ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Рішення № 106949815

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2022

Справа № 910/2722/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Свіденко С.К., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Барселона" (03035, місто Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, будинок 45; ідентифікаційний код 41842020)

до 1. Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ріеал Естейт" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, 114; ідентифікаційний код 43642741)

3. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про визнання незаконним та скасування наказу, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії,

Представники сторін:

від позивача: Грекова Л.В.

від відповідача-1: не з`явилися

від відповідача-2: Сергеєв Д.М.

від відповідача-3: не з`явилися

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Барселона" з позовом до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ріеал Естейт" та ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" №3456/5 від 30.09.2021.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмежено відповідальністю "Євро Ріеал Естейт" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, 114; ідентифікаційний код 43642741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Барселона" (03035, місто Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, будинок 45; ідентифікаційний код 41842020)

- житловий будинок в літ. А, загальною площею 454,2 кв.м., розташований адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна: 738547780000);

- земельну ділянку, площею 0,0730 га, з кадастровим номер: 8000000000:82:079:0029, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 758794180000).

3. Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60517296 від 22.09.2021 14:49:32, згідно з яким зареєстровано заборону на житловий будинок (номер запису про обтяження: 44093878; реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна: 738547780000);

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60582211 від 24.09.2021 19:04:05, згідно з яким зареєстровано заборону на земельну ділянку (номер запису про обтяження: 44151652; реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна: 758794180000).

В обґрунтування обставин з якими обумовлюється задоволення позовних вимог позивач вказує наступне.

Що стосується наказу МЮУ "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021, то позивач відзначає, що скасовуючи рішення приватного нотаріуса Михайленка С.А. № 54387300 від 02.10.2020, на підставі якого за ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" було зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку у відповідності до положень ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (в порядку процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки), Колегія Мін`юсту виходила з того, що до заяви про державну реєстрацію права власності, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення, не було додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" ТОВ "Пром-Інвест", яке відповідно до відомостей ДРРПНМ було боржником за зобов`язаннями.

Втім, на переконання позивача вказаний висновок є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, ТОВ "Пром-Інвест" не має жодного відношення до спірних зобов`язань та не є стороною ні за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09.09.2011, ні за іпотечним договором від 22.03.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим номером 804. У зв`язку з чим, у ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" були відсутні підстави для направлення письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору на адресу ТОВ "Пром-Інвест", яке не є боржником по вказаному договору та іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки.

Крім того, позивач вказує, що окремою підставою для скасування спірного наказу є його прийняття відповідачем-1 за межами власних повноважень, у зв`язку з наявністю спору щодо нерухомого майна.

Що стосується витребування майна з чужого незаконного володіння, то позивач вказує, що 02.07.2021, внаслідок несанкціонованого вручання сторонніх осіб до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, факт якого встановлено у висновках Колегії Мін`юсту до наказів № 3275/5 від 15.09.2021, № 3457/5 від 30.09.2021, № 3758/5 від 21.10.2021, право власності ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" на житловий будинок та земельну ділянку було незаконно перереєстровано на ОСОБА_2 (попереднього власника), що дозволило на протязі трьох днів без відома позивача вчинити ланцюг правочинів, за якими кінцевим набувачем житлового будинку та земельної ділянки стало ТОВ "Євро Ріеал Естейт" (відповідач-2).

Оскільки, як про це вказує позивач житловий будинок та земельна ділянка вибули з його володіння поза його волею й наразі право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстровані в ДРРПНМ за ТОВ "Євро Ріеал Естейт", то належним способом захисту порушених прав позивача, як законного власника, є пред`явлення вимоги про витребування житлового будинку та земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідача-2 без оспорювання ланцюга правочинів щодо вказаного майна, вчинених з 02.07.20201 по 16.09.2021 (договір купівлі-продажу від 02.07.2021, акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 03.07.2021, договір купівлі-продажу від 05.07.2021, договір іпотеки від 16.09.2021).

Крім того, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача та відновлення становища, яке існувало до такого порушення, останнім також пред`явлено вимоги про скасування рішень державного реєстратора (приватного нотаріуса Кузьменко Інни Петрівни) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих на підставі договору іпотеки від 16.09.2021, укладеного із ОСОБА_1 , згідно з якими було накладено заборони на житловий будинок (номер запису про обтяження: 44093878) та земельну ділянку (номер запису про обтяження: 44151652).

2. Стислий виклад позиції відповідачів

У поданому відповідачем-1 відзиві останній заперечує щодо задоволення позову, вказуючи, що оскаржуване рішення прийняте приватним нотаріусом Михайленком С.А. з порушенням вимог п. 2 ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У зв`язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 26, пп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наказом МЮУ від 30.09.2021 № 3456/5 скаргу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 06.09.2021 № 16/1/4-40411-15 задоволено в повному обсязі та скасовано рішення від 02.10.2020 № 54387300, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. на підставі якого за ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" було зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Що стосується тверджень позивача про наявність судового спору щодо нерухомого майна, що унеможливлює розгляд скарг на рішення державного реєстратора, то відповідач-1 вказує, що на момент подання та розгляд скарги не було відомостей про наявне судове провадження між тими самими сторонами, з того самого предмету та підстав, тому твердження позивача про порушення МЮУ п. 4 ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абз. 4 п. 5 Порядку № 1128 є необґрунтованими та помилковими.

У поданому відповідачем-2 відзиві останній заперечує щодо задоволення позову, вказуючи, про відсутність підстав для скасування рішення МЮУ від 30.09.2021 № 3456/5, погодившись з доводами відповідача-1 що викладені в його відзиві.

Крім того, відповідач-2 вказує, що Печерський районний суд міста Києва, постановляючи рішення у справі № 757/27226/19-ц визнав за ПАТ "Банк "Камбіо" право вимоги та право іпотеки. Як про це вказує позивач, вказане право вимоги було неодноразово передане. Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. З огляду на що відповідач-2 вказує, що саме по собі існування права вимоги в кредитора, цілком очевидно, не означає припинення існування прав власника (боржника) на належне йому майно, а отже, цілком очевидно, що уклавши договір від 01.11.2019, позивач не отримав права власності на житловий будинок та земельну ділянку. Відтак, на переконання відповідача-2 спір, предметом якого є права вимоги за кредитним та іпотечними договорами, не є тотожними спору про право на нерухоме майно в розумінні п.1 ч.2 ст. 37 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Твердження позивача щодо факту існування в нього права власності на спірне майно на переконання відповідача-2 є помилковими.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Барселона" залишено без руху. Та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду: доказів направлення (касовий чек, поштова квитанція з описом вкладення тощо) відповідачам копії позовної заяви з доданими до неї доказами; доказів сплати (оригінал платіжного доручення) судового збору в розмірі 107 749, 50 грн.

26.04.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви з доданим до неї доказами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.06.2022.

14.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву в якому останній заперечує щодо задоволення позову, вказуючи про його необґрунтованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 суд звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної реєстрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016, відповідно було зобов`язано відділ надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). Підготовче засідання відкладено на 13.07.2022.

01.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив Міністерства юстиції України.

06.07.2022 до Господарського суду міста Києва від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної надійшла відповідь на ухвалу суду від 15.06.2022, відповідно надано інформацію щодо місця проживання ОСОБА_1 .

12.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 відкладено підготовче засідання на 27.07.2022.

21.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про ознайомлення з матеріалами справи.

27.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи про відсутність підстав для скасування вішення МЮУ від 30.09.2021 № 3456/5.

У поданому відзиві відповідач-2 також просив суд поновити строк для подання відзиву в якості підстав для поновлення строку зазначені наступні обставини. 12.07.2022 директором ТОВ "Євро Ріеал Естейт" було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому він пояснив, що будучи єдиним учасником та директором відповідача-2, 10.03.2022, з метою захисту життя виїхав з Києва до міста Звенігородка, Звенігородського району, Черкаської області де й проживає станом на день звернення з клопотанням про відкладення розгляду справи. Також зазначив, що відповідачем-2 не отримувались процесуальні документи у справі, уповноважені представники та директор ТОВ "Євро Ріеал Істейт" не мають можливості прибути у підготовче судове засідання, призначене на 13.07.2022 о 14 год 20 хв. особисто з незалежних від них обставин, а товариство потребує додаткового часу для пошуку представників, оформлення повноважень та ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку з чим у виникла потреба клопотати про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи. До клопотання, серед іншого, було подано роздруківку даних з Єдиного державного веб- порталу електронних послуг "Дія" з довідкою переселенця від 20.04.2022 № 7109-7500197662. Представник відповідача-2 був наділений повноваженнями на підставі довіреності лише 21.07.2022 та вже 22.07.2022, ним було здійснено ознайомлення із матеріалами справи, зокрема, з позовною заявою, що зумовило можливість підготовки даного відзиву.

У підготовчому засіданні 27.07.2022 суд дослідивши викладену у відзиві заяву про поновлення строку на подання відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, не видаляючись до нарадчої кімнати ухвалив визнати поважними причини пропуску процесуального строку, у зв`язку з чим, судом було поновлено відповідачу-2 ТОВ "Євро Ріеал Істейт" процесуальний строк та відповідно прийнято до розгляду відзив на позовну заяву (дана інформація занесена до протоколу судового засідання 27.07.2022).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 підготовче засідання відкладено на 07.09.2022.

03.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив ТОВ "Євро Ріеал Істейт".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2022.

27.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про вступ у справу ОСОБА_3 як представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.10.2022.

У судовому засіданні 12.10.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, був присутній в минулому судовому засіданні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 12.10.2022 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

09.09.2011 між ПАТ "Банк Камбіо" (кредитор) та ОСОБА_4 (позичальник) був укладений кредитний договір № 017/2-2011/840 за умовами якого позичальнику було надано кредит в розмірі 3 220 000 долари США на споживчі потреби з кінцевим строком погашення 25.08.2014.

16.01.2012 в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, між ПАТ "Банк Камбіо" (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки посвідчений 22.03.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 804 (в редакції договору від 16.01.2012 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 153) за умовами якого в іпотеку Банку були передані:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 454,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянка, площею 0,0730 гa, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

26.10.2015 між ОСОБА_5 (іпотекодавець, дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 2059, за умовами якого право власності на об`єкт іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) перейшло до ОСОБА_2 (малолітнього сина іпотекодавця).

17.10.2018 ПАТ "Банк Камбіо", у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, направило на адреси ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 повідомлення-вимогу № 22/2011 вiд 04.10.2018 в порядку ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у 30-денний строк виконати порушені зобов`язання за кредитним договором, а також передало про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) в порядку ст. 37. 38 Закону України "Про іпотеку".

25.10.2019 за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна неплатоспроможного Банку, між ПАТ "Банк Камбіо" (первісний кредитор та іпотекодержатель) та ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" (новий кредитор та іпотекодержатель) укладено договір № 15 про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. за реєстровим № 5431, за умовами якого права вимоги до кредитним та іпотечним договором перейшли на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк".

01.11.2019 між ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" (кредитор, іпотекодержатель) та ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" (новий кредитор, іпотекодержатель) був укладений договір № 1111/10-19-К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог та майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. за реєстровим № 5546, за умовами якого права вимоги за кредитним та іпотечним договором перейшли на користь ТОВ "Фінансова компанія "Барселона".

04.12.2019 у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" було направлено на адресу ОСОБА_4 повідомлення-вимогу № 1/2 від 03.12.2019 в порядку ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у 30-денний строк виконати порушені зобов`язання за кредитним договором з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання зазначеної вимоги.

03.01.2020 у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" було направлено на адресу ОСОБА_2 повідомлення-вимогу № 01/03 від 03.01.2020 в порядку ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у 30-денний строк виконати порушені зобов`язання за кредитним договором з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання вказаної вимоги.

02.10.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" у зв`язку з невиконанням позичальником та іпотекодавцем вищезазначених вимог, звернуло стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) в порядку ст. 37 Закону України "Про іпотеку" шляхом реєстрації за собою права власності на вказані об`єкти в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення приватного нотаріуса Михайленка Сергія Анатолійовича № 54387300, записи про право власності № 38484927, № 38484775).

В той час, 30.09.2021 на підставі наказу Мін`юсту "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021 (оскаржуваний наказ) скасовано рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса Михайленка С.A.) № 54387300 від 02.10.2020, на підставі якого право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за ТОВ "Фінансова компанія "Барселона", зокрема, підстава задоволення скарги: не додано всіх необхідних документів для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Скасовуючи рішення приватного нотаріуса Михайленка С.А. № 54387300 від 02.10.2020, на підставі якого за ТОВ "Фінансова компанія "Барселона", було зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку у відповідності до положень ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (в порядку процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки), Колегія Мін`юсту виходила з того, що до заяви про державну реєстрацію права власності, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення, не було додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме, письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" Товариству з обмеженою відповідальністю "Пром-Інвест", яке відповідно до відомостей ДРРПНМ було боржником за зобов`язаннями.

Крім того, 15.09.2021, 30.09.2021 та 21.10.2021 - на підставі наказів Мін`юсту "Про задоволення скарги" № 3275/5 від 15.09.2021, № 3457/5 від 30.09.2021, № 3758/5 від 21.10.2021:

- скасовані всі реєстраційні дії, проведені 02.07.2021 Мартинюк Єлизаветою Ремусівною (рішення № 56167762 від 15.01.2021, № 56462477 від 04.02.2021, № 58287519 від 22.05.2021);

- скасовані реєстраційні дії, на підставі яких право власності на житловий будинок та земельну ділянку були зареєстровані за ОСОБА_7 , ТОВ "Гардиан" та ТОВ "Євро Ріеал Істейт".

Підстава для задоволення скарг: несанкціонований доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з використанням електронного ключа доступу Мартинюк Єлизавети Ремусівни .

Так, з висновків Колегії Мін`юсту, що є додатками до наказів № 3275/5 від 15.09.2021, № 3457/5 від 30.09.2021, № 3758/5 від 21.10.2021, вбачається, що перереєстрація права власності на житловий будинок та земельну ділянку з ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" на інших осіб стало наслідком несанкціонованого доступу до Державного реєстру прав з використанням електронного ключа доступу державного нотаріуса Мартинюк Є.Р . Відповідно до листа Державного підприємства "Національні інформаційні системи" № 4382/19.2-11 від 03.09.2021 останнім виявлено ряд користувачів, які для доступу до Державного реєстру прав використовують техніку, уражену шкідливим програмним забезпеченням, та від імені яких впродовж червня-серпня 2021 року вчинялися несанкціоновані дії в Державному реєстрі прав, зокрема реєстраційні дії, здійснені державним нотаріусом Мартинюк Є.Р

Таким чином, 02.07.2021 внаслідок несанкціонованого вручання сторонніх осіб до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, факт якого встановлено у Висновках Колегії Мін`юсту до наказів № 3275/5 від 15.09.2021, № 3457/5 від 30.09.2021, № 3758/5 від 21.10.2021, право власності ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" на житловий будинок та земельну ділянку на переконання позивача було незаконно перереєстровано на ОСОБА_2 (попереднього власника), що дозволило на протязі трьох днів вчинити ланцюг правочинів, за якими кінцевим набувачем житлового будинку та земельної ділянки стало ТОВ "Євро Ріеал Істейт".

На даний час вказані накази Мін`юсту не були виконані (реалізовані) шляхом скасування у ДРРПНМ незаконних реєстраційних дій, а тому за даними ДРРПНМ право власності на житловий будинок та земельну ділянку залишається зареєстрованим за ТОВ "Євро Ріеал Істейт" (відповідачем-2).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Що стосується визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021, то суд вказує наступне.

В ході розгляду даної справи, судом встановлено, що Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства Юстиції (далі - колегія) у складі В.Бондаренко (головуючий на засіданні), В.Дубовика, М.Супліченко, К.Федорчук, С.Ковальчук (секретаря колегії) розглянувши скаргу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - скаржник) від 06.09.2021 № 16/1/4-40411-15, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 07.09.2021 за № CK-1437-21 (далі - скарга) на рішення віл 02.10.2020 № 54387300, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем, щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 738547780000) та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 758794180000) рекомендувала скаргу задовольнити в повному обсязі виходячи з наступного.

Скаржник зазначає, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора здійснюється підтримання публічного обвинувачення в суді в кримінальному провадженні, під час досудового розслідування якого ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15.08.2016 у справі № 760/5337/16-к накладено арешт на житловий будинок та земельну ділянку, які належать ОСОБА_2 . Проте, приватним нотаріусом Михайленком С.А. проведено державну реєстрацію переходу права власності на житловий будинок та земельну ділянку від ОСОБА_2 до іншої особи.

Скаржник вважає оскаржуване рішення протиправним і просить його скасувати, оскільки приватним нотаріусом Михайленком С.А. не дотримано вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав та не здійснено належної перевірки поданих документів.

З відомостей Державного реєстру прав Колегією було встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення зареєстровано перехід права власності на житловий будинок та земельну ділянку (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки) від ОСОБА_2 до ТОВ "Фінансова компанія "Барселона".

Колегією встановлено, що оскаржуване рішення прийнято за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності за № 41757778 (далі - Заява), до якої не було додано: засвідченої іпотекодержателем копії письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, а саме, письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пром-Інвест", яке відповідно до відомостей Державного реєстру прав (запис про іпотеку № 33513318) було боржником за зобов`язаннями.

Таким чином, Колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте приватним нотаріусом Михайленком С.А. з порушенням вимог пункту 2 частини третьої статті 10, частини першої статті 23 Закону, пунктів 14, 40, 61 Порядку № 1127 та підлягає скасуванню. У зв`язку з чим, скаргу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора було задоволено в повному обсязі та відповідно скасовано рішення від 02.10.2020 54387300, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем.

Водночас, суд вважає передчасними доводи відповідача-1, які послугували підставою для прийняття оскаржуваного наказу № 3456/5 від 30.09.2021, виходячи з наступного.

01.11.2019 між ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" (кредитор, іпотекодержатель) та ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" (новий кредитор, іпотекодержатель) був укладений договір № 1111/10-19-К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог та майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. за реєстровим № 5546, за умовами якого права вимоги за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09.09.2011 із усіма змінами до нього та майнові права за договором іпотеки від 22.03.2011 перейшли на користь ТОВ "Фінансова компанія "Барселона".

Водночас, судом встановлено, що договором іпотеки від 22.03.2011 (предметом якого є нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 454,2 кв.м. та земельна ділянка, площею 0,0730 гa, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ) було також забезпечено виконання зобов`язань позичальника та Банку за генеральною кредитною угодою № 002/1-2011/980 від 08.02.2011 укладеною між ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" та ПАТ "Банк Камбіо".

Так, перелік документів, які подаються для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, міститься в п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553) (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до положеннями даного пункту іпотекодержателем подаються державному реєстратору такі документи:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Позивач вказує, що на виконанням вимог даної норми ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" було подано приватному нотаріусу Михайленку С.А. всі перелічені вище документи, в тому числі:

- засвідчену копію повідомлення-вимоги № 1/2 від 03.12.2019 в порядку статей 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" з доказами її надіслання на адресу боржника ( ОСОБА_4 ) та отримання боржником 13.12.2019. Копії опису вкладення у цінний лист, накладної Укрпошти № 0303108461210 та витягу з Інтернет сервісу Укрпошти "Відстеження поштових відправлень" містяться в матеріалах справи;

- засвідчену копію повідомлення-вимоги № 01/03 від 03.01.2020 в порядку статей 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" з доказами й надіслання на адресу іпотекодавця ( ОСОБА_2 ) та отримання іпотекодавцем 09.01.2020. Копії опису вкладення у цінний лист, накладної Укрпошти № 0101909274460 та витягу з Інтернет сервісу Укрпошти "Відстеження поштових відправлень" містяться в матеріалах справи.

Відтак, судом встановлено, що позивач на підставі договору № 1111/10-19-К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог та майнових прав від 01.11.2019 придбав право вимоги лише за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09.09.2011 та майнові права за договором іпотеки від 22.03.2011.

В той час, як ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" було позичальником за іншою кредитною угодою № 002/1-2011/980 від 08.02.2011, але виконання зобов`язань якого було забезпечено тим же договором іпотеки від 22.03.2011, тобто, одним спірним майном.

Так, дійсно ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" згідно відомостей Державного реєстру прав являється боржником, втім, з огляду на встановлені судом обставини, дане товариство являється боржником за іншим кредитним договором.

За таких обставин, у позивача були відсутні підстави для направлення письмової вимоги для усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору саме на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке не є іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки.

Таким чином, оскільки за висновком суду у позивача були відсутні підстави для направлення письмової вимоги для усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору саме на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", в той час, як підставою для винесення спірного наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021 послугувало саме неповідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пром-Інвест", то за таких обставин, вказане рішення прийняте з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, що мали значення при розгляді даної скарги Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 06.09.2021 № 16/4-40411-15.

У зав`язку з чим, наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021 визнається судом незаконним та підлягає скасуванню.

Що стосується окремих підстав з якими позивач обумовлює можливість визнання незаконним та скасування спірного наказу, а саме, наявність судового спору щодо нерухомого майна, то суд з такими твердженнями не погоджується з огляду на наступне.

Позивач посилається на рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/27226/19-ц від 07.12.2021, вказуючи при цьому, що даним рішенням задоволено вимоги ПАТ "Банк Камбіо", визнано за ним право вимоги за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09.09.2011 та право іпотеки за іпотечним договором від 22.03.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим номером 804.

Позивач вважає, що розгляд Печерським районним судом справи № 757/27226/19-ц є передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 37 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для відмови у розгляді скарги на рішення приватного реєстратора - приватного нотаріуса Михайленка С.A. № 54387300 від 02.10.2020 року.

В той час, резолютивну частину вказаного позивачем рішення у праві № 757/27226/19-ц сформульовано наступним чином:

(…) Визнати за Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" право вимоги за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09 вересня 2011 року, укладеним Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_4 .

(...) Визнати за Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" право іпотеки за договором іпотеки від 22 березня 2011 року, укладеного Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу Корнієць Л. І. за № 804. (...).

З наведеного вбачається, що Печерський районний суд м. Києва, постановляючи рішення у справі № 757/27226/19-ц визнав за ПАТ "Банк Камбіо" саме право вимоги та право іпотеки.

Разом з тим, суд відзначає, що сам позивач вказує, що право вимоги було неодноразово передане, зокрема, 01.11.2019 між ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" та ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" був укладений договір 1111/10-19-К про відступлення прав вимоги та майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Швецем Р.О. за реєстровим номером 5546, у відповідності до якого до позивача перейшли права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

В той час, саме по собі існування права вимоги в кредитора, цілком очевидно, не означає припинення існування прав власника (боржника) на належне йому майно, а отже, цілком очевидно, що уклавши договір від 01.11.2019, позивач не отримав права власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Таким чином, суд презюмує, що спір предметом якого є права вимоги за кредитним та іпотечними договорами, не є тотожними спору про право на нерухоме майно в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.7 ч.4 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку", за умови що інші обтяження на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки.

Судом встановлено, що і позивач і Банк є фінансовими установами та зареєстрували обтяження щодо переданого майна в іпотеку до обтяження за ухвалою Солом`янського районого суду міста Києва від 15.08.2016 у справі № 760/5337/16-к.

Що ж стосується вимог позивача про витребування з чужого незаконного володіння, а саме відповідача-2 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" житлового будинку, загальною площею 454,2 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,0730 гa, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та похідних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, то суд вказує наступне.

За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, відповідно до статті 387 ЦК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень ЦК. Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статі 184 ЦК річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, відповідно до ч. 1-3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно ч. 1, 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, то підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 5.4.1. іпотечного договору за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватись наступним чином (договір про задоволення вимог іпотекодержателя): у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Водночас, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що 26.10.2015 між ОСОБА_5 (іпотекодавець, дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 2059, за умовами якого право власності на об`єкт іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) перейшло до ОСОБА_2 (малолітнього сина іпотекодавця).

Вказаного факту позивачем не заперечується та не спростовується.

Суд відзначає, що із наданої позивачем до позовної заяви інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на 49 аркушах, суд встановив: номер запису про обтяження 16219111 дата та час державної реєстрації 02.09.2016 у відомостях про суб`єктів обтяження ОСОБА_2 значився як особа, майно/права якої обтяжуються.

Тобто, з вересня 2016 року ОСОБА_2 був власником спірного майна будучи малолітньою особою.

Про такі обставини, як Банк, який відступав права вимоги, так й фінансові компанії, які купували права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, повинні були бути обізнані.

В той час, сам позивач в позові зазначає, що 17.10.2018 ПАТ "Банк Камбіо" було направлено повідомлення-вимогу № 22/2011 вiд 04.10.2018 в порядку ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагалось у 30-денний строк виконати порушені зобов`язання за кредитним договором з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання вказаної вимоги, а в подальшому 03.01.2020 повідомлення-вимогу № 01/03 такого ж змісту було направлено й позивачем, зокрема, ОСОБА_2 , тобто, на той час неповнолітній особі.

Факт того, що ОСОБА_2 , станом на момент направлення вказаних вище вимог був неповнолітнім підтверджується наданим позивачем договором купівлі-продажу від 02.07.2021, з якого вбачається, рік народження особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, постає логічне питання, щодо законності дій вчинених починаючи з 2018 року (ПАТ "Банк Камбіо"), продовжених в 2019 році (ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк") та в подальшому в 2019-2020 роках ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" щодо нерухомого майна житлового будинку, загальною площею 454,2 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,0730 гa, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029, тоді, як новим власником даного нерухомого майна на підставі договору дарування від 26.10.2015 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 2059, став малолітній син іпотекодавця (дарувальника) ОСОБА_5 обдаровуваний ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

При тому, суд звертає увагу на те, що аналіз судової практики Верховного Суду України вказує на те, що передбачене статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства", статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей" положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист прав дітей. Якщо при укладенні договору іпотекодавець приховав той факт, що право користування житлом у квартирі має малолітня дитина, й попереднього дозволу на вчинення оспорюваного правочину орган опіки та піклування не надав, а правочин, учинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина 6 статті 203, частина 1 статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що такий правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло; сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Крім того, пунктами 1.9, 1.10 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22 лютого 2012 року за №282/20595, передбачено, що з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подання йому довідки про склад сім`ї житлово-експлуатуючої організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання; у разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні чи неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину.

В Законі України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-ІУ положення про обов`язкову реєстрацію новонароджених дітей відсутні, у зв`язку із чим судова практика орієнтує на те, що визнання недійсними договорів іпотеки без згоди органів опіки та піклування навіть у випадку, коли дитина не була зареєстрована в переданому в іпотеку житловому приміщенні, продиктовані необхідністю захисту її житлових прав та інтересів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).

Вказане свідчить про те, що навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її право користування цим майном буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Таким чином, з огляду на викладене вище та встановлені в ході розгляду судом обставини, в контексті спірних правовідносин та обраного позивачем способу захисту має бути встановлено, а чи є позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" законним власником спірного майна та чи набуто таке майно, у спосіб, що не суперечить закону та інтересам суспільства.

При цьому, суд вказує, що наді обставини не встановлювались та не могли бути встановленим в ході розгляду Міністерством юстиції України скарги Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 06.09.2021 № 16/4-40411-15 та відповідно прийнятті наказу № 3456/5 від 30.09.2021 "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021 та скасуванні рішення від 02.10.2020 № 54387300.

Так, позивач пов`язує момент виникнення в нього права власності на житловий будинок та земельну ділянку на підставі рішення приватного реєстратора - приватного нотаріуса Михайленка С.А. № 54387300 від 02.10.2020.

Разом з тим, із наданого відповідачем-2 витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.07.2021 року, вбачається, що в якості власника житлового будинку в літ. А, загальною площею 454,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:738547780000) та земельної ділянки площею 0,073 га, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 758794180000) визначений ОСОБА_2.

Підставою внесення зазначених даних до реєстру, у відповідності до даного витягу було рішення, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. Номер запису 54387300 від 02.10.2020.

Ця ж інформація підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме, наданим позивачем витягом на 49 сторінках (зокрема на ст. 4-5 та 18).

Жодних даних про факт звернення стягнення на предмет іпотеки та/чи подальший перехід титулу власника до позивача, в рішенні нотаріуса Михайленка С.А. від 02.10.2020 року із номером запису 54387300 не міститься.

Вказаних обставин позивачем спростовано не було, доказів, щоб свідчили про протилежне суду не представлено.

