ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" січня 2022 р. Справа№ 910/11846/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Полякова Б.М.
Доманської М.Л.
секретар судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників:
від позивача - Сенченков І.Г. ордер СА 31021576 від 28.12.2021р.;
від відповідача 1 - не з`явився;
від відповідача 2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"
на додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р.
(повний текст складено 28.10.2021р.)
за заявою Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького"
про розподіл судових витрат
у справі №910/11846/20 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.)
за позовом ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького"
до 1.ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"
2.Державного підприємства (далі - ДП) "Український інститут інтелектуальної власності"
про визнання недійсними патентів на корисні моделі №123295, №123296, №123297 та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 31.08.2021р. позовні вимоги ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" до ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД", ДП "Український інститут інтелектуальної власності" про визнання недійсними патентів на корисні моделі №123295, №123296, №123297 та зобов`язання вчинити дії задоволено; визнано недійсним патент України №123295 на корисну модель «Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату», власником якого є ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"; визнано недійсним патент України №123296 на корисну модель «Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату», власником якого є ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"; визнано недійсним патент України №123297 на корисну модель «Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату», власником якого є ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"; зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України №123295, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність"; зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України №123296, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність"; зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України №123297, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність"; стягнуто з ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на користь ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" 12 612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) грн 00 коп. судового збору.
Додатковим рішенням господарського суду м.Києва від 12.10.2021р. заяву ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" про розподіл судових витрат - задоволено частково; стягнуто з ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на користь ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а також 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності; судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 33 700, 00 грн. покладено на ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького"; в ухваленні додаткового рішення в частині стягнення з ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на користь ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" судового збору у розмірі 12 612, 00 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним додатковим рішенням суду, ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" подало апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" про розподіл судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" просить відмовити ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" у задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р. залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р. по справі №910/11846/20 та призначено її до розгляду на 10.01.2022р.
Колегія суддів відхиляє клопотання представників ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" про відкладення розгляду справи як необґрунтоване, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного рішення, а підстави заявлені для відкладення є малозначними.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" та Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсними патентів та зобов`язання вчинити дії.
В позовній заяві позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що складається з судового збору у розмірі 12 612, 00 грн., 20 000, 00 грн. витрат на проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності та 20 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
29.03.2021р. через електронну пошту місцевого суду була подана скріплена ЕЦП заява ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" про розподіл судових витрат, в якій позивач просив стягнути розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500, 00 грн.
10.09.2021р. до місцевого суду ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" була подана заява про розподіл судових витрат (уточнена), а саме: судового збору (12 612,00 грн.), витрат на проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності (20 000,00 грн.), витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката (47 200,00 грн.), в якій позивач просив стягнути дані витрати з ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД".
Згідно вимог ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Порядок розподілу судових витрат визначений ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України.
Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Рішенням місцевого суду від 31.08.2021р. позов ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" було задоволено у повному обсязі.
Заперечуючи проти задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат, представниками відповідача-1 було подано 11.10.2021р. до місцевого суду клопотання про зменшення судових витрат, в якому, зокрема, заперечували в частині понесення витрат позивача лише відповідачем-1, та вказали, про необхідність пропорційного покладення витрат позивача на обох відповідачів.
Суд першої інстанції правильно не погодився з означеним висновком представників відповідача-1, оскільки, розпорядженням Кабінету міністрів України від 13.10.2020р. №12167-р «Про національний орган інтелектуальної власності» визначено, що ДП «Український інститут інтелектуальної власності» виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.
16.10.2020р. набув чинності Закон України від 16.06.2020р. №703-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності», яким внесено зміни до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», зокрема згідно п.4 ч.2 ст.3-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» встановлено, що до владних повноважень, делегованих Національного органу інтелектуальної власності належить опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі у бюлетені, ведення Реєстру, внесення до нього відомостей.
Спір у даній справі виник щодо спірних патентів, державна реєстрація яких була проведена 25.07.2017р., та такі патенти були видані Міністерством економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України.
Тому судові витрати позивача, що пов`язані з розглядом даної справи повинні покладатись на відповідача-1, як власника спірних патентів, які за висновками рішення місцевого суду були визнані недійсними. Спір виник саме з дій відповідача-1, а відповідач-2 діяв в межах своєї компетенції, здійснюючи покладені на нього реєстраційні функції.
В попередньому (орієнтовному) розрахунку, який був наведений у позовній заяві позивач визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
У первинній заяві про розподіл судових витрат від (від 29.03.2021р.) позивач просив стягнути з відповідача 13 500, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, до заяви було додано наступні докази понесення судових витрат: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2019р.; Додаткова угода №1 від 22.07.2019р. до ДоговоруАкт приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2021р. у розмірі 13 500, 00 грн.; детальний опис робіт виконаних адвокатом до 26.03.2021р. у розмірі 13 500, 00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України позивачем впродовж п`яти днів після ухвалення рішення місцевим судом було надано докази на понесення ним судових витрат, однак разом з цим було подано уточнену заяву про розподіл судових витрат від 03.09.2021р. (надійшла до місцевого суду 10.09.2021р.), якою збільшено витрати на професійну правничу допомогу на 33 700, 00 грн., а відтак було заявлено до стягнення 47 200, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (13 500, 00 + 33 700, 00).
До уточненої заяви про розподіл судових витрат позивачем було долучено наступні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу: Додаткова угода №2 від 05.07.2021р. до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2019р.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2021р. у розмірі 33 700, 00 грн.; детальний опис робіт виконаних адвокатом після 01.04.2021р. у розмірі 33 700, 00 грн.; рахунок на оплату №2 від 03.09.2021р. за Актом від 26.03.2021р. та 02.09.2021р. у сукупному розмірі 47 200, 00 грн. (13 500,00 + 33 700,00); платіжне доручення №2327 від 03.09.2021р. про оплату послуг адвоката за Актом від 26.03.2021р. та 02.09.2021р. у розмірі 47 200, 00 грн.
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 5 та ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
11.10.2021р. представниками відповідача-1 місцевому суду було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій просили залишити заяву позивача про розподіл судових витрат без задоволення з наступних підстав: 1) згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку понесених судових витрат, який визначений позивачем у позовній заяві розмір очікуваних витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000, 00 грн. Втім, в уточненій заяві про розподіл судових витрат згідно якої позивач просить стягнути вже 47 200, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, останній не довів, що він не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку; 2) згідно приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов у справі 910/11846/20 пред`явлено до двох відповідачів - ПрАТ «ВО «Восход» (відповідач-1) та ДП «Укрпатент» (відповідач-2), а тому покладення судових витрат позивача лише на відповідача-1 не ґрунтується на вимогах ГПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 6 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Подаючи до місцевого суду попередній (орієнтовний) перелік судових витрат позивачем було зазначено очікувану суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. Однак, в уточненій заяві про розподіл судових витрат, позивач, жодним чином не обґрунтував причини, за яких останній не міг передбачити витрати на професійну правничу допомогу у заявленій сумі до стягнення (47200, 00 грн.) в попередньому розрахунку.
Під час розгляду справи, 29.03.2021р. до суду першої інстанції була подана заява про розподіл судових витрат, в якій позивачем було визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу - 13 500, 00 грн.
Натомість, позивач, виконуючи вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України в частині подання доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу, подав 10.09.2021р. до місцевого суду уточнену заяву про розподіл судових витрат, якою фактично збільшив раніше заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу на 33 700, 00 грн. вже після винесення судового рішення від 31.08.2021р.
З доданої до уточненої заяви Додаткової угоди №2 від 05.07.2021р. вбачається, що сторонами внесено зміни до Договору між АБ «Юрія Ярмолінського» під час розгляду справи в частині ціни договору та вказано, що у випадку досягнення мети представництва у господарській справі №910/11846/20 клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 20 000, 00 грн.
В матеріалах справи відсутні заяви позивача з повідомленням місцевого суду про намір збільшити розмір раніше заявлених витрат.
Приписи статті 162 ГПК України вказують на те, що позивач повинен ще при поданні позову зазначити про понесені ним витрати та визначити їх розмір, в тому числі, позивач повинен прогнозувати розмір витрат, які він очікує понести. Положення ГПК України надають право сторонам подавати докази фактичного понесення витрат після ухвалення судового рішення, однак, сторони повинні добросовісно користуватись процесуальними правами і не зловживати положеннями статті 129, 221 ГПК України, з метою недопущення штучного збільшення витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, яка має право на таке відшкодування, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що в Актах від 26.03.2021р. та 02.09.2021р. не деталізовано витрачений адвокатом час на складення того чи іншого процесуального документу, з огляду на що, визначити дійсно витрачений представником позивача час на підготовку, а відтак, дослідити співвідношення зазначеного в Актах обсягу наданих послуг з фактично витраченим часом адвоката на їх надання не вбачається за можливе.
Крім того, в Акті від 02.09.2021р. представником позивача зазначено про гонорар за подання до господарського суду письмових пояснень (великої складності 11 аркушів) 31.08.2021р. 1 документ вартістю 4 000, 00 грн.
Однак, згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Таким чином, подання письмових пояснень (окрім випадку, коли відповідні пояснення надаються на вимогу суду) не є необхідною процесуальною дією під час розгляду справи по суті, з огляду на те, що сторони добросовісно користуючись процесуальними правами та обов`язками викладають всі міркування у заявах по суті справи, якими для позивача є безпосередньо сама позовна заява та відповідь на відзив. Включення таких робіт (які не є необхідними) до акту свідчить про їх недоцільність, а отже про штучне збільшення обсягу фактично наданої правничої допомоги.
Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивачем не було доведено співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47 200, 00 грн. та не було обґрунтовано збільшення раніше визначеної суми витрат до стягнення на 33 700, 00 грн. вже після ухвалення судом першої інстанції рішення.
Місцевий суд законно і обгрунтовано задовольнив заяву в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача адвокатських витрат у раніше визначеному розмірі, а саме 13 500,00 грн., який був доведений позивачем на підставі: Договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2019р.; Додаткової угоди №1 від 22.07.2019р. до Договору; Акту приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2021р. у розмірі 13 500, 00 грн.; Детального опису робіт виконаних адвокатом до 26.03.2021 у розмірі 13 500, 00 грн.; Платіжного доручення №2327 від 03.09.2021р. про оплату послуг адвоката за Актом від 26.03.2021р.
Згідно з ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідач-1 в клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 03.09.2021р. (а.с. 13-15 т. 3) заперечив проти задоволення заяви позивача в частині стягнення витрат на проведення експертизи, оскільки, вважає, що послуги з проведення експертизи були надані з порушенням ГПК України та Закону України «Про судову експертизу».
Судом першої інстанції законно було прийнято в якості належного та допустимого доказу висновок експерта №54-01 від 31.12.2019р., оскільки він містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Місцевим судом правильно були відхилені доводи відповідача-1 щодо дати укладання договору з експертом та дати початку експертного дослідження, а також щодо укладання договору із фізичною особою підприємцем, а не експертом, з тих підстав, що такі доводи є формальними, і не спростовують висновків експерта, а експерт Петренко С. А. є атестованим судовим експертом, відомості про якого розміщені в Реєстрі атестованих судових експертів.
В позовній заяві позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що складається також з витрат на проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у розмірі 20 000, 00 грн.
До позовної заяви були додані Акт виконаних робіт з надання послуг від 31.12.2019р. у розмірі 20 000, 00 грн. і платіжне доручення №1371 від 20.12.2019р. про оплату позивачем послуг у розмірі 20 000, 00 грн.
В судовому засіданні 31.08.2021р. (а.с. 2 т. 3) представником позивача було заявлено усне клопотання про подання доказів на підтвердження понесення судових витрат впродовж п`яти днів після ухвалення судового рішення.
На виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК позивачем було подано місцевому суду уточнену заяву про розподіл судових витрат до якої додано докази, що підтверджують їх понесення. Зокрема, рахунок №46 від 19.12.2019р. ФОП Петренка С. А. на оплату послуг проведення експертизи в розмірі 20 000, 00 грн.
Тому суд першої інстанції законно стягнув з відповдача-1 понесені позивачем витрати на проведення експертизи у розмірі 20 000, 00 грн.
Позивач також в своїх заявах про розподіл судових витрат (від 29.03.2021р. та 03.09.2021р.) просив суд першої інстанції стягнути з відповідача-1 на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 12 612, 00 грн.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З п. 8 резолютивної частини рішення місцевого суду від 31.08.2021р. вбачається, що судом було вирішено питання щодо розподілу судового збору та стягнуто з відповідача-1 на користь позивача суму судового збору у розмірі 12 612, 00 грн.
Місцевий суд законно відмовив позивачу при прийнятті додаткового рішення у стягненні з відповідача-1 розміру судового збору, оскільки питання про його розподіл було вирішено судом при постановленні судового рішення від 31.08.2021р.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" залишити без задоволення, а додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р. у справі №910/11846/20 - без змін.
Справу №910/11846/20 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складений та підписаний 11.01.2022р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді Б.М. Поляков
М.Л. Доманська
Ухвала № 91041977
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
18.08.2020
Справа № 910/11846/20
За позовом Приватного акціонерного товариства «Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького» (ПрАТ «КШВЗ) (19400, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, місто Корсунь-Шевченківський, вул. Правобережна, 83; ідентифікаційний код: 00222456
До 1) Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «ВОСХОД» (19401, Черкаська обл.., Корсунь-Шевченківський район, місто Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 26; ідентифікаційний код: 00901695)
2) Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код: 37508596)
Про визнання недійсними патентів та зобов`язання вчинити дії
Суддя Бондаренко-Легких Г.П.
Без виклику представників сторін.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького (далі - позивач; ПрАТ «КШВЗ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «ВОСХОД» (далі - відповідач - 1; ПрАТ «ВО «Восход») та Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач - 2) про визнання недійсними патентів та зобов`язання вчинити дії
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є виробником сільського господарських (далі - с/г) машин та запчастин і в технологічному процесі виготовлення с/г машин використовує вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату, вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегат, підшипникову опору робочого диска ґрунтообробного агрегату.
Корисні моделі є загальнодоступними і раніше вже охоронялися на підставі патентів, які припинили дію 03.04.2017, а саме патент:
- № НОМЕР_4 - підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату;
- № НОМЕР_6 - вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату;
- № НОМЕР_5 - вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату.
23.10.2018 на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси правоохоронними органами проведено обшук в офісах та виробних приміщеннях позивача у рамках кримінального провадження №12018250000000192 (ч. 3 ст. 177 КК України).
Підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стала заява члена наглядової ради відповідача - 1, щодо неправомірних дій посадових осіб позивача по використанню корисних моделей за патентами № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, власником виключних прав на які є відповідач - 1.
Проте, дані патенти № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 охороняють права на корисні моделі, які вже не є новими, так як раніше охоронялися патентами № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, що є підставою для визнання таких патентів недійсними.
На думку позивача, оскаржувані патенти порушують його права та охоронювані законні інтереси.
У зв`язку з викладеним позивач просить, визнати недійсним патент на корисну модель «Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату» № НОМЕР_1, патент на корисну модель « Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату » № НОМЕР_2, та патент на корисну модель « Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату » № НОМЕР_3, і зобов`язати відповідача - 2 внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України про визнання недійсним патенту України на корисну модель № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 від 26.02.2018 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені.
Також позивач просить стягнути з відповідача - 1 понесені судові витрати
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, найменування суду першої інстанції, до якого подається заява.
В позивній заяві поштовий індекс Господарського суду міста Києва зазначений: 01030. Проте, відповідно до інформації зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), поштовий індекс Господарського суду міста Києва - 01054.
Отже, суд дійшов висновку, що заявником не дотримано вимог п. 1 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, а саме абзацом 27 пункту 2 передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.
Отже, на підтвердження направлення учасникам справи позовної заяви з додатками до позову обов`язково мають додаватися описи вкладення, чеки (квитанції) поштового відділення, що підтверджують факт оплати відправником та надання відділенням зв`язку послуг з пересилання листів з описом вкладення.
За змістом пункту 61 Правил надання поштового зв`язку, затверджених Постановою №270 від 05.03.2009 Кабінету Міністрів України, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві у справі є бланк опису вкладення з номером поштового відправлення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фіскальним чеком/квитанцією про відправлення. За таких обставин, належним доказом надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу є оригінал опису вкладення відправленої поштової кореспонденції, в якому перелічені всі документи, які надсилаються одержувачу та який засвідчений підписом працівника відділення поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи, а саме оригінал поштової квитанції (чеку).
Відповідно, якщо копію позовної заяви надіслано поштою, то документом, який підтверджує надсилання, є фіскальний чек поштового відділення, опис вкладення у цінний лист. Крім того, підтвердженням, що відправлення надіслано на адресу одержувача є саме накладна (службовий чек), в якому зазначено номер накладної, інформацію про відправника та одержувача, інформацію про відправлення, а також міститься підтвердження (підпис) відправника з підтвердження, що інформація у даній накладній зазначена правильно.
Суд встановив, що в примірниках опису на ім`я ПрАТ «ВО «Восход» та Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства Укрїни відсутні номери поштового відправлення.
Також на накладній (службовий чек) 1801604721179 в графі «одержувач» (відповідач - 1) поштовий індекс зазначений - 19402, проте відповідно до інформації з ЄДР, поштовий індекс відповідача 1 - 19401.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із статтями 1, 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В позивній заяві міститься копія платіжного доручення № 1735 від 16.07.2020 на суму - 12 612, 00 грн.
Таким чином, на підтвердження факту сплати судового збору позивач повинен надати оригінал платіжного доручення із зазначенням у ньому належних платіжних реквізитів
Оскільки позовну заяву підписано представником, то у відповідності до ч. 5 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви повинно бути додано довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
Згідно положень ч. 4, 6, 7 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Як встановлено Судом, позовну заяву підписано та подано представником позивача - адвокатом, на підтвердження повноважень якого було надано ордер серії СА № 1004875 від 05.08.2020. Копія договору про надання правової допомоги № 22/09/19-1 від 22.07.2019 на виконання якого виписаний вказаний ордер до матеріалів позовної заяви додана не була.
За відсутності в матеріалах позовної заяви копії договору про надання правової допомоги, Суд дійшов висновку, що адвокат за ордером серії СА № 1004875 від 05.08.2020 наділений повноваженнями, перелік яких визначений ст. 20 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», наділення адвоката будь - якими іншими повноваження доданими до матеріалів справи документами не підтверджено.
Стаття 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не визначає серед професійних прав адвоката права підпису позовної заяви, вказана норма наділяє адвоката повноваженнями лише щодо складання заяв та їх подання, при цьому відсутні підстави ототожнювати наведене формулювання із наданням адвокату права підписувати позовні заяви.
Отже, представником позивача, відповідно до статті 60 ГПК України, не було надано документів, що підтверджують його повноваження на підписання позовної заяви. Враховуючи вказане Суд дійшов висновку, що повноваження представника, який підписав заяву не підтверджені.
Згідно з частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Пунктом 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що у позовній заяві повинен бути виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Статтею 173 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
При цьому зміст наведеної норм свідчить про можливість, а не про обов`язковість об`єднання декількох вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Позивач в позовні заяві об`єднав позовні вимоги щодо визнання недійсними трьох патентів та вимоги щодо зобов`язання внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України про визнання недійсними трьох патентів та здійснення про це публікації в офіційному бюлетені.
Суд зазначає, що патенти № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 є різними, самостійними та засвідчують право інтелектуальної власності на три окремі об`єкти.
Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо кожного патенту окремо; необхідним є з`ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, щодо визнання недійсним кожного із патентів. Так, при розгляді заявлених позовних вимог суд повинен окремо надавати оцінку обставинам, які стосуються кожного патенту окремо. Тому позивач повинен обґрунтувати наявність підстав щодо доцільності об`єднання позовних вимог та впливу такого об`єднання на швидкість вирішення спору.
З наведених підстав позовна заява підлягає залишенню її без руху.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
На підставі викладеного та керуючись ст. 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Залишити позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького» без руху.
2. Встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із вірним зазначенням найменування суду, а саме поштового індексу;
- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із доданням до неї доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (опис вкладення, накладну на відправку та фіскальний (розрахунковий) чек), а саме описи вкладення з номерами поштового відправлення та службовий чек із вірним зазначенням інформації одержувача;
- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із доданням до неї оригіналу платіжного доручення по сплаті судового збору;
- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із доданням до неї доказів наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень;
- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із доданням до неї письмового обґрунтування наявності підстав для об`єднання позовних вимог (щодо доцільності об`єднання позовних вимог та впливу такого об`єднання на швидкість вирішення спору).
4. Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили 18.08.2020 та оскарженню не підлягає.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких
ІНФОРМАТИВНО ВАЖЛИВО!!!
Отримання учасниками справи інформації про рух процесуальних документів та дій суду у конкретній справі забезпечується у спосіб:
1) участь уповноважених представників сторін в судових засіданнях;
2) звернення сторін до спеціально створеного інформаційно-довідкового центру Господарського суду міста Києва;
3) надіслання сторонами до канцелярії суду необхідних процесуальних документів;
4) ознайомленням із наявною інформацією на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/.
5) ознайомлення із наявною інформацією в єдиному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
6) подання клопотання про надання судом процесуальних документів у електронному вигляді;
7) ознайомлення із матеріалами справи у встановленому порядку.
УВАГА!!! Спілкування із суддею (сектором судді) за межами вище означених способів отримання інформації процесуальним законодавством не передбачено, у тому числі і через засоби службового телефонного зв`язку !!!
ПРИМІТКА: ОЗНАЙОМЛЕННЯ з матеріалами справи здійснюється ЩОП`ЯТНИЦІ з 10:00 до 16:00 у приміщенні Господарського суду міста Києва за наявності ЗАВЧАСНО поданого через канцелярію суду клопотання. Коли представник з`явиться до суду для ознайомлення з матеріалами справи, він повинен при собі мати документ, що посвідчує особу, оригінал довіреності та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи.