УХВАЛА
25 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/2205/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Агентство)
на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2023 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп"
до Агентства
про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та скасування реєстраційних дій,
ВСТАНОВИВ:
Агентство 25.12.2023 (згідно з поштовою відміткою на конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського міста Києва від 18.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 зі справи № 908/2205/22, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп" 12.01.2024 (через систему "Електронний суд") надійшла заява, в якій останній просить повернути касаційну скаргу Агентства на рішення господарського суду Київської області від 11.05.202 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у цій справі скаржнику.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підставу для касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду із формулюванням самого висновку щодо застосування такої норми.
Однак скаржником у скарзі скаржником не конкретизовано норм права, порушення або неправильного застосування яких припустилися, на його думку, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень та щодо застосування яких (норм) не було враховано висновків Верховного Суду, а саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, такий висновок не був врахований та без формулювання самого висновку щодо застосування такої норми не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.
Разом з тим у касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судове рішення підлягає скасуванню відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України.
Проте скаржником у скарзі не наведено, яке саме процесуальне порушення з передбачених частиною третьою наведеної норми (конкретний пункт/пункти) призвело до ухвалення незаконного судового рішення, що оскаржується з підстав, визначених частиною третьою статті 310 ГПК України.
При цьому Суд зауважує, що випадки, передбачені частиною третьою статті 310 ГПК України не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки вказаний пункт наведеної норми є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а не підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною другою статті 287 ГПК України, тобто вказана незгода скаржника із судовим рішенням наведена також без взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України та без зазначення чи є наведене порушення підставою для касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених приписів частини другої статті 287 цього Кодексу, а також без належного обґрунтування порушення яких саме норм процесуального права припустилися, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій під час ухвалення судового рішення, яке оскаржується з підстав, передбачених згаданим пунктом статті 310 ГПК України.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: уточнити наведену підставу касаційного оскарження судових рішень та зазначити норми права (пункт, частина, стаття) порушення яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій та щодо застосування яких (норм) висновок Верховного Суду не був врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних судових рішень із формулюванням самого висновку щодо застосування такої норми, а також обґрунтувати у чому саме полягало порушення норм процесуального права (яких саме) та конкретизувати яке саме процесуальне порушення з передбачених частиною третьою статті 310 ГПК України (зазначити пункт/пункти) призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке оскаржується з передбачених частиною третьої згаданої норми підстав у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 зі справи № 908/2205/22 залишити без руху.
2. Надати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз`яснити Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова
Ухвала № 113686087
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
"25" вересня 2023 р. Справа№ 908/2205/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023
у справі №908/2205/22 (суддя - Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп"
до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
про визнання недійсною односторонньої відмови від договору,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №908/2205/22 позов задоволено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів подав апеляційну скаргу, в якій просить відкрити провадження за апеляційною скаргою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у справі №908/2205/22; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №908/2205/22, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Ткаченко Б.О., суддів - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
14.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Дослідивши матеріали поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 182 353, 50 грн., проте доказів сплати судового збору апеляційна скарга не містить.
Відтак, судовий збір не сплачено у встановленому розмірі та порядку відповідно до Закону України ,,Про судовий збір".
Згідно з ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Проте скаржником до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Водночас скаржник подав клопотання в якому просить відстрочити/розстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може відстрочити сплату судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору в межах умов передбачених законодавством та з урахуванням майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Слід зазначити, що законодавчо закріплене положення про відстрочення або розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати можливе, зокрема, за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, тобто, таке зменшення передбачене лише для фізичної особи.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
Таким чином, клопотання скаржника про відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, не підлягає задоволенню, оскільки наведений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік осіб є вичерпним, проте, заявник у даній справі не відноситься Законом до осіб, яким суд може відстрочити сплату судового збору.
Апеляційним господарським судом при цьому врахована сталі правові позиції Верховного Суду щодо розгляду клопотань про відстрочення сплати судового збору (ухвали від 18.12.2020 у справі №906/493/19, від 27.11.2020 у справі №911/3661/16, від 25.11.2020 у справі №904/5089/18, від 23.11.2020 у справі №922/484/20, від 23.11.2020 у справі №922/484/20, від 09.11.2020 у справі №912/533/20 тощо).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Натомість, рішеннями ЄСПЛ у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 (п. 33), та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або відстрочити чи розстрочити сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Проте, цією статтею передбачено право суду, а не обов`язок щодо відстрочення сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2018 у справі " 910/17456/17.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху для надання скаржнику можливості усунути недоліки, а саме сплатити судовий збір в розмірі 182 353, 50 грн., докази чого подати до суду у встановлений строк.
Частиною 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Якщо апелянт не усуне вказані недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із апеляційною скаргою (ч. 4 ст. 174 ГПК України, з урахуванням ч. 4 ст. 260 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд.,
У Х В А Л И В:
1. У задоволенні клопотання Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про відстрочення/розстрочення сплати судового збору -відмовити.
2. Апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №908/2205/22 - залишити без руху.
3. Роз`яснити Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують оплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 182 353, 50 грн.
4. Попередити скаржника, що якщо відповідна заява про усунення недоліків з відповідними доказами не буде подана особою в зазначений строк, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк