Справа № 748/1972/19
Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/90/24
Категорія -
Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
11 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-судді
ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
перекладача - ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції)
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції під час розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 обвинуваченого за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , -
В С Т А Н О В И Л А:
На розгляді Чернігівського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2023 року.
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2023 року ОСОБА_8 визнано винним за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2023, за клопотаннями прокурора, обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 21 листопада 2023 року.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року, за клопотаннями прокурора, обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 14 січня 2024 року включно.
Прокурор під час розгляду провадження заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 та в судовому засіданні уточнив свої вимоги, додатково зазначивши про необхідність визначення застави. Клопотання мотивовано тим, що у кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що є підставами для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності або вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що на території України він не має зареєстрованого місця проживання та в минулому притягувався до кримінальної відповідальності чи може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також, інші, більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити покладених на ОСОБА_8 обов`язків.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та захисник заперечили проти задоволення клопотання.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, які стосуються вирішення питання щодо запобіжного заходу, доводи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія судів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України, суд (в тому числі апеляційної інстанції) під час судового розгляду, за клопотанням сторони обвинуваченого або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, за результатами розгляду якого, суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд (в тому числі і апеляційний) зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Положенням ст.199 КПК України прямо передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою стосується як досудового розслідування, під час якого воно подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого воно здійснюється, так і судового провадження. Крім того, під час судового розгляду з`ясування питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою також входить в обов`язки суду, незалежно від наявності клопотання прокурора, що передбачено положеннями ст.331 КПК України, як вже зазначалося вище.
Приписами статті 177 КПК України встановлено, що підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Згідно положень ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Як вбачається з матеріалів провадження, обраний раніше обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою спливає. Апеляційний розгляд кримінального провадження не закінчений.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за чинення кримінальних правопорушень проти власності, які відносяться до тяжких злочинів.
В провадженні Чернігівського апеляційного суду також наявне інше кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за ч.3 ст. 185 КК України.
Таким чином, наразі є обґрунтовані ризики вважати, що ОСОБА_8 у разі його звільнення з-під варти та обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу може продовжити свою протиправну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Крім того, обвинувачений є громадянином Грузії, на території України зареєстрованого місця проживання не має, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про те, що його соціальні зав`язки є нестійкими та несформованими, та існує реальний ризик того, що ОСОБА_8 може у подальшому переховуватись від суду, як і ризик перешкоджання кримінальному проваджені, що також вказує на недієвість менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Зазначені ризики не перестали існувати з часу вирішення питання про запобіжний захід обвинуваченому, обставини для тримання під вартою продовжують існувати, ризики не зменшилися, апеляційний розгляд по суті не закінчено з об`єктивних причин, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики зменшились, або ж відпали, на даний час не встановлено, тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 на більш м`який - відсутні, застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить запобігання вищезазначеним ризикам.
З огляду на викладене, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах, щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2023 при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 214 720 гривень.
При продовженні строку тримання під вартою обвинуваченому необхідно визначити заставу з урахуванням розміру застави, яка була визначена зазначеною ухвалою при обранні запобіжного заходу та покласти на нього у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України .
Керуючись ст. ст. 199, 331, 405 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 11 березня 2024 року включно.
Заставу визначити у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 242 240 (двісті чотирнадцять дві тисячі двісті сорок) грн., яка може бути внесена, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов`язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи,
- утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.
Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4
Ухвала № 127463915
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2025 року
м. Київ
справа № 748/1972/19
провадження № 51-2540 во 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
перекладача ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_5 про виправлення описки,
ус т а н о в и в:
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2023 року засуджено ОСОБА_5 і призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 5 років, за ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 4 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Суд зарахував ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 22 до 25 червня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Чернігівський апеляційний суд скасував цей вирок у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок від 20 лютого 2024 року, яким призначив ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 5 років, за ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 4 роки; відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком і покарання, призначеного за вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 січня 2023 року, визначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Строк відбуття покарання ухвалив рахувати з 05 жовтня 2019 року.
Також апеляційний суд зарахував ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 22 до 25 червня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та з 18 до 19 квітня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Крім того, апеляційний суд доповнив мотивувальну частину вироку місцевого суду щодо ОСОБА_5 кваліфікуючою ознакою «повторно» за епізодом крадіжки належного ОСОБА_7 майна, а в решті цей вирок залишив без змін.
Засуджений ОСОБА_5 і заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури подали касаційні скарги на вказані вище судові рішення.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 21 листопада 2024 року встановив, що в межах цього кримінального провадження в суді апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 22 вересня 2023 року, який діяв до ухвалення вироку судом апеляційної інстанції, тобто до 20 лютого 2024 року, однак цей строк попереднього ув`язнення не зараховано у строк призначеного йому покарання. Тому суд касаційної інстанції задовольнив частково касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 та в повному обсязі касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, змінив вирок Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року і на підставі положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII зарахував засудженому у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 22 вересня 2023 року до 20 лютого 2024 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок апеляційного суду залишено без зміни.
Засуджений ОСОБА_5 , посилаючись на положення статей 379 і 380 КПК України, звернувся до Касаційного кримінального суду із заявою, у якій просить виправити фактичну помилку й уточнити згадану вище постанову від 21 листопада 2024 року, зарахувавши у строк відбування покарання в порядку ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIIIтакож періоди з 22 до 25 червня 2015 року та з 13 січня до 22 вересня 2023 року. Вказує, що суд касаційної інстанції проігнорував ці періоди, незважаючи на наведені ним у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування ч. 5 ст. 72 КК України.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_5 , колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення заяви відсутні з огляду на таке.
За змістом ч. 4 ст. 441 КПК України судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз`яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Згідно з ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Тобто механізм, визначений положеннями вказаних статей, не може використовуватися, якщо учасник процесу не згоден з мотивами судового рішення, порушує питання про внесення змін або нових даних у судове рішення, тим більше прийняття додаткових рішень.
Зі змісту згаданої вище постанови від 21 листопада 2024 року вбачається, що в ній відсутні будь які описки й очевидні арифметичні помилки. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглянув судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах тих доводів, на які посилалися засуджений і прокурор у касаційних скаргах, зокрема в частині застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України. На виконання приписів ст. 442 КПК України в постанові чітко зазначено мотиви, з яких виходив суд касаційної інстанції під час прийняття рішення, і положення закону, яким він керувався. Постанову викладено зрозумілими реченнями, вона не містить труднощів для розуміння її точного змісту або положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності або неоднозначне тлумачення під час виконання.
У заяві ОСОБА_5 не порушує питання про виправлення описок або роз`яснення судового рішення, а, фактично оспорюючи незастосування судом касаційної інстанції положень ч. 5 ст. 72 КК України до періоду з 13 січня до 22 вересня 2023 року, просить уточнити постанову шляхом прийняття рішення про зарахування цього періоду у строк покарання як попереднього ув`язнення. Також, незважаючи на те, що строк попереднього ув`язнення з 22 до 25 червня 2015 року був зарахований у строк покарання у вироку апеляційного суду і це рішення залишено без змін судом касаційної інстанції, ОСОБА_5 порушує питання про його повторне зарахування.
Тобто засуджений з огляду на незгоду з постановою суду касаційної інстанції фактично просить внести в неї зміни у виді прийняття додаткових рішень. Однак його вимоги не ґрунтуються на законодавчих приписах, оскільки постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не підлягає оскарженню. Питання, пов`язані з виконанням вироку, які виникли зокрема й після ухвалення остаточного рішення судом касаційної інстанції, можуть бути вирішені в порядку, передбаченому статтями 537, 539 КПК України.
З цих підстав, керуючись статтями 379, 380, 442 КПК України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити ОСОБА_5 в задоволенні заяви про виправлення описки в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 21 листопада 2024 року.
Ухвала Верховного Суду оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3