суду заяву про зменшення грошових вимог банку на суму 16 084 885, 82 грн, та з урахуванням якої грошові вимоги складають: 106 071 043, 16 грн.
З огляду на викладене вище, враховуючи те, що вказані заяви боржником було подано вже після звернення Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, що в цьому випадку не може свідчити про наявність спору про право в розумінні положень Кодексу України з процедур банкрутства та наведених правових позицій Верховного Суду, аргументи скаржника визнаються безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються судом.
Колегія суддів звертає увагу, що звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
Надаючи оцінку запереченням боржника проти відкриття провадження у справі про його банкрутство, судом досліджено та встановлено, що боржник не спростував наявність заборгованості перед ініціюючим кредитором, а також не надав належні докази на підтвердження відсутності обставин неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності, зокрема про наявність грошових коштів на рахунках у банку, бухгалтерської чи/або фінансової звітності, які б давали можливість встановити наявність майнових активів, достатні для погашення кредиторської заборгованості перед ініціюючим кредитором тощо, наявність спору про право скаржником також доведено не було.
Так, судом не встановлено і обставин заперечення боржника щодо вимог ініціюючого кредитора у вигляді позову або іншої заяви (предметом якого/якої є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який було б подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 910/1067/19 є безпідставним оскільки обставини вказаної справи не є тотожними обставинам справи № 924/113/23.
З цих же причин є безпідставним і посилання скаржника у апеляційній скарзі на інші постанови Верховного Суду, предметом розгляду яких були позовні вимоги пов`язанні із укладенням договорів фінансового лізингу, які ніяким чином не стосувались питань відкриття провадження у справі про банкрутство.
Також суд не приймає до уваги посилання скаржника на висновки судів першої інстанції, викладені в ухвалах за результатами розгляду заяв про визнання наказів такими що не підлягають виконанню, оскільки такі висновки не стосуються боржника у цій справі, більш того такі висновки не є обов`язковими для апеляційних судів під час ухвалення судових рішень.
Отже, встановивши, що між сторонами відсутній спір про кредиторську заборгованість, яка є предметом Договору фінансового лізингу, і в матеріалах справи відсутні докази погашення боржником заборгованості перед ініціюючим кредитором до дня підготовчого засідання, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ч. 6 ст. 39 КУзПБ підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 у справі № 924/113/23 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 у справі № 924/113/23 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04.07.2023.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко