ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 104727770

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

09 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 906/262/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Стратієнко Л. В., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно"

на рішення Господарського суду Житомирської області

у складі судді Кудряшової Ю. В.

від 20 вересня 2021 року

та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мельник О. В., Грязнов В. В., Маціщук А. В.

від 18 листопада 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно"

про скасування рішення загальних зборів,

за участю:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: Бобрик В. І.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" про скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" від 11 березня 2019 року, оформленого протоколом № 1/2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 березня 2019 року на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" були прийняті рішення про відмову у вступі до складу учасників Товариства правонаступників померлого учасника ОСОБА_3 , а саме: його дружини - ОСОБА_4 , дочки - ОСОБА_5 та дочки - ОСОБА_6 з виплатою їм частки у майні; про розподіл частки померлого ОСОБА_3 , про включення до складу засновників його спадкоємців - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та про затвердження нового складу учасників Товариства.

За твердженням позивачки зазначені рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" порушують її корпоративні права та законні інтереси на участь в управлінні Товариством та отриманні прибутків Товариства, оскільки вона не була повідомлена належним чином про проведення 11 березня 2019 року загальних зборів учасників Товариства, на яких були прийняті спірні рішення, фактично цими рішеннями вона була усунена від участі у Товаристві, позбавлена своєї частки, яка визначена законом.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 16 березня 2020 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 906/262/20.

Господарська справа № 906/ 262/20 розглядалася господарськими судами неодноразово.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 20 вересня 2021 року, ухваленим за результатами нового розгляду справи, позов задовольнив: скасував рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" від 11 березня 2019 року, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" на користь ОСОБА_1 2 102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 18 листопада 2021 року рішення Господарського суду Житомирської області рішенням від 20 вересня 2021 року залишив без змін.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірним рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" від 11 березня 2019 року був порушений охоронюваний законом інтерес позивачки, виражений у правомірному очікуванні набуття корпоративних прав. При цьому суди входили з того, що:

- внаслідок спадкування позивачка не набула корпоративні права та право участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно", а набула лише право власності на майно - частку у статутному капіталі у цьому Товаристві, що у свою чергу надало їй право на вступ до Товариства та право вимагати прийняття її до складу учасників Товариства, яке не могло бути заперечене іншими учасниками Товариства;

- відповідно до норм чинного законодавства та положень статуту Товариства, що було чинним станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства спірних рішень, позивачка своє право на вступ до Товариства до 02 листопада 2019 року могла реалізувати шляхом звернення до Товариства з відповідною заявою та могла стати учасником Товариства лише за наявності відповідного рішення загальних зборів учасників Товариства про надання згоди на вступ до Товариства;

- враховуючи те, що на зборах учасників Товариства, що відбулися 11 березня 2019 року, вирішувались питання щодо відмови у прийнятті позивачки до складу учасників Товариства та виплати належної їй частки в грошовій формі, вирішення вказаних питань без урахування волі самої позивачки порушує її права та законні інтереси, а тому Товариство зобов`язане було повідомити позивачку про скликання загальних зборів та їх порядок денний;

- повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства, на яких були прийняті спірні рішення, було надіслане на адресу проживання позивачки, однак було адресоване ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 , та було повернуте відділенням поштового зв`язку з відміткою "через не запит", а отже не могло бути нею отримано в силу об`єктивних обставин, оскільки рекомендоване відправлення видається відділенням поштового зв`язку лише тій особі, яка надає документ, що посвідчує її особу (пункт 104 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2019 року);

- неявка позивачки як власниці частки у статутному капіталі Товариства на збори, неподання нею заяви (будь-якої), яка б засвідчувала її волю як спадкоємиці учасника Товариства, не свідчить про відмову позивачки від права на вступ до Товариства, а Товариство не мало права відмовити позивачці у вступі у Товариство без наявності заяви позивачки про відмову у вступі.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Гроно» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 3 та 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:

- порушили норми процесуального права, а саме: частину другу статті 50 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалили рішення про права, інтереси та обов`язки осіб (дійсних та колишніх учасників Товариства), що не були залучені до участі у справі, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій;

- неправильно застосували норми матеріального права, а саме: частину другу статті 23, пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статтю 19 Конституції України. При цьому скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій:

- помилково застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не була чинна станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства спірних рішень, не врахували пункт 1 глави VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якого частина друга статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 17 червня 2019 року.

- неправильно застосували пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у сукупності з пунктом 4.6. статуту Товариства у редакції, чинній станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства спірних рішень, дійшли помилкового висновку про те, що прийняття рішення про відмову в прийнятті спадкоємця учасника в товариство можливе лише за результатом розгляду відповідної заяви спадкоємця. За твердженням скаржника суди не врахували те, що положення, закріплені у пункті 4.6. статуту Товариства, передбачали набуття спадкоємцями права участі в товаристві лише на підставі відповідної згоди учасників цього товариства, натомість рішення про відмову спадкоємцю у вступі до учасників могло бути прийняте загальними зборами учасників незалежно від наявності чи відсутності заяви спадкоємця про вступ до товариства, оскільки на відміну від прийняття до товариства, процедура відмови в прийнятті спадкоємця до товариства є односторонньою, законодавство, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не передбачало, що для прийняття рішення про відмову в прийнятті спадкоємця в товариство необхідна заява такого учасника. Загальні збори учасників товариства могли прийняти рішення про відмову у прийнятті до учасників товариства незалежно від волі та волевиявлення спадкоємця;

- не застосували статтю 19 Конституції України та дійшли помилкового висновку про те, що відповідач мав повідомити позивачку, яка на той час не була учасником Товариства, про скликання загальних зборів учасників товариства, на яких вирішувалося питання про відмову у її прийнятті до складу учасників Товариства. За твердженням відповідача зазначений висновок судів не ґрунтується на жодній норми матеріального права чи положеннях статуту, а визнання судом обов`язку Товариства повідомити позивача про скликання загальних зборів учасників Товариства за відсутності закріплення в законодавстві такого обов`язку є порушенням частини першої статті 19 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 07 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року у справі № 906/262/20, призначив розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" на 03 березня 2022 року о 10:45 у приміщенні Касаційного господарського суду.

З огляду на те, що в Україні відповідно до указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, був введений із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України судове засідання з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року у справі № 906/262/20, призначене на 03 березня 2022 року о 10 годині 45 хвилин, не відбулося.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 18 квітня 2022 року призначив до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року у справі № 906/262/20 на 09 червня 2022 року о 10:45 год у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду

Як уже зазначалося, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є, зокрема пункт 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 23, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статті 19 Конституції України.

Однак, як вбачається Верховний Суд вже здійснював касаційний розгляд цієї справи № 906/262/20, за результатом якого прийняв постанову від 06 квітня 2021 року, в якій містяться висновки, зокрема щодо застосування частини другої статті 23, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Разом з цим суд касаційної інстанції враховує, що Верховний Суд у низці постанов неодноразово зазначав про те, що правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд, не означає остаточного формування судом касаційної інстанції правового висновку у даній справі, а відтак не підлягає врахуванню іншими судами (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №759/19440/15-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №922/3693/18, Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №927/253/19, від 18 березня 2021 року у справі №905/2137/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 910/6322/20, від 08 червня 2021 року у справі № 916/2458/18 від 01 липня 2021 року у справі № 910/15635/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 922/2507/18, від 24 листопада 2021 року у справі № 910/15086/20, від 07 грудня 2021 року у справі №910/3550/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 911/2574/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 905/857/19 тощо).

З огляду на наявність зазначеного висновку Верховного Суду щодо значення правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд, суд касаційної інстанції вважає, що при перегляді у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у цій справі, що були ухвалені за результатом нового розгляду справи, виникає питання, чи можна вважати висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 23, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", викладені у постанові від 06 квітня 2021 року, якою справу направлено на новий розгляд, остаточними висновками, сформованими Верховним Судом.

Разом з цим при розгляді зазначеної справи № 906/262/20 суд касаційної інстанції встановив, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 19 січня 2022 року у справі № 910/22858/17 передала на вирішення Великої Палати Верховного Суду питання відступу від правової позиції, що міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №759/19440/15-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №922/3693/18, Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №927/253/19, від 18 березня 2021 року у справі №905/2137/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 910/6322/20, від 08 червня 2021 року у справі № 916/2458/18 від 01 липня 2021 року у справі № 910/15635/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 922/2507/18, від 24 листопада 2021 року у справі № 910/15086/20, від 07 грудня 2021 року у справі №910/3550/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 911/2574/18 тощо, про те, що правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд, не означає остаточного формування судом касаційної інстанції правового висновку у даній справі, а відтак не підлягає врахуванню іншими судами.

Верховний Суд в ухвалі від 19 січня 2022 року про передачу справи № 910/22858/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначив про те, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" і Господарський процесуальний кодекс України передбачають обов`язковість врахування судами висновків, які містяться у будь-якій постанові Верховного Суду, незалежно від того, якою є резолютивна частина цієї постанови, а на підставі такого висновку вже формується негативна практика ігнорування висновків Верховного Суду судами інших інстанцій, тобто нівелюється значення тих висновків, які містяться у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд.

Також в обґрунтування необхідності відступлення від зазначеного висновку Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 19 січня 2022 року у справі № 910/22858/17 зазначила про те, що такий висновок Верховного Суду не відповідає чинному законодавству, суперечить практиці Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово відступала від висновків, які містилися у постановах, якими справа направлялася на новий розгляд, та практиці, яка склалася в інших касаційних судах у складі Верховного Суду. Крім того, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду існування такої правової позиції (відсутність у постанові правового висновку, якщо справу направлено на новий розгляд) дає можливості для необґрунтованого відступу від правових висновків Верховного Суду в порушення механізму формування єдиної та сталої судової практики, передбаченого статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статтею 302 Господарського процесуального кодексу України.

Отже на розгляд Великої Палати Верховного Суду у межах справи № 910/22858/17 винесене питання щодо застосування (врахування) судами правових висновків Верховного Суду, що містяться у постанові, якою справу направлено на новий розгляд, і таке питання має значення для правильного розгляду цієї справи судом касаційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 квітня 2022 року прийняла до розгляду справу № 910/22858/17, призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 15 червня 2022 року о 10 годині 00 хвилин.

Відповідно до пункту 7 частин першої та третьої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/22858/17 матимуть значення для здійснення правильної оцінки доводів касаційної скарги, правильного касаційного розгляду цієї справи та вважає за необхідне зупинити провадження у цій справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до прийняття Великою Палатою Верховного Суду відповідного рішення у справі № 910/22858/17.

Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Зупинити касаційне провадження у справі № 906/262/20 за касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Гроно» на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/22858/17.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець

Постанова № 93740556

Відкрити повний перегляд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21 грудня 2020 року Справа № 906/262/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020р.

(ухвалене о 11:21 год. у м. Житомирі, повний текст складено 19.10.2020р.)

у справі №906/262/20 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма" Гроно"

про скасування рішення загальних зборів

за участю представників сторін:

від позивача - Федорова Г.В.;

від відповідача - Бобрик В.І.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про скасування рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Гроно" від 11.03.2019, оформленого протоколом №1/2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вона є одним із спадкоємців ОСОБА_2 , який володів 50% статутного капіталу ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно". Кожен спадкоємець ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ) успадкував по 1/6 частки майна померлого відповідно до свідоцтв про право на спадщину.

11.03.2019 були проведені загальні збори ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно", оформлені протоколом №1/2019, за наслідком яких було прийнято рішення про відмову у вступі до складу учасників Товариства наступників ОСОБА_2 – ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 з виплатою їм частки у майні, здійснено розподіл частки померлого ОСОБА_2 та включено до складу засновників його спадкоємців ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , затверджено новий склад учасників Товариства.

Вказує, що не була повідомлена належним чином про проведення 11.03.2019р. загальних зборів учасників товариства.

Вважає, що рішенням загальних зборів товариства від 11.03.2019р. порушені її корпоративні права на участь в управлінні товариством, оскільки збори не вправі позбавляти інших учасників товариства їх частки, яка визначена законом.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020р. у справі №906/262/20 в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Гроно" від 11 березня 2019 року, оформленого протоколом №1/2019 відмовлено.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції виходив з того, що отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину не означає автоматичне отримання нею статусу учасника ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" та виникнення права управління діяльністю товариства, оскільки особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до товариства.

А тому, суд дійшов висновку, що позивач не стала учасником товариства, тому рішення загальних зборів товариства, прийняті до вступу позивача до складу учасників, зокрема, рішення загальних зборів від 11.03.2019, не можуть бути такими, що порушують її корпоративні права, з огляду на що відмовив в задоволенні позову.

Розглядаючи спірні правовідносини, судом були застосовані відповідні положення ст. ст. 15, 16, 147, 1219 ЦК України, ст. 167 Господарського кодексу України, ст. ст. 23, 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ст. 55 Закону України "Про господарські товариства", ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020 року у справі № 906/262/20, ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник вважає, що висновки, викладені рішенні суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а саме рішення ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує таке.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивач жодним чином не була повідомлена про день та час проведення загальних зборів, суд у рішенні не надав належної правової оцінки порушення прав позивачки, передбачених ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Зазначає, що суд не застосував до спірних правовідносин положення ст. 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Не прийняти спадкоємця до складу учасників Товариства, або відмовити у вступі до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма" Гроно" спадкоємцям без його волевиявлення (заяви) збори не вправі, оскільки це не обумовлено ні установчим Договором, ні статутом, ні законодавством.

Судом першої інстанції допущено невірне тлумачення приписів ст. 23 "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Починаючи з 17.06.2018 положення статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" втратили чинність у частинах, що регулювали діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, а положення статуту будуть чинними ще протягом одного року в частині, що відповідає -.законодавству станом на день набрання чинності законом. Це застереження не застосовуватиметься після внесення змін до статуту товариства.

Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" пропонує універсальний підхід, відповідно до якого у разі смерті учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця без згоди інших учасників товариства. Право спадкоємця учасника вступити до ТОВ не залежить ні від волі інших учасників, ні від розміру частки у статутному капіталі. Закон не вимагає скликання та проведення загальних зборів для прийняття відповідного рішення про вступ спадкоємця, а також не вимагає внесення змін до статуту ТОВ. Для державної реєстрації вступу спадкоємця достатньо подання останнім державному реєстратору заяви про вступ до ТОВ, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально, і доказу набуття права на спадщину.

Наявність оспорюваного рішення загальних зборів перешкоджає позивачу в реалізації корпоративних прав, шляхом звернення до державного реєстратора, в порядку встановленому ч. 1 ст. 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Будь-якого підтвердження направлення відповідачем повідомлень про збори ОСОБА_3 чи ОСОБА_7 не має.

Оскільки, голоси деяких спадкоємців не були враховані, ні при затверджені складу учасників Товариства, ні при перерозподілі часток в статутному капіталі, ні виплати спадкоємцям частки, ні при зміні місцезнаходження Товариства, ні при припинені та обранні директора Товариства, ні при затверджені нової редакції с Статуту Товариства єдиний шлях відновлення порушених прав - скасування рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Гроно" від 11 березня 2019 року, оформленого протоколом № 1/2019.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги – відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке:

- суд першої інстанції встановив, що повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" надсилалося на адресу проживання позивача, однак повернуте відділенням поштового зв`язку з відміткою "через не запит", з вказаного повідомлення вбачається, що воно було адресоване ОСОБА_4 ;

- обставина повідомлення позивача про проведення 11.03.2019 загальних зборів учасників не має значення, з огляду на те, що, як правильно встановив суд першої інстанції в рішенні, позивач станом на 11.03.2019 не набула статусу учасника ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно";

- в рішенні суд першої інстанції абсолютно правильно встановив, що ч. 2 ст. 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не може застосовуватися у даних правовідносинах, та правильно застосував п. 3 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону;

- судом надано правильну оцінку процедурі вступу до товариства з обмеженою відповідальністю спадкоємців померлого учасника відповідно до ч.5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції, що діяла станом на 11.03.2019 р.), яка передбачала наявність згоди інших учасників на вступ до товариства, якщо статутом товариства передбачалась наявність такої згоди.

- у суду були відсутні підстави для застосування судом ч. 1 ст. 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" слід наголосити на тому, що її застосування до спірних правовідносин виключається виходячи з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону.

- обставина неповідомлення ОСОБА_3 чи ОСОБА_7 судом не встановлювалась, оскільки вона не стосується прав та інтересів позивача, а відтак виходить за межі доказування у цій справі. Вказані особи, також як і позивач, станом на 11.03.2019 не набули статусу учасника ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно".

За наведеного вище, позивач вважає, що позивач не спростувала в апеляційній скарзі обґрунтованість і законність рішення суду першої інстанції, а також наявність підстав для його скасування.

21.12.2020 в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду скаржник підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020 року у справі № 906/262/20 слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 25.04.2006 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Згідно свідоцтва про шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини " ОСОБА_8 "(т. 1, а. с. 13)

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с.14).

Після смерті ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2011, спадкоємцями майна померлого зазначено: дочка – ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_6 , батько - ОСОБА_5 , дружина - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_3 , дочка - ОСОБА_3 , які отримали по 1/6 частки кожен. Спадщина складається з частки в статутному капіталі ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" в розмірі 200 грн, що становить 50% (т. 1, а. с. 15).

11.03.2019 проведено загальні збори учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" (т. 1, а. с.17-21).

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" №1/2019, на порядок денний зборів було винесено питання:

1. Про обрання голови та секретаря зборів.

2. Про вступ спадкоємців ОСОБА_2 до Товариства.

3. Про затвердження складу учасників Товариства.

4. Про перерозподіл часток в статутному капіталі Товариства між учасниками.

5. Про виплату спадкоємцям вартості їх частки в Товаристві.

6. Про зміну місцезнаходження Товариства.

7. Про припинення повноваження та обрання директора Товариства.

8. Про затвердження нової редакції статуту Товариства.

9. Про державну реєстрацію нової редакції статуту та змін до відомостей про Товариство.

Повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" надсилалося на адресу проживання позивача, однак повернуте відділенням поштового зв`язку з відміткою "через не запит" (т. 1, а. с.163-166).

Вказане повідомлення було адресоване ОСОБА_4 .

Загальними зборами учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно", оформленими протоколом №1/2019, зокрема, прийнято рішення про включення до складу учасників товариства спадкоємців ОСОБА_2 : ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .

Також, вирішено не включати до складу учасників товариства спадкоємців ОСОБА_2 : ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 .

Виплатити спадкоємцям ОСОБА_2 , які не були включені до складу учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно", частки у майні, яке належало ОСОБА_2 , у таких розмірах: ОСОБА_4 – 19 791 грн 67 коп.; ОСОБА_7 - 19791 грн 67 коп..; ОСОБА_3 – 19 791 грн 67 коп.

Вважаючи, що рішенням загальні збори учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно", оформленим протоколом №1/2019 від 11.03.2019р., порушено її корпоративні права як учасника товариства, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, об`єктом захисту має бути порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

За таких обставин порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З огляду на положення статті 4 ГПК України і статтей 15, 16 ЦК України підставною для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17.

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. А тому у спорах, що виникають з корпоративних відносин, необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у частині першій статті 167 Господарського кодексу України.

Під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, суду слід враховувати приписи статті 4 ГПК України та з`ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Аналогічних висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 607/6092/18, від 05.06.2019 у справі №607/6865/2018, від 04.09.2019 у справі № 911/678/19.

Отже, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем його корпоративних прав, то встановлення наявності чи відсутності порушення таких прав, характеру та суб`єктів порушення здійснюється господарським судом під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Вище зазначено, предметом розгляду в даній справі, є зокрема вимога позивачки про скасування рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Гроно" від 11.03.2019, оформленого протоколом №1/2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що вказаним рішенням було порушено її корпоративні права, як учасника товариства.

З наведеного вбачається, що вказаний спір є корпоративним та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову повинен кореспондувати зі способами захисту права.

Під способами захисту права розуміються заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України, відповідно до приписів якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондує з приписами статті 20 Господарського кодексу України. Таким чином у розумінні приписів наведених норм суб`єкт, право якого порушене може захистити його у конкретний спосіб, що передбачений законом або договором.

Способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу, які передбачені законом (договором) спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане ефективно відновити порушене право особи, яка звернулося із відповідним позовом до суду.

Однією з необхідних підстав для ухвалення судового рішення про задоволення позову повинна бути наявність порушеного або оспореного права чи інтересу позивача. У разі відсутності порушеного права чи інтересу позивача у суду немає підстав для задоволення позову.

Як зазначено вище, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Гроно" від 11.03.2019, оформлене протоколом №1/2019 порушує її корпоративні права як учасника товариства.

Аналізуючи питання чи могли бути порушені корпоративні права ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

06.02.2018 було прийнято Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності 17.06.2018.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Отже, проводити загальні збори та приймати на них рішення мають право саме учасники товариства.

Позивач вважаючи себе учасником ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" посилається на те, що нею була оформлена спадщина у встановленому законом порядку.

Апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами скаржника, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Суд звертає увагу на те, що за приписами ч. 1 ст. 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено перехід саме частки в товаристві, а не автоматичне включення спадкоємця/правонаступника до складу учасників товариства.

Частиною 2 статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов`язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

Однак, відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім частини другої статті 23 цього Закону, яка набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, ч. 2 ст.23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не підлягає до застосування в спірних правовідносинах, оскільки в силу пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, набрала чинності лише 17.06.2019, тобто вже після прийняття оспорюваного рішення.

Також, відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону визначено, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що таку норму потрібно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України "Про господарські товариства" та нормам ст.ст.147-151 ЦК України, які стосувалися діяльності товариств з обмеженою відповідальністю. Якщо протягом "перехідного періоду" (одного року з дня набрання чинності Законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до ч. 5 ст.147 ЦК України (в редакції, яка діяла до прийняття Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про господарські товариства" (яка була чинна до 17.06.2018) при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Згідно із п. 4.6. Статуту ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно", затвердженого установчими зборами учасників від 03.08.1993, інші особи, а також правонаступники та спадкоємці учасників, що вийшли з товариства, можуть вступати в товариство за згодою зборів учасників (т. 1, а. с. 172-175).

Тобто, на момент прийняття оспорюваного рішення загальними зборами товариства і до 17.06.2019 положення п.4.6 Статуту не суперечили законодавству про товариства з обмеженою відповідальністю. Зміни до Статуту не вносились у період після внесення змін до законодавства.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції станом на 11.03.2019) для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Враховуючи викладене, позивачка, маючи успадковану частку, могла стати учасником ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" лише за наявності відповідного рішення загальних зборів товариства про надання згоди на вступ до товариства.

Зазначене узгоджується із нормами статті 1219 ЦК України за якими не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Також, апеляційний господарський суд враховує правову позиція викладену у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 922/2277/19, відповідно до якої від права на частку слід відрізняти корпоративні права учасника, так звані "права з частки". Корпоративні права учасника визначаються часткою в статутному капіталі господарського товариства, тобто корпоративні права обумовлені наявністю в особи прав на частку в статутному капіталі господарського товариства. Корпоративні права, на відміну від права на частку, не можуть бути об`єктом права власності. У разі відсутності в особи права на частку в статутному капіталі товариства в неї відсутні і корпоративні права. Відповідно, у разі припинення в особи права власності на частку, як наслідок припиняються і її корпоративні права учасника товариства. Однак з набуттям особою права власності на частку у статутному капіталі товариства така особа автоматично не набуває корпоративних прав.

В постанові від 26.02.2020 у справі №906/461/19 Верховний Суд вказав, що набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, проте носієм корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю особа стає з моменту вступу до цього товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Окрім того, апеляційний господарський суд бере до уваги наявні в матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.03.2019, 13.03.2019, 21.03.2019, 02.07.2020, відповідно до яких відсутні відомості про те, що позивачка була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Гроно" (т. 1, а. с. 98-113).

Підсумовуючи, суд констатує, що позивачка помилково ототожнює набуття частки з набуттям права на участь в товаристві та управління таким товариством, оскільки в силу наведених норм законодавства, правових висновків Верховного Суду права на участь в товаристві та управління товариством станом на момент проведення загальних зборів могло виникнути у позивачки лише в тому випадку, коли загальні збори відповідача дали свою згоду на вступ позивачки у товариство, шляхом прийняття відповідного рішення, а не автоматично, отримавши частку в товаристві, шляхом її успадкування.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду проте, що станом на день прийняття оскаржуваного рішення, позивачка не була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Гроно", не є таким учасником на день звернення до суду, з огляду на що позов не підлягає задоволенню.

Поруч з вказаним, позивачка не позбавлена права на виплату вартості її чаcтки у встановленому законом порядку та розмірі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020р. у справі №906/262/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020р. у справі №906/262/20 - без змін.

2. Справу № 906/262/20 надіслати Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "23" грудня 2020 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.