УХВАЛА
09 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 906/262/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Стратієнко Л. В., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно"
на рішення Господарського суду Житомирської області
у складі судді Кудряшової Ю. В.
від 20 вересня 2021 року
та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мельник О. В., Грязнов В. В., Маціщук А. В.
від 18 листопада 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно"
про скасування рішення загальних зборів,
за участю:
від позивача: не з`явилися
від відповідача: Бобрик В. І.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" про скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" від 11 березня 2019 року, оформленого протоколом № 1/2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 березня 2019 року на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" були прийняті рішення про відмову у вступі до складу учасників Товариства правонаступників померлого учасника ОСОБА_3 , а саме: його дружини - ОСОБА_4 , дочки - ОСОБА_5 та дочки - ОСОБА_6 з виплатою їм частки у майні; про розподіл частки померлого ОСОБА_3 , про включення до складу засновників його спадкоємців - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та про затвердження нового складу учасників Товариства.
За твердженням позивачки зазначені рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" порушують її корпоративні права та законні інтереси на участь в управлінні Товариством та отриманні прибутків Товариства, оскільки вона не була повідомлена належним чином про проведення 11 березня 2019 року загальних зборів учасників Товариства, на яких були прийняті спірні рішення, фактично цими рішеннями вона була усунена від участі у Товаристві, позбавлена своєї частки, яка визначена законом.
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 16 березня 2020 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 906/262/20.
Господарська справа № 906/ 262/20 розглядалася господарськими судами неодноразово.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 20 вересня 2021 року, ухваленим за результатами нового розгляду справи, позов задовольнив: скасував рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" від 11 березня 2019 року, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" на користь ОСОБА_1 2 102,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 18 листопада 2021 року рішення Господарського суду Житомирської області рішенням від 20 вересня 2021 року залишив без змін.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірним рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" від 11 березня 2019 року був порушений охоронюваний законом інтерес позивачки, виражений у правомірному очікуванні набуття корпоративних прав. При цьому суди входили з того, що:
- внаслідок спадкування позивачка не набула корпоративні права та право участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно", а набула лише право власності на майно - частку у статутному капіталі у цьому Товаристві, що у свою чергу надало їй право на вступ до Товариства та право вимагати прийняття її до складу учасників Товариства, яке не могло бути заперечене іншими учасниками Товариства;
- відповідно до норм чинного законодавства та положень статуту Товариства, що було чинним станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства спірних рішень, позивачка своє право на вступ до Товариства до 02 листопада 2019 року могла реалізувати шляхом звернення до Товариства з відповідною заявою та могла стати учасником Товариства лише за наявності відповідного рішення загальних зборів учасників Товариства про надання згоди на вступ до Товариства;
- враховуючи те, що на зборах учасників Товариства, що відбулися 11 березня 2019 року, вирішувались питання щодо відмови у прийнятті позивачки до складу учасників Товариства та виплати належної їй частки в грошовій формі, вирішення вказаних питань без урахування волі самої позивачки порушує її права та законні інтереси, а тому Товариство зобов`язане було повідомити позивачку про скликання загальних зборів та їх порядок денний;
- повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства, на яких були прийняті спірні рішення, було надіслане на адресу проживання позивачки, однак було адресоване ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 , та було повернуте відділенням поштового зв`язку з відміткою "через не запит", а отже не могло бути нею отримано в силу об`єктивних обставин, оскільки рекомендоване відправлення видається відділенням поштового зв`язку лише тій особі, яка надає документ, що посвідчує її особу (пункт 104 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2019 року);
- неявка позивачки як власниці частки у статутному капіталі Товариства на збори, неподання нею заяви (будь-якої), яка б засвідчувала її волю як спадкоємиці учасника Товариства, не свідчить про відмову позивачки від права на вступ до Товариства, а Товариство не мало права відмовити позивачці у вступі у Товариство без наявності заяви позивачки про відмову у вступі.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Гроно» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 3 та 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:
- порушили норми процесуального права, а саме: частину другу статті 50 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалили рішення про права, інтереси та обов`язки осіб (дійсних та колишніх учасників Товариства), що не були залучені до участі у справі, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій;
- неправильно застосували норми матеріального права, а саме: частину другу статті 23, пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статтю 19 Конституції України. При цьому скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій:
- помилково застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не була чинна станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства спірних рішень, не врахували пункт 1 глави VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якого частина друга статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 17 червня 2019 року.
- неправильно застосували пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у сукупності з пунктом 4.6. статуту Товариства у редакції, чинній станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства спірних рішень, дійшли помилкового висновку про те, що прийняття рішення про відмову в прийнятті спадкоємця учасника в товариство можливе лише за результатом розгляду відповідної заяви спадкоємця. За твердженням скаржника суди не врахували те, що положення, закріплені у пункті 4.6. статуту Товариства, передбачали набуття спадкоємцями права участі в товаристві лише на підставі відповідної згоди учасників цього товариства, натомість рішення про відмову спадкоємцю у вступі до учасників могло бути прийняте загальними зборами учасників незалежно від наявності чи відсутності заяви спадкоємця про вступ до товариства, оскільки на відміну від прийняття до товариства, процедура відмови в прийнятті спадкоємця до товариства є односторонньою, законодавство, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не передбачало, що для прийняття рішення про відмову в прийнятті спадкоємця в товариство необхідна заява такого учасника. Загальні збори учасників товариства могли прийняти рішення про відмову у прийнятті до учасників товариства незалежно від волі та волевиявлення спадкоємця;
- не застосували статтю 19 Конституції України та дійшли помилкового висновку про те, що відповідач мав повідомити позивачку, яка на той час не була учасником Товариства, про скликання загальних зборів учасників товариства, на яких вирішувалося питання про відмову у її прийнятті до складу учасників Товариства. За твердженням відповідача зазначений висновок судів не ґрунтується на жодній норми матеріального права чи положеннях статуту, а визнання судом обов`язку Товариства повідомити позивача про скликання загальних зборів учасників Товариства за відсутності закріплення в законодавстві такого обов`язку є порушенням частини першої статті 19 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 07 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року у справі № 906/262/20, призначив розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" на 03 березня 2022 року о 10:45 у приміщенні Касаційного господарського суду.
З огляду на те, що в Україні відповідно до указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, був введений із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України судове засідання з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року у справі № 906/262/20, призначене на 03 березня 2022 року о 10 годині 45 хвилин, не відбулося.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 18 квітня 2022 року призначив до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року у справі № 906/262/20 на 09 червня 2022 року о 10:45 год у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду
Як уже зазначалося, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є, зокрема пункт 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 23, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статті 19 Конституції України.
Однак, як вбачається Верховний Суд вже здійснював касаційний розгляд цієї справи № 906/262/20, за результатом якого прийняв постанову від 06 квітня 2021 року, в якій містяться висновки, зокрема щодо застосування частини другої статті 23, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Разом з цим суд касаційної інстанції враховує, що Верховний Суд у низці постанов неодноразово зазначав про те, що правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд, не означає остаточного формування судом касаційної інстанції правового висновку у даній справі, а відтак не підлягає врахуванню іншими судами (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №759/19440/15-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №922/3693/18, Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №927/253/19, від 18 березня 2021 року у справі №905/2137/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 910/6322/20, від 08 червня 2021 року у справі № 916/2458/18 від 01 липня 2021 року у справі № 910/15635/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 922/2507/18, від 24 листопада 2021 року у справі № 910/15086/20, від 07 грудня 2021 року у справі №910/3550/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 911/2574/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 905/857/19 тощо).
З огляду на наявність зазначеного висновку Верховного Суду щодо значення правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд, суд касаційної інстанції вважає, що при перегляді у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у цій справі, що були ухвалені за результатом нового розгляду справи, виникає питання, чи можна вважати висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 23, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", викладені у постанові від 06 квітня 2021 року, якою справу направлено на новий розгляд, остаточними висновками, сформованими Верховним Судом.
Разом з цим при розгляді зазначеної справи № 906/262/20 суд касаційної інстанції встановив, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 19 січня 2022 року у справі № 910/22858/17 передала на вирішення Великої Палати Верховного Суду питання відступу від правової позиції, що міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №759/19440/15-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №922/3693/18, Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №927/253/19, від 18 березня 2021 року у справі №905/2137/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 910/6322/20, від 08 червня 2021 року у справі № 916/2458/18 від 01 липня 2021 року у справі № 910/15635/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 922/2507/18, від 24 листопада 2021 року у справі № 910/15086/20, від 07 грудня 2021 року у справі №910/3550/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 911/2574/18 тощо, про те, що правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд, не означає остаточного формування судом касаційної інстанції правового висновку у даній справі, а відтак не підлягає врахуванню іншими судами.
Верховний Суд в ухвалі від 19 січня 2022 року про передачу справи № 910/22858/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначив про те, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" і Господарський процесуальний кодекс України передбачають обов`язковість врахування судами висновків, які містяться у будь-якій постанові Верховного Суду, незалежно від того, якою є резолютивна частина цієї постанови, а на підставі такого висновку вже формується негативна практика ігнорування висновків Верховного Суду судами інших інстанцій, тобто нівелюється значення тих висновків, які містяться у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд.
Також в обґрунтування необхідності відступлення від зазначеного висновку Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 19 січня 2022 року у справі № 910/22858/17 зазначила про те, що такий висновок Верховного Суду не відповідає чинному законодавству, суперечить практиці Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово відступала від висновків, які містилися у постановах, якими справа направлялася на новий розгляд, та практиці, яка склалася в інших касаційних судах у складі Верховного Суду. Крім того, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду існування такої правової позиції (відсутність у постанові правового висновку, якщо справу направлено на новий розгляд) дає можливості для необґрунтованого відступу від правових висновків Верховного Суду в порушення механізму формування єдиної та сталої судової практики, передбаченого статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статтею 302 Господарського процесуального кодексу України.
Отже на розгляд Великої Палати Верховного Суду у межах справи № 910/22858/17 винесене питання щодо застосування (врахування) судами правових висновків Верховного Суду, що містяться у постанові, якою справу направлено на новий розгляд, і таке питання має значення для правильного розгляду цієї справи судом касаційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 квітня 2022 року прийняла до розгляду справу № 910/22858/17, призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 15 червня 2022 року о 10 годині 00 хвилин.
Відповідно до пункту 7 частин першої та третьої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/22858/17 матимуть значення для здійснення правильної оцінки доводів касаційної скарги, правильного касаційного розгляду цієї справи та вважає за необхідне зупинити провадження у цій справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до прийняття Великою Палатою Верховного Суду відповідного рішення у справі № 910/22858/17.
Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1. Зупинити касаційне провадження у справі № 906/262/20 за касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Гроно» на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/22858/17.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Баранець
Судді Л. Стратієнко
В. Студенець
Рішення № 92255214
Господарський суд
Житомирської області
_______________________________________
___________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: [email protected], веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2020 р.
м. Житомир
Справа № 906/262/20
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Бобрик В.І., дов. 27.07.2020 №14-07/2020 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма" Гроно"
про скасування рішення загальних зборів
Процесуальні дії по справі.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про скасування рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Гроно" від 11 березня 2019 року, оформленого протоколом №1/2019.
Ухвалою господарського суду від 16.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.04.2020.
Ухвалою від 14.04.2020 суд відклав підготовче засідання на 05.05.2020.
Ухвалою від 05.05.2020 суд відклав підготовче засідання на 02.06.2020. За клопотанням відповідача продовжив строк на подання відзиву на позовну заяву до 19.05.2020.
Ухвалою від 02.06.2020 суд відклав підготовче засідання на 02.07.2020.
Ухвалою від 02.07.2020 суд відклав підготовче засідання на 28.07.2020.
27.07.2020р. від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.183-184, т.1).
Ухвалою господарського суду від 28.07.2020 відкладено підготовче засідання на 20.08.2020р.
Ухвалою суду від 20.08.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 вересня 2020р. Вказаною ухвалою суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
В судовому засіданні 25.09.2020р., в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України, оголошено перерву до 07.10.2020р.
У судовому засіданні від 07.10.2020 відповідно до ст.240 ГПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовна заява мотивована наступним:
Позивач є одним із спадкоємців ОСОБА_7 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , який володів 50% статутного капіталу ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно". Кожен спадкоємець ( ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) успадкував по 1/6 майна померлого відповідно до свідоцтв про право на спадщину.
11.03.2019р. були проведені загальні збори ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно", оформлені протоколом №1/2019, за наслідком яких було прийнято рішення про відмову у вступі до складу учасників Товариства наступників ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 з виплатою їм частки у майні, здійснено розподіл частки померлого ОСОБА_7 та включено до складу засновників його спадкоємців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , затверджено новий склад учасників Товариства.
Вказує, що не була повідомлена належним чином про проведення 11.03.2019р. загальних зборів учасників товариства.
Позивач вказує, що надсилала на адресу директора ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" учасників товариства заяву-претензію від 18.09.2019р., в якій заперечувала проти рішення загальних зборів від 11.03.2019р. та призначала загальні збори товариства на 08.10.2019р. (а.с.22-27, т.1).
Зазначені претензії повернуті відділенням поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».
Позивач повторно направила претензії від 01.12.2019р. та призначила загальні збори товариства на 16.12.2019р., які також були повернуті відділенням поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», а також опублікувала оголошення про скликання загальних зборів ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" в газеті «РІО-Бердичів» (а.с.28-35, 36-37, т.1).
Позивач вважає, що рішенням загальних зборів товариства від 11.03.2019р. порушені її корпоративні права на участь в управлінні товариством, оскільки збори не вправі позбавляти інших учасників товариства їх частки, яка визначена законом.
Як на правову підставу позовних вимог позивач посилається на статті 113, 116 ЦК України, ст.167 ГК України, ст.ст. 5, 6, 23, 28, 29, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Відповідач у відзиві від 27.07.2020р. (а.с.153-158, т.1) заперечив проти доводів позивача, зазначив, що в протоколі №1/2019 від 11.03.2019р. зазначено прізвище позивача « ОСОБА_1 », оскільки в свідоцтві про право на спадщину ОСОБА_7 , виданому ОСОБА_6 , один із спадкоємців зазначено ОСОБА_8 .
Оскільки, позивач жодного разу з дати смерті не зверталася до товариства, її дійсне прізвище стало відоме відповідачу лише з позовної заяви. Тому, зазначає, що всі рішення загальних зборів від 11.03.2019р. відносно ОСОБА_8 слід вважати такими, що стосуються ОСОБА_1 .
Вказує, що при вирішенні 11.03.2019р. питання про вступ до товариства спадкоємців ОСОБА_7 загальні збори керувалися приписами чинного на той момент абз.1 п.4.6 Статуту Товариства, яким передбачалося, що загальні збори можуть відмовити спадкоємцю у вступі до товариства.
У відповіді на відзив (а.с.198-203, т.1) позивач зазначає, що відповідач, виправдовуючи неповідомлення її про загальні збори, вказує про наявність помилки у свідоцтві про право на спадщину за законом від 04.11.2011р., де вказано спадкоємцем ОСОБА_8 , саме тому рішення загальних зборів виносилося відносно ОСОБА_8 .
Вказує, що помилка у свідоцтві про право на спадщину за законом від 04.11.2011р. не може бути підставою для позбавлення позивача права на участь в управлінні товариством.
В письмових поясненнях від 25.09.2020р. позивач вказала, що до 11.03.2019р. жоден зі спадкоємців ОСОБА_7 не подавав заяву про вступ в товариство. Разом з тим, відповідно до протоколу №1-2019 частину спадкоємців прийняли до товариства, а решті відмовили (а.с.5-6, т.2).
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог позовної заяви.
Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
25.04.2006р. зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Згідно свідоцтва про шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_1 » (а.с.13, т.1)
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 (а.с.14, т.1) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2011р., спадкоємцями майна померлого зазначено: дочка - ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_5 , батько - ОСОБА_4 , дружина - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_6 , дочка - ОСОБА_6 , які отримали по 1/6 частки кожен (а.с.15, т.1).
Спадщина складається з частки в статутному капіталі ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" в розмірі 200,00 грн., що становить 50%.
11.03.2019р. проведено загальні збори учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" (а.с.17-21, т.1).
З протоколу зборів №1/2019 вбачається, що на порядок денний зборів було винесено наступні питання:
1. Про обрання голови та секретаря зборів.
2. Про вступ спадкоємців ОСОБА_7 до Товариства.
3. Про затвердження складу учасників Товариства.
4. Про перерозподіл часток в статутному капіталі Товариства між учасниками.
5. Про виплату спадкоємцям вартості їх частки в Товаристві.
6. Про зміну місцезнаходження Товариства.
7. Про припинення повноваження та обрання директора Товариства.
8. Про затвердження нової редакції статуту Товариства.
9. Про державну реєстрацію нової редакції статуту та змін до відомостей про Товариство.
Повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно" надсилалося на адресу проживання позивача, однак повернуте відділенням поштового зв`язку з відміткою "через не запит" (а.с.163-166, т.1).
З вказаного повідомлення вбачається, що воно було адресоване ОСОБА_8 .
Загальними зборами учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно", оформленими протоколом №1/2019, зокрема, прийнято рішення про включення до складу учасників товариства спадкоємців ОСОБА_7 : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Також, вирішено не включати до складу учасників товариства спадкоємців ОСОБА_7 : ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 .
Виплатити спадкоємцям ОСОБА_7 , які не були включені до складу учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно", частки у майні, яке належало ОСОБА_7 , у таких розмірах: ОСОБА_8 - 19791,67 грн.; ОСОБА_9 - 19791,67 грн.; ОСОБА_6 - 19791,67 грн.
Вважаючи, що рішенням загальні збори учасників ТОВ "Агропромислова фірма "Гроно", оформленим протоколом №1/2019 від 11.03.2019р., порушено її корпоративні права як учасника товариства, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Позивач вказує, що вона не була повідомлена належним чином про проведення загальних зборів товариства 11.03.2019р. А зазначення в протоколі №1/2019 від 11.03.2019р., що вона і донька не виявили бажання вступити до Товариства є лише припущенням, спрямованим на позбавлення її членства у Товаристві.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст.4 ГПК України, юридичні та фізичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Виходячи зі змісту вказаних статей, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд також звертається до висновку Великої Палати, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №911/3594/17: тільки установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до частини 1 та пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява, крім іншого повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Предметом позову у даній справі є скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Агропромислова фірма «Гроно» від 11.03.2019р., оформленого протоколом №1/2019.
Відповідно до частин 1, 3 статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
6 лютого 2018 року прийнято Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VIII.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.
Отже, проводити загальні збори та приймати на них рішення мають право саме учасники товариства, тобто особи, які мають корпоративні права у товаристві, з огляду на що враховуючи предмет та підстави позову у цій справі, дослідженню підлягають, зокрема, обставини наявності у позивача станом на 11.03.2019р. - дата проведення загальних зборів та прийняття на цих зборах спірного рішення, корпоративних прав учасника ТОВ «Агропромислова фірма «Гроно».
У даному випадку, звертаючись до суду з позовом про скасування рішення загальних зборів ТОВ «Агропромислова фірма «Гроно» від 11.03.2019р., оформленого протоколом №1/2019, позивач посилається на порушення своїх прав як учасника товариства під час скликання та проведення загальних зборів, оскільки вона є одним із спадкоємців частки в статутному капіталі відповідача після смерті свого чоловіка, частка якого становила 50%.
Згідно із статтею 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.
У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов`язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.
Слід вказати, що позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, в позовній заяві посилається на зокрема ст.23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Однак, згідно п.1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім частини другої статті 23 цього Закону, яка набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин, ч. 2 ст.23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" набрала чинності лише 17.06.2019р., тобто вже після прийняття оскарженого рішення, тому вона не може застосовуватися у даних правовідносинах.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону визначено, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
Наведену норму потрібно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України «Про господарські товариства» та нормам ст.ст.147-151 ЦК України, які стосувалися діяльності товариств з обмеженою відповідальністю.
Якщо протягом «перехідного періоду» (одного року з дня набрання чинності Законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Відповідно до ч.5 ст.147 ЦК України (в редакції, яка діяла до прийняття Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.
Відповідно до ст.55 Закону України «Про господарські товариства» (яка була чинна до 17.06.2018р.) при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.
При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.
Згідно Статуту ТОВ «Агропромислова фірма «Гроно», затвердженого установчими зборами учасників від 03.08.1993р., інші особи, а також правонаступники та спадкоємці учасників, що вийшли з товариства, можуть вступати в товариство за згодою зборів учасників (п.4.6 Статуту, на а.с.172-175, т.1).
Таким чином, станом на момент прийняття спірного рішення загальними зборами товариства і до 17.06.2019р. положення п.4.6 Статуту не суперечили законодавству про товариства з обмеженою відповідальністю. Зміни до Статуту не вносились у період після внесення змін до законодавства.
За таких обставин, з огляду на все вищевикладене, суд зазначає, що набуття статусу учасника (вступ до товариства) ТОВ «Агропромислова фірма «Гроно» станом на 11.03.2019р. відбувалося виключно за наявності рішення загальних зборів товариства про надання згоди на вступ до товариства.
Крім того, слід зазначити, що ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції, що діяла станом на 11.03.2019р.) передбачено перелік документів, які подаються для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство).
В абзаці 3 ч.5 вказаної статті зазначено, якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вступ до товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.
Тобто, навіть для державної реєстрації змін відомостей щодо складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю вимагалося подання згоди загальних зборів товариства, якщо це передбачено нормами Статуту самого товариства.
В подальшому законодавцем було викладено в новій редакції ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», спрощено процедуру вступу до товариства, зокрема, у випадку спадкування частки у статутному капіталі товариства.
Зокрема, абзацом 17 ч.5 ст.17 Закону визначено, що подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину.
Так, була виключена норма, щодо необхідності подання нотаріально посвідченої згоди інших учасників на вступ до товариства, якщо відповідно до статуту товариства вимагається така згода.
Тобто, з моменту втрати чинності з 02.11.2019р. старої редакції ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», для реєстрації вступу до товариства особа, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства, подає до державного реєстратора заяву про державну реєстрацію змін; квитанцію про сплату адміністративного збору; нотаріальну засвідчену копію свідоцтва про право на спадщину.
Щодо твердження позивача, що вона стала учасником ТОВ «Агропромислова фірма «Гроно», оформивши спадщину у встановленому законом порядку, слід зазначити наступне.
Частиною 1 ст.1219 ЦК України встановлено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» №4 від 25.02.2016, право участі у ТОВ або ТДВ є особистим немайновим правом, а отже автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається.
Разом з цим від права на частку слід відрізняти корпоративні права учасника, так звані "права з частки". Корпоративні права учасника визначаються часткою в статутному капіталі господарського товариства, тобто корпоративні права обумовлені наявністю в особи прав на частку в статутному капіталі господарського товариства. Корпоративні права, на відміну від права на частку, не можуть бути об`єктом права власності. У разі відсутності в особи права на частку в статутному капіталі товариства в неї відсутні і корпоративні права. Відповідно, у разі припинення в особи права власності на частку, як наслідок припиняються і її корпоративні права учасника товариства. Однак з набуттям особою права власності на частку у статутному капіталі товариства така особа автоматично не набуває корпоративних прав (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.08.2020р. у справі № 922/2277/19, від 26.02.2020р. у справі №906/461/19).
За змістом статей 1219 ЦК України та ч.1 ст.23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", якими передбачено спадкування саме частки учасника господарського товариства, у разі смерті (ліквідації) учасника товариства спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.
Аналіз статей 1219 ЦК України, ч.1 ст.23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положень Статуту ТОВ «Агропромислова фірма «Гроно» свідчить, що станом на 11.03.2019р. прийняття рішення про вступ спадкоємця до складу учасників товариства належало до компетенції загальних зборів учасників товариства. Отже, лише після прийняття вищим органом товариства позитивного рішення спадкоємець частки у статутному капіталі міг стати учасником відповідного товариства. У свою чергу, товариство могло відмовитися від прийняття спадкоємця до складу учасників. Чинне на той момент законодавство не обмежувало товариство у такому праві.
За вказаних обставин, факт отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину не означає автоматичне отримання нею статусу учасника ТОВ «Агропромислова фірма «Гроно» та виникнення права управління діяльністю товариства, оскільки особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до товариства.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що позивач не стала учасником товариства, тому рішення загальних зборів товариства, прийняті до вступу позивача до складу учасників, зокрема, рішення загальних зборів від 11.03.2019р., не можуть бути такими, що порушують її корпоративні права.
Наведене є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а відтак, суд не вдається до оцінки доводів сторін щодо неправомірності (правомірності) рішення від 11.03.2019р., не спростовує чи не підтверджує їх.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про скасування рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Гроно" від 11 березня 2019 року, оформленого протоколом №1/2019, не підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову слід відмовити.
В порядку ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 19.10.20
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1 - до справи
2,3 - сторонам (рек.)