Таким чином, виходячи із сукупності викладеного вище та встановлених судом обставин, позивачем не доведено обставин, з яким обумовлюється набуття права власності на спірне майно, не представлено вірогідних доказів того, що ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" є власником такого майна у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відтак, суд не вбачає правових підстав для застосування такого способу захисту, як витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки, саме власник наділений правом витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Разом з тим, судом також встановлено, що 02.07.2021 між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від імені якого діяв громадянин Чеської Республіки ОСОБА_8 на підставі довіреності від 20.10.2020 та гр. Сполученого Королівства Великої Британії Північної Ірландії ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості, а саме: житлового будинку АДРЕСА_3 та земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_4, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029.

Відповідач-2 у свою чергу набув право власності на житловий будинок та земельну ділянку на підставі відплатного договору купівлі-продажу, укладеного 05.07.2021 між ТОВ "Гардиан" та ТОВ "Євро Ріеал Істейт", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Н.В. за реєстровим номером 2222.

При цьому, у відповідності до положень п. 9 вказаного договору купівлі-продажу, відсутність арештів та заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом договору, податкової застави, та відсутність обтяження стосовна продавця, підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна та суб`єкта від 05.07.2021.

Таким чином, нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Н.В. безпосередньо в день посвідчення договору купівлі-продажу перевірялись дані відповідних реєстрів. Будь-які законні підстави для відмови в реєстрації правочину, станом на момент його укладання були об`єктивно відсутні.

Відтак, за відсутності більш вірогідних доказів, щоб свідчили про протилежне, житловий будинок та земельна ділянка були отримані відповідачем-2 у власність в законний спосіб.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлені судом обставини, позов ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" підлягає частковому задоволенню, а саме, в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021, оскільки, в ході розгляду даної справи судом було встановлено відсутність обов`язку у позивача для направлення письмової вимоги на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", оскільки, вказане товариство не є іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки, та являється боржником за іншою кредитною угодою № 002/1-2011/980 від 08.02.2011, але виконання зобов`язань якого було забезпечено тим же договором іпотеки від 22.03.2011.

В той час, вимоги позивача в частині витребування з чужого незаконного володіння, а саме відповідача-2 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" житлового будинку, загальною площею 454,2 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,0730 гa, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та похідних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не підлягають задоволенню оскільки, позивачем не доведено обставин, з яким обумовлюється набуття права власності на спірне майно, не представлено вірогідних доказів того, що ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" є власником такого майна у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відтак, у суду відсутні правові підстави для застосування такого способу захисту, як витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки, саме власник наділений правом витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Барселона" - задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та стасувати наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Барселона" (03035, місто Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, будинок 45; ідентифікаційний код 41842020) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 841 (дві тисячі вісімсот сорок один) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 24.10.2022

Суддя Дмитро БАРАНОВ

Постанова № 113484970

Vollansicht öffnen

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/2722/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Грекової Л. В. (адвоката),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Сергеєва Д. С. (адвоката),

відповідача-3 - не з`явилися,

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 (колегія судів: Ткаченко Б. О. - головуючий, Алданова С. О., Гаврилюк О. М.) і рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 (суддя Баранов Д. О.)

та розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 (колегія судів: Ткаченко Б. О. - головуючий, Алданова С. О., Гаврилюк О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БАРСЕЛОНА"

до: 1) Міністерства юстиції України, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", 3) ОСОБА_1 ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ"): 1) ОСОБА_2 , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙ ЕН МІНЕРАЛ",

про визнання незаконним та скасування наказу, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БАРСЕЛОНА" (далі - ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" (далі - ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ") та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5;

- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" на користь ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" житловий будинок літ. "А" загальною площею 454,2 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 738547780000); земельну ділянку площею 0,0730 га з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 758794180000);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.09.2021 з індексним номером: 60517296, згідно з яким зареєстровано заборону на житловий будинок (номер запису про обтяження: 44093878; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 738547780000);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.09.2021 з індексним номером: 60582211, згідно з яким зареєстровано заборону на земельну ділянку (номер запису про обтяження: 44151652; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 758794180000).

1.2. Позовні вимоги ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" обґрунтовані тим, що, скасовуючи рішення приватного нотаріуса Михайленка Сергія Анатолійовича (далі - приватний нотаріус Михайленко С. А.) від 02.10.2020 № 54387300, на підставі якого за ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" було зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку відповідно до положень статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в порядку процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки), колегія Міністерства юстиції України виходила з того, що до заяви про державну реєстрацію права власності не було додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору, надісланої ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пром-Інвест" (далі - ТОВ "Компанія "Пром-Інвест"), яке було боржником за зобов`язаннями.

1.3. Проте, на думку позивача, наведений висновок є безпідставним та необґрунтованим, оскільки ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" не має жодного відношення до спірних зобов`язань та не є стороною ні за кредитним договором від 09.09.2011 № 017/2-2011/840, ні за іпотечним договором від 22.03.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І. за реєстровим номером 804. Тому позивач вважав, що в нього були відсутні підстави для направлення письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке не є боржником за зазначеним договором та іпотекодавцем житлового будинку і земельної ділянки.

1.4. Щодо позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач зазначав, що 02.07.2021 внаслідок несанкціонованого втручання сторонніх осіб до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, факт якого встановлено у висновках до наказів колегії Міністерства юстиції України від 15.09.2021 № 3275/5, від 30.09.2021 № 3457/5, від 21.10.2021 № 3758/5, право власності ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" на житловий будинок та земельну ділянку було незаконно перереєстровано на ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) (попереднього власника), що дозволило протягом трьох днів без відома позивача вчинити ланцюг правочинів, за якими кінцевим набувачем житлового будинку та земельної ділянки стало ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ".

1.5. Оскільки житловий будинок та земельна ділянка вибули з володіння позивача поза його волею і на цей час право власності на зазначені об`єкти нерухомості зареєстровано за ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", то належним способом захисту порушених прав позивача як законного власника, на думку ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА", є пред`явлення вимоги про витребування житлового будинку та земельної ділянки з чужого незаконного володіння ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" без оспорювання ланцюга правочинів щодо цього майна.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22 позовні вимоги ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" до Міністерства юстиції України, ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що у позивача були відсутні підстави для направлення письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест". Разом з тим підставою для прийняття оспорюваного наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5 було саме неповідомлення ТОВ "Компанія "Пром-Інвест". За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що цей наказ прийнято з неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

2.3. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведення позивачем обставин, з якими пов`язується набуття права власності на майно. Суд зазначив, що позивачем не подано вірогідних доказів того, що ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" є власником майна у розумінні пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту як витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки, як зазначив суд, саме власник наділений правом витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" до Міністерства юстиції України, ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5.

Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" на користь ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" житловий будинок літ. "А" загальною площею 454,2 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна: 738547780000), земельну ділянку площею 0,0730 га з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 758794180000).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.5. Апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5, оскільки ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" було позичальником за іншою кредитною угодою від 08.02.2011 № 002/1-2011/980, водночас виконання зобов`язання було забезпечено тим самим договором іпотеки від 22.03.2011, тобто одним майном. За таких обставин апеляційний господарський суд констатував, що у позивача були відсутні підстави для направлення письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання та / або умов іпотечного договору саме на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке не є іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки.

2.6. При цьому апеляційний господарський суд установив, що житловий будинок та земельна ділянка вибули з власності позивача внаслідок протиправних дій третіх осіб, які отримали несанкціонований доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та змінили відомості в ньому, що, за висновком суду, свідчить про відсутність волі позивача на вибуття майна зі свого володіння.

2.7. Апеляційний господарський суд констатував, що як на момент звернення з позовною заявою, так і на момент проголошення рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22, останнім набувачем житлового будинку та земельної ділянки за ланцюгом правочинів, вчинених за наслідками несанкціонованого втручання у реєстр та зміни відомостей про власника майна з позивача на ОСОБА_3 , є ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ".

2.8. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що позовні вимоги в частині скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.09.2021 № 60517296 та від 24.09.2021 № 60582211 колегією суддів не переглядаються в апеляційному порядку, оскільки відмова в задоволенні цих позовних вимог не оскаржувалася учасниками апеляційного провадження.

3. Короткий зміст касаційних скарги та заперечень на них

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 та рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22, до Верховного Суду звернулося Міністерство юстиції України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Міністерство юстиції України зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог до Міністерства юстиції України ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Міністерство юстиції України, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Міністерство юстиції України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статей 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.

3.4. Також, на думку Міністерства юстиції України, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19.

3.5. Крім того, не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 910/2722/22, до Верховного Суду звернулося ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в частині задоволення позовної вимоги про витребування майна та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної вимоги про витребування майна у ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ".

3.6. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" зазначає, що оскаржувана постанова в частині задоволення позовної вимоги про витребування майна ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.7. ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 21.06.2021 у справі № 904/1039/20, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51-16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17, від 19.02.2020 у справі № 910/7290/19, від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

3.8. Крім того, на думку ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову не врахував висновки щодо застосування статей 328, 387, 388 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 725/1824/20, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.

3.9. 08.08.2023 Верховним Судом зареєстровано відзив ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" на касаційні скарги Міністерства юстиції України та ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ". Оскільки відзив поданий з порушенням строку (на 8 днів), встановленого Верховним Судом, ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Клопотання про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що представник позивача з 25.07.2023 до 06.08.2023 перебував у відпустці поза межами України.

3.10. Верховний Суд, розглянувши зазначене клопотання, дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки заявником не подано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що відзив ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" має бути залишений без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 09.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (далі - ПАТ "Банк Камбіо") (кредитор) та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) (позичальник) було укладено кредитний договір № 017/2-2011/840, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 3 220 000,00 доларів США на споживчі потреби з кінцевим строком погашення 25.08.2014.

4.2. 16.01.2012 в забезпечення виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором між ПАТ "Банк Камбіо" (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ) (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений 22.03.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І. за реєстровим номером 804 (в редакції договору від 16.01.2012 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І. за реєстровим номером 153), за умовами якого в іпотеку ПАТ "Банк Камбіо" передано:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 454,2 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,0730 гa з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

4.3. 26.10.2015 між ОСОБА_5 (іпотекодавець, дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваний) було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І. за реєстровим номером 2059, за умовами якого право власності на об`єкт іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) перейшло до ОСОБА_3 (малолітній син іпотекодавця).

4.4. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором ПАТ "Банк Камбіо" 17.10.2018 направило на адреси ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 повідомлення-вимогу від 04.10.2018 № 22/2011 у порядку, передбаченому статтями 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у 30-денний строк виконати порушені зобов`язання за кредитним договором, а також попередило про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) у порядку, визначеному статтями 37, 38 Закону України "Про іпотеку".

4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 25.10.2019 за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна неплатоспроможного ПАТ "Банк Камбіо", між ПАТ "Банк Камбіо" (первісний кредитор та іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінмарк" (далі - ТОВ "ФК "Фінмарк") (новий кредитор та іпотекодержатель) укладено договір № 15 про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. за реєстровим номером 5431, за умовами якого право вимоги за кредитним та іпотечним договорами перейшло на користь ТОВ "ФК "Фінмарк".

4.6. 01.11.2019 між ТОВ "ФК "Фінмарк" (кредитор, іпотекодержатель) та ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" (новий кредитор, іпотекодержатель) було укладено договір № 1111/10-19-К про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги та майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. за реєстровим номером 5546, за умовами якого право вимоги за кредитним та іпотечним договорами перейшли на користь ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА".

4.7. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" 04.12.2019 направило на адресу ОСОБА_4 повідомлення-вимогу № 1/2 від 03.12.2019 в порядку, передбаченому статтями 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" вимагало у 30-денний строк виконати порушені зобов`язання за кредитним договором з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному статтями 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", в разі невиконання зазначеної вимоги.

4.8. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" 03.01.2020 направило на адресу ОСОБА_3 повідомлення-вимогу від 03.01.2020 № 01/03 у порядку, передбаченому статтями 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у 30-денний строк виконати порушені зобов`язання за кредитним договором з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному статтями 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", в разі невиконання цієї вимоги.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 02.10.2020 ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" у зв`язку з невиконанням позичальником та іпотекодавцем зазначених вимог звернуло стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) у порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку", шляхом реєстрації за собою права власності на зазначені об`єкти в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення приватного нотаріуса Михайленка С. А. від 02.10.2020 № 54387300, записи про право власності № 38484927, № 38484775).

4.10. Господарські суди зазначили, що 30.09.2021 на підставі наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5 скасовано рішення приватного нотаріуса Михайленка С. A. від 02.10.2020 № 54387300, на підставі якого право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА". Підстава задоволення скарги: не додано всіх необхідних документів для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

4.11. Скасовуючи рішення приватного нотаріуса Михайленка С. А. від 02.10.2020 № 54387300, на підставі якого за ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" було зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку відповідно до положень статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у порядку процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки), колегія Міністерства юстиції України виходила з того, що до заяви про державну реєстрацію права власності, за результатами розгляду якої прийнято зазначене рішення, не було додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору, надісланої ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було боржником за зобов`язаннями.

4.12. Крім того, 15.09.2021, 30.09.2021 та 21.10.2021 на підставі наказів Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 15.09.2021 № 3275/5, від 30.09.2021 № 3457/5, від 21.10.2021 № 3758/5 скасовано всі реєстраційні дії, проведені 02.07.2021 ОСОБА_6 (рішення від 15.01.2021 № 56167762, від 04.02.2021 № 56462477, від 22.05.2021 № 58287519); скасовано реєстраційні дії, на підставі яких право власності на житловий будинок та земельну ділянку були зареєстровані за ОСОБА_7 , Товариством з обмеженою відповідальністю "Гардиан" та ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ". Підстава для задоволення скарг: несанкціонований доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з використанням електронного ключа доступу ОСОБА_6 .

4.13. Висновки колегії Міністерства юстиції України, які є додатками до наказів від 15.09.2021 № 3275/5, від 30.09.2021 № 3457/5, від 21.10.2021 № 3758/5, свідчать про те, що перереєстрація права власності на житловий будинок та земельну ділянку з ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" на інших осіб стала наслідком несанкціонованого доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з використанням електронного ключа доступу державного нотаріуса Мартинюк Є. Р .

4.14. Відповідно до листа Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 03.09.2021 № 4382/19.2-11, цим підприємством виявлено ряд користувачів, які для доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно використовують техніку, уражену шкідливим програмним забезпеченням, та від імені яких упродовж червня-серпня 2021 року вчинялися несанкціоновані дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема, реєстраційні дії, здійснені державним нотаріусом Мартинюк Є. Р.

