ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 114717543

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р. Справа№ 911/533/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: Рабченюк Л.П.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2023

у справі №911/533/22 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина"

про стягнення 342688,50 грн

УСТАНОВИВ:

ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" про стягнення 342688,50 грн штрафу.

За наслідками розгляду позовної заяви Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" Господарським судом Київської області в порядку загального позовного провадження ухвалено рішення від 20.12.2022, яким в позові Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" про стягнення 342688,50 грн штрафу відмовлено повністю.

ТОВ "Дніпрошина" звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просив суд розподілити судові витрати та ухвалити додаткове рішення про стягнення з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" 30000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2023 у справі №911/533/22 заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" від 22.12.2022 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн відмовлено.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" подало апеляційну скаргу, в якій просило відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2023 у справі №911/533/22; скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2023 у справі №911/533/22 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" від 22.12.2022 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу про стягнення з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема позивач наголошує на тому, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження справи гонорару, тобто відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами що витрати були фактичними.

Відповідачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому просив суд додаткове рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач посилається на обґрунтованість додаткового рішення та безпідставність вимог, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2023 у справі № 911/533/22, розгляд справи призначено на 01.11.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи, що рішення у даній справі ухвалене у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі, то подана заявником заява про стягнення витрат на правову допомогу розглядається у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі.

Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України установлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" (далі -клієнт) та адвокатським бюро "Костянтина Колесника" (далі - адвокатське бюро) укладено договір про надання правової допомоги від 11.10.2020 (далі - договір), відповідно до умов якого адвокатське бюро зобов`язується за винагороду надавати Клієнту правову допомогу в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1). В п. 2.1 договору визначено види правової допомоги.

Додатковою угодою від 08.05.2022 № 15, сторони визначили, що адвокатське бюро здійснить супроводження судового процесу по справі 911/533/22 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" про стягнення грошових коштів (штрафу) за договором про закупівлю № 35.1-14/3-57 від 30.08.2019, гонорар (винагорода) адвокатського бюро за надання вказаної правової (правничої) допомоги, є фіксованим та становить 30000 грн. за кожну судову інстанцію.

На виконання умов договору адвокатське бюро надало відповідачу передбачену договором правову допомогу в суді першої інстанції на суму 30000 грн, що підтверджується актом наданих послуг від 22.12.2022 на суму 30000 грн, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін відповідача та адвокатського бюро, підписи яких скріплені їх печатками.

Згідно з актом наданих послуг від 22.12.2022, адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступні послуги з надання правової допомоги: супроводження у період з 08.05.2022 по 22.12.2022 в першій інстанції (Господарський суд Київської області) судового процесу по справі № 911/533/22 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (код ЄДРПОУ 20572069) про стягнення грошових коштів (штрафу) з ТОВ "Дніпрошина" за договором про закупівлю № 35.1-14/3-57 від 30.08.2019, в тому числі, але не виключно: зустріч та консультування Клієнта, попередній правовий аналіз та дослідження позовної заяви з додатками, додаткове запитування документів з питання стягнення грошових коштів (штрафу); ознайомлення та вивчення позову, необхідних матеріалів, вивчення та узагальнення законодавства і актуальної судової практики, підготовка, складання (написання, належне оформлення, направлення позивачу) та подання до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву; ознайомлення та вивчення відповіді на відзив Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", підготовка, складання (написання, належне оформлення, направлення позивачу) та подання до суду першої інстанції заперечення на відповідь на відзив; підготовка, складання (написання, належне оформлення) та подання до суду першої інстанції заяви про надання додаткових пояснень; підготовка, складання (написання, належне оформлення) та подання до суду першої інстанції клопотання з процесуальних питань; моніторинг стану розгляду справи; участь у судовому засіданні під час розгляду справи № 911/533/22 (17.05.2022. 30.08.2022, 20.12.2022), а також готовність на забезпечення участі на засідання, які не відбулись; підготовка, складання (написання, належне оформлення,) та подання до суду першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійне правничу допомогу.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц , в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12 січня 2023 року у справі № 911/272/21, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, від 20 грудня 2022 року у справі № 910/6310/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Виходячи з критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені до стягнення відповідачем з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн., які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи, не відповідають вказаним критеріям, оскільки не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, а їх відшкодування матиме надмірний характер для позивача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому, з урахуванням зазначеного заявлені відповідачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн є необґрунтованими та нерозумними.

За таких обставин судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав покладення заявлених відповідачем до стягнення витрати в розмірі 15000 грн на позивача.

При цьому колегія суддів відзначає, що решта витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 15000 грн, підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено в повному обсязі, то відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу покладається судом на позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок про часткове задоволення заяви ТОВ "Дніпрошина" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування додаткового рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2023 у справі №911/533/22, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2023 у справі №911/533/22 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2023 у справі №911/533/22 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2023 у справі №911/533/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.11.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов

Рішення № 108358587

Відкрити повний перегляд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:[email protected]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/533/22

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» про стягнення 342688,50 грн. за участю представників:

позивача: Рабченюк Л.П. - адвокат, дов. від 11.01.2022 № 01-22/7-59 відповідача: Колесник К.А. - адвокат, ордер від 22.11.2020 серія АХ № 1028153 суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» (далі - відповідач) про стягнення 342688,50 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю від 30.08.2019 № 35.1-14/3-57 щодо поставки товару у строк визначений договором в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2022 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову до 10.05.2022. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подачі відзиву докази належного виконання своїх зобов`язань за договором про закупівлю від 30.08.2019 № 35.1-14/3-57 щодо поставки товару у строк визначений договором в повному обсязі.

У встановлений судом строк Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» подало до суду відзив на позову заяву від 09.05.2022 (вх. № суду 5129/22 від 13.05.2022), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, з підстав які зводяться до того, що умовами договору передбачено, що обов`язок з поставки товару виникає після отримання постачальником письмової заявки. Дія укладеного між сторонами договору визначена до 31.12.2020. З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач отримав заявку на поставку товару у 2021 році, після закінчення терміну дії договору, а відтак виконання договірного зобов`язання в частині постачання товару вже після закінчення строку дії договору про закупівлю, взагалі виключає обов`язок відповідача здійснювати поставку. Оскільки в межах строку дії договору заявку на поставку товару відповідач не отримував, обов`язок щодо поставки товару у нього не виник. Разом з тим, незважаючи на відсутність обов`язку поставляти товар, відповідачем в позадоговірному порядку здійснено поставку, що підтверджується видатковими накладними від 12.01.2021 № 4 та від 21.01.2021 № 15. Звертаючись з даним позовом про стягнення з відповідача штрафу за відмову від поставки товару в повному обсязі, позивач не надає належного обґрунтування своїх вимог, оскільки зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів, не вбачається строку, з якого було порушено його право та настало невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено та не надано належних доказів наявності обставин, які б стали підставою для застосування заходів відповідальності до відповідача, а тому застосування до нього договірних санкцій, а саме визначеного п. 8.6 договору штрафу є неправомірним. Крім того, відповідач зазначає про сплив строку позовної давності щодо заявлених вимог. За вказаних обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У встановлений судом строк Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» подало суду відповідь на відзив від 07.06.2022 № 35-22/1-123, в якій позивач зазначає, що заяву на поставку товару було надіслано відповідачу на його електронну адресу та доставлена на електрону адресу 22.12.2020, що підтверджується роздруківкою детального відстеження повідомлень з серверу аеропорту. Факт отримання заяви підтверджується листом від 05.01.2021, який додано до матеріалів справи. Позивач звертає увагу суду, що видаткові накладні, за якими йому поставлено товар, містять посилання на укладений між сторонами договір. Позивач зазначає, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними поняттями, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині поставки товару, тому у позивача наявні підстави для нарахування штрафу поза межами строку дії договору за відмову від поставки товару. Позивачем дотримано строки позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» подало до суду заперечення на відповідь на відзив від 28.06.2022 (вх. № суду 7819/22 від 04.07.2022), в яких відповідач зазначає, що не погоджується з наведеними позивачем міркуваннями у відповіді на відзив. Звертає увагу суду на те, що позивач у відповіді на відзив підтверджує факт отримання письмової заявки уповноваженою особою відповідача у січні 2021 року, тобто після закінчення терміну дії договору. Відповідач стверджує, що виконання договірного зобов`язання в частині постачання товару вже після закінчення строку дії договору про закупівлю, взагалі виключає обов`язок відповідача здійснювати поставку. Також відповідач наводить аналогічні заперечення проти позову, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Присутні в судовому засіданні 30.08.2022 представники сторін подали суду спільне клопотання від 30.08.2022, в якому надали згоду на закриття підготовчого провадження та початок судового розгляду справи по суті.

В судовому засіданні призначеному на 30.08.2022, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті, про що відображено в протоколі судового засідання від 30.08.2022.

Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2022, яка відображена в протоколі судового засідання від 30.08.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.10.2022 об 10.20.

На адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» надійшла заява від 06.10.2022 про надання додаткових пояснень. Через систему «Електронний суд» від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшли додаткові пояснення від 07.10.2022.

У зв`язку з оголошенням на території міста Києва повітряної тривоги, задля збереження життя та здоров`я учасників справи, судове засідання у даній справі призначене на 11.10.2022 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2022 призначено у даній справі судове засідання з розгляду справи по суті на 15.11.2022 о 14:30 .

У зв`язку з оголошенням на території міста Києва повітряної тривоги, задля збереження життя та здоров`я учасників справи, судове засідання у даній справі призначене на 15.11.2022 о 14:30 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2022 призначено у даній справі судове засідання з розгляду справи по суті на 20.12.2022 о 12:00

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про закупівлю від 30.08.2019 № 35.1-14/3-57 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач - постачальник зобов`язався поставити позивачу - замовникові товар, зазначений в п. 1.2 та п. 1.3 договору та відповідно до специфікації, що наведена в додатку № 1 до договору (далі - специфікація договору), а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов договору. Кількість, технічні характеристики та ціну товару зазначено в специфікації договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.1 договору найменування товару: Шипи для транспортних засобів великої та малої тоннажності, далі також - товар. Згідно національного класифікатора України ДК 021:2015-34350000-5 Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору сума, визначена у договорі (ціна договору), не може бути більше за 1370754 грн. включаючи ПДВ 20% - 228459 грн.

Пунктом 5.1 договору строк поставки товару - 45 (сорок п`ять) календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.

Згідно з пунктом 5.3 договору порядок поставки товару: 5.3.1 товар поставляється (повністю або поетапно, окремими партіями) згідно з письмовими заявками замовника з зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах специфікації договору. 5.3.2 Письмова заявка направляється замовником на електронну адресу постачальника [email protected], з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100А. 5.3.3 Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від Замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника. Уповноваженою особою постачальника є директор Уперенко Олексій Сергійович або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.

У відповідності до п. 8.6 договору за відмову від поставки товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 25% від ціни договору.

Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2020. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п. 12.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили специфікацію договору - найменування товару, одиницю вимір, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, суму ПДВ.

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» листом від 22.12.2022 № 50-22/2-90 звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» та просило відповідача поставити товар відповідно до наведеної в листі специфікації. Вказаний лист отримано уповноваженою особою відповідача - директором ТОВ «Дніпрошина» Уперенко О.С. 11.01.2021, про що свідчить його підпис на вказаному листі, який засвідчений печаткою товариства.

Факт отримання заявки на поставку товару від 22.12.2022 № 50-22/2-90 відповідач підтверджує в своєму листі від 05.01.2021 вих. № 5, в якому зазначає, що розглянувши заявку від 22.12.2022 № 50-22/2-90 отриману від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» повідомляє аеропорт про те, що деякі позиції вказані в специфікації не можуть бути поставлені, оскільки їхній виробник не підтвердив їх наявність та можливість постачання відповідного товару ТОВ «Дніпрошина», а тому відповідач пропонував позивачу альтернативний товар на заміну деяких з позицій з специфікації та відповідно у зв`язку з чим внести відповідні зміни в додаток № 1 до договору та укласти відповідну додаткову угоду до договору.

У відповідь на лист відповідача від 05.01.2021 № 5, позивач листом від 12.01.2020 № 35.1-22-4 повідомив про те, що оскільки строк дії договору від 30.08.2019 № 35.1-14/3-57 закінчився 31.12.2020, відсутні юридичні підстави для внесення будь-яких змін до договору.

На підставі видаткових накладних від 12.01.2021 № 4 на суму 289410 грн., від 21.01.2021 № 15 на суму 13200 грн. відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 302610 грн.

Оскільки товар вказаний в заявці від 22.12.2022 № 50-22/2-90 був поставлений частково, позивач листом від 11.10.2021 № 03-22-166 звернувся до відповідача щодо нарахування штрафу на підставі п. 8.6 договору та до листа додав рахунок-фактуру від 11.10.2021 № 12/41 на сплату штрафу. Надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення до цінного листа. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що відповідач рахунок-фактуру від 11.10.2021 № 12/41 про нарахування штрафу не оплатив, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 31.12.2021 № 35-28/5-286, в якій вимагав відповідача перерахувати на користь аеропорту нараховану суму штрафу в розмірі 342688,50 грн. Надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення, накладною «Укрпошта» від 31.12.2021 № 083015884276, фіскальним чеком «Укрпошта» від 31.12.2021.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим, позивач, стверджуючи про допущення відповідачем порушення своїх договірних зобов`язань з поставки товару в повному обсязі згідно заявки від 22.12.2022 № 50-22/2-90, звернувся з даним позовом та просить суд застосувати за вказане допущене відповідачем порушення відповідальність встановлену п. 8.6 договору у вигляді штрафу у розмірі 25% від ціни договору, розмір якого за розрахунком позивача складає заявлену до стягнення суму в розмірі 342688,50 грн.

Відповідач заперечує проти вказаних позовних вимог, з підстав які зводяться до того, що умовами договору передбачено, що обов`язок з поставки товару виникає після отримання постачальником письмової заявки. Дія укладеного між сторонами договору визначена до 31.12.2020. З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач отримав заявку на поставку товару у 2021 році, після закінчення терміну дії договору, а відтак виконання договірного зобов`язання в частині постачання товару вже після закінчення строку дії договору про закупівлю, взагалі виключає обов`язок відповідача здійснювати поставку. Оскільки в межах строку дії договору заявку на поставку товару відповідач не отримував, обов`язок щодо поставки товару у нього не виник. Разом з тим, незважаючи на відсутність обов`язку поставляти товар, відповідачем в позадоговірному порядку здійснено поставку, що підтверджується видатковими накладними від 12.01.2021 № 4 та від 21.01.2021 № 15. Звертаючись з даним позовом про стягнення з відповідача штрафу за відмову від поставки товару в повному обсязі, позивач не надає належного обґрунтування своїх вимог, оскільки зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів, не вбачається строку, з якого було порушено його право та настало невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено та не надано належних доказів наявності обставин, які б стали підставою для застосування заходів відповідальності до відповідача, а тому застосування до нього договірних санкцій, а саме визначеного п. 8.6 договору штрафу є неправомірним.

З огляду на вказані підстави вимог та заперечень суд зазначає таке.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 669 Цивільного кодексу України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

У відповідності до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання (п. 29, 33-35 постанови Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору поставка товару постачальником здійснюється на підставі письмової заявки замовника з зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах специфікації договору, яка (заявка) направляється замовником на визначену договором електронну адресу постачальника з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника. Отримання такої заявки постачальник зобов`язаний підтвердити.

Тобто, сторони визначили певний порядок необхідних дій, що передує поставці товару.

В договорі сторонами також визначено строк поставки товару - 45 (сорок п`ять) календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника та встановлено строк дії договору до 31.12.2020, положень щодо пролонгації дії договору його умови не містять.

З наданих суду доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що заявку на поставку товару від 22.12.2022 № 50-22/2-90 було отримано уповноваженою особою відповідача та ним не заперечується у січні 2021 році, тобто після закінчення строку дії договору.

Оскільки згідно умов договору про закупівлю від 30.08.2019 № 35.1-14/3-57 обов`язок постачальника з поставки товару на виконання його умов виникає після отримання ним письмової заявки від замовника, отримання якої постачальник має підтвердити у визначений договором спосіб, а така заявка, як свідчать додані до матеріалів справи докази, отримана відповідачем після закінчення строку дії договору, то у даному випадку у відповідача відсутній обов`язок та зобов`язання за договором з поставки товару на його умовах.

Доказів, які б підвереджували, що відповідача отримав заявку на поставку товару в межах дії договору, позивач суду не надав.

Посилання позивача на те, що заявка на поставку товару від 22.12.2022 № 50-22/2-90 була надіслана ним на електронну адресу відповідача, яка визначена сторонами в договорі та доставлена на електронну адресу 22.12.2020, що підтверджується роздруківку детального відстеження повідомлень з серверу аеропорту, не свідчить про те, що така заявка була отримана відповідачем 22.12.2020, належних та допустимих доказів отримання відповідачем заявки саме 22.12.2020, зокрема, тих які перелічені в пп. 5.3.3 п. 5.3 договору - оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника, позивач суду не надає.

З огляду на викладене, у даному випадку отримання заявки на поставку товару від 22.12.2022 № 50-22/2-90 після закінчення строку дії договору та здійснення відповідачем поставки товару на підставі видаткових накладних від 12.01.2021 № 4 на суму 289410 грн., від 21.01.2021 № 15 на суму 13200 грн., свідчить, що така поставка товару є позадоговірною, позаяк у відповідача на час отримання такої заявки був відсутній обов`язок та відсутнє невиконане зобов`язання за договором про закупівлю від 30.08.2019 № 35.1-14/3-57. Доказів протилежного суду не надано.

Посилання у вказаних накладних на договір про закупівлю від 30.08.2019 № 35.1-14/3-57 не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється судом, позаяк посилання на договір у видаткових накладних не спростовує встановлених судом обставин, таке посилання не свідчить про пролонгацію договору про закупівлю від 30.08.2019 № 35.1-14/3-57 та відповідно продовження дій його умов.

З огляду на викладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем допущено порушення зобов`язання за договором про закупівлю від 30.08.2019 № 35.1-14/3-57 з поставки товару в повному обсязі згідно заявки від 22.12.2022 № 50-22/2-90. Також не доведено що вказане зобов`язання виникло у відповідача під час дії договору і воно не виконано відповідачем в повному обсязі.

За вказаних обставин, суд виходячи з зібраних в матеріалах справи доказів, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача - постачальника передбаченої п. 8.6 договору відповідальності у вигляді штрафу за відмову від поставки товару.

Враховуючи, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача 342688,50 грн. штрафу, суд відмовляє в їх задоволенні.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву про сплив строку позовної давності щодо заявлених вимог, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права.

Враховуючи, що позивачем не доведено існування в нього суб`єктивного права, підстави для застосування правил про позовну давність відсутні, а відтак суд відмовляє в застосуванні наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на позивача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В позові Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» про стягнення 342688,50 грн. штрафу відмовити повністю.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 12.01.2023.

Суддя Ю.В. Подоляк