ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
"25" вересня 2023 р. Справа№ 908/2205/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023
у справі №908/2205/22 (суддя - Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп"
до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
про визнання недійсною односторонньої відмови від договору,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №908/2205/22 позов задоволено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів подав апеляційну скаргу, в якій просить відкрити провадження за апеляційною скаргою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у справі №908/2205/22; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №908/2205/22, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Ткаченко Б.О., суддів - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
14.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Дослідивши матеріали поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 182 353, 50 грн., проте доказів сплати судового збору апеляційна скарга не містить.
Відтак, судовий збір не сплачено у встановленому розмірі та порядку відповідно до Закону України ,,Про судовий збір".
Згідно з ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Проте скаржником до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Водночас скаржник подав клопотання в якому просить відстрочити/розстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може відстрочити сплату судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору в межах умов передбачених законодавством та з урахуванням майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Слід зазначити, що законодавчо закріплене положення про відстрочення або розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати можливе, зокрема, за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, тобто, таке зменшення передбачене лише для фізичної особи.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
Таким чином, клопотання скаржника про відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, не підлягає задоволенню, оскільки наведений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік осіб є вичерпним, проте, заявник у даній справі не відноситься Законом до осіб, яким суд може відстрочити сплату судового збору.
Апеляційним господарським судом при цьому врахована сталі правові позиції Верховного Суду щодо розгляду клопотань про відстрочення сплати судового збору (ухвали від 18.12.2020 у справі №906/493/19, від 27.11.2020 у справі №911/3661/16, від 25.11.2020 у справі №904/5089/18, від 23.11.2020 у справі №922/484/20, від 23.11.2020 у справі №922/484/20, від 09.11.2020 у справі №912/533/20 тощо).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Натомість, рішеннями ЄСПЛ у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 (п. 33), та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або відстрочити чи розстрочити сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Проте, цією статтею передбачено право суду, а не обов`язок щодо відстрочення сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2018 у справі " 910/17456/17.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху для надання скаржнику можливості усунути недоліки, а саме сплатити судовий збір в розмірі 182 353, 50 грн., докази чого подати до суду у встановлений строк.
Частиною 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Якщо апелянт не усуне вказані недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із апеляційною скаргою (ч. 4 ст. 174 ГПК України, з урахуванням ч. 4 ст. 260 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд.,
У Х В А Л И В:
1. У задоволенні клопотання Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про відстрочення/розстрочення сплати судового збору -відмовити.
2. Апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №908/2205/22 - залишити без руху.
3. Роз`яснити Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують оплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 182 353, 50 грн.
4. Попередити скаржника, що якщо відповідна заява про усунення недоліків з відповідними доказами не буде подана особою в зазначений строк, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк
Ухвала № 107135562
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
07.11.2022 Справа № 908/2205/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Ярешко О.В.,
розглянувши позовні матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торенерджі Груп” (вул. Космічна, буд. 150, м. Запоріжжя, 69050)
до відповідача: Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) (вул. Бориса Грінченка, буд. 1, м. Київ, 01001)
про визнання недійсною односторонньої відмови від договору
ВСТАНОВИВ:
02.11.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 02.11.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю “Торенерджі Груп” до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) про визнання недійсною з моменту вчинення односторонньої відмови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від договору з управління активами (майном), укладеного 07.05.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Торенерджі Груп”, оформлену оголошенням, опублікованим 21.09.2022.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 02.11.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2205/22 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Розглянувши позовні матеріали, суд дійшов висновку про необхідність направлення їх за територіальною юрисдикцією (виключною підсудністю) до Господарського суду міста Києва, виходячи з такого.
Відповідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У Рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (SokurenkoandStrygun v. Ukraine) від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
На підставі зазначеного можна виокремити такі складові поняття «суд, встановлений законом», як: інституційна, процесуальна та компетенційна. При цьому, порушення будь-якої із цих складових визнається фундаментальним порушенням права на справедливий судовий розгляд у практиці ЄСПЛ, що, як правило, тягне за собою скасування судового рішення у справі.
Так, компетенційна складова відбиває, з одного боку, правильне застосування правил юрисдикції, а з іншого – використання судом при розгляді та вирішенні справ виключно повноважень, передбачених процесуальним законодавством. Суд має дотримуватися норм законодавства щодо правил предметної і суб`єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції.
Тобто, суд, який розглядає справу, повинен бути належним з точки зору наявності у нього повноважень на розгляд конкретної справи.
Під час здійснення судочинства суд у своїй діяльності повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.
У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення підсудності за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно ч. 1 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.
Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.
Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Обґрунтовуючи звернення з позовом до Господарського суду Запорізької області, позивач посилається на ч. 3 ст. 30 ГПК України. Оскільки предметом договору управління, односторонню відмову від якого оскаржує позивач, є нерухоме майно, розташоване на території Запорізької області, позивач звернувся з позовом до Господарського суду Запорізької області.
Частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 викладений такий правовий висновок: “За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном. За правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном”.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
У постанові від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок, вказаши, що: - предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів; - підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу; - правовими підставами позову є зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Предметом позову у даному випадку є визнання недійсною з моменту вчинення односторонньої відмови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від договору з управління активами (майном), укладеного 07.05.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Торенерджі Груп”, оформлену оголошенням, опублікованим 21.09.2022. Обгрунтовуючи позов, позивачем, зокрема, зазначено про відсутність у відповідача законних підстав для припинення (розірвання) договору управління що визначені ст.ст. 651, 1044 ЦК України.
Тобто, у даному випадку, позивачем оспорюються дії відповідача, які полягають в односторонній відмові від договору з управління активами (майном). При цьому, даний спір не стосується нерухомого майна, що було передано в управління позивачу за відповідним договором.
Разом з тим, як встановлено судом, відповідно до ст. 2 Закону України “Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів”, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом. Національне агентство у межах, визначених цим та іншими законами, є підзвітним Верховній Раді України, підконтрольним та відповідальним перед Кабінетом Міністрів України.
Відповідно ч. 5 ст. 30 ГПК України, спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем за даним позовом є Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що є центральним органом виконавчої влади, суд дійшов висновку про передачу позовних матеріалів Товариства з обмеженою відповідальністю “Торенерджі Груп” (справа № 908/2205/22) за територіальною юрисдикцією (виключною підсудністю) на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно ч. 3 ст. 31 ГПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Позовні матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю “Торенерджі Груп” (справа № 908/2205/22) слід передати (направити) до Господарського суду міста Києва протягом п`яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги – не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись ст.ст. 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Передати позовні матеріали (справа № 908/2205/22) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торенерджі Груп” до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання недійсною з моменту вчинення односторонньої відмови від договору з управління активами (майном), за територіальною юрисдикцією (виключною підсудністю) на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Здійснити передачу позовних матеріалів (справа № 908/2205/22) до Господарського суду міста Києва протягом п`яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги – не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно ст.ст. 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту їх підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала підписана 07.11.2022.
Ухвала розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко