ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 100000001

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

28 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/10462/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021

у справі за позовом в.о. керівника Покровської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" (далі - Товариство)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця Вдовенко Валентини Михайлівни

про стягнення 2 164 645,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. 22.07.2021 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

2. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

3. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

4. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

5. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

6. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

7. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

8. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

9. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

10. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

11. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

12. Отже системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

13. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

14. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

15. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п.32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; п.38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, п.40 постанови від 16.05.2018 №910/24257/16).

16. Скаржник посилається на п.3 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суди попередніх інстанцій не навели жодного висновку Верховного Суду з питання застосування ч.3, 4 ст.877 Цивільного кодексу України щодо відсутності у підрядника - Товариства права на отримання оплати за додатково виконані роботи, якщо проведення таких робіт було необхідне в інтересах замовника, зокрема, у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло привести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва; жодного такого висновку не навів ані прокурор, ані позивач.

17. Натомість, саме на скаржника покладається обов`язок зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, зазначити який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

18. Також скаржник у касаційній скарзі, зазначає:

- суди попередніх інстанцій односторонньо та неповно з`ясували обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору;

- суд першої та апеляційної інстанцій порушили принцип змагальності сторін, оскільки залишили поза увагою висновки експертів (при цьому посилається на висновки Верховного Суду, викладені у низці постанов щодо стандартів доказування);

- суди першої та апеляційної інстанцій не дали належної оцінки протоколу засідання міської комісії з питань техногенно- екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка №9 від 26.05.2017;

- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою письмові пояснення третьої особи від 15.02.2021 №12;

- прокурор належно не обґрунтував, а суди не перевірили наявність визначених законодавством підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді.

При цьому скаржник не посилається на відповідні підстави касаційного оскарження, передбачені статтями 287 та 310 ГПК.

19. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

20. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

21. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень залишається без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко

Ухвала № 120022469

Відкрити повний перегляд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]

УХВАЛА

м. Київ

26.06.2024

Справа № 910/10462/20

За скаргою Департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністрації на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Діани Казміренко при виконанні рішення у справі №910/10462/20

боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАГРАД ЛТД"

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від скаржника - Ігнатов І.В.,

від боржника - не з`явився;

від органу ДВС - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Через систему "Електронний суд" 06.06.2024 від Департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністрації (далі - скаржник) надійшла скарга на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Діани Казміренко (далі - державний виконавець) при виконанні рішення у справі №910/10462/20.

У поданій скарзі скаржник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця при виконанні рішення у справі №910/10462/20, скасувати постанову державного виконавця від 24.04.2024 про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні та зобов`язати державного виконавця відновити виконавче провадження НОМЕР_12 і вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/10462/20.

Ухвалою суду від 10.06.2024 відповідну скаргу прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 19.06.2024, зобов`язано державного виконавця надати суду пояснення чи заперечення на скаргу та копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_12.

Ухвалою суду від 19.06.2024 розгляд скарги відкладено до 26.06.2024.

Судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Боржник та ВДВС про дату, час і місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, проте у судове засідання представників не направили, тому скарга розглядається і вирішується судом за відсутності їх повноважних представників.

Через відділ діловодства суду від державного виконавця надійшли копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_12 та заперечення на скаргу.

У своїх заперечення на скаргу державний виконавець написав, що у боржника наявні рахунки в Державній казначейській службі України, а отже, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45) визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Тобто, враховуючи вищевикладене стягнення коштів з державного казначейського рахунку, виконуються виключно органами Казначейства.

Дослідивши матеріали скарги, судом встановлено наступне.

Постановою Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.09.2021 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_12 з виконання наказу Господарського суду міста києва від 03.08.2021 у справі №910/10462/20.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 26.01.2022 скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, а справу № 910/10462/20 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2022 позовні вимоги в.о. керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі департаменту задоволено повністю. Ухвалою суду від 26.04.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Мегаград ЛТД» на рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2022 у справі № 910/10462/20 разом з доданими матеріалами повернуто заявнику.

Відповідно до вимог ч.2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2022 у справі № 910/10462/20 набрало законної сили 26.04.2023.

Шевченківським відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.09.2021 відновлено виконавчі дії за вказаним вище виконавчим провадженням № НОМЕР_12.

З наявних матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_12 вбачається, що державним виконавцем були вжиті наступні заходи: 01.09.2021, 29.09.2021, 04.10.2021, 15.10.2021, 19.10.2021, 04.11.2021, 29.11.2021, 06.01.2022, 04.02.2022, 03.06.2022, 20.09.2022, 08.11.2022, 24.02.2023, 10.05.2023, 26.06.2023, 12.07.2023, 27.07.2023, 02.08.2023, 08.08.2023, 31.08.2023, 11.10.2023, 24.11.2023, 15.03.2024 звернення із запитами до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, а також до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи.

Отримано відповідь Міністерства внутрішніх справ України, що за результатами обробки запиту в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Також отримано відповідь Державної фіскальної служби України, що за результатами обробки запиту у боржника є відкриті наступні 12 (дванадцять) рахунків:

у АТ «ПУМБ» 1) НОМЕР_1 (далі - рахунок 1);

2) НОМЕР_2 (далі - рахунок 2);

3) НОМЕР_1 (далі - рахунок 3);

у Держказначейській службі України, м. Київ 4) НОМЕР_3 (далі - рахунок 4); 5) НОМЕР_4 (далі - рахунок 5);

у Казначействі України (ел. адм. подат.) 6) НОМЕР_5 (далі - рахунок 6); у АТ КБ «ПриватБанк»

7) НОМЕР_6 (далі - рахунок 7);

8) НОМЕР_7 (далі - рахунок 8);

9) НОМЕР_8 (далі - рахунок 9);

10) НОМЕР_9 (далі - рахунок 10);

у АТ «БАНК IНВЕСТИЦIЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ»

11) НОМЕР_10 (далі - рахунок 11);

12) НОМЕР_11 (далі - рахунок 12).

01.09.2021, 10.05.2023, 24.04.2024 винесено постанови про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника; постанови про арешт майна боржника.

Виставлено платіжні вимоги на 4 (чотири) рахунки: у АТ «ПУМБ» 1) рахунок 1 (вимоги № 2791 від 02.11.2023, № 729 від 11.01.2024, № 5903 від 15.03.2024 , № 5904 від 15.03.2024); 2) рахунок 2 (вимоги № 2789 від 02.11.2023, № 2907 від 06.11.2023, № 730 від 11.01.2024, № 5902 від 15.03.2024); у АТ КБ «ПриватБанк» 3) рахунок 9 (вимоги № НОМЕР_12 від 10.05.2023, № НОМЕР_12 від 02.08.2023, № НОМЕР_12 від 13.09.2023, № НОМЕР_12 від 17.10.2023, № 2786 від 02.11.2023); у АТ «БАНК IНВЕСТИЦIЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» 4) рахунок 12 (вимоги № НОМЕР_12 від 16.12.2021, № НОМЕР_12 від 13.09.2023, № 2788 від 02.11.2023, № 728 від 11.01.2024, № 5905 від 15.03.2024).

24.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки встановлено, що у боржника відсутнє майно та кошти (доходи), на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

Скаржник вважає, що зазначена постанова прийнята за відсутності підстав для повернення виконавчого документа, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», на які послався державний виконавець, чим порушено права Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації як стягувача.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Як було вказано вище, скаржник стверджує, що всупереч вимогам закону, державним виконавцем не було вчинено всіх дій згідно наданих йому законом прав та покладених обов`язків по виконанню наказу, що призвело до того, що рішення суду у даній справі залишається не виконаним.

Зокрема, скаржник зауважив, що державним виконавцем платіжні вимоги виставлялись не на всі виявлені на момент виставлення рахунки, а вибірково. Окрім звернень до Міністерства внутрішніх справ та Державної фіскальної служби України, державним виконавцем не отримувалася інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не здійснювалось будь-яких інших дій, спрямованих на розшук майна боржника.

Суд відхиляє твердження державного виконавця стосовно того, що з рахунків боржника, які він має в Держказначейській службі України мають стягувати виключно орган Казначейства, оскільки боржник не є державною установою, а розміщені його кошти на рахунках казначейства належать йому, а не державі.

Відтак, скаржником доведено неправомірну бездіяльність державного виконавця, яка мала своїм наслідком невиконання рішення суду у даній справі та неправомірні дії у вигляді повернення виконавчого документа стягувачу без вчинення всіх можливих дій щодо виконання рішення у справі.

З огляду на наведене суд визнає обґрунтованими та задовольняє вимоги скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Інші доводи скарги судом розглянуті, проте не враховуються, оскільки на результат вирішення скарги з наведених вище підстав, впливу не мають.

Керуючись статтями ст.ст. 232-235, 240, 342, 343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністрації задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Діани Казміренко щодо повернення департаменту виконавчого документу № 910/10462/20 від 03.08.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_12.

Скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Діани Казміренко від 24.04.2024 про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_12.

Зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження № НОМЕР_12.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/10462/20 від 03.08.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Ухвалу підписано 26.06.2024.

Суддя Р.Б.Сташків