4.15. Таким чином, 02.07.2021 внаслідок несанкціонованого втручання сторонніх осіб до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, факт якого встановлено у висновках колегії Міністерства юстиції України від 15.09.2021 № 3275/5, від 30.09.2021 № 3457/5, від 21.10.2021 № 3758/5, право власності ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" на житловий будинок та земельну ділянку, на переконання позивача, було незаконно перереєстровано на ОСОБА_3 (попереднього власника), що дозволило протягом трьох днів вчинити ланцюг правочинів, за якими кінцевим набувачем житлового будинку та земельної ділянки стало ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ".

4.16. Крім того, суди зазначили, що на цей час наведені накази Міністерства юстиції України не були виконані (реалізовані) шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно незаконних реєстраційних дій, а тому за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок та земельну ділянку залишається зареєстрованим за ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ".

4.17. За таких обставин позивач, вважаючи, що оспорюваний наказ Міністерства юстиції України є незаконним, а житловий будинок та земельна ділянка вибули з володіння поза його волею, звернувся до Господарського суду міста Києва з цим позовом.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22.

Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 910/2722/22.

До Верховного Суду надійшла заява ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" про залучення правонаступників ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ". У цій заяві ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" просить замінити ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" на його правонаступників, а саме: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙ ЕН МІНЕРАЛ" (далі - ТОВ "ДЖЕЙ ЕН МІНЕРАЛ"). Крім того, ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" просить залучити ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" в якості третьої особи на стороні відповідачів.

Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" про залучення правонаступників у справі № 910/2722/22.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не можуть бути задоволені з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" до Міністерства юстиції України, ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії.

5.5. Підставою позовних вимог є незаконність, на думку ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА", оспорюваного наказу Міністерства юстиції України. Крім того, позивач вважає, що житловий будинок та земельна ділянка вибули з володіння поза його волею.

5.6. Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

5.7. Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

5.8. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

5.9. Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

5.10. Колегія суддів зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17.

5.11. Отже, з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22.

5.12. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі № 917/1058/22.

5.13. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 910/9990/21, від 30.08.2023 у справі № 909/171/21, від 30.11.2022 у справі № 906/779/21.

5.14. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.15. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено. що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.16. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що у позивача були відсутні підстави для направлення письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест". Разом з тим підставою для прийняття оспорюваного наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5 було саме неповідомлення ТОВ "Компанія "Пром-Інвест". За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що цей наказ прийнято з неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

5.17. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведення позивачем обставин, з якими пов`язується набуття права власності на майно. Суд зазначив, що позивачем не представлено вірогідних доказів того, що ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" є власником майна у розумінні пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту як витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки, як зазначив суд, саме власник наділений правом витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

5.18. Апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5, оскільки ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" було позичальником за іншою кредитною угодою від 08.02.2011 № 002/1-2011/980, водночас виконання зобов`язання було забезпечено тим самим договором іпотеки від 22.03.2011, тобто одним майном. За таких обставин апеляційний господарський суд констатував, що у позивача були відсутні підстави для направлення письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання та / або умов іпотечного договору саме на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке не є іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки.

5.19. При цьому апеляційний господарський суд установив, що житловий будинок та земельна ділянка вибули з власності позивача внаслідок протиправних дій третіх осіб, які отримали несанкціонований доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та змінили відомості в ньому, що, за висновком суду, свідчить про відсутність волі позивача на вибуття майна зі свого володіння.

5.20. Апеляційний господарський суд констатував, що як на момент звернення з позовною заявою, так і на момент проголошення рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22, останнім набувачем житлового будинку та земельної ділянки за ланцюгом правочинів, вчинених за наслідками несанкціонованого втручання у реєстр та зміни відомостей про власника майна з позивача на ОСОБА_3 , є ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ".

5.21. Міністерство юстиції України не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підтавав для задоволення позову до Міністерства юстиції України, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення. Міністерство юстиції України, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. Крім того, ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду в частині задоволення позовної вимоги про витребування майна, а тому звернулося з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду. ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.23. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Розгляд касаційної скарги Міністерства юстиції України

5.24. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статей 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.

5.25. Крім того, на думку Міністерства юстиції України, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19.

5.26. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.27. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі Міністерства юстиції України, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.28. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц, на яку посилається Міністерство юстиції України, ухвалена за позовом ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"46. Частинами першою, другою статті 35 цього Закону визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону".

5.29. При цьому Міністерство юстиції України зазначає, що ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" є боржником, виконання зобов`язання якого було забезпечено договором іпотеки від 22.03.2011, тобто одним спірним майном. Однак ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" до заяви про державну реєстрацію прав не додало письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору, надіслану ТОВ "Компанія "Пром-Інвест".

5.30. З урахуванням доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною 1 цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та / або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

5.31. Частинами 1-3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

5.32. Частинами 1-3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

5.33. Місцевий господарський суд установив, що ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" було позичальником за іншою кредитною угодою від 08.02.2011 № 002/1-2011/980, але виконання зобов`язань було забезпечено тим самим договором іпотеки від 22.03.2011, тобто одним спірним майном. Таким чином, господарський суд першої інстанції установив, що ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" є боржником за іншим кредитним договором.

5.34. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" були відсутні підстави для направлення письмової вимоги для усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору саме на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке не є іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки.

5.35. Апеляційний господарський суд, перевіривши наведені обставини, погодився з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5, оскільки підставою для прийняття оспорюваного наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5 було саме неповідомлення ТОВ "Компанія "Пром-Інвест".

5.36. З урахуванням наведеного, проаналізувавши висновок Великої Палати Верховного Суду, на який посилається Міністерство юстиції України, колегія суддів констатує, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, на які посилається скаржник, оскільки, як установили суди в цій справі, у ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" були відсутні підстави для направлення письмової вимоги для усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору саме на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке не є іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки.

5.37. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19, на яку посилається Міністерство юстиції України, ухвалена за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"31. Суд звертає увагу, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"".

5.38. Розглянувши доводи скаржника, проаналізувавши наведений висновок Верховного Суду, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на необхідність врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19, оскільки господарські суди попередніх інстанцій у процесі розгляду цієї справи дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5 саме через відсутність обов`язку у ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" для направлення письмової вимоги для усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", а не через наявність судового спору щодо нерухомого майна.

5.39. Отже, Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку Міністерства юстиції України, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень, установив, що оскаржувані судові рішення в цій справі в частині задоволення позовної вимоги до Міністерства юстиції України не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду та постанові Верховного Суду, на які посилається скаржник. Водночас оскаржувані судові рішення в цій справі у відповідній частині ухвалені з урахуванням наведених висновків.

5.40. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовної вимоги до Міністерства юстиції України з цих підстав.

Розгляд касаційної скарги ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ"

5.41. ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 21.06.2021 у справі № 904/1039/20, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51-16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17, від 19.02.2020 у справі № 910/7290/19, від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

5.42. Крім того, на думку ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову не врахував висновки щодо застосування статей 328, 387, 388 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 725/1824/20, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.

5.43. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з огляду на таке.

5.44. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/7290/19, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтім" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про зобов`язання вчинити дії. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

…господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань".

5.45. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за позовом Державного підприємства "Енергоринок" до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Вінницяобленерго" про стягнення 288 941 397,64 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"4.16. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення".

5.46. При цьому ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" зазначає, що до початку розгляду апеляційної скарги ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА", виходячи з комерційних міркувань, ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" замовило проведення поділу земельної ділянки площею 0,0730 га з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на дві окремі земельні ділянки. Результатом такого поділу стало виникнення двох земельних ділянок. У подальшому 08.02.2023 ТОВ "ЄВРО РІЕЛ ЕСТЕЙТ" продало ТОВ "ДЖЕЙ ЕН МІНЕРАЛ" та ОСОБА_2 відповідне нерухоме майно.

5.47. За таких обставин ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" наголошує, що станом на день ухвалення оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду земельна ділянка з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029, щодо якої заявлялась позовна вимога, не існувала. А тому, на думку ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", апеляційний господарський суд повинен був закрити провадження у справі в частині позовної вимоги про витребування земельної ділянки.

5.48. Колегія суддів враховує, що, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2023 у справі № 373/626/17, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та об`єднання, із присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик, не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема, і шляхом витребування цих ділянок. Подібний висновок також викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19.

5.49. Крім того, встановлені фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що на момент ухвалення судового рішення господарського суду першої інстанції, земельна ділянка площею 0,0730 га з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029 існувала як об`єкт цивільних прав.

5.50. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за позовом ОСОБА_9 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс", ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання дій засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" незаконними, відміну статуту товариства та відшкодування моральної шкоди. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"41. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

5.51. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 21.06.2021 у справі № 904/1039/20, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" про стягнення штрафу в розмірі 229 108 034, 99 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"Виходячи з наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача".

5.52. При цьому скаржник зазначає, що подібні висновки також викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51-16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17.

5.53. З урахуванням доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

5.54. Отже, у разі якщо під час судового розгляду за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння спірне майно було відчужено відповідачем іншій особі та передано їй у володіння, суд відповідно до статті 48 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем або залучає до участі у справі цю особу як співвідповідача.

5.55. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що, звертаючись із позовом у цій справі ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА", зокрема, просило витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" на користь ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" земельну ділянку площею 0,0730 га з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029.

5.56. При цьому апеляційний господарський суд констатував, що як на момент звернення з позовною заявою, так і на момент проголошення рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22, останнім набувачем житлового будинку та земельної ділянки за ланцюгом правочинів, вчинених за наслідками несанкціонованого втручання у реєстр та зміни відомостей про власника майна з позивача на ОСОБА_3 , є ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ". Наведене свідчить про необґрунтованість доводів скаржника щодо неврахування зазначених висновків Верховного Суду.

5.57. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, визнаючи необґрунтованими доводи про те, що господарські суди витребували майно в особи, яка на момент розгляду справи не була його власником, оскільки предметом спору вже володіла інша особа, зазначила таке.

5.58. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

5.59. Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц.

5.60. Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 звернула увагу не те, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

5.61. Таким чином, посилання скаржника на висновки, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 21.06.2021 у справі № 904/1039/20, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51-16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17, від 19.02.2020 у справі № 910/7290/19, від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, є необґрунтованим.

5.62. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 725/1824/20, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за позовом ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про визнання нерухомого майна спільною частковою власністю подружжя (по частці за кожним) та витребування майна з чужого незаконного володіння. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"…Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

…Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22) вказано, що: "можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно)" (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

…Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17)".

5.63. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , першої львівської державної нотаріальної контори про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом і договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"58. Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо".

5.64. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за заявою Державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" до ОСОБА_19 про витребування майна, скасування запису про право власності, реєстрацію права власності у межах справи № 10/2180. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"6.45. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

6.46. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).

…добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей".

5.65. При цьому скаржник зазначає, що подібні висновки також викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.

5.66. Розглянувши доводи скаржника, проаналізувавши наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

5.67. Згідно з правовою позицією, сформованою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 у контексті застосування, зокрема, статті 388 Цивільного кодексу України, власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

5.68. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

5.69. У постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

5.70. При цьому до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час, коли відповідач має право спростувати такі обставини.

5.71. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції, правильно зазначив, що в контексті спірних правовідносин та обраного позивачем способу захисту має бути встановлено, чи є позивач законним власником спірного майна та чи набуто таке майно, у спосіб, що не суперечить закону та інтересам суспільства.

5.72. Апеляційний господарський суд установив, що надана позивачем інформаційна довідка з Державного реєстру прав свідчить про те, що до рішення приватного нотаріуса Михайленка С. А. з номером запису: 54387300 внаслідок несанкціонованих дій реєстратором внесені зміни у особу власника, а саме: видалено ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" та додано Онищенка О. О., і в документах, що стали підставами для державної реєстрації, видалено дублікат договору іпотеки та додано договір дарування.

5.73. Апеляційний господарський суд установив, що як зміст скарги Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 06.09.2021 №16/1/4-40411-15, так і зміст оспорюваного наказу Міністерства юстиції України свідчить про те, що саме рішення приватного нотаріуса Михайленка С. А. від 02.10.2020 № 54387300 було підставою переходу права власності на житловий будинок та земельну ділянку (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки) від ОСОБА_3 до ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА".

5.74. Таким чином, апеляційний господарський суд установив, що як на момент розгляду скарги Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 06.09.2021 №16/1/4-40411-15, так і на момент прийняття оспорюваного наказу Міністерства юстиції України, саме за ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" було зареєстровано право власності на спірне майно.

5.75. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що висновки колегії Міністерства Юстиції України, які є додатками до наявних в матеріалах справи наказів від 15.09.2021 № 3275/5, від 30.09.2021 №3457/5, від 21.10.2021 №3758/5, свідчать про те, що перереєстрація права власності на житловий будинок та земельну ділянку з ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" на інших осіб стала наслідком несанкціонованого доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з використанням електронного ключа доступу державного нотаріуса Мартинюк Є. Р. Відповідно до листа Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 03.09.2021 №4382/19.2-11, цим підприємством виявлено ряд користувачів, які для доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно використовують техніку, уражену шкідливим програмним забезпеченням, та від імені яких упродовж червня-серпня 2021 року вчинялися несанкціоновані дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема, реєстраційні дії здійснені державним нотаріусом Мартинюк Є. Р.

5.76. Таким чином, апеляційний господарський суд установив, що спірне майно вибуло з власності позивача в результаті несанкціонованих дій з використанням ключів доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується низкою наказів Міністерства юстиції України. На підставі викладеного апеляційний господарський суд також установив відсутність волі позивача на вибуття майна зі свого володіння.

5.77. За таких обставин колегія суддів визнає необґрунтованим посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 725/1824/20, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.

5.78. Отже, Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови, установив, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду в цій справі не суперечить висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник. Водночас оскаржувана постанова апеляційного господарського суду в цій справі ухвалена з урахуванням наведених висновків та установлених фактичних обставин у цій справі.

5.79. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.

5.80. При цьому деякі доводи ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" та Міністерства юстиції України зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в цій справі.

5.81. Крім того, колегія суддів враховує, що судові рішення в частині позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.09.2021 № 60517296 та від 24.09.2021 № 60582211 не оскаржуються в касаційному порядку, а тому Верховний Суд з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядає у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 910/2722/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак