ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
19.09.2023
м. Суми
Справа № 920/657/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи № 920/657/23
за позовом: Акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7, ідентифікаційний код 23293513)
до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 199 718,35 грн
за участю представників учасників справи:
позивача - Луніка О.В., Андрієнко Н.О.
відповідача - Качан Н.Ф.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з оплати за необліковану електроенергію у розмірі 199 718,35 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.06.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/657/23 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 10.08.2023, 11:30.
10.08.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 19.09.2023, 12:30.
10.08.2023 від представника відповідача надійшло клопотання від 10.08.2023 б/н (Вх. №3031 від 10.08.2023), в якому просить закрити провадження у справі № 920/657/23 та стверджує, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки відповідачем припинена підприємницька діяльність, а також ним не здійснюється господарська діяльність на об`єкті нерухомості, що є об`єктом постачання електроенергії, вказане приміщення передано ним в оренду іншій особі, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У судовому засіданні 19.09.2023 судом встановлено наступне.
Представником позивача подано заперечення на клопотання про закриття провадження у справі б/н б/д, в якому він просить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з необгрунтованістю та продовжити розгляд справи в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
За результатами проведення підготовчого судового засідання судом ухвалено закрити провадження у даній справі, виходячи з наступного.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був зареєстрований як ФОП у період з 24.09.2018 по 28.01.2022. Інформація про наступну реєстрацію даної особи у якості підприємця у реєстрі відсутня.
Договір про постачання електричної енергії №1612597 від 24.02.2016 підписаний відповідачем із зазначенням його статусу саме як фізичної особи.
01.01.2019 відповідач приєднався до умов публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії від 24.02.2016.
Предметом даного спору є стягнення вартості необлікованої електричної енергії за порушення споживачем (відповідачем) умов вищезазначеного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
30.09.2022 (тобто у період, коли відповідач також не перебував у статусі ФОП) під час проведення представниками позивача були виявлені порушення (відсутність пломби оператора системи розподілу на виносній шафі обліку ПАТ СОЕ 32115694).
Виявлене порушення зафіксоване Актом про порушення № 003971 від 30.09.2022.
В матеріалах справи міститься договір про передачу відповідачем частини нежитлового приміщення приміщення за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 6 в оренду за договором від 20.12.2018.
Відповідно до п.2.1. цьього Договору нежитлове приміщення надається в оренду у термін до 20.11.2021.
Відповідачем суду зазначено, що починаючи з 24.02.2022 приміщення ним не використовувалось, у тому числі для здійснення господарської діяльності, достатніх та належних доказів зворотнього позивачем суду не надано.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно із частиною першою статті 128 цього ж Кодексу громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Отже, надання вищезазначених послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги, натомість споживач комунальних послуг не завжди здійснює при споживанні таких послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів і не залежать від правового статусу споживача. Тобто такі договори не є господарськими у розумінні ГК України.
Юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи ФОП, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження № 14-114цс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) та від 03.10.2019 у справі № 920/50/19 (провадження № 12-129гс19).
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Як вже зазначено судом, Договір на постачання електричної енергії № №1612597 від 24.02.2016 був укладений позивачем на підставі вищезазначеної заяви із відповідачем саме як споживачем - фізичною особою. При цьому у період розгляду даної справи у суді, а також на час вчинення порушення умов договору з позивачем відповідач не перебував й не перебуває у статусі ФОП, доказів здійснення ним господарської діяльності у приміщенні, де виявлено порушення, позивачем суду не надано.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Відповідно до частини другої статті 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства, суд роз`яснює сторонам, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 4, 20, 177, 182, 185, 231, 234-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Задовольнити клопотання представника відповідача від 10.08.2023 б/н (вх. №3031 від 10.08.2023) про закриття провадження у справі №920/657/23.
2. Провадження у справі №920/657/23 за позовом Акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7, ідентифікаційний код 23293513) до фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 199 718,35 грн - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та, відповідно до статті 255 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржена в апеляційному порядку в частині закриття провадження у справі протягом 10 днів до Північного апеляційного господарського суду.
4. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою:https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
5. Копію ухвали надіслати учасника справи.
Повний текст ухвали підписано 25.09.2023.
Суддя
Ю.А. Джепа
Постанова № 117373735
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 920/657/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Сумиобленерго" - Андрієнко Н.О. (в порядку самопредставництва),
відповідача - ОСОБА_1 - не з`яв.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Сумиобленерго" (далі - Товариство)
на ухвалу господарського суду Сумської області від 19.09.2023
(суддя Джепа Ю.А.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023
(головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Буравльов С.І. і Шапран В.В.)
зі справи № 920/657/23
за позовом Товариства
до ОСОБА_1
про стягнення 199 718,35 грн.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Позов подано про стягнення заборгованості з оплати за необліковану електроенергію у розмірі 199 718,35 грн.
Позов обґрунтовано допущеним відповідачем порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, щодо відсутності пломби оператора системи розподілу на виносній шафі обліку ПАТ СОЕ 32115694, про що складено акт.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.09.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023: задоволено клопотання відповідача про закриття провадження у справі №920/657/23; провадження у даній справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалу та постанову мотивовано тим, що договір на постачання електричної енергії від 24.02.2016 №1612597 укладений позивачем з відповідачем саме як споживачем - фізичною особою; при цьому, у період розгляду даної справи у судах, а також на час вчинення порушення умов договору відповідач не перебував й не перебуває у статусі фізичної особи-підприємця, а доказів здійснення ним господарської діяльності у приміщенні, де виявлено порушення, позивачем суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Товариство просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 19.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023, а справу направити для розгляду до господарського суду Сумської області.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник посилається на порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, частини третьої статті 3, частини другої статті 4, пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України, а також частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Суди попередніх інстанцій застосували висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постановах від 08.05.2018 у справі №757/45133/15-ц, від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц щодо застосування норм процесуального права, які на момент звернення Товариства з позовом втратили чинність та неправильно застосували висновки Великої Палати Верховного Суду зроблені у постанові від 03.10.2019 у справі № 920/50/19.
Доводи учасників справи
Ухвалою Верховного Суду від 29.02.2024 відзив адвоката ОСОБА_1 - Качан Н.Ф. залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України.
Товариством подано до Верховного Суду (електронною поштою) відповідь на відзив на касаційну скаргу. Даний документ Суд залишає без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, оскільки представником Товариства при поданні до Суду відповіді на відзив не було дотримано вимог щодо форми заяви та порядку його подання.
Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Враховуючи положення статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте подання процесуальних та інших документів, вчинення інших процесуальних дій в електронній формі здійснюється виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено положеннями ГПК України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ТА ЇХНІХ ВИСНОВКІВ
Згідно з даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був зареєстрований як ФОП у період з 24.09.2018 до 28.01.2022. Інформація про наступну реєстрацію даної особи у якості підприємця у реєстрі відсутня.
Договір про постачання електричної енергії від 24.02.2016 №1612597 підписаний відповідачем з зазначенням його статусу саме як фізичної особи.
01.01.2019 відповідач приєднався до умов публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії від 24.02.2016. Предметом даного спору є стягнення вартості необлікованої електричної енергії за порушення споживачем (відповідачем) умов зазначеного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
30.09.2022, у період, коли відповідач також не перебував у статусі ФОП, під час проведення представниками позивача перевірки були виявлені порушення (відсутність пломби оператора системи розподілу на виносній шафі обліку ПАТ СОЕ 32115694).
Виявлене порушення зафіксоване актом про порушення від 30.09.2022 №003971.
У матеріалах справи міститься договір про передачу відповідачем частини нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 6, в оренду за договором від 20.12.2018. Згідно з пунктом 2.1 цього договору нежитлове приміщення надається в оренду у термін - до 20.11.2021.
За твердженням відповідача, починаючи з 24.02.2022 приміщення ним не використовувалося, у тому числі для здійснення господарської діяльності, достатніх та належних доказів зворотного позивачем суду не надано.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі та відповідно закриваючи провадження у даній справі, виходили з того, що договір на постачання електричної енергії від 24.02.2016 №1612597 укладений позивачем на підставі заяви з відповідачем саме як споживачем - фізичною особою; у період розгляду справи у суді першої інстанції, а також на час вчинення порушення умов договору з позивачем, відповідач не перебував й не перебуває у статусі ФОП, доказів здійснення ним господарської діяльності у приміщенні, де виявлено порушення, позивачем суду не надано. Суд першої інстанції також роз`яснив сторонам, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Крім того, суди попередніх інстанцій відхилили посилання позивача на договір оренди нерухомого майна від 20.12.2018, укладений між відповідачем та фізичною особою-підприємцем Цигурою Олегом Олексійовичем, оскільки термін дії даного договору закінчився 20.11.2021 та докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
АКТИ ЗАКОНОДАВСТВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 сформувала такі висновки:
- з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін (пункт 4.10.);
- отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (пункт 4.11.);
- з огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (пункт 4.12.).
З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (постанови Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 342/1333/17, від 14.02.2023 у справі № 591/1068/22).
Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.
Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення з позовом є порушення відповідачем умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого споживач приєднався на умовах договору про постачання електричної енергії від 24.02.2016 №1612597. Вказаний Договір укладений з метою електроживлення об`єкту, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 6.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач здійснював підприємницьку діяльність (у період з 24.09.2018 по 28.01.2022) у вигляді надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (т.1, а.с. 72). За договором оренди нерухомого майна від 20.12.2018, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Цигурою Олегом Олексійовичем (орендар) відповідач передав у платне користування підвальне нежитлове приміщення загальною площею 131,6 кв.м , за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, буд. 6. Пунктом 1.3 вказаного договору визначено, що орендоване нежитлове приміщення надається орендарю для ведення нічного клубу "МонАмур" (т. 1, а.с. 101-104).
Суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, виходили з того, що: договір на постачання електричної енергії укладений позивачем на підставі заяви з відповідачем саме як споживачем - фізичною особою; у період розгляду справи у суді першої інстанції, а також на час вчинення порушення умов договору з позивачем, відповідач не перебував й не перебуває у статусі ФОП; доказів здійснення ним господарської діяльності у приміщенні, де виявлено порушення, позивачем суду не надано.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 920/50/19, на яку посилається скаржник, дійшла висновку, що якщо стороною спору про надання комунальних послуг є громадянин як фізична особа - власник об`єкта нерухомого майна, який має статус суб`єкта підприємницької діяльності, і якщо немає доказів використання його майна у господарській діяльності, це зумовлює наслідки у вигляді зміни юрисдикційності такої справи і відповідно закриття провадження у ній, оскільки на час відкриття місцевим господарським судом провадження розгляд цієї справи належав до повноважень суду цивільної юрисдикції, тому що у цьому спорі вказана особа виступає як фізична особа - власник нерухомого майна, а не суб`єкт підприємницької діяльності.
Суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на договір оренди нерухомого майна від 20.12.2018, укладений між відповідачем та фізичною особою-підприємцем Цигурою Олегом Олексійовичем, оскільки термін дії даного договору закінчився 20.11.2021, тобто на використання приміщення для здійснення підприємницької діяльності відповідачем.
Однак з акта про порушення від 30.09.2023 № 003971 (т. 1, а.с. 40-41) вбачається, що даний акт складено за участі споживача ОСОБА_2, довіреної особи ОСОБА_1; характеристика об`єкта - кафе; акт підписано зі сторони споживача - ОСОБА_2
Тобто судам попередніх інстанцій у даній справі необхідно було встановити використання/невикористання майна відповідача у його господарській діяльності, наявність/відсутність між сторонами саме господарських правовідносин, що має суттєве значення для розгляду даної справи, оскільки ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Водночас кожна сторона має подати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень. Водночас з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем подані докази на підтвердження використання спірного об`єкта в цивільному, а не господарському обігу.
Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постановах від 08.05.2018 у справі №757/45133/15-ц, від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, який врахували суди попередніх інстанцій, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосується правовідносин, що виникли під час дії інших редакцій ГПК України та ЦПК України (чинних до 15.12.2017), які не поширюють свою дію на спірні правовідносини, які виникли після 15.12.2017 і регулюються новою редакцією ГПК України, зокрема, щодо визначення юрисдикції спору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).
Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалені із порушенням статті 4, пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України, що є підставою для їх скасування і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судові витрати
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).
Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Сумиобленерго" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Сумської області від 19.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 920/657/23 скасувати.
3. Справу № 920/657/23 направити до господарського суду Сумської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова