**РІШЕННЯ**
**Іменем України**
28 жовтня 2021 року
Київ
справа №9901/95/21
адміністративне провадження № П/9901/95/21
**Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:**
Головуючого судді Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., Стародуба О.П., Кравчука В.М.,
за участю секретаря судового засідання Буденка В.В.,
**учасники справи:**
представник відповідача Цуцкірідзе І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів адміністративну справу за позовом ОСОБА\_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення,
**УСТАНОВИВ:**
**ІСТОРІЯ СПРАВИ**
**Короткий зміст позовних вимог**
1\. У березні 2021 року ОСОБА\_1 (далі у тексті рішення також ОСОБА\_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі у тексті рішення також ВРП, відповідач), у якому просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 25.02.2021 №485/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА\_1 з посади судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» (далі також спірне рішення).
2\. У позовній заяві наводяться аргументи про те, що згідно із частиною шостою статті 56 Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» рішення, прийняте ВРП за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, повинно бути вмотивованим, із відображенням у ньому певного істотного дисциплінарного проступку, який слугував підставою для звільнення судді з посади.
3\. Позивач наполягає, що сам по собі факт існування нескасованого рішення дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності не є безумовною підставою для звільнення.
4\. Однак, на переконання позивача, спірне рішення ВРП не містить посилань на будь-які факти щодо змісту дисциплінарного проступку, при цьому звільнення на підставі висновків, а не фактів, встановлення яких констатовано у рішенні відповідача, не передбачено законами України.
5\. У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що спірне рішення прийнято повноважним складом і підписано усіма членами, які брали участь у його ухваленні, позивач був належним чином повідомлений про розгляд питання про його звільнення, а в рішенні містяться посилання на визначені законом підстави для звільнення ОСОБА\_1 та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
6\. У зв\`язку з вищевикладеним, ВРП не погоджується з вимогами цього позову, вважає його необґрунтованим, а тому просить залишити його без задоволення.
**Рух справи та процесуальні дії у справі**
7\. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
8\. Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2021 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
9\. У подальшому судді Бучик Анна Юріївна, Мороз Лариса Леонтіївна та Рибачук Андрій Іванович заявили самовідвід з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
10\. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.04.2021 вищевказані заяви про самовідвід задоволено та відведено цих суддів від участі у розгляді справи №9901/95/21.
11\. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
12\. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.04.2021 задоволені клопотання ОСОБА\_1 та Вищої ради правосуддя про зупинення провадження у справі №9901/95/21. Зупинено провадження у цій справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду адміністративної справи №11-69сап21 за скаргою ОСОБА\_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 02 лютого 2021 року №196/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 травня 2020 року №1470/1дп/15-20 про притягнення судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1 до дисциплінарної відповідальності».
13\. З огляду на те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у цій справі, усунуті, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.07.2021 поновлено провадження у цій справі.
14\. 06.09.2021 суддями Желєзним І.В. та Тацій Л.В., з посиланням на положення пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-цент» проти України» від 15.10.2010, заявлено про самовідводи від розгляду зазначеної справи.
15\. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.09.2021 вищевказані заяви про самовідвід задоволено та відведено цих суддів від участі у розгляді справи №9901/95/21.
16\. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2021 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., Стародуба О.П., Кравчука В.М.
17\. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2021 справу №9901/95/21 за позовом ОСОБА\_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення прийнято до провадження головуючою суддею Коваленко Н.В.
18\. У судове засідання, призначене на 28.10.2021 о 14:00, позивач не з\`явився й у заяві від 29.07.2021 просив розглянути справу по суті у його відсутність.
19\. Представник відповідача, яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції власними технічними засобами, проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. При цьому, представник відповідача у судовому засіданні наголосила, що обставини, які досліджувалися у межах дисциплінарної справи щодо позивача і слугували підставою для висновку про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку перевірялись Вищою радою правосуддя при розгляді скарги ОСОБА\_1 на рішення ВРП від 02.02.2021 №196/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 травня 2020 року №1470/1дп/15-20 про притягнення судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1 до дисциплінарної відповідальності», а також були предметом розгляду у Великій Палаті Верховного Суду, яка у постанові від 10.06.2021 (провадження №11-69сап21) констатувала, що ВРП, ухвалюючи рішення, яким ОСОБА\_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з дотриманням балансу у визначенні дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла правильного висновку про необхідність застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, що є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.
**СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ**
20\. Судом встановлено, що ОСОБА\_1 . Указом Президента України від 03.10.2008 №901/2008 призначений у межах п\`ятирічного строку на посаду судді Київського окружного адміністративного суду, а Указом Президента України від 22.12.2009 №1091/2009 призначений у межах п\`ятирічного строку на посаду судді Одеського апеляційного адміністративного суду.
21\. Постановою Верховної Ради України від 07.10.2010 №2594-VI обраний на посаду судді Одеського апеляційного адміністративного суду.
22\. Рішенням ВРП від 04.06.2019 №1501/0/15-19 його переведено на посаду судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду.
23\. Як підтверджується наявними у справі матеріалами 20.08.2019 до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА\_2 (вх. №М-1166/18/7-19) на дії судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1 .
24\. Також 22.08.2019 (вх. №Г-2688/1/7-19), 06.09.2019 (вх. №969/0/13-19) та 13.09.2019 (вх. №Б-1962/4/7-19) до ВРП надійшли скарги ОСОБА\_3 , координаторів проектів Громадської організації «Волонтерський рух «Спільна мета» ОСОБА\_4 та ОСОБА\_5 стосовно судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1 , які приєднано до скарги №М-1166/18/7-19 для спільного розгляду.
25\. Усі скаржники вважали, що суддя ОСОБА\_1 допустив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIIІ «Про судоустрій і статус суддів», а саме - поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
26\. З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 27.05.2019 серії ОБ №175051 25.01.2019 о 20:07 у м. Одесі на Французькому бульварі біля будинку 22 корпусу 4 ОСОБА\_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz» ML250CDI, номерний знак НОМЕР\_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, у наслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Nissan Juke», номерний знак НОМЕР\_2 , чим порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху.
27\. Факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) був зафіксований камерами зовнішнього спостереження (https://bit.ly/2YUINP9).
28\. При цьому суддя ОСОБА\_1 залишив місце ДТП замість того, аби викликати патрульну поліцію для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
29\. Після цього, патрульна поліція безрезультатно намагалася викликати ОСОБА\_1 для складання протоколу, оскільки він категорично ігнорував відправлені йому повідомлення від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області ДПП). Всього було відправлено шість повідомлень. 27.05.2019 біля будинку, в якому проживає суддя та біля якого і сталася ДТП, відбулася розмова працівників патрульної поліції із ОСОБА\_1 , під час якої суддя допустив поведінку, що порочить звання судді.
30\. Така поведінка судді проявилася в його висловлюваннях, які були зафіксовані на камеру патрульної поліції.
31\. Матеріали відеозапису, які були предметом дослідження Дисциплінарної палати, дали підстави для констатації факту вживання суддею ОСОБА\_1 грубих нецензурних висловлювань на адресу працівників поліції, які виконували свої професійні обов\`язки.
32\. На підтвердження зазначеного з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції отримано відео з нагрудної камери (ВН 1336) інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Побережного В.І. та відео з нагрудної камери (ВН 1355) інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Русова М.А. за 27.05.2019.
33\. Вказані обставини набули значного суспільного резонансу та розголосу в засобах масової інформації, викликали негативну оцінку громадськості щодо моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, що мало негативний вплив на авторитет судової влади та є додатковим неспростовним доказом того, що допущення суддею ОСОБА\_1 указаного дисциплінарного проступку призвело до настання негативних наслідків у виді підриву авторитету судової влади.
34\. Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, 15.08.2019 з\`явилась офіційна заява П\`ятого апеляційного адміністративного суду, відповідно до якої колектив цього суду вважає неприйнятною та недопустимою поведінку судді ОСОБА\_1 , а саме вживання нецензурних висловлювань на адресу працівників Національної поліції України, та просить вибачення у працівників правоохоронних органів.
35\. Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22.05.2020 №1470/1дп/15-20 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1 » вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1 та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
36\. Таке рішення Дисциплінарної палати оскаржено позивачем до Вищої ради правосуддя в порядку, визначеному статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
37\. За результатами розгляду скарги ОСОБА\_1 ВРП прийнято рішення від 02.02.2021 №196/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 травня 2020 року №1470/1дп/15-20 про притягнення судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1 до дисциплінарної відповідальності»
38\. Згідно з мотивами вищевказаного рішення ВРП, остання дійшла висновку, що його дії кваліфіковано правильно, доводи скарги не спростовують установлених та доведених Дисциплінарною палатою обставин, обраний з урахуванням принципу пропорційності вид дисциплінарного стягнення є таким, що повною мірою відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, тому на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення ПДП ВРП від 22.05.2020 №1470/1дп/15-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1 залишено без змін.
39\. Не погодившись із таким рішенням ВРП, позивач, на підставі норм статті 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та відповідно до частини сьомої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України, оскаржив його до Великої Палати Верховного Суду.
40\. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.06.2021, яка набрала законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає, скаргу ОСОБА\_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 02.02.2021 №196/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 травня 2020 року №1470/1дп/15-20 про притягнення судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1 до дисциплінарної відповідальності» залишено без задоволення.
41\. У постанові від 10.06.2021 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що ВРП, ухвалюючи рішення, яким ОСОБА\_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з дотриманням балансу у визначенні дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла правильного висновку про необхідність застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, що є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.
42\. В обґрунтуванні такого висновку Велика Палата Верховного Суду навела такі мотиви:
\- «Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону №1402-VIII суддя зобов\`язаний «дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів».
Згідно зі статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ (черговим) з\`їздом суддів України, «суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду». Нездійснення службових обов\`язків суддею за умови, якщо це сталося без поважних причин, свідчить про нехтування не лише високими стандартами поведінки, яких повинен дотримуватися суддя, а й мінімальними стандартами поведінки, яких має дотримуватися будь-який працівник.
У пункті 29 Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.
Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов\`язків та в особистому житті (пункт 50 цього Висновку ).
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією Економічної і соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов\`язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов\`язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов\`язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
Зазначені обов\`язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.
ПДП ВРП дійшла висновку, з яким погодилася й ВРП, про те, що суддя ОСОБА\_1 27 травня 2019 року під час спілкування із працівниками поліції допустив вкрай зневажливі та грубі нецензурні висловлювання на адресу працівників поліції, що з огляду на вказані вище принципи поведінки судді слід розцінювати як допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, тобто вчинення дій, які містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
Норми суддівської етики пред\`являють до судді ще вищі вимоги, тому допущення порушення вимог закону, залишення місця ДТП та непристойні висловлювання на адресу працівників патрульної поліції - це неналежна поведінка, яка порочить звання судді та принижує авторитет судової влади, грубе порушення норм суддівської етики.
…Обираючи ОСОБА\_1 вид дисциплінарного стягнення, ПДП ВРП, з якою погодилася й ВРП, урахувала характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особу судді, наявність у нього на час притягнення до дисциплінарної відповідальності непогашеного дисциплінарного стягнення (рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 4 грудня 2019 року №3302/3дп/15-19 суддю ОСОБА\_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII, та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження) та застосувала дисциплінарне стягнення з урахуванням принципу пропорційності.»
43\. 03.02.2021 до ВРП надійшло подання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (вх. №909/0/8-21) про звільнення ОСОБА\_1 з посади судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22.05.2020 №1470/1дп/15-20.
44\. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 03.02.2021 розгляд вищевказаного подання розподілено члену ВРП Грищуку В.К . За результатом розгляду цього подання член ВРП Грищук В.К. склав доповідь, у якій запропонував Вищій раді правосуддя звільнити ОСОБА\_1 з посади судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
45\. На засіданні ВРП, яке відбулось 25.02.2021, розглянуто питання про звільнення ОСОБА\_1 з посади з посади судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22.05.2020 №1470/1дп/15-20.
46\. Відповідно до витягу з протоколу №14 засідання Вищої ради правосуддя від 25.02.2021 під час розгляду питання про звільнення позивача з посади судді на засіданні ВРП, про розгляд якого повідомлявся й ОСОБА\_1 , член ВРП Грищук В.К. доповів матеріали про звільнення та запропонував звільнити ОСОБА\_1 з посади судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Запитань не надійшло. Голосування відбулось відповідно до абзацу третього пункту 9.4 Регламенту Вищої ради правосуддя. За вказану вище пропозицію голосували 16 членів ВРП, проти - 0. Головуючий на засіданні Овсієнко А.А. проголосив резолютивну частину рішення ВРП - звільнити ОСОБА\_1 з посади судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
47\. Рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2021 №485/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА\_1 з посади судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» вирішено: звільнити ОСОБА\_1 з посади судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
48\. Не погоджуючись із таким рішенням ВРП, ОСОБА\_1 звернувся до Верховного Суду з цим позовом.
**ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ**
49\. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов\`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
50\. Частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, зокрема, вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов\`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3).
51\. Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя».
52\. Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
53\. Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» одним із видів дисциплінарного стягнення стосовно судді є подання про звільнення судді з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов\`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
54\. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов\`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев\`ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
55\. Статтею 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
56\. Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).
57\. Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
58\. Відповідно до статті 18 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п\`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
59\. Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
60\. За приписами частин першої та третьої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов\`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов\`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
61\. Частиною другою статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1\) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2\) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3\) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
62\. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
**ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ**
63\. Відповідно до частини другої статті 2 кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб\`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
64\. Надаючи оцінку спірному рішенню щодо дотримання відповідачем процедури його ухвалення, Верховний Суд звертає увагу на таке.
65\. Наявні у матеріалах справи документи, зокрема, витяг з протоколу засідання ВРП від 25.02.2021 №14 та копія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 16 членами, які брали участь у його ухваленні, голосували за нього і яким не заявлялось відводів.
66\. Отже, підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП, визначені пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у даному випадку відсутні.
67\. Оцінюючи спірне рішення ВРП на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», колегія суддів виходить з такого.
68\. Як свідчить зміст спірного рішення ВРП, це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
69\. Зокрема, у рішенні ВРП від 25.02.2021 №485/0/15-21 зазначено, що 22.05.2020 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення №1470/1дп/15-20, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
70\. ВРП, ухвалюючи спірне рішення врахувала, що як встановлено під час дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА\_1 останні грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев\`ятої статті 109 України «Про судоустрій і статус суддів», наслідком якого є звільнення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
71\. Як зазначено у оскаржуваному рішенні ВРП і відповідає встановленим у цій справі обставинам, рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22.05.2020 №1470/1дп/15-20 залишено без змін рішенням ВРП від 02.02.2021 №196/0/15-21.
72\. Зміст наявного у матеріалах справи витягу з протоколу засідання ВРП від 25.02.2021 №14 та оскаржуваного позивачем рішення ВРП також засвідчує, що відповідачем, під час розгляду на своєму засіданні питання щодо звільнення ОСОБА\_1 з посади, заслухано члена ВРП Грищук В.К. , який доповів матеріали про звільнення позивача, вивчено та перевірено доводи скарги і матеріали дисциплінарного провадження, досліджено рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22.05.2020 №1470/1дп/15-20 про притягнення ОСОБА\_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
73\. Проаналізувавши вищевикладені матеріали, відповідач дійшов висновку про те, що Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя правильно встановлені обставини дисциплінарної справи із наданням їм належної та обґрунтованої оцінки, а згідно із матеріалами дисциплінарної справи дисциплінарне провадження, включаючи процедуру оскарження рішення Дисциплінарної палати, здійснено з дотриманням процедури, передбаченої чинним законодавством, та у межах наданих законом повноважень.
74\. Суд також установив, що рішення ВРП від 02.02.2021 №196/0/15-21, яким залишено без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22.05.2020 №1470/1дп/15-20 про притягнення ОСОБА\_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, було переглянуте Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 10.06.2021 (провадження №11-69сап21) констатувала, що ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з дотриманням балансу у визначенні дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла правильного висновку про необхідність застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, що є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.
75\. Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб\`єкта владних повноважень обов\`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
76\. Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
77\. Отже, у силу вищенаведених вимог процесуального закону факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА\_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про його звільнення з посади, не потребують доказування.
78\. Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №9901/418/18 (провадження №11-434заі19) у подібних правовідносинах та з обставинами, які є схожими відносно справи, що розглядається.
79\. У цій же постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що у межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
80\. За таких обставин, колегія суддів констатує, що наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, за вчинення якого Конституцією України передбачено звільнення судді з посади, є встановленим і доведеним у адміністративному і судовому порядку фактом, який у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції доказуванню не підлягає.
81\. Оскаржуване ж позивачем рішення ВРП про звільнення його з посади судді, як це підтверджується матеріалами справи, ґрунтується на об\`єктивних і належно встановлених, доведених у законний спосіб обставинах, які дійсно мали місце. Це рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про звільнення ОСОБА\_1 з посади судді, тобто є належним чином і достатньо мотивованим, прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а тому підстави для його скасування відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» відсутні.
82\. Викладені ж у позовній заяві доводи вищевказаного висновку не спростовують і не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи у Верховному Суді.
83\. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд, повно і всебічно з\`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, дійшов висновку про те, що оскаржуване ОСОБА\_1 рішення Вищої ради правосуддя відповідає критеріям, наведеним у частині другій статті 2 кодексу адміністративного судочинства України, прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і прав позивача не порушує, у зв\`язку з чим у задоволенні цього позову належить відмовити.
84\. Керуючись статтями 2, 22, 241-246, 250, 266 Кодексу адміністративного судочинства України,
**ВИРІШИВ:**
У задоволенні позову ОСОБА\_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення суду - 02.11.2021.
**Головуючий суддя Н.В. Коваленко**
**Судді: Я.О. Берназюк**
** В.М. Шарапа**
** О.П. Стародуб**
** В.М. Кравчук **
Постанова № 105279533
** **
****
**П О С Т А Н О В А **
****
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
7 липня2022 року
м. Київ
Справа № 9901/95/21
Провадження № 11-494заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор\`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА\_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА\_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року (судді Коваленко Н. В., Берназюк Я. О., Шарапа В. М., Стародуб О. П., Кравчук В. М. ),
**УСТАНОВИЛА:**
У березні 2021 року ОСОБА\_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив суд скасувати рішення ВРП від 25 лютого 2021 року № 485/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА\_1 з посади судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» (далі - рішення ВРП від 25 лютого 2021 року, спірне рішення ВРП).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА\_1 послався на те, що згідно із частиною шостою статті 56 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) рішення, прийняте ВРП за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, повинно бути вмотивованим, з відображенням у ньому певного істотного дисциплінарного проступку, який слугував підставою для звільнення судді з посади.
На думку позивача, сам по собі факт існування нескасованого рішення дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності не є безумовною підставою для звільнення.
На переконання ОСОБА\_1 , спірне рішення ВРП не містить посилань на будь-які факти щодо змісту дисциплінарного проступку, при цьому звільнення на підставі висновків, а не фактів, встановлення яких констатовано в рішенні відповідача, не передбачено законами України.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 28 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
За висновком суду першої інстанції, спірне рішення ВРП ухвалено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.
Щодо обґрунтованості наведених у спірному рішенні мотивів звільнення позивача з посади судді суд першої інстанції виходив з того, що обставини вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку як підстави звільнення за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України були перевірені судом та підтвердилися під час розгляду адміністративної справи № 11-69сап21, рішення в якій набрало законної сили.
Суд першої інстанції зауважив, що наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, за вчинення якого Конституцією України передбачено звільнення судді з посади, є встановленим і доведеним в адміністративному і судовому порядку фактом, який у межах розгляду цієї справи в суді першої інстанції доказуванню не підлягає.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення ВРП про звільнення його з посади судді ґрунтується на об\`єктивних і належно встановлених, доведених у законний спосіб обставинах, які дійсно мали місце. Рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про звільнення ОСОБА\_1 з посади судді, тобто є належним чином і достатньо мотивованим, прав позивача не порушує, прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для його скасування відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА\_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з\`ясування обставин у справі та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, так само як і в позовній заяві, фактично зводяться в основному до незгоди з рішеннями ВРП від 2 лютого 2021 року № 196/0/15-21 та її Першої Дисциплінарної палати від 22 травня 2020 року № 1470/1дп/15-20, а також з постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі
№ 11-69сап21 та їх аналізом.
Так, ОСОБА\_1 вважає спірне рішення ВРП немотивованим. Мотивація дисциплінарної палати може стосуватись лише наявності дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), та мотивів застосування такої санкції, як подання про звільнення з посади судді, а не рішення про звільнення судді з посади на підставі статті 126 Конституції України. Однак у рішенні ВРП немає мотивів, з яких виходила ВРП при прийнятті такого рішення на підставі статті 126 Конституції України, мотивів застосування найсуворішого покарання та оцінки доводів скаржника, що не були предметом розгляду в дисциплінарному провадженні.
На думку скаржника, суд першої інстанції при розгляді справи порушив принцип рівності сторін, обґрунтувавши замість відповідача спірне рішення тими доказами, що всупереч вимогам абзацу другому частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не були покладені відповідачем в основу рішення ВРП.
Крім того, на думку ОСОБА\_1 , ВРП та судами було порушено пункт 1 статті 6, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція): вищенаведеними органами було порушено принцип справедливості та достатності перегляду шляхом ненадання належного обґрунтування своїм рішенням, ігноруванням доводів та доказів заявника, які є вирішальними для результату дисциплінарного провадження. На них не було дано прямої конкретної відповіді за результатом розгляду. А також зазначає про порушення статті 8 Конвенції, оскільки звільнення його з посади судді становила втручання в його приватне та професійне життя.
ВРП у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає правильним його висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА\_1 .
Зазначає також, що факт вчинення суддею ОСОБА\_1 істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішень ВРП та її дисциплінарного органу про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 11-69сап21 та не потребує доказування.
На переконання ВРП, її рішення про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов\`язаних із цим питань.
Відповідач наголошує, що спірне рішення ВРП ухвалене повноважним складом Ради та підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, воно містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
У судове засідання учасники справи не з\`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені завчасно.
Учасникам справи було роз\`яснено про можливість їх участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів або здійснення розгляду справи судом без участі представників учасників справи за їх згодою. Також роз\`яснено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 313 КАС).
ВРП надіслало клопотання про розгляд справи за відсутності представника ВРП.
ОСОБА\_1 не повідомив суд про причини неявки у судове засідання 7 липня 2022 року, клопотання про відкладення справи з наведенням поважних причин для цього не надіслав. Із заявою про проведення цього судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів чи у приміщенні конкретного суду, який має можливість провести відеоконференцію, до суду згідно з вимогами статті 195 КАС не подав.
Великою Палатою Верховного Суду було створено належні умови для ознайомлення учасників справи з її рухом шляхом надсилання копій процесуальних документів. Додаткових письмових пояснень, інших, ніж викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА\_1 суду не надсилав, про неможливість викласти їх письмово та необхідність надати саме особисто не заявляв.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які викладені нею письмово, не зумовлюють необхідності її обов\`язкової участі у судовому засіданні.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відкладення розгляду справи і, керуючись наведеними вище положеннями частини другої статті 313 КАС, вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд справи в письмовому провадженні.
У ході судового розгляду встановлено такі фактичні обставини справи.
ОСОБА\_1 Указом Президента України від 3 жовтня 2008 року № 901/2008 призначений у межах п\`ятирічного строку на посаду судді Київського окружного адміністративного суду, а Указом Президента України від 22 грудня 2009 року № 1091/2009 призначений у межах п\`ятирічного строку на посаду судді Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постановою Верховної Ради України від 7 жовтня 2010 року № 2594-VI обраний на посаду судді Одеського апеляційного адміністративного суду.
Рішенням ВРП від 4 червня 2019 року № 1501/0/15-19 його переведено на посаду судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду.
Як підтверджується наявними у справі матеріалами 20 серпня 2019 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА\_2 (вх. № М-1166/18/7-19) на дії судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1
Також 22 серпня 2019 року (вх. № Г-2688/1/7-19), 6 вересня 2019 року (вх. № 969/0/13-19) та 13 вересня 2019 року (вх. № Б-1962/4/7-19) до ВРП надійшли скарги ОСОБА\_3 , координаторів проектів Громадської організації «Волонтерський рух «Спільна мета» ОСОБА\_4 та ОСОБА\_5 стосовно судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1 , які приєднано до скарги № М-1166/18/7-19 для спільного розгляду.
Усі скаржники вважали, що суддя ОСОБА\_1 допустив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIІ, а саме - поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 27 травня 2019 року серії ОБ № 175051 25 січня 2019 року о 20:07 у м. Одесі на Французькому бульварі біля будинку 22 корпусу 4 ОСОБА\_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz» ML250CDI, номерний знак НОМЕР\_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, унаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Nissan Juke», номерний знак НОМЕР\_2 , чим порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху.
Факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) був зафіксований камерами зовнішнього спостереження (https://bit.ly/2YUINP9).
При цьому суддя ОСОБА\_1 залишив місце ДТП замість того, аби викликати патрульну поліцію для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Після цього патрульна поліція безрезультатно намагалася викликати ОСОБА\_1 для складання протоколу, оскільки він категорично ігнорував відправлені йому повідомлення від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області ДПП). Всього було відправлено шість повідомлень. 27 травня 2019 року біля будинку, в якому проживає суддя та біля якого і сталася ДТП, відбулася розмова працівників патрульної поліції із ОСОБА\_1 , під час якої суддя допустив поведінку, що порочить звання судді.
Така поведінка судді проявилася в його висловлюваннях, які були зафіксовані на камеру патрульної поліції.
Матеріали відеозапису, які були предметом дослідження Дисциплінарної палати, дали підстави для констатації факту вживання суддею ОСОБА\_1 грубих нецензурних висловлювань на адресу працівників поліції, які виконували свої професійні обов\`язки.
На підтвердження зазначеного з УПП в Одеській області ДПП отримано відео з нагрудної камери (ВН 1336) інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА\_6 та відео з нагрудної камери (ВН 1355) інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА\_7 за 27 травня 2019 року.
Вказані обставини набули значного суспільного резонансу та розголосу в засобах масової інформації, викликали негативну оцінку громадськості щодо моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, що мало негативний вплив на авторитет судової влади та є додатковим неспростовним доказом того, що допущення суддею ОСОБА\_1 указаного дисциплінарного проступку призвело до настання негативних наслідків у виді підриву авторитету судової влади.
Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, 15 серпня 2019 року з\`явилась офіційна заява П\`ятого апеляційного адміністративного суду, відповідно до якої колектив цього суду вважає неприйнятною та недопустимою поведінку судді ОСОБА\_1 , а саме вживання нецензурних висловлювань на адресу працівників Національної поліції України, та просить вибачення у працівників правоохоронних органів.
Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 22 травня 2020 року № 1470/1дп/15-20 суддю П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Зазначене рішення Дисциплінарної палати позивач оскаржив до ВРП в порядку, визначеному статтею 51 Закону № 1798-VIII.
Рішенням ВРП від 2 лютого 2021 року № 196/0/15-21 рішення Першої Дисциплінарної палати від 22 травня 2020 року залишено без змін.
Рішення ВРП від 2 лютого 2021 року позивач оскаржив у порядку частини сьомої статті 266 КАС до Великої Палати Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі
№ 11-69сап21 рішення ВРП від 2 лютого 2021 року залишено без змін.
3 лютого 2021 року до ВРП надійшло подання її Першої Дисциплінарної палати про звільнення ОСОБА\_1 з посади судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 22 травня 2020 року.
25 лютого 2021 року ВРП прийняла спірне рішення про звільнення ОСОБА\_1 з посади судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Не погодившись із рішенням ВРП від 25 лютого 2021 року, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи щодо наявності підстав для скасування спірного рішення ВРП та оскаржуваного позивачем рішення суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов\`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставою звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов\`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон 1402-VIII.
Статтею 108 Закону № 1402-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до статті 109 Закону № 1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді, зокрема, подання про звільнення судді з посади.
Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов\`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов\`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано, зокрема, факт, що суддя допустив поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Згідно з положенням статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
Статтею 115 Закону № 1402-VIII передбачено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов\`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов\`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.
Відповідно до статті 1 цього Закону ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Відповідно до частин першої та третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
За частиною третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді відповідно до пунктів 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1\) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2\) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3\) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону
№ 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 25 лютого 2021 року № 14 та копія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що на засіданні ВРП були присутні 16 її членів, тобто більшість від складу, які проголосували «за» звільнення позивача з посади судді, «проти» - 0. Це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 16 членами, які брали участь у його ухваленні.
Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування спірного рішення ВРП.
Оцінюючи рішення ВРП від 23 квітня 2020 року на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
Так, підставою для звільнення ОСОБА\_1 з посади судді слугувало рішення ВРП від 2 лютого 2021 року № 196/0/15-21, яким залишено без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 22 травня 2020 року№ 1470/1дп/15-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1 та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Зазначені рішення ВРП та її дисциплінарного органу були предметом судової перевіркив порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС, за наслідками якої Велика Палата Верховного Суду постановою від 10 червня 2021 року (справа № 11-69сап21) скаргу ОСОБА\_1 залишила без задоволення, а рішення ВРП від 2 лютого 2021 року - без змін.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення ВРПвід 2 лютого 2021 року містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов висновку про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА\_1 до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення, його ухвалено на підставі закону та з урахуванням принципу пропорційності. Передбачених статтю 52 Закону № 1798-VIIIобов\`язкових підстав для скасування рішення ВРП від 2 лютого 2021 року немає. ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб\`єкта владних повноважень обов\`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС факт учинення ОСОБА\_1 істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді, та, як наслідок, правомірність рішень ВРП і Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді П\`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА\_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади не потребують доказування.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
Оскаржуване позивачем рішення ВРП про звільнення його з посади судді, як це підтверджується матеріалами справи, ґрунтується на об\`єктивних і належно встановлених, доведених у законний спосіб обставинах, які дійсно мали місце. Це рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про звільнення ОСОБА\_1 з посади судді, тобто є належним чином і достатньо мотивованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а тому підстави для його скасування відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIIІ немає.
Рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є кадровим.
Таким чином, оцінивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування спірного рішення ВРП, оскільки, приймаючи його, цей орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Викладені в апеляційній скарзі доводи вищевказаного висновку не спростовують і не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА\_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 311, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
**ПОСТАНОВИЛА:**
1\. Апеляційну скаргу ОСОБА\_1 залишити без задоволення.
2\. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
 
 
О. Б. Прокопенко
Судді:
 
В. В. Британчук
 
К. М. Пільков
 
 
Ю. Л. Власов
 
Л. І. Рогач
 
 
І. В. Григор\`єва
 
О. М. Ситнік
 
 
М. І. Гриців
 
В. М. Сімоненко
 
 
Д. А. Гудима
 
І. В. Ткач
 
 
Ж. М. Єленіна
 
О. С. Ткачук
 
 
Л. Й. Катеринчук
 
С. П. Штелик