ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 113650653

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: [email protected] веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"18" вересня 2023 р.

м. Одеса

Справа № 916/3686/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання: Ігнатишеної А.О.

за участю представників сторін:

позивача: Білоус Н.В. – за ордером ВН №1010700 від 29.09.2023,

відповідача: Земляков О.А. - за ордером ВН№1276377 від 11.09.2023,

дослідивши матеріали справи 916/3686/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ-ГРУПП» (65014, м.Одеса, вул. Віри Інбер, 5, приміщення №302н) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс 15) про скасування заходів забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 у справі № 916/3686/22, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 та постановою Верховного суду від 27.04.2023, задоволено заяву ТОВ «АФ-ГРУПП» від 28.12.2022 за вх.№4-65/22 про забезпечення позову до подачі позовної заяви; накладено арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 378479 (триста сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн 89 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс.15, код ЄДРПОУ 38111618), що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/106/23 від 19.04.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АФ-ГРУПП” до Товариства з обмеженою відповідальністю “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ” про стягнення 378479,89 грн заборгованості задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ” (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 100, офіс 15, Код ЄДРПОУ 38111618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АФ-ГРУПП” (65014, м. Одеса, вул. Інбер Віри, буд. 5, прим. 302н, Код ЄДРПОУ 42398892) 29474/двадцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят чотири/грн 89 коп. основного боргу, 15670/п`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят/грн 79 коп. інфляційних нарахувань, 20069/двадцять тисяч шістдесят дев`ять/грн 53 коп. штрафних санкцій, 1818/одну тисячу вісімсот вісімнадцять/грн 47 коп. 3% річних та 2147/дві тисячі сто сорок сім/грн 20 коп. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/106/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-ГРУПП" 29474,89 грн основного боргу, 15670,79 грн інфляційних втрат, 20069,53 грн штрафних санкцій, 1818,47 грн 3% річних та 2147,20 грн судового збору скасовано, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, в решті частині рішення залишено без змін, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-ГРУПП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ" про стягнення 378479,98 грн відмовити".

12.09.2023 за вх.№2-1356/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 03.01.2023 та стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 6000грн.

Ухвалою суду від 12.09.2023 призначено судове засідання для вирішення питання щодо скасування заходів до забезпечення позову на 18.09.2023 о 15год.00хв.

18.09.2022 за вх.№32297/23 від позивача надійшли пояснення по справі, в яких останній зазначає, що на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного суду по справі №916/106/23, тому, на думку позивача, позов має бути забезпеченим до остаточного вирішення спору у касаційному провадженні. А тому, подана відповідачем заява про скасування заходів забезпечення позову та стягнення правничої допомоги є передчасною, а її задоволення призведе до порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, згідно ч.ч.1, 9, 10 ст.145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Отже, з підстав скасування постановою від 30.08.2023 Південно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/106/23, фактично прийняв судове рішення про повну відмову у задоволенні позову, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2023.

При цьому, суд не приймає до уваги позицію позивача, викладену в поясненнях від 18.09.2022 за вх.№32297/23, щодо відмови в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, оскільки згідно до ст.284 ГПК України постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 набрала законної сили з дня її проголошення та докази щодо відкриття касаційного провадження Верховним судом у справі №916/106/23 у матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази стосовно зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 або зупинення її дії в порядку абз. 2 ч. 4 ст. 294 ГПК України. Натомість, приписи ст. 145 ГПК України чітко визначають скасування заходів забезпечення позову за умови ухвалення судового рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, що мало місце з прийняттям Південно-західним апеляційним господарським судом постанови від 30.08.2023 у справі №916/106/23.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає те, що відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З цього приводу суд зазначає, що розмір витрат на послуги адвоката має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами першою та другою ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний суд України в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 відмітив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Між тим, як зазначила Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Так, відповідачем до матеріалів заяви від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову долучено договір №11-09/2023 від 11.09.2023 про надання правничої допомоги адвокатом Земляковим О.А. ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ», платіжну інструкцію №1291 від 11.09.2023 про сплату ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» гонорару згідно договору №11-09/2023 від 11.09.2023 у розмірі 6000грн, опис робіт (наданих послуг) адвокатом Земляковим О.А. у справі 916/3686/22 від 11.09.2023, а саме складання клопотання про скасування заходів забезпечення позову, направлення його позивачу та суду, на що витрачений час адвокатом становить 5 годин.

Пунктом 1.1. договору №11-09/2023 від 11.09.2023 визначено, що Земляков О.А. (адвокат) бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо представництва інтересів ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (клієнта) у суді першої інстанції у справі №916/3686/22 щодо скасування арешту, накладеного ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2023, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору від 11.09.2023 №11-09/2023 гонорар адвоката при наданні правової допомоги за даним договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 6000грн. Клієнт сплачує адвокату гонорар, зазначений в п. 3.1. договору, протягом двох днів з моменту укладення договору, що мало місце відповідно до платіжної інструкції №1291 від 11.09.2023.

З приводу підготовки, складання та подання представником відповідача заяви від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову, суд відзначає, що дана заява складається з 3-х аркушів, з доданими до неї додатками: постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023; договору №11-09/2023 від 11.09.2023; платіжної інструкції №1291 від 11.09.2023; опису робіт (наданих послуг) адвокатом Земляковим О.А. у справі 916/3686/22 від 11.09.2023; доказів відправки позивачу заяви від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23.

Наразі, у суду відсутні підстави вважати, що адвокатом на підготовку, складання та подання заяви від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову витрачено багато зусиль та часу. Заява від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову уявляє собою перелік судових рішень, процесуальні норми щодо скасування заходів забезпечення позову та відповідно посилання на норми відносно витрат правничої допомоги, а отже не потребує застосування значних професіональних навиків досвідченого адвоката, яким є адвокат Земляков О.А., що здійснює з 2017 року свою діяльність згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльності №002981 від 19.04.2017

Звідси, заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на оплату гонорару адвоката не є співмірним із часом, витраченим адвокатом на складання та подання заяви від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову та визначається судом в розмірі 1000грн.

Враховуючи викладене, судом підлягає частковому задоволенню клопотання ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарської суду Одеської області від 03.01.2023 та стягує з ТОВ «АФ-ГРУПП» гонорар адвоката Землякова А.О. з урахуванням категорії заяви, рівня її складності, доданих до неї доказів у розмірі 1000 (одна тисяча) грн, які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі.

Керуючись ст.ст.145, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково клопотання ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 03.01.2023 та стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 6000грн.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 по справі №916/3686/22.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ-ГРУПП» (65014, м.Одеса, вул. Віри Інбер, 5, приміщення №302н, код ЄДРПОУ 42398892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс.15, код ЄДРПОУ 38111618) 1000 (одну тисячу) грн гонорару адвоката.

4. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 18.09.2023 та згідно ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.

5. Повний текст ухвали складений 21.09.2023.

Суддя І.А. Малярчук

Постанова № 110485378

Відкрити повний перегляд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3686/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіров Шипінг Ейдженсі"

на ухвалу Господарського суду Одеської області

(суддя - Малярчук І.А.)

від 03.01.2023

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Колоколов С.І., судді: Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.)

від 02.03.2023

у справі №916/3686/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-ГРУПП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіров Шипінг Ейдженсі"

про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АФ-ГРУПП" (далі - ТОВ "АФ-ГРУПП") звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіров Шипінг Ейдженсі" (далі - ТОВ "Багіров Шипінг Ейдженсі") про забезпечення позову до подачі позовної заяви, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 378 479,89 грн, які належать ТОВ "Багіров Шипінг Ейдженсі", що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.

1.2. В обґрунтування поданої заяви ТОВ "АФ-ГРУПП" посилається на те, що 16.06.2019 між ним та ТОВ "Багіров Шипінг Ейдженсі" укладено договір №0006 транспортного експедирування, відповідно до умов якого ТОВ "АФ-ГРУПП" (експедитор) взяв на себе зобов`язання щодо організації за винагороду за рахунок ТОВ "Багіров Шипінг Ейдженсі" (клієнта) здійснити транспортно-експедиторське обслуговування, перевозку експертно-імпортних та транзитних вантажів у міжнародному сполученні та по території України, а також надавати інші транспортно-експедиторські послуги відповідачу за погодженням сторін (пункт 1.1 договору). Умови перевезення, характеристика вантажу, вид транспорту, вартість послуг позивача, а також інші умови пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за згодою сторін у заявках, що є невід`ємними частинами договору (пункт 1.2 договору). Під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій обумовлюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО (пункт 1.3 договору).

Також заявник вказує, що 06.07.2021 ТОВ "АФ-ГРУПП" та ТОВ "Багіров Шипінг Ейдженсі" підписали заявку №018519, відповідно до якої ТОВ "АФ-ГРУПП" взяло на себе зобов`язання доставити контейнер TEMU 6396091, який прибув на склад зазначений клієнтом в заявці №018519, та вантаж був доставлений та вивантажений, що підтверджується відмітками в CMR, складений акт надання послуг №2099 від 22.11.2021, виставлено рахунок на оплату №2078 від 22.11.2021 на суму 130 367,02 грн. Заявник вказує, що станом на теперішній час рахунок не сплачено. Контейнер CBHU 4044138 прибув на склад 06.07.2021, зазначений клієнтом в заявці №01, вантаж був доставлено та вивантажено, що підтверджується відмітками в CMR, складений акт надання послуг №2339 від 22.11.2021, виставлено рахунок на оплату №2317 від 22.11.2021 на суму 64 474,89 грн; станом на теперішній час рахунок сплачено частково у розмірі 30 000 грн. Заявник зазначає, що, у зв`язку з тривалим невиконання грошових зобов`язань нараховано курсова різниця у розмірі 66 287,17 грн (передбачена пунктом 4.7 договору). Загальна сума боргу за договором з урахуванням штрафних санкцій встановлена у розмірі 378 479,89 грн.

Позивач стверджує, що відповідач мав сплатити кошти за поставлений товар до 26.11.2021, однак, відповідач злісно ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань. Позивачем 25.10.2022 направлена письмова претензія, щодо необхідності терміново сплатити борг, яка 10.11.2022 вручена відповідачу, але була проігнорована ним, борг не сплачено. На думку позивача, відповідач навмисно ухиляється від виконання зобов`язання та переховується, чим причиняє матеріальні збитки ТОВ "АФ-ГРУПП". Виходом за юридичною адресою, зазначеною на сайті підприємства встановлено, що за адресою м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс 15, мешкає фізична особа, яка представилась матір`ю ОСОБА_1 , місце перебування самого ОСОБА_1 їй не відомо, на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідає. Поряд із цим заявник відзначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05.12.2022 ідентифікаційний номер 316779194 та 316779129 нерухоме майно за відповідачем не зареєстроване.

Крім того, позивачем було надано додаткові докази щодо надсилання відповідачу претензії поштою, платіжні доручення про часткову оплату заборгованості відповідачем.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 у справі №916/3686/22 задоволено заяву ТОВ "АФ-ГРУПП" про забезпечення позову до подачі позовної заяви; накладено арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 378 479,89 грн, які належать ТОВ "Багіров Шипінг Ейдженсі", що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі №916/3686/22 ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 залишено без змін.

2.3. Задовольняючи заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач більше року ухиляється від оплати вартості поставленого заявником по договору №0006 від 16.06.2019 товару. Суди дійшли висновку, що наявність зазначених обставин підтверджує об`єктивні причини для позивача вважати, що існує імовірність у зв`язку з невжиттям заходів ускладнення або неможливість подальшого виконання рішення суду у випадку задоволення позову, який заявник має намір подати до суду, або забезпечити ефективний їх захист.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі №916/3686/22, Товариство з обмеженою відповідальністю "Багіров Шипінг Ейдженсі" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ТОВ "Багіров Шипінг Ейдженсі":

- неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статей 74, 76-79, 86, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сам факт порушення договірних зобов`язань, нереагування на вимогу ТОВ "АФ-ГРУПП" про сплату та ухилення від досудового врегулювання спору не є достатньою правовою підставою для забезпечення позову та не свідчить про подальше можливе ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду про стягнення боргу, з огляду на що суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, та не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 18.10.2021 у справі №910/7029/21, від 11.09.2020 у справі №910/16505/19.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "АФ-ГРУПП" проти вимог касаційної скарги заперечує та просить оскаржувані рішення судів залишити без змін з підстав, викладених у відзиві.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.2. Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

4.3. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

4.4. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

4.5. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

4.6. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

4.7. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

4.8. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

4.9. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернула увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

4.10. У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

4.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявні у справі докази, свідчать про забезпечення заявником виконання своїх зобов`язань по договору транспортного експедирування №0006 від 16.06.2019, на підтвердження чого заявник подав до справи заявки №018519, №01 від 06.07.2021, CMR №№18519, 19079/1, 18079/3, 19079/2, акти наданих послуг №№2339, 2099 від 22.11.2021, №396 від 20.12.2022, які було надіслано відповідачу із ЕЦП із дотриманням пунктів 3.1.11, 8.8 договору.

Після виконання своїх зобов`язань по договору №0006 від 16.06.2019 позивач виставив відповідачу рахунки №№ 2078, 2317, 2099 від 22.11.2021, №380 від 20.12.2022.

Заявник 25.10.2022 надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором №0006 від 16.06.2019.

Крім того, мала місце часткова оплата відповідачем поставленого товару згідно платіжних доручень №1177 від 18.10.2022 на суму 20 000 грн, №1152 від 25.08.2022 на суму 15 000 грн, що свідчить про часткове визнання боргу відповідачем.

Встановивши, що між сторонами існує тривалий кофлікт щодо оплати вартості поставленого заявником по договору №0006 від 16.06.2019 товару (більше року), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення.

При цьому колегією суддів також враховано, що суд застосував заходи забезпечення позову, врахувавши вимоги щодо співмірності таких заходів, а саме шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, в межах ціни позову.

Окрім того, вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

4.12. Аналіз висновків, яких дійшли суди у справі, що переглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 18.10.2021 у справі №910/7029/21, від 11.09.2020 у справі №910/16505/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Так у справі № 922/2163/17 Верховний Суд, враховуючи предмет позову, зазначив, що заява позивача не містить доказів завдання їй шкоди, обґрунтування її розміру, а також підстав покладення відповідальності з відшкодування шкоди на відповідача, виходячи з характеру правовідносин, які пов`язані з порушенням корпоративних прав позивача.

У справі №910/16505/19 про відшкодування збитків позивач в якості забезпечення позову просив суд заборонити АТ "Калцекс", а також будь-яким іншим фізичним та юридичним особам здійснювати ввезення та реалізацію на території України товарів виробництва АТ "Калцекс". Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції, який у задоволенні заяви відмовив, що предметом позову у цій справі є стягнення 271 504 євро 16 центів у якості упущеної вигоди позивача, отже виконання рішення суду за вказаною позовною вимогою (у разі задоволення позову) не потребує заборони реалізації продукції відповідача; обраний спосіб забезпечення позову є не співмірним; призводить до блокування господарської діяльності відповідача та третьої особи; порушуватиме збалансованість інтересів сторін, справи запропонований заявником спосіб забезпечення позову.

Інші доводи скаржника, також не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, носять декларативний характер, направлені на переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а також стосуються розгляду справи по суті спору.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.4. Переглядаючи у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіров Шипінг Ейдженсі" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі №916/3686/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко