**ПОСТАНОВА**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
05 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/19908/21
**Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:**
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,
**здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги **Київського національного лінгвістичного університету
**на** ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 (судді: Ткаченко Б. О. - головуючий, Сулім В. В., Гаврилюк О. М.) **про** відмову у забезпеченні позову у справі
**за позовом** Київського національного лінгвістичного університету
**до **Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц."
**третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача** - Міністерство освіти та науки України,
**треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:**
1\) Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об\`єднання "Ліко-Холдінг",
2\) Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-Груп",
**про **витребування майна з чужого незаконного володіння.
**Короткий зміст і підстави позовних вимог**
**1.** Київський національний лінгвістичний університет (далі - Університет) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." (далі - ТОВ "Л.С.Ц.") про витребування майна з чужого незаконного володіння.
**2.** Позовні вимоги обґрунтовані тим, що об\`єкт нерухомого майна: гуртожиток (секція 4, літ. "А") загальною площею 722,6 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секція 4, реєстраційний номер об\`єкта нерухомого майна: 897320480000, вибув з володіння позивача в результаті неправомірних дій третіх осіб.
**Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій**
**3.** Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 (суддя Полякова К. В.) позовні вимоги Університету задоволено повністю: витребувано з незаконного володіння ТОВ "Л.С.Ц." на користь Університету об\`єкт нерухомого майна: гуртожиток (секція 4, літ "А"), реєстраційний номер: 897320480000; загальною площею 722,6 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секція 4. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
**4. **Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Л.С.Ц." на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
**5.** Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 поновлено ТОВ "Л.С.Ц." пропущений строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.
**6. **20.03.2023 до суду апеляційної інстанції від Університету надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив накласти арешт на нерухоме майно до завершення розгляду справи по суті та набранням рішенням законної сили, а також просив заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб\`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функцію державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна.
Наведену заяву мотивовано тим, що попередній незаконний володілець гуртожитку (ТОВ "Ліко-Холдінг"), правонаступником якого є відповідач, вже вчиняв дії спрямовані на передачу предмета спору іншій особі під час судового спору у іншій справі №910/2861/18.
Крім того, заявник вказував на те, що з метою утруднення повернення гуртожитку Університету під час розгляду судового спору щодо цього майна, ТОВ "Л.С.Ц", передало гуртожиток в іпотеку іншій пов\`язаній особі ТОВ "Л-Груп".
Зазначене, на думку позивача, переконливо свідчить про те, що існує реальна загроза (з урахуванням закінчення строку виконання основного зобов\`язання, забезпеченого іпотекою) звернення стягнення у будь-який спосіб на спірне майно та/або продажу його третім особам, або обтяження майна новими іпотеками, чи його передачі в оренду, управління тощо. Вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме захисту і поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення у цій справі. Водночас невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, що, в свою чергу, призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів Університету.
**7.** Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 відмовлено у задоволенні заяви Університету про забезпечення позову.
**8. **Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зазначені у заяві про забезпечення позову аргументи заявника, зокрема, щодо реальної підстави (з урахуванням закінчення строку виконання основного зобов\`язання) звернути стягнення у будь-який спосіб на спірне майно та/або продати його третім особам, або обтяжити майно новими іпотеками, передати майно в оренду, управління чи іншим чином розпорядитись гуртожитком у разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову, є лише припущеннями, що не є достатньо обґрунтованими підставами для застосування заходів забезпечення позову. Заявником не надано доказів того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду.
**Короткий зміст вимог касаційної скарги**
**9.** У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 04.04.2023 та задовольнити у повному обсязі заяву Університету про вжиття заходів забезпечення позову.
**Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу**
**10.** Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що апеляційним судом не надано належної оцінки доказам, на які посилався Університет в заяві про забезпечення позову, а саме щодо: вчинення попереднім незаконним володільцем гуртожитку (ТОВ "Ліко-Холдінг", правонаступником якого є відповідач) дій, спрямованих на передачу зазначеного майна; передачі ТОВ "Л.С.Ц." спірного майна в іпотеку іншій пов\`язаній особі - ТОВ "Л-Груп" з метою ускладнення повернення гуртожитку Університету; пов\`язаності засновників та посадових осіб в ТОВ "Л-Груп", ТОВ "Л.С.Ц." та ТОВ "Ліко-Холдінг"; закінчення 27.10.2021 строку виконання основного зобов\`язання за договором позики, яке (зобов\`язання) забезпечене іпотекою; наявності запису про обтяження іпотекою спірного майна після 27.10.2021 свідчить про невиконання основного зобов\`язання за зазначеним договором позики, і, як наслідок, про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в будь-який момент.
На думку скаржника, застосування заявлених заходів забезпечення позову спрямоване саме на збереження існуючого становища гуртожитку до вирішення цієї справи, і такі заходи мають на меті забезпечити можливість виконання судового рішення та ефективно захистити права позивача. Накладення арешту на спірне майно має логічний зв\`язок із предметом позову і такий захід спрямований на забезпечення ефективного захисту прав та інтересів позивача у разі залишення без змін рішення суду першої інстанції. У випадку ж чергової перереєстрації гуртожитку (зміни незаконного володільця), рішення суду у цій справі про витребування майна буде неможливо виконати, а задоволення позовних вимог може втратити сенс. До того ж чергова зміна незаконного володільця гуртожитку може призвести до необхідності Університету звертатись до суду з новим позовом.
Водночас позивач зазначає, що застосування заявленого засобу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна сприятиме запобіганню невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких може стосуватися судове рішення, а відтак, утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.
Крім того, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у цій справі, на думку Університету, суперечать положенням Закону України "Про іпотеку" та сутності іпотеки.
13\.06.2023 від Університету надійшла заява про врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.06.2023 у справі № 37з-23 та від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
**Узагальнений виклад позицій інших учасників справи**
**11.** Міністерство освіти та науки України у відзиві на касаційну скаргу просить задовольнити її у повному обсязі з мотивів, викладених у ній.
**12.** Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшло.
**Розгляд справи Верховним Судом**
**13.** Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Університету на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 910/19908/21 та призначено здійснювати перегляд оскаржуваного судового рішення у порядку письмового провадження.
**Позиція Верховного Суду**
**14.** Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.
**15.** Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред\`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
**16.** Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов, зокрема, забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов\`язання.
**17.** Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
**18.** З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов\`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов\`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
**19.** Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв\`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв\`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
**20.** Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
**21.** Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
**22.** Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
**23.** Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
**24.** Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
**25.** Необхідно зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
**26.** При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов\`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
**27.** Водночас зі змісту норми пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти або майно суд має виходити із того, що цей захід забезпечення позову обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватися в справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, яке належить до предмета спору, що свідчитиме про наявність зв\`язку між конкретним (обраним позивачем) заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги (аналогічні правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).
**28.** Крім того, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб\`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
**29.** Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цьому випадку є вимоги про витребування об\`єкта нерухомого майна: гуртожитку (секція 4, літ "А"), реєстраційний номер: 897320480000; загальною площею 722,6 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секція 4, з чужого незаконного володіння відповідача.
**30.** При цьому Університет у поданій до апеляційного суду заяві про забезпечення позову просив накласти арешт на спірне нерухоме майно до завершення розгляду справи по суті та набранням рішенням законної сили, а також просив заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна.
**31. **Як зазначалося, наведену заяву мотивовано тим, що застосування заявленого заходу забезпечення позову шляхом заборони звернення стягнення на спірне нерухоме майно та/або продажу його третім особам є необхідним заходом з урахуванням того, що ТОВ "Л-Груп" є іпотекодержателем спірного майна за договором іпотеки від 16.11.2020 (зареєстрований за номером 6129). Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що існує реальна загроза (з урахуванням закінчення строку виконання основного зобов\`язання, забезпеченого іпотекою) звернення стягнення у будь-який спосіб на гуртожиток та/або відчуження його третім особам, або обтяження майна новими іпотеками, чи його передачі в оренду, управління тощо.
Університет також зазначав, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме захисту і поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення у цій справі. Водночас невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, що, в свою чергу, призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
**32.** Однак, дослідивши зазначені доводи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявником не доведено обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, як і не надано доказів того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду.
**33.** При цьому апеляційний суд також правомірно зауважив, що зазначені в заяві про забезпечення позову аргументи заявника, зокрема, щодо реальної підстави (з урахуванням закінчення строку виконання основного зобов\`язання) звернути стягнення у будь-який спосіб на спірне майно та/або продати його третім особам, або обтяжити майно новими іпотеками, передати майно в оренду, управління чи іншим чином розпорядитись гуртожитком у разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову, є лише припущеннями, що не є достатньо обґрунтованими підставами для задоволення заяви позивача.
**34.** Таким чином, беручи до уваги відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у справі, або про неможливість захисту вказаних прав, свобод та інтересів без вжиття заявлених заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов законних та обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення заяви Університету про вжиття заходів забезпечення позову.
Посилання ж заявника на те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк виконання основного зобов\`язання за договором позики закінчився 27.10.2021, і іпотекодержатель (ТОВ "Л-Груп") отримав формальне право на звернення стягнення на предмет іпотеки, саме по собі не є належним та допустимим доказом на підтвердження обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, про які просить Університет, чим спростовуються відповідні доводи касаційної скарги.
**35.** Твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції положень Закону України "Про іпотеку" колегія суддів оцінює критично, оскільки саме по собі закріплення у зазначеному Законі механізмів реалізації прав іпотекодержателя, зокрема, звернення стягнення на предмет іпотеки, без подання Університетом будь-яких доказів на підтвердження наявності реальної загрози заподіяння шкоди правам чи інтересам позивача не може вважатися достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
**36.** Доводи заявника про необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 09.06.2023 у справі № 37з-23 та від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, є також безпідставними, оскільки предметом позовів у зазначених справах були вимоги про стягнення з відповідачів саме грошових коштів, у зв\`язку з чим суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у такому випадку можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Разом з тим предметом позову у цій справі є вимога про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, яка була задоволена судом першої інстанції.
При цьому відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов\`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.
**37.** З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правильно застосував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Університету про вжиття заходів забезпечення позову.** **
**Висновки за результатами розгляду касаційної скарги**
**38.** Відповідно до частин 1 та 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
**39.** Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
**40.** Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
**41.** Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної ухвали не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у забезпеченні позову прийнята із додержанням норм процесуального права, у зв\`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
**Розподіл судових витрат**
**42.** Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
**ПОСТАНОВИВ:**
Касаційну скаргу Київського національного лінгвістичного університету залишити без задоволення.
Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 910/19908/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
**Головуючий Ю. Я. Чумак**
**Судді Т. Б. Дроботова**
** Н. О. Багай**
Ухвала № 114679002
**УХВАЛА**
06 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/19908/21
**Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:**
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,
**перевіривши матеріали касаційної скарги** Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц."
**на** рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі
**за позовом** Київського національного лінгвістичного університету
**до **Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц.",
**за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача** - Міністерство освіти та науки України,
**за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: **1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об\`єднання "Ліко-Холдінг", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-Груп",
**про** витребування майна з чужого незаконного володіння,** **
**ВСТАНОВИВ:**
16\.10.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 910/19908/21, подана 13.10.2023 разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
18\.10.2023 та 30.10.2023 від Київського національного лінгвістичного університету надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 910/19908/21, в якому позивач просить відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №910/19908/21, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та не відкривати провадження за вищевказаною касаційної скаргою.
Перевіривши матеріали касаційної скарги та оцінивши доводи, що викладені Київським національним лінгвістичним університетом у запереченнях проти відкриття касаційного провадження, Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.
Згідно з частиною 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об\`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі) ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, позов у цій справі поданий у 2021 році, предметом якого є витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.С.Ц.» гуртожиток (секція 4, літ. А), реєстраційний номер об\`єкту нерухомого майна 897320480000, загальною площею 722,6 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секц. 4 (вартість становить 9 162 848,04 грн).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі *274 885,44 грн***__ **(9 162 848,04 х 1,5% х 200%).
Натомість скаржник звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у цій справі, яке обґрунтоване тим, що згідно Звіту про фінансові результати відповідача за 2022 р. чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), код рядка « 2000» за звітний період склав 4 312 300,00 грн; з урахуванням річного доходу 5 % ставка судового збору складає 215 615,00 грн. Враховуючи зазначене ставка судового збору у сумі 274 885,44 значно перевищує 5% річного доходу відповідача.
Розглянувши це клопотання, Суд відмовляє в його задоволенні, зважаючи на таке.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім\`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров\`ю.
Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Оскільки за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено відстрочення сплати судового збору юридичним особам, відповідне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.С.Ц.» не підлягає задоволенню в силу закону.
У зв\`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід сплатити судовий збір у сумі *274 885,44 грн*,** **який має бути перерахований за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір" та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду.
Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
При цьому слід зазначити, що як роз\`яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), № 3236/03, 03.04.2008, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов\`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.
Відповідно до пункту 7 частини першої, пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується та до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду ухвалена *30.08.2023,* повний текст складено *31.08.2023,* отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на постанову було *20.09.2023*, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Із касаційною скаргою скаржник звернувся *13.10.2023* засобами поштового зв\`язку, про що свідчить поштовий конверт, тобто після перебігу строку встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник зазначає про те, що повний текст оскаржуваної постанови отримав 04.10.2023, про що є відповідна відмітка у матеріалах справи, у зв\`язку з чим, необхідно поновити строк на касаційне оскарження.
Суд вважає наведені підстави пропуску неповажними з огляду на таке.
Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Право господарського суду при вирішенні питання, що виникає у зв\`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов\`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз\`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об\`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов\`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 оприлюднено 05.09.2023.
Як убачається з оскаржуваної постанови, Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.С.Ц.» безумовно було обізнане про існування судового провадження у справі №910/19908/21, оскільки саме Товариство зверталося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022. Крім того, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 30.08.2023.
Водночас на підтвердження істинності твердження про отримання повного тексту оскаржуваної постанови зі справи не надано належних і допустимих доказів, щоб свідчило про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме доказів отримання повного тексту оскаржуваної постанови саме 04.10.2023 та доказів направлення / не направлення її судом апеляційної інстанції на адресу скаржника.
Крім того, скаржником не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження наявності особливих і непереборних обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду із касаційною скаргою з 05.09.2023 - дати її оприлюднення в ЄДРСР.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов\`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов\`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов\`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов\`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України").
На зацікавлену сторону покладається обов\`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов\`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов\`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов\`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Таким чином об\`єктивних обставин, що не залежали від волевиявлення заявника, та які могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на касаційне оскарження, не вбачається.
Крім того, колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у суді касаційної інстанції матеріали справи №910/19908/21 відсутні, тому суд позбавлений можливості перевірити наявність або відсутність доказів надсилання копії оскаржуваної постанови скаржникові.
Отже доводи скаржника щодо пропущення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, викладені в клопотанні, не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки носять суб\`єктивний характер і є такими, що залежали виключно від свідомого волевиявлення скаржника.
Частиною третьою статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням зазначеного, скаржнику потрібно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
**УХВАЛИВ:**
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до *21.11.2023 року*, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення її скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
**Головуючий Ю. Я. Чумак**
**Судді Т.Б. Дроботова **
** Н. О. Багай **
** **