ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: [email protected]
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
"29" серпня 2023 р.
Справа № 916/599/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" (ЄДРПОУ 30485777, 65000, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 26, код ЄДРПОУ 30485777)
про стягнення 1002207775,06 грн.
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" (код ЄДРПОУ 30485777, 65000, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 26)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)
про визнання недійсним одностороннього правочину
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ" (код ЄДРПОУ 32307678, 49006, м. Дніпро, просп. Пушкіна, 4)
в с т а н о в и в :
В провадженні господарського суду перебуває справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.11.2016 року в розмірі 1002207775,06 грн., та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним одностороннього правочину Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", що вчинений у письмовій формі - Повідомлення про одностороннє розірвання договору від 13.12.2017 року № Э.Upr1/3-157142, яким Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" змінив умови кредитного договору №DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року та розірвав в односторонньому порядку кредитний договір №DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ".
Ухвалою суду від 10.08.2023, крім іншого, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ"; запропоновано ТОВ "БОРІВАЖ" протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду подати письмові пояснення по суті спору.
22.08.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ" надійшло клопотання про надіслання копій заяв по суті справи, а також інших доказів у справі третій особі.
Так, частиною 5 статті 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Так згідно із частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з статті 172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Такий самий обов`язок покладається на позивача у разі залучення судом до участі у справі іншого відповідача, заміни неналежного відповідача, залучення або вступу у справу третьої особи.
За приписами пункту 2 частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 166 ГПК України, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 167 ГПК України визначено, що до заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 2, 4, 5 статті 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
За приписами ст.80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок", послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Відповідно до п.59 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.
За змістом п. 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Згідно п.2 Правил надання послуг поштового зв`язку, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.
Відповідно, якщо копію позовної заяви надіслано поштою, то документом, який підтверджує надсилання, є фіскальний чек поштового відділення, опис вкладення у цінний лист. Крім того, підтвердженням, що відправлення надіслано на адресу одержувача є саме накладна (службовий чек), в якому зазначено номер накладної, інформацію про відправника та одержувача, інформацію про відправлення, а також міститься підтвердження (підпис) відправника з підтвердження, що інформація у даній накладній зазначена правильно.
В той же час, ч.ч. 5-9 ст. 42 ГПК України передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи надсилати копії документів іншим учасникам справи, такі документи можуть направлятися вказаним особам з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі, крім випадків, коли інший учасник не має офіційної електронної адреси. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.
Отже, з урахуванням того, що ухвалою суду від 10.08.2023 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним), з метою надання можливості третій особі скористатись повним обсягом процесуальних прав, задля дотримання принципів господарського судочинства та завдання стадії підготовчого провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ" та зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" направити заяви по суті справи, а також інші докази у цій справі третій особі, у встановлений ГПК України спосіб.
Керуючись статями 42, 50, 80, 91, 161, 165, 166, 167, 172, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
у х в а л и в:
1. Акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" та Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" негайно направити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ" заяви по суті справи, а також інші докази у цій справі, у встановлений ГПК України спосіб, і подати до суду докази про їх направлення.
2. Ухвалу направити учасникам провадження.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала суду набрала законної сили 29.08.2023, оскарженню не підлягає.
Ухвала № 77983456
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: [email protected]
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"19" листопада 2018 р.
м. Одеса
Справа № 916/599/18
Господарський суд Одеської області у складі:
головуючий Волков Р.В.,
суддя Малярчук І.А.,
суддя Рога Н.В.,
секретар судового засідання Кришталь Д.І.,
розглядаючи матеріали справи №916/599/18
за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" (65000, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 26);
про стягнення 1002207775,06грн.;
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" (65000, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 26);
до відповідача: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д);
про визнання недійсним одностороннього правочину,
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю),
від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю),
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" про стягнення 1002207775,06 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним одностороннього правочину Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", що вчинений у формі Повідомлення про одностороннє розірвання договору від 13.12.2017р. № Э.Upr 1/3-157142, яким ПАТ КБ "ПриватБанк" змінив умови кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016р. та розірвав в односторонньому порядку кредитний договір № DNHSLOK06924 від 04.11.2016р., що укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі також – ОСОБА_3) та ТОВ “АГРОТЕРМІНАЛ” (далі також – Позичальник).
05.11.2018 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» було подано клопотання про призначення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи (вх.№205470/18).
Заявник вказує на те, що під час підготовчого провадження ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» було заявлено клопотання про призначення у справі технічної та почеркознавчої судової експертизи з підстав, що ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» заперечує факт укладення кредитного договору в редакції, яка була долучена позивачем до позовної заяви, на думку ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» є підстави припустити, що редакції договору, наданого Банком, не існувало, оскільки у Позичальника міститься інша редакція цього ж Договору.
Банк вбачає необхідність в проведенні експертизи у зв’язку тим, що обставинами, які мають істотне значення для справи, є наявність або відсутність повноважень у Першого заступника Голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 на підписання договору №DNHSLOK06924 від 04.11.2016 р.
Банк вказує, що усі докази, наявні в матеріалах справи, мають розглядатись у сукупності, зокрема, документи, на підставі яких наділявся або міг бути наділений ОСОБА_4 повноваженнями на вчинення правочинів від імені ПАТ КБ «ПриватБанк»: довіреність №3997-К-Н-Н від 28.09.2015 р.; Статут Банку в редакції від 16.07.2015 р.; Протокол №43 Засідання ОСОБА_5 Банку від 05.08.2016 р.
При цьому трактування позивача та відповідача відрізняються між собою, що призводить до необхідності залучення до розгляду та з’ясування зазначених питань експертом у галузі лінгвістики, зокрема, провести експертизу.
При цьому ОСОБА_3 пропонує поставити експерту наступні питання:
1. Чи означає застереження в п.1 Довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015 р. «за наявністю відповідного рішення Голови Правління, Правління, Кредитного Комітету або ОСОБА_6 ПАТ КБ «ПриватБанк» правочин може бути вчинений на суму, вказану в рішенні», що у разі необхідності укладення правочину на суму, яка перевищує 750 000 дол. США, окрім довіреності має бути рішення одного з зазначених органів Банку щодо кожного окремого правочину?
2. Чи означає п.9.4.6.2. Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк» в редакції від 16.07.2015 р., що повноваження Перших Заступників Голови Правління на вчинення правочинів від імені Банку обмежені сумою в 400 000 дол. США?
3.Що означає фраза «за умови якщо ця сума складає менше ніж 10 відсотків вартості активів…» і фраза «не перевищує граничну суму, встановлену підпунктом 25 пункту 9.3.3. Статуту» у сукупному їх прочитанні разом з лімітом повноважень, прийнятим п.1 Протоколу №43 Засідання ОСОБА_5 ПАТ КБ «Приват Банк». Чи є сума 400 000 дол. США граничною сумою лімітів повноважень, якщо обмеження, встановлені п.9.4.6.2. Статуту складають більше, ніж 10% вартості активів за даними останньої фінансової звітності, чи сума 400 000 дол. США може бути збільшена до 10% вартості активів за даними останньої фінансової звітності?
4.Чи є поняття, зазначені в п.9.3.3.3. Статуту «менше ніж 10% вартості активів» і «не перевищує граничну суму, встановлену підпунктом 25 пункту .3.3.3. цього Статуту» тотожними, якщо погодитися з тим, що згідно п.1. Протоколу №43 Засідання ОСОБА_5 ПАТ КБ «ПриватБанк» прийнято граничну суму для укладення правочинів 10% вартості активів за даними останньої фінансової звітності? Чи є слова «менш ніж» та «не перевищує» синонімами у даному контексті?
5.Чи стосується п.1 Протоколу №43 Засідання ОСОБА_5 Банку від 05.08.2016 р.: «На підставі п.п.25 п.п.9.3.3. Статуту Банку встановити на період з 05.08.2016 р. по 31.12.2019 р. (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів Банку за даними останньої річної звітності, для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших Заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном Банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з ОСОБА_3 Банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорі іпотеки, договорів про перехід до Банку прав та обов’язків заставодавця або іпотекодавця в зв’язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління Банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину)» тільки правочинів з ОСОБА_3 Банком України, чи можливо дійти висновку, що Протокол №43 визначає граничні суми для розпорядження рухомим і нерухомим майном Банку для інших, ніж ОСОБА_3 України, контрагентів?
6. Яким є об’єктивний зміст п.1 Довіреності №3997-К-Н-Н ві 28.09.2015 р., п. 9.4.6.2. та п.п. 25 п.9.3.3. Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк» в редакції від 16.07.2015 р. та рішення, прийнятого згідно Протоколу №43 Засідання ОСОБА_5 Банку від 05.08.2016 р. в розрізі ліміту повноважень Першого Заступника Голови Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4?
15.11.2018 р. Позичальником було подано заперечення проти клопотання про призначення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи (вх.№23555/18), де просить відхилити вказане клопотання.
Заявник обґрунтовує заперечення тим, що банк, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» є юридичною особою, яка на підставі банківської ліцензії має право надавати банківські послуги, за змістом ст.ст. 2,90,91,92 ЦК України, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, набуває цивільних прав і обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Правочини банк також вчиняє через свої органи. При цьому до керівників банку відповідно до ч.1 ст. 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносить, у тому числі, голову, його заступників та членів правління банку.
При цьому у даному випадку повноваження представника ОСОБА_4 визначені н лише довіреністю, а і статутом банку.
Заявник посилається також на ліміт кредитного договору у сумі 2 450 000 000,00 грн., а також на розмір активів позивача, який є загальновідомим у зв’язку з його опублікуванням, та становив на 31 грудня 2015 р. 258 611 000 000,00 грн. Таким чином, посилаючись на положення Протоколу №43 від 05.08.2016 р. та положення Статуту Банку, вказує, що обмеження для Першого Заступника Голови Правління Банку становили на час укладення кредитного договору 10% від активів, тобто 25 861 100 000,00 грн.
Вказує на презумпцію правомірності правочину відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України.
Крім того, зазначає, що обмеження повноважень у відносинах із третіми особами щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ст.92 ЦК України).
Посилається на те, що у господарській справі №904/9089/17 вже досліджувались повноваження Першого Заступника Голови Правління банку ОСОБА_4 на підставі довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015 р., Протоколу №43 Засідання ОСОБА_5 Банку від 05.08.2016 р., Статуту Банку в редакції від 16.07.2015 р., у Постанові Верховного суду України у справі №904/9108/17 також досліджувались вказані обставини, а також у Постанові Верховного Суду у справі №904/9009/17. Таким чином, Позичальник посилається на те, що вказані обставини є преюдиційними.
Також вказує на те, що відповідно до ст. 213 ЦК України передбачений порядок тлумачення змісту правочину.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до п.2 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/3, лінгвістична експертиза мовлення поділяється на підвиди: лінгвістична експертиза писемного мовлення та лінгвістична експертиза усного мовлення.
Об’єктом дослідження лінгвістичної експертизи писемного мовлення є продукт мовленнєвої діяльності людини, відображений у писемній формі. Лінгвістична експертиза писемного мовлення поділяється на авторознавчу експертизу та семантико-текстуальну експертизу. Відповідно до п.2.1.2. вказаних рекомендацій семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних в тих або інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов’язаних із встановленням фактичних даних про автора.
Питання, поставлені перед експертом, вирішуються ним за допомогою спеціальних знань у галузі лінгвістики на основі загальних і окремих норм мови з використанням посібників, академічних наукових праць, словників, довідників та інших наукових джерел.
Експерт у галузі семантико-текстуальної експертизи, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), відповідає на питання про наявність чи відсутність висловлювань, які містять заклики до певних дій (вказується, яких саме дій), на основі спеціальних знань у галузі мовознавства. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об’єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.
Орієнтовний перелік питань, що вирішуються:
Які значення мають слова, словосполучення, фрази, зафіксовані в досліджуваному тексті?
Яким є об’єктивний зміст досліджуваного словосполучення, речення, тексту, групи текстів?
Чи містяться у тексті висловлювання, виражені у формі закликів до певних дій (вказати, яких саме)? Якщо так, то чи є ці заклики публічними (або який характер та форму мають ці заклики)?
Чи міститься в тексті інформація позитивного або негативного характеру щодо певної фізичної або юридичної особи?
Чи містяться в тексті висловлювання образливого характеру щодо певної особи?
Чи є висловлювання фактичним твердженням або оціночним судженням?
Вказане коло питань, що вирішується експертами-лінгвістами, не є вичерпним. Під час проведення семантико-текстуальної експертизи можуть вирішуватись і інші питання, що стосуються її предмета.
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, згідно з вимогами ст. 99 ГПК України, суд призначає експертизу виключно за сукупності певних умов, у тому числі, з підстав, коли для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
У даному випадку суд вбачає наявність виключно правових питань, які потребують належної оцінки у їх сукупності.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.
Отже, аналіз умов кредитного договору, Статуту, протоколу засідання ОСОБА_5 та довіреності у їх сукупності має бути проведений судом, оскільки вказані питання є суто правовими.
Також, суд приймає до уваги наявність постанов Верховного Суду у справах №904/9009/17 від 26.10.2017 р., № 904/9108/17 від 29.08.2018 р., в яких судами досліджувались обставини в аналогічних справах та встановлені повноваження Першого Заступника Голови Правління банку ОСОБА_4 на підставі довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015 р., Протоколу №43 Засідання ОСОБА_5 Банку від 05.08.2016 р., Статуту Банку в редакції від 16.07.2015 р.
Крім того, суд звертає увагу на те, що предметом розгляду даної справи є стягнення грошових коштів та визнання недійсним правочину, що вчинений у формі Повідомлення про одностороннє розірвання договору, а питання недійсності кредитного договору не входить до вказаного предмету.
Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 99, 234 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Клопотання Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про призначення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи залишити без задоволення.
Вступна та резолютивна частини ухвали оголошені в судовому засіданні 19.11.2018р.
Повний текст ухвали складено та підписано 21 листопада 2018 р. Чинності набуває з 19.11.2018 р. Оскарження в апеляційному порядку діючим ГПК України не передбачено.
Головуючий суддя Р.В. Волков
Суддя І.А. Малярчук
Суддя Н.В. Рога