ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 104884653

Озвучення тимчасово недоступне

 

 **ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**

Справа № 640/26706/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

**ПОСТАНОВА**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

  21 червня 2022 року м. Київ

 

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "13" вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА\_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про визнання протиправним, скасування наказу, скасування рішення,-

**В С Т А Н О В И Л А:**

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА\_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

\- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3733/5 від 26 жовтня 2020 року;

\- зобов\`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського округу ОСОБА\_1 до Реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказ прийнято відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, п.п. 9, 10, 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, і пункту 3 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року №37. Також, позивач наголосив, що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у задоволенні скарги необхідно було відмовити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині зобов\`язання Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ позивачу до Реєстру речових прав на нерухоме майно. Провадження в адміністративній справі № 640/26706/20 в цій частині закрито.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року також закрито провадження в адміністративній справі № 640/26706/20 в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування пунктів 1, 2, 4, 5 наказу Міністерства юстиції України № 3733/5 від 26 жовтня 2020 року. Роз\`яснено позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції господарського суду за правилами господарського судочинства.

Рішенням рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "13" вересня 2021 р. позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано пункт 3 наказу Міністерства юстиції України № 3733/5 від 26 жовтня 2020 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду Міністерством юстиції України скарги ТОВ «Фрунзе 69» на дії позивача в Господарському суді міста Києва наявне судове провадження по спору між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні скарги на підставі пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Враховуючи порушення відповідачем вказаної норми Закону, наказ Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2020 року № 3733/5 в частині пункту 3 підлягає скасуванню.

Також, суд зазначив, що у висновку Комісії та наказі МЮУ не вказано підстави та обґрунтування застосування міри покарання до позивача у вигляді блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно саме на 3 (три) місяці.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що обмеження доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є свого роду санкцією за порушення державним реєстратором чинного законодавства, тому відновлення такого доступу після спливу строку на який його було обмежено, не може свідчити про відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу державного реєстратора, адже не спростовує висновків щодо протиправності реєстраційних дій останнього. Не зважаючи на те, що строк блокування позивача до Державного реєстру речових прав сплинув, оскаржуваний наказ впливає на права та обов\`язки позивача, оскільки у випадку розгляду інших скарг на позивача Міністерство юстиції України буде враховувати, що позивач раніше притягався до відповідальності, тобто встановлені в оскаржуваному наказі порушення з боку позивача будуть розглядатися, як «повторність», «систематичність» або «в сукупності».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що суд першої інстанції не врахував допущені приватним нотаріусом ОСОБА\_1 порушення вимог статей 10, 18, 24, 27 Закону та пункту 61 Порядку № 1127 під час проведення реєстраційних дій, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Серед іншого, скаржник вказує про безпідставний висновок суду, що матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо повідомлення позивача про час і місце розгляду скарги та доказів про направлення позивачу копії скарг і доданих до них документів, оскільки відповідне оголошення про розгляд скарги було оприлюднене на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, крім того, в матеріалах справи міститься копія телефонограми, з якої вбачається, що 16 жовтня 2020 року о 14:48 позивача повідомлено про дату, час та місце розгляду скарги. Щодо ненаправлення позивачу копії скарги, то п. 10 Порядку № 1128 передбачено, що копія скарги надається суб\`єкту оскарження та заінтересованим особам в день засідання при розгляді скарги колегіально за умови прибуття цих осіб на засідання Колегії.

Також скаржник зазначив, що висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є необґрунтованим, оскільки як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 910/15365/20 сторони, предмет та підстави у даній справі не є тотожними тим, що зазначені в скарзі, поданій до Міністерства юстиції України.

Крім того, скаржник вказав, що безпідставним є висновок суду першої інстанції про необґрунтоване застосування заходу відповідальності до державного реєстратора щодо блокування доступу до Державного реєстру прав, оскільки у даному випадку у суб\`єкта владних повноважень наявне законодавчо закріплене право адміністративного розсуду щодо встановлення строку блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

05 жовтня 2020 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА\_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№ 54423786, 54422657, 54422785 на майновий комплекс, що розташовано за адресою м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69, реєстраційний номер: 722157480000, за Іпотечним договором від 25 листопада 2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстровано в реєстрі за №10843.

Зазначеними рішеннями проведено реєстрацію права власності на вказаний комплекс за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».

Не погоджуючись з вказаним рішеннями позивача про вчинення ним реєстраційних дій, Товариство з обмежено відповідальністю «Фрунзе 69» (далі - ТОВ «Фрунзе 69») звернулось зі відповідною скаргою від 09 жовтня 2020 року з доповненнями до неї від 20 жовтня 2020 року до Міністерства юстиції України.

За результатами розгляду скарги, Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг та рішень, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб\`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції зроблений висновок від 21 жовтня 2020 року про рекомендацію задовольнити частково скаргу ТОВ «Фрунзе 69» від 09 жовтня 2020 року, скасувати рішення № 54423786, № 54422657, № 54422785 від 05 жовтня 2020 року прийняті приватним нотаріусом ОСОБА\_1, а також анулювати доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Позивач, вважаючи вказаний наказ незаконним, необґрунтованим, звернувся до суду з позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов\`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об\`єкти та суб\`єктів таких прав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус є державним реєстратором.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначено статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, частиною першою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб\`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до МЮУ, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір) (пункт 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з частиною шостою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб\`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

У рішенні МЮУ чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Відповідно до частини дев\`ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб\`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного припису, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб\`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Міністерством юстиції України або відповідним територіальним органом.

Положеннями пункту 3 Порядку №1128 визначено, що розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов\`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об\`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб\`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб\`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб\`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб\`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб\`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

За змістом пункту 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті обов\`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб\`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час і місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб\`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб\`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги) (пункт 10 Порядку №1128).

Згідно з пунктом 11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб\`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов\`язково приймаються комісією до розгляду. У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, вони подають комісії засвідчену копію відповідного рішення суду.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб\`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

З матеріалів справи вбачається, що Комісією Міністерства юстиції України встановлені такі порушення:

Відповідно до відомостей Державного реєстру прав приватним нотаріусом ОСОБА\_1 щодо будівлі проведено такі реєстраційні дії:

05 жовтня 2020 року за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію обтяження №№ 41797824, 41799092 прийнято рішення №№ 54422657, 54422785, на підставі яких внесено записи про іпотеку та обтяження №№ 38516823, 38516925 щодо будівлі.

До Заяви 1 було додано, зокрема копії наступних документів:

дублікат іпотечного договору від 25 жовтня 2010 року, укладеного між ПАТ «Український професійний банк» та ПрАТ «Банкомзв\`язок», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 10843 (далі - договір іпотеки);

договору про внесення змін від 20 квітня 2015 року до договору іпотеки;

повідомлення ПАТ «Український професійний банк» від 21 серпня 2020 року № 01-10/329/1 щодо встановлення нікчемності правочинів, спрямованих на припинення зобов\`язань за укладеними договорами, зокрема іпотечним договором;

договору купівлі-продажу майнових прав від 27 квітня 2020 року, укладеного між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 619;

повідомлення ПАТ «Український Професійний банк» від 22 вересня 2015 року № 01-10/4240-1, адресоване ПАТ «Банкомзв\`язок» про визнання нікчемними правочинів щодо часткового погашення заборгованості.

Відповідно до відомостей Державного реєстру прав запис про іпотеку № 9838179, перенесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. з Державного реєстру іпотек (запис у Державному реєстрі іпотек № 10533394) щодо будівлі, внесений на підставі договору іпотеки, було припинено 28 травня 2015 року на підставі листа ПАТ «Український Професійний банк» від 27 травня 2015 року № 01-10/1511, поданого за заявою Хрустальової Наталії Миколаївни в інтересах ПАТ «Український Професійний Банк».

Крім того, відповідно до відомостей Державного реєстру прав запис про право на власності № 11125075 ПАТ «Банкомзв\`язок» на будівлю було припинено 18 листопада 2019 року.

Відповідно до відомостей Державного реєстру прав 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом ОСОБА\_1 за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності № 41802156 (далі - Заява 2) прийнято рішення 54423786, на підставі якого припинено запис про право власності № 33741558 ТОВ «Фрунзе 69» на будівлю та внесено запис про право власності № 38517840 ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на неї.

До заяви 2 було додано, зокрема копії наступних документів:

дублікат договору іпотеки;

звіт про оцінку майна;

довідки ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про стан заборгованості від 05 жовтня 2020 року;

вимоги про усунення порушень за договором іпотеки;

рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень з описом вкладень до листів;

повідомлення ПАТ «Український Професійний Банк» від 21 серпня 2020 року № 01-10/329/1 щодо встановлення нікчемності правочинів, спрямованим на припинення зобов\`язань за укладеними договорами, зокрема іпотечним договором.

повідомлення ПАТ «Український Професійний Банк» від 22 вересня 2015 року № 01-10/4240-1, адресоване ПАТ «Банкомзв\`язок» про визнання нікчемними правочинів щодо часткового погашення заборгованості.

Відповідно до відомостей Державного реєстру прав у доданих до Заяви-2 документів, зокрема копії письмової вимоги про усунення порушення зобов\`язань за іпотечним договором, копій повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень, яким надіслано вимогу, відмітки про засвідчення іпотекодержателем таких копій документів були відсутні.

На підставі таких висновків, Комісія Міністерства юстиції України з розгляду скарг та рішень, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб\`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції зробила висновок від 21 жовтня 2020 року про рекомендацію задовольнити частково скаргу ТОВ «Фрунзе 69» від 09 жовтня 2020 року, скасувати рішення № 54423786, № 54422657, № 54422785 від 05 жовтня 2020 року прийняті приватним нотаріусом ОСОБА\_1, а також анулювати доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: наявна інформація про судове провадження у зв\`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі №910/15365/20 за позовом ТОВ «ФК «Ассісто» до ПН КМНО ОСОБА\_1 та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про визнання протиправним і скасування рішень, а саме:

рішення державного реєстратора в особі Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА\_1:

\- щодо майнового комплексу, загальною площею 28 223,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. № 6 (реєстраційний номер об\`єкта нерухомого майна: 1552597580000), за іпотечним договором від 25.12.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. та зареєстровано в реєстрі за № 949:

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54421899 від 05.10.2020 року (про реєстрацію іпотеки) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422313 від 05.10.2020 року (заборона на нерухоме майно) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54423577 від 05.10.2020 року (про реєстрацію права власності) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

*- щодо будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69, реєстраційний номер: 722157480000, за іпотечним договором від 25.11.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстровано в реєстрі за №10843:*

_про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422657 від 05.10.2020 року (про реєстрацію іпотеки) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;_

*про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422785 від 05.10.2020 року (заборона на нерухоме майно) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;*

_про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54423786 від 05.10.2020 року (про реєстрацію права власності) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»._

\- щодо нерухомого майна: нежилий будинок - адміністративний (літ. В, Г), загальною площею 1482,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, реєстраційний номер: 691997680382 за Іпотечним договором від 05.02.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстровано в реєстрі за №106:

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422884 від 05.10.2020 року(про реєстрацію іпотеки) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422982 від 05.10.2020 року (заборона на нерухоме майно) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54423897 від 05.10.2020 року (про реєстрацію права власності) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Зобов\`язання ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» укласти з ТОВ «ФК «Ассісто» основний договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами та майнових прав за договорами іпотеки.

Висновок комісії Міністерства юстиції України з розгляду скарг та рішень, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб\`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції датований 21 жовтня 2020 року, наказ Міністерства юстиції України, винесений на підставі висновку комісії, датований 26 жовтня 2020 року.

Отже, на момент розгляду скарги ТОВ «Фрунзе 69» в Господарському суді міста Києва перебувало судове провадження зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав, що в свою чергу було підставою для відмови у задоволенні скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, порушення відповідачем імперативної норми пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2020 року № 3733/5 в частині пункту 3.

Викладене спростовує доводи скаржника про те, що у № 910/15365/20, яка перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва, сторони, предмет та підстави у даній справі не є тотожними тим, що зазначені в скарзі, поданій до Міністерства юстиції України.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у висновку Комісії та наказі МЮУ, не вказано підстави та обґрунтування застосування міри покарання до позивача у вигляді блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно саме на 3 (три) місяці.

Як вбачається із спірного наказу, були скасовані рішення приватного нотаріуса, які він вчинив як державний реєстратор стосовно реєстрації нерухомого майна, оскільки Комісією по розгляду скарг у сфері державної реєстрації встановлено наявність порушення ним вимог чинного законодавства України.

У зв\`язку з цим, у наказі, окрім скасування реєстрації, було заблоковано тимчасово доступ приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці.

Тобто, спірним наказом було обмежено доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб\`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб\`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб\`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Водночас, Наказ Міністерства юстиції України №3733/5 від 26.10.2020 року, яким приватному нотаріусу ОСОБА\_1 анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та висновок Колегії Міністерства юстиції України від 21.10.2020 за результатами розгляду скарги ТОВ «Фрунзе 69» від 09.10.2020 не містять відомостей про негативні наслідки, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції як анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про порушення принципу пропорційності.

Колегія суддів зазначає, що застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

Тому, визначаючи вид стягнення та анулюючи позивачу доступ до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

Відповідач зазначених вимог в спірному Наказі не зазначив, тому спірний наказ у відповідній частині прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 440/1246/19.

Колегія суддів зауважує, що розгляд цієї справи триває більше ніж 3 місяці, тому такий доступ вже був відновлений.

Стаття 37-1 Закону №1952-ІV не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте, застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності, оскільки наслідки негайного виконання рішення про обмеження доступу впливають на професійну діяльність державних реєстраторів, робота яких безпосередньо залежить від можливості мати такий доступ.

Водночас обмеження доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є свого роду санкцією за порушення державним реєстратором чинного законодавства, тому відновлення такого доступу після спливу строку, на якій його було обмежено, не може свідчити про відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу державного реєстратора, адже не спростовує висновків щодо протиправності реєстраційних дій останнього.

Тож, не зважаючи на те, що строк блокування позивача до Державного реєстру речових прав сплинув, то оскаржуваний наказ впливає на права та обов\`язки позивача, оскільки у випадку розгляду інших скарг на позивача Міністерство юстиції України буде враховувати, що позивач раніше притягався до відповідальності, тобто встановлені в оскаржуваному наказі порушення з боку позивача будуть розглядатися, як «повторність», «систематичність» або «в сукупності».

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України № 3733/5 від 26 жовтня 2020 року в частині пункту 3 та про задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про безпідставний висновок суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів про повідомлення позивача про час і місце розгляду скарги, оскільки в матеріалах справи наявна телефонограма щодо повідомлення позивача про час і місце розгляду скарги ТОВ "Фрунзе 69", є слушними, адже у матеріалах справи знаходиться телефонограма (а.с. 47 зворот., т.2), з якої вбачається, що 16 жовтня 2020 року о 14:48 позивача повідомлено про дату, час та місце розгляду скарги, а також позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що ознайомився на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України про оголошення щодо розгляду скарги ТОВ "Фрунзе 69". Проте, на думку колегії суддів, такий висновок суду першої інстанції не слугував єдиною (самостійною) підставою для скасування наказу в частині, у зв\`язку з істотним порушенням процедури розгляду скарги, тому такі доводи апеляційної скарги не можуть слугувати безумовною підставою для скасування судового рішення, враховуючи безпідставність інших доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов\`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

**ПОСТАНОВИЛА:**

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "13" вересня 2021 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2022 року.

**Головуючий суддя** **Судді:**

**Л.Т. Черпіцька** **Я.Б. Глущенко ** **О.Є. Пилипенко**

** **

** **

****

** **

****

** **

Ухвала № 119846851

Відкрити повний перегляд

**УХВАЛА**

07 червня 2024 року** справа № 580/11478/23 м. Черкаси**

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

позивача – ОСОБА\_1 (особисто),

представника відповідача – Слинька М.Г. (у порядку самопредставництва),

розглянувши у порядку загального позовного провадження клопотання представника Черкаської міської ради про закриття провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА\_1 до Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення і зобов\`язання вчинити дії,

**ВСТАНОВИВ:**

30\.11.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА\_1 (далі – позивач) до Черкаської міської ради (далі – відповідач), в якому позивач з урахуванням зменшення позовних вимог просить зобов\`язати відповідача протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили укласти з позивачем довгостроковий договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7110136400-01-008-0135), площею 125 кв.м. по вул. Гагаріна у м. Черкаси біля перехрестя зі спуском Б. Хмельницького, строком на 49 років, відповідно до проекту землеустрою та технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (висновок Державної експертизи від 20.12.2006 №54010).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою від 23.02.2024 суд здійснив перехід із спрощеного провадження до загального, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання.

04\.06.2024 відповідач подав суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справа не підсудна адміністративному суду та має розглядатися в порядку господарського судочинства.

В обґрунтування клопотання вказано, що позивач фактично має на меті захист свого майнового інтересу щодо отримання у користування земельної ділянки, шляхом зобов\`язання Черкаську міську раду укласти з ним, як фізичною особою-підприємцем, довгостроковий договір оренди земельної ділянки. При цьому, вирішення цього спору стосується набуття майнового права позивача на вказану земельну ділянку, тобто цивільного права, а тому правовідносини у цій справі регулюються нормами господарського судочинства.

Отже, на переконання відповідача, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб\`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і правовідносини, мають майновий характер або пов\`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень дій чи бездіяльності є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

06\.06.2024 позивач подав відзив на клопотання про закриття провадження у справі, в якому просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що виникнення спірних правовідносин зумовлено протиправними діями/рішеннями суб\`єкта владних повноважень під час вирішення питань, які за законом належать до їх виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень(бездіяльності) органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом

Водночас, під час реалізації рішення про надання дозволу на розробку чи рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки між суб\`єктом владних повноважень і фізичною чи юридичною особою виникають адміністративні відносини, що пов\`язані з виконанням органом місцевого самоврядування або органом державної влади управлінських функцій.

Укладення договору оренди земельної ділянки є реалізацією рішення про надання земельної ділянки в оренду. Після набуття особою права оренди дію цього рішення буде вичерпано. З цього моменту адміністративні правовідносини між суб\`єктом владних повноважень та фізичною чи юридичною особою припиняються та виникають цивільні відносини між орендодавцем та орендарем.

Позивач стверджує, що оскільки причиною виникнення спору є відмова суб\`єкта владних повноважень у затвердженні проекту відведення земельної ділянки для надання її у користування позивачу, речового права на земельну ділянку у позивача не виникло. До прийняття відповідачем рішення про надання земельної ділянки у користування позивачу між сторонами не виникли приватно правові майнові відносини засновані на юридичні рівності на майновій самостійності.

У судовому засіданні 07.06.2024 учасники підтримали правові позиції щодо клопотання.

Оцінивши доводи клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За вимогами ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб\`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

Публічно-правовий спір має особливий суб\`єктний склад. Участь суб\`єкта владних повноважень є обов\`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд врахував, що предметом спору у справі, що розглядається, фактично є бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо розгляду проекту землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду позивачу.

Відповідно до частин 1-2 ст.2 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб\`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Ст.80 ЗК України встановлено, що суб\`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Абз.2 ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З цього приводу суд зазначає, що повноваження органів місцевого самоврядування у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон №280/97-ВР).

Статтею 24 Закону №280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР визначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як зазначено судом вище, предметом спору у справі, що розглядається, є бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо розгляду проекту землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду позивачу.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 січня 2019 року у справі №910/20323/17, в якій зазначено, що укладення договору оренди в установленому законом порядку буде реалізацією рішення, а після набуття права оренди в установленому законом порядку дію цього рішення буде вичерпано, з цього моменту адміністративні правовідносини між суб\`єктом владних управлінських функцій та фізичною чи юридичною особою трансформуються у цивільні правовідносини між орендодавцем та орендарем.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації у встановленому законом порядку.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб\`єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб\`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Водночас, спірні у цій справі правовідносини відносяться до публічно-правових, оскільки належать до земельних спорів з органом місцевого самоврядування, як суб\`єктом владних повноважень, щодо реалізації визначений ЗК України повноважень передачі земельної ділянки і жодним чином не пов\`язані із відносинами приватноправового характеру.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб\`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Тому суд дійшов висновку, що спір, який розглядається у даній справі, є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а клопотання відповідача про закриття провадження є необґрунтованими та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.238-239, 244-245, 248, 256, 295 КАС України, суд

**УХВАЛИВ:**

1\. Відмовити повністю у задоволенні клопотання представника Черкаської міської ради від 04.06.2024 (вх. від 04.06.2024 №27672/24) про закриття провадження у справі.

2\. Копію ухвали направити учасникам справи.

3\. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

**Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ**

Ухвала складена у повному обсязі 07.06.2024