RUEDJ

Registre unifié
des décisions de justice

Ухвала № 113686087

Lecture à voix haute momentanément indisponible

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"25" вересня 2023 р. Справа№ 908/2205/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023

у справі №908/2205/22 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп"

до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про визнання недійсною односторонньої відмови від договору,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №908/2205/22 позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів подав апеляційну скаргу, в якій просить відкрити провадження за апеляційною скаргою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у справі №908/2205/22; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №908/2205/22, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Ткаченко Б.О., суддів - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

14.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Дослідивши матеріали поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без руху, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 182 353, 50 грн., проте доказів сплати судового збору апеляційна скарга не містить.

Відтак, судовий збір не сплачено у встановленому розмірі та порядку відповідно до Закону України ,,Про судовий збір".

Згідно з ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Проте скаржником до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Водночас скаржник подав клопотання в якому просить відстрочити/розстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може відстрочити сплату судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору в межах умов передбачених законодавством та з урахуванням майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Слід зазначити, що законодавчо закріплене положення про відстрочення або розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати можливе, зокрема, за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, тобто, таке зменшення передбачене лише для фізичної особи.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Таким чином, клопотання скаржника про відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, не підлягає задоволенню, оскільки наведений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік осіб є вичерпним, проте, заявник у даній справі не відноситься Законом до осіб, яким суд може відстрочити сплату судового збору.

Апеляційним господарським судом при цьому врахована сталі правові позиції Верховного Суду щодо розгляду клопотань про відстрочення сплати судового збору (ухвали від 18.12.2020 у справі №906/493/19, від 27.11.2020 у справі №911/3661/16, від 25.11.2020 у справі №904/5089/18, від 23.11.2020 у справі №922/484/20, від 23.11.2020 у справі №922/484/20, від 09.11.2020 у справі №912/533/20 тощо).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Натомість, рішеннями ЄСПЛ у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 (п. 33), та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або відстрочити чи розстрочити сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Проте, цією статтею передбачено право суду, а не обов`язок щодо відстрочення сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2018 у справі " 910/17456/17.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху для надання скаржнику можливості усунути недоліки, а саме сплатити судовий збір в розмірі 182 353, 50 грн., докази чого подати до суду у встановлений строк.

Частиною 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Якщо апелянт не усуне вказані недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із апеляційною скаргою (ч. 4 ст. 174 ГПК України, з урахуванням ч. 4 ст. 260 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд.,

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про відстрочення/розстрочення сплати судового збору -відмовити.

2. Апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №908/2205/22 - залишити без руху.

3. Роз`яснити Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують оплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 182 353, 50 грн.

4. Попередити скаржника, що якщо відповідна заява про усунення недоліків з відповідними доказами не буде подана особою в зазначений строк, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк

Постанова № 125188154

Ouvrir la consultation complète

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2025 р. Справа№ 908/2205/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивача - Русаков С.О.,

від відповідача - Гаврищук Е.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 (суддя Турчин С.О.) про відмову у поновленні процесуального строку у справі №908/2205/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та скасування реєстраційних дій.

встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання недійсною односторонньої відмови від договору управління активами (майном) від 07.05.2021, укладеного між позивачем та відповідачем та (з врахуванням заяви про зміну предмету позову) скасування рішень державних реєстраторів, за якими припинено право позивача управління майном, переданим за договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова відповідача від цього договору, оформлена оголошенням на сайті 21.09.2022, не відповідає вимогам чинного законодавства України та порушує права позивача.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.11.2022 позовні матеріали передано за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №908/2205/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 23.04.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 908/2205/22 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

29.04.2024 матеріали справи №908/2205/22 повернулися до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу 30.04.2024 справа передана на розгляд судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 задоволено самовідвід судді Карабань Я.А. від розгляду справи №908/2205/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та скасування реєстраційних дій.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №908/2205/22 надійшла на розгляд до судді Турчина С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 прийнято справу №908/2205/22 до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі №908/2205/22 на 13.06.2024.

13.06.2024 на електронну пошту суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп", адвоката Русакова С.О., надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп", адвоката Русакова С.О., про відкладення розгляду справи - повернуто заявнику без розгляду.

Протокольною ухвалою від 13.06.2024 відкладено підготовче засідання на 27.06.2024.

Протокольною ухвалою від 27.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Протокольною ухвалою від 27.06.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп" про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та про витребування доказів. Витребувано у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів: належним чином завірені копії викликів АРМА направлених на адресу ТОВ "Торенерджі Груп" для підписання додаткового договору про розірвання договору управління активами (майном) від 07.05.2021 разом із доказами їх направлення на адресу ТОВ "Торенерджі Груп"; належним чином завірені копії повідомлень АРМА направлених на адресу ТОВ "Торенерджі Груп" про розірвання договору управління активами (майном) від 07.05.2021 разом із доказами їх направлення на адресу ТОВ "Торенерджі Груп"; належним чином завірену копію рішення про односторонню відмову АРМА від договору управління активами (майном) від 07.05.2021. Відкладено підготовче засідання у справі № 908/2205/22 на 15.08.2024.

У підготовчому засіданні 15.08.2024 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.09.2024.

04.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення разом із науково-правовим висновком.

У судовому засіданні 19.09.2024 суд на підставі ст.118, 233 ГПК України постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду додаткових пояснень позивача, поданих разом із науково-правовим висновком від 23.08.2024.

У судовому засіданні 19.09.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засідання до 26.09.2024.

24.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для подання науково-правового висновку від 23.08.2024 підготовленого доцентом кафедри цивільного права, начальником науководослідницького сектору Ісаєвим А.М. та асистентом кафедри цивільного права Казанцевим С.В. та долучення до матеріалів справи науково-правового висновку від 23.08.2024, підготовленого доцентом кафедри цивільного права, начальником науководослідницького сектору Ісаєвим А.М. та асистентом кафедри цивільного права Казанцевим С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №908/2205/22 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп" про поновлення строку на подання науково-правового висновку від 23.08.2024 підготовленого доцентом кафедри цивільного права, начальником науководослідницького сектору Ісаєвим А.М. та асистентом кафедри цивільного права Казанцевим С.В. - відмовлено; науково-правовий висновок від 23.08.2024 підготовлений доцентом кафедри цивільного права, начальником науководослідницького сектору Ісаєвим А.М. та асистентом кафедри цивільного права Казанцевим С.В. - залишено без розгляду.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час нового розгляду справи мав достатньо часу для подання доказів для обґрунтування заявлених вимог, однак, наданими йому процесуальними правами не скористався, у письмових поясненнях щодо заявлених вимог з урахуванням постанови Верховного Суду від 23.04.2024 у справі № 908/2205/22 не повідомив про науково-правовий висновок та не надав доказів здійснення дій щодо його отримання.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ним 15.08.2024 у підготовчому засіданні було повідомлено суду першої інстанції про факт звернення до Національного юридичного університету імені Я. Мудрого із запитом про отримання висновку, а також про відсутність його виготовлення станом на вказану дату.

Таким чином, за доводами скаржника, позивач не мав можливості подати суду вказаний висновок від 23.08.2024, оскільки він був виготовлений та отриманий після закриття підготовчого провадження.

В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вже було вказано, у підготовчому засіданні 15.08.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.09.2024.

Позивачем 24.09.2024 (після залишення судом 19.09.2024 без розгляду додаткових пояснень позивача, поданих разом із науково-правовим висновком від 23.08.2024) подано клопотання про поновлення строку для подання науково-правового висновку від 23.08.2024 та долучення його до матеріалів справи.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач вказав, що у підготовчому засіданні 15.08.2024 представник позивача повідомив суд про те, що замовлене правове дослідження не було закінчене, науково-правовий висновок не виготовлений.

За частинами першою та другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 13 ГПК України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Співставляючи стадії процесу доказування та стадії судового процесу, судова колегія враховує, що згідно із статтею 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

За змістом статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Відповідно до статті 194 ГПК України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Тобто, вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження, не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу.

Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Господарським процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Разом з тим Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".

Звертаючись до практики Верховного Суду, колегія суддів враховує, що у пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок:

"Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18".

Тобто, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть повернутися до стадії вчинення тих чи інших процесуальних дій, які за загальним правилом можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, й після закриття підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21.

Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з такою заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Відповідно до частини восьмої статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції не встановив вагомих обставин неподання позивачем доказів у встановлений процесуальним законом строк.

Стосовно доводів скаржника про те, що позивач не мав можливості подати суду вказаний висновок від 23.08.2024, оскільки він був виготовлений та отриманий після закриття підготовчого провадження, та при цьому, позивачем 15.08.2024 у підготовчому засіданні було повідомлено суду першої інстанції про факт звернення до Національного юридичного університету імені Я. Мудрого із запитом про отримання висновку, а також про відсутність його виготовлення станом на вказану дату, слід зазначити наступне.

Так, при новому розгляді справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 прийнято справу №908/2205/22 до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі №908/2205/22 на 13.06.2024.

Протокольною ухвалою від 13.06.2024 відкладено підготовче засідання на 27.06.2024.

Протокольною ухвалою від 27.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 908/2205/22 на 15.08.2024.

У підготовчому засіданні 15.08.2024 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.09.2024.

Отже, 15.08.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2024.

Позивач лише 01.08.2024 звернувся за отриманням висновку.

Доводів стосовно того, що перешкоджало позивачу звернутися із відповідним запитом для виготовлення висновку раніше, враховуючи тривалість підготовчого провадження починаючи з 17.05.2024, не наведено.

Так, до моменту звернення позивача із запитом за отриманням висновку минуло більше 2 місяців підготовчого провадження.

Скаржник не навів вагомих обставин, які перешкоджали подати докази до суду першої інстанції вчасно.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Враховуючи те, що заявник не навів поважних причин, які перешкодили своєчасному поданню доказу, місцевий господарський суд у відповідності до норми процесуального закону правомірно відмовив у поновленні строку на його подання та залишив висновок без розгляду.

Отже, виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є правомірною, а тому відповідно підлягає залишенню без змін.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на заявника (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 про відмову у поновленні процесуального строку у справі №908/2205/22 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 14.02.2025 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко