ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 102471237

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

10.01.22

22-ц/812/293/22

Справа № 477/1298/20

Провадження № 22-ц/812/293/22

У Х В А Л А

10 січня 2022 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі судді Царюк Л.М., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 червня 2021 року, ухвалене по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності шляхом виплати грошової компенсації та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 червня 2021 року в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, особа, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_1 , оскаржив його в апеляційному порядку та просив рішення суду скасувати в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року вищезазначену апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліку, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме для сплати судового збору в розмірі 2 522 грн 40 коп., або надання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

05 серпня 2021 року ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року надав клопотання, в якому посилаючись на пункт 13 частини 1 статті 5 Закону «Про судовий збір», зазначає про звільнення його, як учасника бойових дій, від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року відхилено клопотання ОСОБА_1 про звільнення його, як учасника бойових дій, від сплати судового збору та апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

ОСОБА_1 оскаржив ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року у касаційному порядку.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В постанові суд касаційної інстанції зазначено, що якщо особа на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху подала відповідне клопотання щодо зазначених в ухвалі недоліків, воно повинно бути вирішене з наведенням у процесуальному рішенні відповідних мотивів та висновків щодо такого клопотання і повідомлення заявника про результати розгляду.

У разі, якщо суд дійде висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, він зобов`язаний повідомити заявника про прийняте за його клопотанням рішення та надати можливість виконати відповідні вимоги суду, оскільки реалізація особою права на подання клопотання не може розцінюватися як ухилення від виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до наступного висновку.

В своїй заяві від 05 серпня 2021 року ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту частини 1 статті 5 Закону «Про судовий збір», як учасника бойових дій.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржувати в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Отже, Законом України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає тих прав, які скаржник вважає порушеними рішенням суду першої інстанції, та такими, що дають право на звернення до апеляційного суду зі звільненням від сплати судового збору.

До клопотання додана копія посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій від 14 березня 2016 року № НОМЕР_1 . Проте, скаржником не наведено правового обґрунтування порушення його прав як учасника бойових дій у судовому рішенні, ухваленому у цивільній справі у майновому спорі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .

Системне тлумачення чинного законодавства в контексті пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для правового висновку, що встановлене згаданою нормою звільнення від сплати судового збору стосується випадків звернення перерахованих у ній осіб за захистом прав у випадку їх незабезпечення або порушення гарантій, преференцій, наданих відповідним законодавством виключно особам, що мають відповідний статус, зокрема статус учасника бойових дій.

Таку правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір" викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, що була підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.

Постанови Великої Палати Верховного Суду за ієрархією судових рішень мають перевагу над висновками колегії суддів, тому апеляційний суд не бере до уваги висновки колегії суддів, що викладені у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 572/2088/17, на які посилається скаржник.

Отже ОСОБА_1 оскаржує рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області як особа, яка не брала участі у розгляді справи, а предметом спору у цій справі є припинення права власності шляхом грошової компенсації та визнання права власності, яке не зачіпає порядку, обсягу його соціальних гарантій чи будь-яким чином стосується соціального і правового захисту учасника бойових дій, а тому відсутні правові підстави звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на вказане рішення суду першої інстанції на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, оскільки подана без дотримання вимог статті 356 ЦПК України.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Так, згідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подачі позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При зверненні до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір в сумі 840 грн 80 коп. за вимогу майнового характеру та 840 грн 80 коп. за вимогу немайнового характеру.

Таким чином, судовий збір у даній справі за подачу апеляційної скарги на рішення суду складає 2 522 грн 40 коп.

За такого, на підтвердження оплати судового збору у розмірі 2 522 грн 40 коп. ОСОБА_1 необхідно надати Миколаївському апеляційному суду оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.

Вказаний недолік перешкоджає відкриттю апеляційного провадження та є підставою для залишення апеляційної скарги особи, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_1 без руху.

Керуючись статтями 185, 357 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання особи, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 червня 2021 року залишити без руху.

Надати скаржнику строк для усунення недоліку, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме для сплати судового збору 2 522 грн. 40 коп.

Оригінал квитанції про сплату вказаної суми надати до Миколаївського апеляційного суду.

Реквізити рахунку для сплати судового збору:

Отримувач коштів: Миколаїв.ГУК/тг м. Миколаїв/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA318999980313111206080014478

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Миколаївський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа)

У випадку не сплати судового збору у зазначений строк апеляційна скарга буде повернута скаржнику.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Л.М. Царюк

Постанова № 101873243

Vollansicht öffnen

Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 477/1298/20

провадження № 61-15187св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції та подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М.,

Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 про припинення права власності шляхом виплати грошової компенсації та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2

є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 , та кожній належить по Ѕ частині вказаного будинку.

Проте з часу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 липня 2008 року ОСОБА_2 на належну їй частину будинку не переоформила особовий рахунок, в будинку не проживала, станом його не цікавилася. У будинку відсутнє опалення, комунікації відімкнені, житло руйнується та непридатне для проживання.

ОСОБА_1 вказує, що вона є внутрішньо переміщеною особою, житлових приміщень в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території Луганської області, крім цієї частки будинку не має.

Відповідач займатися ремонтом житла та впорядковувати його не бажає та перешкоджає розчистити захаращене подвір`я, привести до ладу будинок і стелю, що протікає.

Внаслідок неприязних відносин спільне володіння та користування будинком є неможливим, а припинення права власності відповідача на її частку не завдасть їй істотної шкоди, оскільки протягом дванадцяти років це житло їй не було потрібне. Крім того станом на 25 червня 2020 року відповідач виставила свою частку у праві спільної часткової власності на будинок на продаж.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд припинити право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 шляхом виплати грошової компенсації та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 червня 2021 року (у складі судді Полішко В. В.) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 19 462 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані у цій цивільній справі, а саме: арешт, накладений на Ѕ частину житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Жовтневою державною нотаріальної конторою Миколаївської області 30 липня 2008 року за № 1-1203.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виходячи з положення статті 365 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності особи на частку у спільному майні можливо припинити, якщо: ця частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Проте частки позивача та відповідача у спірному майні є рівними, тому сторони мають рівні права щодо володіння та користування цим майном. Оцінка житлового будинку у розмірі 38 923 грн є сумнівною.

Позивач не довела неможливість з технічної точки зору виділити частки сторін на час розгляду справи; питання щодо реального поділу житлового будинку не вирішувалось та сторонами не заявлялось.

Крім того позивач не довела належними та допустимими доказами, що відповідач втратила інтерес до свого майна та позбавлення її права власності не завдасть їй істотної шкоди.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,

ОСОБА_3 , особа, яка не брала участі у справі, оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , особи, яка не брала участі у справі, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 червня 2021 року повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі апеляційного суду

від 22 липня 2021 року, не усунуті, судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачено, тому апеляційна скарга підлягає поверненню відповідно до положень статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

При цьому апеляційний суд зазначив, що немає правових підстав для звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, передбачених пунктом 13 частини першої статті 15 Закону України «Про судовий збір», оскільки предмет позову у цій справі не зачіпає порядку, обсягу соціальних гарантій ОСОБА_3 чи будь-яким чином стосується його соціального і правового захисту учасника бойових дій.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 08 вересня 2021 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

При цьому підставою звернення до суду касаційної інстанції ОСОБА_3 зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинен продовжити заявнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, та надати можливість сплатити судовий збір у визначеному законодавством розмірі.

Разом з тим, апеляційний суд відмовив ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та одночасно повернув апеляційну скаргу як таку, що оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, не усунено.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 569/5414/15-ц (провадження № 61-29132св18) зробив висновок, що суд, розглядаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору та відмовляючи у його задоволенні, повинен продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що улипні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на Ѕ частину будинку шляхом виплати грошової компенсації та визнання права власності.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 19 462 грн. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані у цій цивільній справі, а саме: арешт, накладений на Ѕ частину житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Жовтневою державною нотаріальної конторою Миколаївської області 30 липня 2008 року за № 1-1203.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,

ОСОБА_3 , особа, яка не брала участі у справі, у липні 2021 року оскаржив його в апеляційному порядку (т. 2, а. с. 145).

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Запропоновано скаржнику надатидокументи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до Закону України «Про судовий збір». Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (т. 2, а. с. 158).

У серпні 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 22 липня 2021 року до апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій, та додано копію посвідчення (т. 2, а. с. 187-188).

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , особи, яка не брала участі у розгляді справи, на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області

від 09 червня 2021 року, повернуто особі, яка її подала, на підставі

статті 357 ЦПК України (т. 2, а. с. 190-191).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Повертаючи ОСОБА_3 апеляційну скаргу на підставі положення статті 357 ЦПК України суд апеляційної інстанції виходив з того, що правових підстав для звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, передбачених пунктом 13 частини першої статті 15 Закону України «Про судовий збір», немає. Оскільки заявник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, а саме не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, тому така апеляційна скарга вважається неподаною та підлягає поверненню заявнику.

Натомість Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати судового збору заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шишков проти Росії»).

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Стадії цивільного процесу об`єднані єдиним завданням - справедливим розглядом і вирішенням цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Національне законодавство передбачило процедуру, яка дозволяє реалізувати особам право на доступ до правосуддя, навіть за умови відсутності у них фінансової можливості сплатити судовий збір.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі (частина перша статті 356 ЦПК України).

Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Запропоновано скаржнику надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до Закону України «Про судовий збір». Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено пільги щодо сплати судового збору.

Так пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

ОСОБА_3 подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги як учасника бойових дій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Подання такого клопотання є встановленим цивільним процесуальним законодавством правом заявника, яке він реалізує з метою доступу до правосуддя.

Відповідне клопотання підлягає розгляду судом з ухваленням відповідного процесуального рішення, про яке належить повідомити заявника.

За змістом положень статей 185, 357 ЦПК України визнання апеляційної скарги неподаною і її повернення є наслідком невиконання заявником у встановлений строк вимог ухвали про усунення недоліків.

Таким чином повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення її без руху, можливо лише у тому випадку, якщо особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вказаних у ній вимог.

Разом з тим, якщо особа на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху подала відповідне клопотання щодо зазначених в ухвалі недоліків, воно повинно бути вирішене з наведенням у процесуальному рішенні відповідних мотивів та висновків щодо такого клопотання і повідомленням заявника про результати розгляду.

У разі, якщо суд дійде висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, він зобов`язаний повідомити заявника про прийняте за його клопотанням рішення та надати можливість виконати відповідні вимоги суду, оскільки реалізація особою права на подання клопотання не може розцінюватися як ухилення від виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 569/5414/15-ц (провадження № 61-29132св18), на яку послався заявник в касаційній скарзі.

За таких обставин висновок апеляційного суду про відхилення клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору із одночасним визнанням апеляційної скарги неподаною та її поверненням є передчасним.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відхиливши клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору і одночасно повернувши апеляційну скаргу, апеляційний суд порушив право заявника на доступ до правосуддя, зокрема гарантоване право апеляційного оскарження судового рішення.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку про повернення апеляційної скарги заявнику, тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин, ухвала Миколаївського апеляційного суду

від 11 серпня 2021 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук