ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: [email protected] веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"18" вересня 2023 р.
м. Одеса
Справа № 916/3686/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання: Ігнатишеної А.О.
за участю представників сторін:
позивача: Білоус Н.В. – за ордером ВН №1010700 від 29.09.2023,
відповідача: Земляков О.А. - за ордером ВН№1276377 від 11.09.2023,
дослідивши матеріали справи 916/3686/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ-ГРУПП» (65014, м.Одеса, вул. Віри Інбер, 5, приміщення №302н) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс 15) про скасування заходів забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 у справі № 916/3686/22, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 та постановою Верховного суду від 27.04.2023, задоволено заяву ТОВ «АФ-ГРУПП» від 28.12.2022 за вх.№4-65/22 про забезпечення позову до подачі позовної заяви; накладено арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 378479 (триста сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн 89 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс.15, код ЄДРПОУ 38111618), що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.
Рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/106/23 від 19.04.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АФ-ГРУПП” до Товариства з обмеженою відповідальністю “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ” про стягнення 378479,89 грн заборгованості задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ” (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 100, офіс 15, Код ЄДРПОУ 38111618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АФ-ГРУПП” (65014, м. Одеса, вул. Інбер Віри, буд. 5, прим. 302н, Код ЄДРПОУ 42398892) 29474/двадцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят чотири/грн 89 коп. основного боргу, 15670/п`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят/грн 79 коп. інфляційних нарахувань, 20069/двадцять тисяч шістдесят дев`ять/грн 53 коп. штрафних санкцій, 1818/одну тисячу вісімсот вісімнадцять/грн 47 коп. 3% річних та 2147/дві тисячі сто сорок сім/грн 20 коп. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/106/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-ГРУПП" 29474,89 грн основного боргу, 15670,79 грн інфляційних втрат, 20069,53 грн штрафних санкцій, 1818,47 грн 3% річних та 2147,20 грн судового збору скасовано, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, в решті частині рішення залишено без змін, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-ГРУПП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ" про стягнення 378479,98 грн відмовити".
12.09.2023 за вх.№2-1356/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 03.01.2023 та стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 6000грн.
Ухвалою суду від 12.09.2023 призначено судове засідання для вирішення питання щодо скасування заходів до забезпечення позову на 18.09.2023 о 15год.00хв.
18.09.2022 за вх.№32297/23 від позивача надійшли пояснення по справі, в яких останній зазначає, що на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного суду по справі №916/106/23, тому, на думку позивача, позов має бути забезпеченим до остаточного вирішення спору у касаційному провадженні. А тому, подана відповідачем заява про скасування заходів забезпечення позову та стягнення правничої допомоги є передчасною, а її задоволення призведе до порушення норм матеріального та процесуального права.
Так, згідно ч.ч.1, 9, 10 ст.145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Отже, з підстав скасування постановою від 30.08.2023 Південно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/106/23, фактично прийняв судове рішення про повну відмову у задоволенні позову, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2023.
При цьому, суд не приймає до уваги позицію позивача, викладену в поясненнях від 18.09.2022 за вх.№32297/23, щодо відмови в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, оскільки згідно до ст.284 ГПК України постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 набрала законної сили з дня її проголошення та докази щодо відкриття касаційного провадження Верховним судом у справі №916/106/23 у матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази стосовно зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 або зупинення її дії в порядку абз. 2 ч. 4 ст. 294 ГПК України. Натомість, приписи ст. 145 ГПК України чітко визначають скасування заходів забезпечення позову за умови ухвалення судового рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, що мало місце з прийняттям Південно-західним апеляційним господарським судом постанови від 30.08.2023 у справі №916/106/23.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає те, що відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З цього приводу суд зазначає, що розмір витрат на послуги адвоката має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами першою та другою ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний суд України в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 відмітив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Між тим, як зазначила Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Так, відповідачем до матеріалів заяви від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову долучено договір №11-09/2023 від 11.09.2023 про надання правничої допомоги адвокатом Земляковим О.А. ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ», платіжну інструкцію №1291 від 11.09.2023 про сплату ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» гонорару згідно договору №11-09/2023 від 11.09.2023 у розмірі 6000грн, опис робіт (наданих послуг) адвокатом Земляковим О.А. у справі 916/3686/22 від 11.09.2023, а саме складання клопотання про скасування заходів забезпечення позову, направлення його позивачу та суду, на що витрачений час адвокатом становить 5 годин.
Пунктом 1.1. договору №11-09/2023 від 11.09.2023 визначено, що Земляков О.А. (адвокат) бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо представництва інтересів ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (клієнта) у суді першої інстанції у справі №916/3686/22 щодо скасування арешту, накладеного ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2023, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору від 11.09.2023 №11-09/2023 гонорар адвоката при наданні правової допомоги за даним договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 6000грн. Клієнт сплачує адвокату гонорар, зазначений в п. 3.1. договору, протягом двох днів з моменту укладення договору, що мало місце відповідно до платіжної інструкції №1291 від 11.09.2023.
З приводу підготовки, складання та подання представником відповідача заяви від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову, суд відзначає, що дана заява складається з 3-х аркушів, з доданими до неї додатками: постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023; договору №11-09/2023 від 11.09.2023; платіжної інструкції №1291 від 11.09.2023; опису робіт (наданих послуг) адвокатом Земляковим О.А. у справі 916/3686/22 від 11.09.2023; доказів відправки позивачу заяви від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23.
Наразі, у суду відсутні підстави вважати, що адвокатом на підготовку, складання та подання заяви від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову витрачено багато зусиль та часу. Заява від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову уявляє собою перелік судових рішень, процесуальні норми щодо скасування заходів забезпечення позову та відповідно посилання на норми відносно витрат правничої допомоги, а отже не потребує застосування значних професіональних навиків досвідченого адвоката, яким є адвокат Земляков О.А., що здійснює з 2017 року свою діяльність згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльності №002981 від 19.04.2017
Звідси, заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на оплату гонорару адвоката не є співмірним із часом, витраченим адвокатом на складання та подання заяви від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову та визначається судом в розмірі 1000грн.
Враховуючи викладене, судом підлягає частковому задоволенню клопотання ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарської суду Одеської області від 03.01.2023 та стягує з ТОВ «АФ-ГРУПП» гонорар адвоката Землякова А.О. з урахуванням категорії заяви, рівня її складності, доданих до неї доказів у розмірі 1000 (одна тисяча) грн, які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі.
Керуючись ст.ст.145, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити частково клопотання ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» від 12.09.2023 за вх.№2-1356/23 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 03.01.2023 та стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 6000грн.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 по справі №916/3686/22.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ-ГРУПП» (65014, м.Одеса, вул. Віри Інбер, 5, приміщення №302н, код ЄДРПОУ 42398892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс.15, код ЄДРПОУ 38111618) 1000 (одну тисячу) грн гонорару адвоката.
4. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 18.09.2023 та згідно ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.
5. Повний текст ухвали складений 21.09.2023.
Суддя І.А. Малярчук
Ухвала № 108284914
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: [email protected]
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"03" січня 2023 р.
Справа № 916/3686/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ-ГРУПП» (65014, м.Одеса, вул. Віри Інбер, 5, приміщення №302н) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс 15) про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
ВСТАНОВИВ:
28.12.2022 за вх.№4-65/22 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ «АФ-ГРУПП» до ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» про забезпечення позову до подачі позовної заяви, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 378479,89 грн, які належать ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ», що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.
Так, в обґрунтування заявленого ТОВ «АФ-ГРУПП» послалось на те, що 16.06.2019 між ТОВ «АФ-ГРУПП» та ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» укладено договір №0006 транспортного експедирування, відповідно до умов якого експедитор взяв на себе зобов`язання щодо організації за винагороду за рахунок клієнта здійснити транспортно-експедиторське обслуговування, перевозку експертно-імпортних та транзитних вантажів у міжнародному сполученні та по території України, а також надавати інші транспортно-експедиторські послуги відповідачу за погодженням сторін (пункт 1.1. Договору). Умови перевезення, характеристика вантажу, вид транспорту, вартість послуг позивача, а також інші умови пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за згодою сторін у заявках, що є невід`ємними частинами Договору (п.1.2 Договору). Під кожне конкретне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку, в якій обумовлюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, шо стосується організації ТЕО (пункт 1.3. Договору).
Також заявник вказує, що 06.07.2021 ТОВ «АФ-ГРУПП» та ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» підписали заявку №018519, відповідно до якої ТОВ «АФ-ГРУПП» взяло на себе зобов`язання доставити контейнер TEMU 6396091, який прибув на склад зазначений клієнтом в заявці №018519, та вантаж був доставлений та вивантажений, шо підтверджується відмітками в CMR, складений акт надання послуг №2099 від 22.11.2021, виставлено рахунок на оплату №2078 від 22.11.2021 на суму 130367,02 грн. Заявник вказує, що станом на теперішній час рахунок не сплачено. 06.07.2021 контейнер: CBHU 4044138 прибув на склад, зазначений клієнтом в заявці №01, вантаж був доставлено та вивантажено, що підтверджується відмітками в CMR, складений акт надання послуг №2339 від 22.11.2021, виставлено рахунок на оплату № 2317 від 22.11.2021 на суму 64474,89 грн; станом на теперішній час рахунок сплачено частково у розмірі 30000 грн. Заявник зазначає, що, у зв`язку з тривалим невиконання грошових зобов`язань нараховано курсова різниця у розмірі 66 287,17 грн (передбачена пунктом 4.7. Договору). Загальна сума боргу за договором з урахуванням штрафних санкцій встановлена у розмірі 378479,89 грн.
Позивач стверджує, що відповідач мав сплатити кошти за поставлений товар до 26.11.2021, однак, відповідач злісно ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань. 25.10.2022 позивачем направлена письмова претензія, щодо необхідності терміново сплатити борг, яка 10.11.2022 вручена відповідачу, але була проігнорована ним, борг не сплачено. На думку позивача, відповідач навмисно ухиляється від виконання зобов`язання та переховується, чим причиняє матеріальні збитки ТОВ «АФ-ГРУПП». Виходом за юридичною адресою, зазначеною на сайті підприємства встановлено, що за адресою м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс 15, мешкає фізична особа, яка представилась матір`ю ОСОБА_1 , місце перебування самого ОСОБА_1 їй не відомо, на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідає. Поряд із цим заявник відзначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05.12.2022 ідентифікаційний номер 316779194 та 316779129 нерухоме майно за відповідачем не зареєстроване.
Крім того, заявником було подано у судове засідання 03.01.2023 за вх.№№158/23, 162/23 додаткові докази щодо надсилання відповідачу претензії поштою, платіжні доручення про часткову оплату заборгованості відповідачем.
Представник позивача у судовому засіданні 03.01.2023 пояснила, що надати відомості по банківських рахунках відповідача щодо наявності чи відсутності на них коштів не має можливості, оскільки на такі відомості розповсюджується банківська таємниця відповідно до ЗУ "Про банки і банківську діяльність", наголосила на тому, що у відповідача відсутнє майно та ним тривалий час не вжито заходів до погашення існуючої заборгованості, відповідач уникає спілкування із заявником.
02.01.2023 за вх.№8/23 відповідачем подано до суду письмові заперечення на заяву ТОВ «АФ-ГРУПП» про забезпечення позову, де відповідач вказує, що заявник до подання заяви про забезпечення позову жодного разу не звертався до ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» з будь-якими письмовими претензіями з приводу невиконання ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» своїх зобов`язань по договору транспортного експедирування від 16.06.2019 №0006 або з пропозиціями вирішити будь-який спір, якщо, на думку заявника, такий спір має місце взагалі, у досудовому порядку. Також відповідач зазначив, що впродовж дії договору транспортного експедирування від 16.06.2019 №0006 як замовник послуг не здійснювало будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання своїх зобов`язань, зокрема, в частині оплати послуг та постійно підтримувало електронний зв`язок як із менеджерами з логістики ТОВ «АФ-ГРУПП», які безпосередньо супроводжували договір, так і з безпосереднім керівництвом підприємства.
Крім того, відповідач відзначає, що саме лише посилання в заяві ТОВ «АФ-ГРУПП» на потенційну можливість ухилення ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» від виконання (можливого майбутнього) судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Відповідач вказує, що ТОВ «АФ-ГРУПП» взагалі не надано до господарського суду доказів, які свідчать про те, що ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» здійснюються будь-які несумлінні дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після або до пред`явлення вимоги чи подання позову, як то реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з потенційним позивачем - заявником, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо.
Відповідач вважає, що оскільки ТОВ «АФ-ГРУПП» до теперішнього часу не зверталося до ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» з будь-якими письмовими претензіями або позовною заявою з приводу, як на думку заявника можливого невиконання ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» своїх зобов`язань по договору транспортного експедирування від 16.06.2019 №0006, то забезпечення будь-якого (майбутнього) позову в обраний заявником ТОВ «АФ-ГРУПП» спосіб є, по-перше, не співмірним, а по-друге не доцільним на даний час, оскільки не позбавляє права ТОВ «АФ-ГРУПП» на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову одночасно із зверненням із позовною заявою, а також перш за все після виконання свого обов`язку щодо вирішення спочатку будь-яких спірних питань у позасудовому порядку, оскільки останнім не надано до суду належних та допустимих доказів неможливості вирішення спірних питань у досудовому порядку.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов`язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду (ч.ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.140 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Наразі, наявні у справі докази, свідчать про забезпечення заявником виконання своїх зобов`язань по договору транспортного експедирування №0006 від 16.06.2019, на підтвердження чого заявник подав до справи заявки №018519, №01 від 06.07.2021, CMR №№18519, 19079/1, 18079/3, 19079/2, акти наданих послуг №№2339, 2099 від 22.11.2021, №396 від 20.12.2022, які було надіслано відповідачу із ЕЦП із дотриманням п.п.3.1.11., 8.8. Договору.
Після виконання своїх зобов`язань по договору №0006 від 16.06.2019 позивач виставив відповідачу рахунки №№ 2078, 2317, 2099 від 22.11.2021, №380 від 20.12.2022.
25.10.2022 заявник надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором №0006 від 16.06.2019.
Крім того, мала місце часткова оплата відповідачем поставленого товару згідно платіжних доручень №1177 від 18.10.2022 на суму 20000грн, №1152 від 25.08.2022 на суму 15000грн, що свідчить про часткове визнання боргу відповідачем.
Отже, оскільки відповідач більше року ухиляється від оплати вартості поставленого заявником по договору №0006 від 16.06.2019 товару, з огляду на наявні матеріали заяви та невиконання зобов`язань, є обґрунтованими та доведеними наявні у заявника припущення, що існує імовірність у зв`язку з невжиттям заходів ускладнення або неможливість подальшого виконання рішення суду у випадку задоволення позову, який заявник має намір подати до суду, або забезпечити ефективний їх захист, з огляду на що підлягає судом задоволенню у повному обсязі заява ТОВ «АФ-ГРУПП» від 28.12.2022 за вх.№4-65/22 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Поряд із цим суд вбачає, що застосування заходів забезпечення позову у даному спорі запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог.
Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний "забезпечувальний" характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Одночасно, положення ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 ст.141 ГПК України визначають, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Так як предметом спору є кошти, які позивач вважає належними йому в силу невиконання відповідачем грошових зобов`язань по договору №0006 від 16.06.2019, мало місце часткове визнання відповідачем заборгованості, суд не вбачає обставин, що вказують на необхідність вжиття заходів зустрічного забезпечення.
Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити заяву ТОВ «АФ-ГРУПП» від 28.12.2022 за вх.№4-65/22 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
2. Накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 378479 (триста сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн 89 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс.15, код ЄДРПОУ 38111618), що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.
3. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ-ГРУПП» (65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер, 5, приміщення №302н, код ЄДРПОУ 42398892).
4. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс.15, код ЄДРПОУ 38111618).
5. У відповідності до ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 03.01.2023 та згідно ч.8 ст.140, ч.9 ст.141, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення. Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
6. Згідно ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню.
7. Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження".
8. Повну ухвалу складено 05.01.2023.
Суддя Малярчук Ірина Анатоліївна