Справа № 177/178/22
Провадження № 2/177/82/23
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
10 травня 2023 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Строгової Г. Г.
за участі
секретаря судового засідання Сотнікової А.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представників відповідача Ковальчука В.В., Паламарчука С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Союз-1» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду із зазначеною позовною заявою та в обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 17.10.2019 працює в ОК «Садівниче товариство «Союз-1» на посаді бухгалтера згідно трудового договору № 2 від 17.10.2019. Сума заробітної плати за договором складала 5000,00 грн. З 01.01.2021 згідно трудового договору та Закону вона отримувала мінімальну заробітну плату.
17.04.2021 ОСОБА_3 самовільно призначив себе головою ОК «СТ «СОЮЗ-1». З цього часу їй було припинено нарахування та виплата заробітної плати по теперішній час. Вказує, що ніяких наказів, розпоряджень або повідомлень про її звільнення їй не надавалося, не надсилалося і не вручалося.
Таким чином станом на 31.12.2021 у відповідача перед нею виникла заборгованість по заробітній платі у сумі 59285,00 грн.
За період з 01.03.2021 по 30.04.2021 відповідно до довідки за неї сплачені податки, але заробітна плата сплачена лише частково в розмірі 715,00 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2021 по 31.12.2021 в розмірі 59285,00 грн.
Ухвалою судді від 02.02.2022 відкрито провадження у справі та розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 21).
21.07.2022 голова Правління ОК «СТ Союз-1» Паламарчук С.М. надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з позовними вимогами не згоден, вважає їх протиправними та такими, які не відповідають дійсності. Вказував, що 17.04.2021 на загальних зборах ОК «СТ «Союз-1» його обрано головою правління. Попереднім правління кооперативу, до складу якого входила також позивач ОСОБА_1 не передано жодного документу, печатки, грошових коштів в касі, ключі від господарських споруд та будівель, в тому числі і документи, які ОСОБА_1 додала до позовної заяви штатні розписи за 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, наказ № 3 від 16.10.2019, наказ № 4 від 29.12.2019, наказ №5 від 30.12.2020, повідомлення до податкової про прийняття на роботу від 16.10.2019, трудовий договір від 17.10.2019. Вважає, що ОСОБА_1 привласнила зазначені документи, заволоділа ними шляхом зловживання своїми службовим становищем, що спричинило порушення роботи ОК «СТ Союз-1».
Також вказував, що згідно п. 7.1. Статуту ОК «СТ Союз-1» затвердженого 15.11.2016 в склад правління, крім голови входять його заступник, казначей і члени правління. Згідно п. 2 Протоколу № 1 загальних зборів ОК «СТ Союз-1» від 14.04.2019 ОСОБА_1 обрано членом правління. Згідно п. 16.3 Статуту кооператив самостійно визначає форми і систему оплати праці найманих працівників з урахуванням вимог, встановлених законодавством. В п. 6.2. Статуту зазначено, що до компетенції загальних зборів членів Кооперативу належить затвердження штату працівників, з якими Кооператив укладає трудові договори та вирішує питання про оплату їх праці.
Однак, згідно Протоколу № 1 загальних зборів членів ОК «СТ Союз-1» від 14.04.2019 не було затверджено штат працівників, з якими Кооператив укладає трудові договори та не було вирішено питання про оплату їх праці. Кооператив не визначав форму і систему оплати праці найманих працівників.
Отже, вважає, що документи які містяться в матеріалах справи, надані ОСОБА_1 є підробленими, а дії позивача такими, що підпадають під дію Кримінального кодексу України, у зв`язку з чим ним до правоохоронних органів подано відповідну заяву (а.с. 41).
01 вересня 2022 року ухвалою суду позовну заяву залишено без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого позивача (а.с. 79). Зазначена ухвала оскаржена позивачем до Дніпровського апеляційного суду (а.с. 82-84).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.10.2022 ухвала Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01.09.2022 скасована та цивільну справу направлено до Криворізького районного суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду, відповідно до вимог ЦПК України (а.с. 117-119). 02.11.2022 зазначена справа повернута до Криворізького районного суду Дніпропетровської області (а.с. 131).
Ухвалою від 08.11.2022 суддею прийнято цивільну справу до свого провадження та ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 134).
Позивач та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх повному обсязі.
Представники відповідача ОК «СТ Союз-1» Паламарчук С.М. та ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаюсь на пояснення зазначені у відзиві та відсутність доказів виконання своїх службових обов`язків позивачем, обліку робочого часу та відповідно нарахування заробітної плати.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.
Вислухавши сторони, їх представників, дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 17.10.2019 працює в Обслуговуючому Кооперативі «Садівниче Товариство «Союз-1» на посаді бухгалтера за основним місцем роботи з окладом згідно зі штатним розписом (5000,00 грн.), відповідно до наказу №2 від 16 жовтня 219 року (а.с. 159).
17 жовтня 2019 року між ОК «СТ «Союз-1» та ОСОБА_1 укладено трудовий договір № 2, відповідно до п. 1.2. якого в ході виконання договору виникають трудові відносини між роботодавцем і працівником, засновані на зобов`язанні працівника виконувати роботу, передбачену умовами договору, та зобов`язанні роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату згідно з цим договором і забезпечувати всі необхідні умови праці (а.с. 160-163).
Право працівника на працю та отримання заробітної плати гарантоване ст. 43 Конституції України.
Згідно ст.21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Положеннями ст. 115 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, крім іншого, на підставі законодавчих та інших нормативних актів, колективних договорів.
Суб`єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об`єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.
З огляду на викладене, для визначення розміру невиплаченої заробітної плати врахуванню підлягає встановлений законодавством розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Пунктом 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Відповідно до пункту 2 частини першої розділу І Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закон України «Про оплату праці» доповнено статтею 3-1 («Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати»), згідно з якою розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Якщо розмір заробітної плати у зв`язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.
У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.
Відповідно до частини четвертої статті 95 КЗпП України розмiр мiнiмальної заробiтної плати встановлюється i переглядається вiдповiдно до статей 9 i 10 Закону України «Про оплату праці».
За змістом статті 9 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з приписами статті 10 Закону України «Про оплату праці» розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об`єднань профспілок і спільного представницького органу об`єднань організацій роботодавців на національному рівні.
Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено в разі зменшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» установити у 2021 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.
Позивач стверджує, що в період з 01.03.2021 по 30.04.2021 вона не отримала в повному обсязі заробітну плату, їй було вплачено лише 715,00 грн.
Як вбачається з довідки про нарахування заробітної плати бухгалтера «ОК «СТ Союз-1» ОСОБА_1 за період з 01.03.2021 по 01.04.2021, позивачу за вказаний період нараховано заробітну плату в розмірі 12000,00 грн., та до виплати після утримання податків й обов`язкових платежів підлягає 9660,00 грн. з яких вплачено 715,00 грн., несплаченою залишилася сума 8945,00 грн. (а.с. 146-1). З довідки про нарахування заробітної плати бухгалтера «ОК «СТ Союз-1» ОСОБА_1 за період з 01.05.2021 по 30.12.2021, позивачу за вказаний період нарахована заробітна плата в розмірі 48000,00 грн, та до виплати після утримання податків й обов`язкових платежів підлягає 38640,00 грн. (а.с. 146).
Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунки заробітної плати, надані позивачем (а.с. 146-1,146), таким чином, заборгованість по заробітній платі складається (без утримання податків й інших обов`язкових платежів) за період 01.03.2021 по 31.12.2021 складає 59285,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні вказував на те, що такої посади як бухгалтер в ОК СТ «Союз-1» не має, крім того, згідно протоколу № 1 загальних зборів ОК «СТ Союз-1» від 34.04.2019 року не було затверджено штат працівників, з якими Кооператив укладає трудові договори та не було вирішено про оплату їх праці. Кооператив не визначав форму і систему оплати праці найманих працівників.
Доводи представника відповідача спростовуються відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 15.02.2023 року, згідно яких позивач була працевлаштована в ОК СТ «Союз-1» в період з 17.10.2019 по квітень 2021 року, за вказаний період їй була нарахована заробітна плата та обов`язкові платежі при нарахуванні ОСОБА_1 заробітної плати були перераховані в дохід держави (а.с. 196 ). Штатними розписами ОК «СТ Союз-1», затверджених головою К «СТ Собюз-1» 16.10.2019, 01.01.2019, 01.01.2021, згідно яких до штатної одиниці ОК «СТ Союз-1» входить, зокрема посада бухгалтер (а.с. 151-153), наказом № 4 від 29.12.2019 ОК «СТ Союз-1» та наказом № 5 від 30.12.2020 ОК «СТ Союз-1» про затвердження штатного розпису (а.с. 155-156).
Підтверджень щодо отримання або перерахування заробітної плати ОСОБА_1 у період 01.03.2021 по 31.12.2021 в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази того, що ОСОБА_1 звільнена з посади бухгалтера ОК «СТ «Союз-1».
Суд також не приймає до уваги твердження відповідача про отримання позивачем 29.04.2021 розрахункових платежів при звільненні, на підтвердження чого надана заключна виписка з АТ «КБ «Приватбанк» по рахунку ОК «СТ Союз-1» (а.с. 218-221), оскільки з вказаного документу не можна встановити, що зазначені в ньому суми були нараховані та виплачені саме ОСОБА_1 , а також призначення цих платежів.
Таким чином, оскільки позивачу частково виплачено заробітну плату за березень 2021 року у розмірі 715,00 грн, тому з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі, яка складається з 4115,00 грн за квітень 2021 року, 6000,00 грн за березень 2021 року, 6000,00 грн за травень 2021 року, 6000,00 грн за червень 2021 року, 6000,00 грн за липень 2021 року, 6000,00 грн за серпень 2021 року, 6000,00 грн за вересень 2021 року, 6000,00 грн за жовтень 2021 року, 6000,00 грн за листопад 2021 року, 6000,00 грн. за грудень 2021 року, що в загальному розмірі становить 59285,00 грн.
За вказаних обставин, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів чи розрахунків суми заробітної плати, також відповідачем не подано доказів про відсутність заборгованості по заробітній платі у відповідача перед позивачем, а тому, при визначенні розміру заборгованості щодо заробітної плати відповідача перед позивачем суд виходить із розміру мінімальної заробітної плати та приходить до переконання, що з відповідача ОК «СТ «Союз-1» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період за період з 01.3.2021 по 31.12.2021 в розмірі 59285, 00 грн, без утримання податків й інших обов`язкових платежів.
Оскільки, позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Союз-1» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Союз-1» (код ЄДРПОУ 24988803, місцезнаходження за адресою: с. Вільне, Криворізький район, Дніпропетровська область) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце поживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2021 по 31.12.2021 в розмірі 59285 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн.00 коп, без утримання податків й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Союз-1» (код ЄДРПОУ 24988803, місцезнаходження за адресою: с. Вільне, Криворізький район, Дніпропетровська область) на користь держави судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.
Рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню на підставі ст.430 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Суддя Г.Г. Строгова
Постанова № 106948791
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6841/22 Справа № 177/178/22
Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року м.Кривий Ріг
справа № 177/178/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Євтодій К.С.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «СОЮЗ-1»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2022 року, яка постановлена суддею Стоговою Г.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту ухвали в матеріалах справи відсутні, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «СОЮЗ-1» про стягнення заробітної плати залишена без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.
В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що 30 серпня 2022 року нею було подано до суду заяву про перенесення судового засідання з тих підстав, що її представник ОСОБА_2 перебуває в лавах ЗСУ. ОСОБА_2 був представником позивача на етапі подання позову, про що позивачем була видана електронна довіреність від 30.01.2022 року. Зауважує на тому, що електронна довіреність має той самий статус, що і нотаріально посвідчена, тому подана нею заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з мобілізацією представника позивача, про що суду була надана довідка, мала бути врахована судом першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить розглянути справу за відсутності представника відповідача, ухвалу суду першої інстанції просить залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням вимог ЦПК України, апеляційну скаргу позивача – залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «СОЮЗ-1» про стягнення заробітної плати без розгляду, суд першої інстанції керувався п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України й виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання.
Однак, на думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Стаття 43 ЦПК України чітко визначає права та обов`язки сторін по справі, а у ст. 44 ЦПК України вказано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише при розгляді справи по суті за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, а не в підготовчому засіданні.
Саме такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17, провадження № 61-14373св19, та від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19, провадження № 61-21428св19.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02 лютого 2022 року відкрито провадження у даній цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 03 березня 2022 року на 13:00 год (а.с.21).
В судове засідання 03 березня 2022 року сторони не з`явились,тому розгляд справи був відкладений на 11.00 годину 13 квітня 2022 року.
13 квітня 202 року судове засідання було відкладено до 11.00 годин 30 травня 2022 року у зв`язку з заявою представника позивача ОСОБА_2
30 травня 2022 року судове засідання було відкладено до 09.30 годин 05 липня 2022 року у зв`язку з неявкою учасників судового засідання, 05 липня 2022 року судове засідання було відкладено до 11.00 годин 03 серпня 2022 року за клопотанням представника відповідача, 03 серпня 2022 року розгляд судового засідання було відкладено на 10.00 годину 01 вересня 2022 року для виклику позивача в судове засідання.
30 серпня 2022 року від позивача надійшла заява, в якій остання просила суд відкласти судовий розгляд справи у зв`язку з мобілізацією її представника ОСОБА_2 під час воєнного стану.
Залишаючи позов без розгляду з підставі повторної неявки позивача в судове засідання, суд першої інстанції вважав виконаними вимоги ч. 1 ст. 357 ЦПК України, проте, не погоджуючись з приведеними висновками, апеляційний суд враховує наступне.
У п. 15.15 частини першої розділу VIIІ «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» № 229 (6984) 01 грудня 2018 року.
У подальшому у газеті «Голос України» (№ 42 (7048) від 01 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно якого (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС) Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті «ГолосУкраїни» (№ 229 (6984) від 01 грудня 2018 року).
Наказом Державної судової адміністрації України від 22 грудня 2018 року № 628 запроваджено тестову експлуатацію підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України, під час якої місцеві та апеляційні суди у ході тестового режиму експлуатації підсистеми зобов`язано дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 у відповідній редакції (далі - Положення №30).
Так, відповідно до пункту 2.3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року № 16 передбачено, що ряд норм Положення № 30, в тому числі і розділ XI (Підсистема «Електронний суд»), набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом Державної судової адміністрації України.
За визначеннями, наведеними у пп. 14, 16 п. 1 Положення № 30, електронний документ - оригінал електронного документу з обов`язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП) - електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується в автоматизованій системі документообігу суду для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).
Для проекту будь-якого електронного документу, створеного в підсистемі електронного суду на всіх стадіях його формування забезпечується конфіденційність його змісту за допомогою шифрування із використанням ЕЦП автора проекту. Осіб, допущених до інформації, що захищається, визначає автор документу. З моменту переведення документу у стан «Оригінал» такий документ втрачає статус конфіденційного і перелік осіб, допущених до його змісту визначає адміністратор відповідно до вимог законодавства (п. 5 розділу ХІ Положення № 30).
Документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі ЕД (електронний документ) та ЕКПД (електронна копія паперового документу). Суди та органи системи правосуддя приймають подані електронні документи як оригінали документів, а електронні копії паперових документів, як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки (п. 6 розділу ХІ Положення № 30).
З аналізу наведених норм слідує, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.
Отже, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет. Водночас здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) за відсутності власного електронного підпису неможливо. Тому усі документи, що надійшли до суду саме через зазначений сервіс вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису.
З матеріалів справи, а також із системи Д-3 вбачається, що позивач ОСОБА_1 , має відповідний електронний кабінет та отримує процесуальні документи через систему «Електронний суд».
Крім того, ОСОБА_1 , подаючи до суду через систему «Електронний суд» 31 січня 2022 року позовну заяву надала довіреність від свого імені на представництво своїх інтересів ОСОБА_2 створену також в даній системі 30 січня 2022 року (а.с.87).
Розділ «Довіреності» Бази знань ЄСІТС містить інформацію щодо наявності так званих електронних довіреностей, які користувач надав іншим користувачам електронного кабінету, а також які були надані користувачу іншими користувачами електронного кабінету.
Електронна довіреність надається лише зареєстрованому користувачеві електронного кабінету. Функціонал електронних довіреностей має на меті надання прав доступу до інформації, що міститься в електронному кабінеті. Для того, щоб надати електронну довіреність, потрібно натиснути «Створити довіреність», вибрати «Представника», після заповнення даних «Представника» РНОКПП/ЄДРПОУ необхідно обрати права доступу, а саме: Перегляд, Редагування, Подання, Передоручення.
З викладеного вбачається, що електронна довіреність створюється особою, яка і надає повноваження щодо її представництва у своєму електронному кабінеті. При цьому, особа, яка отримала право на представництво отримує право доступу до інформації, що міститься в електронному кабінеті та можуть приєднати відповідну довіреність до поданих ними, як представниками, заяв, клопотань в підтвердження своїх повноважень, що і було здійснено ОСОБА_3 подаючи відповідь на відзив.
Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, та дійшов передчасного висновку про залишення без розгляду позовної заяви, не прийнявши до уваги клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з мобілізацією представника позивача Ткаченка Є.В. під час воєнного стану, та наявності повторності у діях позивача.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до положень п. 3 ст. 379 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Отже, ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2022 року про залишення без розгляду позовної заяви у даній справі, слід скасувати, а матеріали справи - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2022 року - скасувати.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «СОЮЗ-1» про стягнення заробітної плати направити до Криворізького районного суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду, відповідно до вимог ЦПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 жовтня 2022 року.
Головуючий:
Судді: