RUEDJ

Registre unifié
des décisions de justice

Ухвала № 108819822

Lecture à voix haute momentanément indisponible

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

30 січня 2023 року

м. Одеса

Справа № 911/1201/16

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.

За участю представників сторін:

Від Черток Ольги Владиленівни - Племениченко Г.В.;

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черток Ольги Владиленівни

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017

по справі №911/1201/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт"

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД"

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,

(суддя першої інстанції: Рога Н.В. дата та місце ухвалення рішення: 06.04.2017, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" здоволено повністю, в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Бородіна, 16, код ЄДРПОУ: 31447025) перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11а, код ЄДРПОУ 24214088, МФО 300001) за кредитним договором № 10124-6/КЛ від 14.08.2008 р., в розмірі 70 384 028 грн. 71 коп., з яких: 22 000 000 грн.00 коп. - основна заборгованість за кредитом; 22 602 850 грн. 83 коп. - сума несплачених відсотків; 361 534 грн. 04 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 4 826 739 грн. 73 коп. - пеня за несвоєчасну сплату основної суми заборгованості; 2 838 904 грн. 11 коп. - відповідальність за порушення грошового зобов`язання; 17 754 000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2011р. за реєстровим №4217: - нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пішонівська (вулиця Ковалевського) буд. 22/1, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 року № 1449/299-491 та акту прийому-передачі квартири від 04.09.2007 року № 385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" 22.10.2007 року під №1355, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під №20734944, вартістю 1 407 388 грн. (без ПДВ) шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь"; визнано за Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" " (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11а, код ЄДРПОУ 24214088, МФО 300001) право власності на нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пішонівська (вулиця Ковалевського) буд. 22/1, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Бородіна, 16, код ЄДРПОУ 31447025) на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 року № 1449/299-491 та акту прийому-передачі квартири від 04.09.2007 року №385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" 22.10.2007 року під №1355 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під №20734944; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Бородіна, 16, код ЄДРПОУ 31447025) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11а, код ЄДРПОУ 24214088, МФО 300001) витрати по сплаті судового збору у сумі 12 883 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 по справі №911/1201/16 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

18.10.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1201/16.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 року відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження по справі №911/1201/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017.

22.11.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» про залучення до участі у справі його правонаступника - ОСОБА_2 .

В обгрунтування вказаного клопотання Фонд вказав, що 14.12.2020 між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 за результатами проведених торгів було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме щодо нежитлової будівлі загальною площею 97,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер №1268661651101.

На переконання Фонду, відповідно до ст.52 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із заміною сторони в зобов`язанні, суд повинен залучити до участі у справі ОСОБА_2 , як правонаступника позивача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 по справі №911/1201/16 на: 30.01.2023 року о 12-00 год.

В судове засідання 30.01.2023 з`явився представник апелянта, який підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, а скаргу – задовольнити.

Крім того, в судовому засіданні представник апелянта заперечував проти задоволення клопотання позивача про заміну останнього на його правонаступника.

Стосовно вказаного клопотання ПАТ «Банк «Київська Русь» про заміну сторони на процесуального правонаступника, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст.52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Суд, вирішуючи питання процесуального правонаступництва, відповідно до ст.52 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання правонаступництва за конкретним предметом спору та стосовно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.

Водночас, в силу положень ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В даному випадку предметом позовних вимог є звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на об`єкт нерухомості, а саме нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Пішонівська, 22/1.

Позивачем у справі є ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», як іпотекодержатель і сторона кредитного договору.

Виходячи з правовідносин, які існують між сторонами і предмету спору у даній справі, відсутні підстави для застосування ст.52 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сам факт набуття права власності за договором купівлі-продажу іншою особою після рішення суду, за яким було зареєстровано право власності позивача, не змінює особу у відносинах, щодо яких виник спір, а саме набуття Банком права власності на об`єкт іпотеки у судовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У спірних правовідносинах позивач – ПАТ «Банк «Київська Русь» не вибував, і до ОСОБА_2 не перейшли та не могли перейти будь-які права і зобов`язання за Іпотечним договором.

З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду відмовляє в задоволенні клопотання про заміну сторони на правонаступникаю

В судове засідання представники інших учасників справи не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника апелянта, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховний Суд у своїй постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17 наголосив на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 зі справи №910/22354/15, від 19.06.2018 зі справи №910/18705/17, від 11.07.2018 зі справи №911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 №916/2878/14, від 15.01.2019 у справі №7/74, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17.

Встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов`язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

Здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням зазначеного принципу, що не є виправданим.

Як передбачено ч. 1, 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 у справі №910/13119/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у вказаній справі є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, яка була задоволена судом першої інстанції та було визнано за ПАТ «Банк Київська Русь» право вланості на житлові приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пішонівська (вулиця Ковалевського) буд. 22/1, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" на праві власності.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт» був укладений кредитний договір та договір іпотеки в забезпечення відповідного кредиту.

Колегія суддів зауважує, що рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 по даній справі не може вплинути на права, інтереси чи обов`язки Черток Ольги Владиленівни, оскільки предметом позову є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, шо оскаржуване рішення місцевого господарського суду не містить жодних висновків щодо прав та обов`язків апелянта Черток Ольги Владленівни.

Як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції по даній справі, ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції у даній справі не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов`язки скаржника.

Суд також враховує, що згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, фізична особа Черток Ольга Владиленівна не є безпосереднім учасником відповідних правовідносин, оскільки не є його стороною, а предмет позову у вигляді звернення на предмет іпотеки, жодним чином не стосується прав та інтересів скаржника.

Суд апеляційної інстанції вказує, що в даному випадку скаржником, як особою яка не брала участі у справі, оскаржується рішення суду першої інстанції, яке жодним чином не стосується і не впливає на права і обов`язки скаржника, і під час вирішення даного спору питання щодо його прав та обов`язків судом не вирішувалось.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не є учасником даної справи, суд першої інстанції не вирішував питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 по справі №911/1201/16.

Керуючись ст. ст. 264, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 по справі №911/1201/16.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.02.2023 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош

Рішення № 61459790

Ouvrir la consultation complète

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2016 р.

Справа № 911/1201/16

Позивач: публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь"

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "Реал Естейт"

про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "Реал Естейт", в якій просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль Лтд" перед публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" за кредитним договором № 10124-6/КЛ від 14.08.2008 року, в розмірі 70 384 028,71 грн., з яких: 22000000,00 грн. - основна заборгованість за кредитом; 22602850,83 грн. - сума несплачених відсотків; 361534,04 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 4826739,73 грн. - пеня за несвоєчасну сплату основної суми заборгованості; 2838904,11грн. - відповідальність за порушення грошового зобов'язання; 17754000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2011 року реєстровим №4217:

- нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пішонівська (вулиця Ковалевського) буд. 22/1, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 року № 1449/299-491 та акту прийому-передачі квартири від 04.09.2007 року № 385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 22.10.2007 року під № 1355, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під №20734944, вартістю 858893,00 гри. шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь";

- визнати за публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" право власності на нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пішонівська (вулиця Ковалевського) буд. 22/1, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 року № 1449/299-491 та акту прийому-передачі квартири від 04.09.2007 року №385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 22.10.2007 року під №1355, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під №20734944.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2016р. позовну заяву (вх.№1888/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1201/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-4121/16) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

13.09.2016р. представник позивача подав до суду письмові пояснення (вх.№22331/16), відповідно до яких навів додаткове правове обґрунтування заявлених позовних вимог.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

11 грудня 2007р. між акціонерним банком "Кивська Русь" (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Консоль ЛТД" (Позичальник) було укладено кредитний договір №12262-6/КЛ, згідно умов п.1.1. якого, предметом Кредитного договору є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відзивної не відновлювальної, кредитної лінії на таких умовах:

- ліміт кредиту 19 000 000,00 (дев'ятнадцять мільйонів) грн. 00 коп. на строк з 11 грудня 2007 року по 11 грудня 2010 року з уплатою 19 (дев'ятнадцяти) відсотків річних;

- фіксована плата за надання кредиту становить 95 000,00 (дев'яносто п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до п.4.1. Договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених Кредитним договором.

Цей Договір вступає в діє з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1. Договору).

В подальшому між сторонами було укладено низку договорів, якими було внесено зміни до вищенаведеного кредитного договору.

30 вересня 2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Реал Естейт" (Іпотекодавець) та публічним акціонерним банком "Київська Русь" (Іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №4217, згідно умов п.1.1. іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором №12262-6/КЛ (одинадцятого грудня дві тисячі сьомого року), а також будь-якими змінами і доповненнями до нього. в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку пред'явлення, суми кредиту тощо), які укладені та будуть укладені у майбутньому (надалі – "Кредитний договір"), укладеним між Іпотекодержателем і товариством з обмеженою відповідальністю і

фірмою "Консоль ЛТД" (ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ - 20676633), пойменованим надалі – Позичальник, за умовами якого останній зобов'язаний Іпотекодержателю по 10.12.2011р. (десятого грудня дві тисячі одинадцятого року) включно, у порядку та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 22 000 000,00 грн. (двадцять два мільйони гривень копійок) сплатити проценти за користуванням ним у розмірі 20% (двадцяти відсотків) річних, комісії та штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором (надалі – "Основне зобов'язання").

Відповідно до п.1.2. Договору предметом іпотеки за цим Договором є нерухому майно: нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Пішонівська (вулиця Ковалевського), будинок 22/1 (двадцять два/один) (надалі – "Предмет іпотеки").

Вищезазначене нерухоме майно розташоване на цокольному поверсі будівлі. Оскільки нежилі приміщення є вбудованими, земельна ділянка для їх обслуговування не відводилася.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі: свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 вересня 2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року, №1449/299-491 та акту прийому-передачі квартири від 04 вересня 2007 року №385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 22 жовтня 2007 року під №20734944.

Зі змісту п.4.1. Договору вбачається, що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати Предмет іпотеки у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконане належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредитних коштів (чергового платежу по сплаті кредитних коштів) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісій та штрафних санкцій у строки, встановлені Кредитним договором:

- якщо у разі пошкодження чи втрати прав на предмет іпотеки Іпотекодавець не здійснить його заміну у відповідності до п.19 цього Договору;

- порушення Іпотекодавцем та/або Позичальником обов'язків за цим Договором та/або Кредитним договором та невиконання вимоги Іпотекидержателя про дострокове повне або часткове виконання основного зобов'язання;

- ліквідації, реорганізації Іпотекодавця та/або Позичальника або порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання його банкрутом в порядку встановленому чинним законодавством України;

- якщо інша, ніж Іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє по дату повного виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим Договором. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за Кредитним договором (шляхом укладення додаткових договорів до нього), іпотека, передбачена цим Договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

Договором від 15.11.2013р. №3671 сторонами було погоджено внесення змін до іпотечного договору.

З матеріалів справи вбачається, що загальний розмір наданий ТОВ фірма "Консоль ЛТД" кредитних коштів складає 26 700 000,00 грн.

Проте, в обумовлений договором строк (до 10.12.2011р.) кредитні кошти були повернуті частково в сумі 4 700 000,00 грн., у зв'язку з чим, позивач був змушений звернутись в березні 2012р. до господарського суду Автономної Республіки Крим щодо стягнення залишку не повернутих кредитних коштів та нарахованих процентів.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2013р. у справі №5002/7/758-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до ТОВ фірми "Консоль ЛТД", ТОВ фірма "Реал Естейт", ТОВ "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів фізичної особи ОСОБА_2, фізичної особи ОСОБА_3, фізичної особи ОСОБА_4, ПрАТ "Санаторій Карасан", фізичної особи ОСОБА_5 про стягнення 29 985 080,02 грн., позов задоволено частково, з ТОВ фірми "Консоль ЛТД", ТОВ фірма "Реал Естейт", ТОВ "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД" солідарно стягнуто на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" 22 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 4 408 333,35 грн. заборгованості по відсоткам, 301 897,35 грн. пені, 132 000,00 грн. інфляційних витрат, 142 849,32 грн. 3% річних та 64 380,00 грн. судового збору.

Як зазначає позивач, зазначене рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2013р. у справі №5002-7/758-2012 ТОВ фірмою "Консоль ЛТД", ТОВ фірмою "Реал Естейт", ТОВ "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД" не виконані, у зв'язку з чим,

у публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Зі змісту звіту №07/16-М36 з незалежної оцінки нежилих приміщень, загальною площею 97,5 кв.м., що розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Пішонівська, буд. 22/1 вбачається, що ринкова вартість предмета іпотеки складає 1 407 388,00 грн. без ПДВ.

Неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Консоль ЛТД" своїх зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати процентів і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в ст.20 ГК України.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права, в той час як на суди покладено обов'язок перевірки відповідності обраного позивачем способу захисту приписам ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про звернення стягнення на майно, шляхом набуття права власності на предмет договору іпотеки, які мотивовані невиконанням позичальником (ТОВ фірмою "Консоль ЛТД") зобов'язань в частині повернення позивачу кредитних коштів та сплати процентів за користування цими коштами, з посиланням на ст.ст.525, 526, 530, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 36, 37 Закону України “Про іпотеку”.

Правовідносини пов'язані з іпотекою (заставою) нерухомого майна врегульовано Законом України “Про іпотеку”.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України “Про іпотеку” іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст.11 Закону України “Про іпотеку” майновий поручитель несе відповідальність перед Іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною 1 ст.33 Закону України “Про іпотеку” визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно положень ч.3 ст.33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 3 ст.36 Закону України “Про іпотеку” сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджає Іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.37 вказаного Закону Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог Іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідне застереження міститься в п.4.1. Іпотечного договору, яким сторони встановили, що що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати Предмет іпотеки у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконане належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредитних коштів (чергового платежу по сплаті кредитних коштів) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісій та штрафних санкцій у строки, встановлені Кредитним договором:

- якщо у разі пошкодження чи втрати прав на предмет іпотеки Іпотекодавець не здійснить його заміну у відповідності до п.19 цього Договору;

- порушення Іпотекодавцем та/або Позичальником обов'язків за цим Договором та/або Кредитним договором та невиконання вимоги Іпотекидержателя про дострокове повне або часткове виконання основного зобов'язання;

- ліквідації, реорганізації Іпотекодавця та/або Позичальника або порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання його банкрутом в порядку встановленому чинним законодавством України;

- якщо інша, ніж Іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки.

В свою чергу, у п.4.3. іпотечного договору зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п.4.4. цього Договору. Сторони домовились про те, що на протязі 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець зобов'язаний передати іпотекодержателю всю технічну та іншу документацію відносно предмету іпотеки.

При цьому, п.4.4. встановлює, що даний пункт цього Договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі цього Договору, у випадку настання будь-якої з підстав, передбачених п. 4.1 цього Договору, одним з наступних способів:

Шляхом прийняття Іпотекодержателем Предмет іпотеки у власність в рахунок виконання Основного зобов'язання відповідно до ст.37 Закону України "Про іпотеку". Іпотекодержатель набуває нерухомість - Предмет іпотеки за цим Договором у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки нерухомості - Предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, обраним Іпотекодержателем після виконання всіх дій, передбачених ст.37 Закону України, "Про іпотеку". Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на нерухомість - Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухомість, що є Предметом іпотеки.

Шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, передбаченому ст.38 Закону України "Про іпотеку", Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані права чи вимога на Предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Ціна продажу Предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі незалежної експертної оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночній діяльності. Договір купівлі-продажу Предмета іпотеки, укладений відповідно до цього Договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на Предмет іпотеки.

Пунктом 4.6. Договору встановлено, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. У разі, якщо прилюдні торги оголошено такими, що не відбулися, Іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог за основним зобов'язанням в рахунок ціни предмета іпотеки.

За таких обставин, суд зазначає, що вищевказані норми передбачають набуття права власності Іпотекодержателем шляхом передачі йому Іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки, а не визнання цього права.

Сторонами питання про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору вирішено не було.

Приписи ст.ст.36, 37 Закону України “Про іпотеку” не передбачають судового захисту щодо визнання права власності на предмет іпотеки.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі №6-1851цс15, яка за змістом ст.111-28 ГПК України має враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права).

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові – відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 вересня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський